Постанова № 17297562, 15.07.2011, Одеський окружний адміністративний суд

1

Справа № 2а-2а/1570/702/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2011 року           

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                     Колесниченко О.В.

при секретарі                     Болотовій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями державного головного підприємства «Медисан»лікувально-відновлювальної Асоціації апарату Уряду Молдова «Санаторій Молдова»до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання протиправною та скасування рішення № 3707 від 22.12.2010р., -

В С Т А Н О В И В:

20.01.2011р. до суду звернулося Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями державного головного підприємства «Медисан»лікувально-відновлювальної Асоціації апарату Уряду Молдова «Санаторій Молдова»з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання протиправною та скасування рішення № 3707 від 22.12.2010р. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що всупереч Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003р. № 1058-VI та всупереч Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнобов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року Рішення № 3707 є незаконним, а вимоги про сплату фінансових санкцій є цілком неправомірні у зв’язку із тим, що на даний момент заборгованості у підприємства зі сплати страхових внесків перед Пенсійним Фондом України у Приморському районі немає. Крім того, відповідно до ухвали Господарського суду Одеської області по справі про банкрутство ДП «Санаторій Молдова»№ 2-7/199-08-3368 від 11.08.2008 року, було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на підставі абз. 4 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні з підстав зазначених у позові.

          Відповідач до судового засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань чи заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. 15.02.2011р. через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду вхід № 5363/2011 надійшли заперечення на адміністративний позов від Відповідача –Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, в яких відповідач зазначив, що через порушення строків сплати внесків на загальнобов’язкове державне пенсійне страхування, зазначених у ст. 20 Закону України № 1058-IV у період з 21.01.2008р. по 29.07.2010р. було надіслано рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені від 22.12.2010р. № 3707. Дата, якою датується Рішення № 3707 від 22.12.2010р. припадає на період, коли дані норми регулювалися Законом України № 1058, а також Інструкцією № 21-1 п.8.1 в якій зазначається, що стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Суд, заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши положення чинного законодавства України, встановив наступне.

04.03.1999 року Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями державного головного підприємства «МЕДИСАН»лікувально-санаторної восстановчої Асоціації державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій «Молдова»(скорочене найменування –Дочірнє підприємство «Санаторій «Молдова») зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради, як юридична особа, ідентифікаційний код 03356074, місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Посмітного, 2. (а.с.42).

Рішенням в.о. начальника управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси № 3707 від 22.12.2010 року (а.с. 7) на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду до позивача застосовано стягнення суми штрафу в розмірі 4849,71 грн. та нарахування пені в розмірі 9651,66 грн. за періоди:

-          з 20.02.2008р. по 30.01.2009р.

-          з 18.04.2008р. по 30.01.2009р.

-          з 21.04.2008р. по 04.02.2009р.

-          з 17.06.2008р. по 04.02.2009р.

-          з 20.062008р. по 04.02.2009р.

-          з 20.08.2008р. по 06.02.2009р.

-          з 22.09.2008р. по 03.04.2009р.

-          з 20.10.2008р. по 12.06.2009р.

-          з 20.11.2008р. по 06.08.2009р.

-          з 22.12.2008р. по 11.08.2009р.

-          з 20.01.2009р. по 27.08.2009р.

-          з 20.02.2009р. по 01.09.2009р.

-          з 20.03.2009р. по 17.09.2009р.

-          з 21.04.2009р. по 19.10.2009р.

-          з 20.05.2009р. по 19.10.2009р.

-          з 20.06.2009р. по 19.10.2009р.

-          з 20.07.2009р. по 24.12.2009р.

-          з 20.08.2009р. по 18.03.2010р.

-          з 21.09.2009р. по 05.05.2010р.

-          з 20.10.2009р. по 05.05.2010р.

-          з 20.11.2009р. по 28.05.2010р.

-          з 21.12.2009р. по 18.06.2010р.

-          з 20.01.2010р. по 19.07.2010р.

-          з 22.02.2010р. по 30.07.2010р.

-          з 22.03.2010р. по 30.07.2010р.

-          з 22.04.2010р. по 30.07.2010р.

-          з 20.05.2010р. по 30.07.2010р.

-          з 21.06.2010р. по 30.07.2010р.

-          з 20.07.2010р. по 30.07.2010р.

-          з 20.08.2010р. по 26.08.2010р.

          Копію зазначеного рішення отримано Леоновою (а.с. 7).

          Відповідно до розрахунку фінансової санкції та пені відносно рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 22.12.2010 р. № 3707 відносно позивача, загальна сума нарахованих позивачу фінансових санкцій та пені складає 14501, 37 грн., в тому числі: штраф у розмірі –4849,71 грн та пеня у розмірі –9651,66 грн.

У судовому засіданні встановлено, що ухвалою Господарського суду Одеської області про порушення провадження у справі про банкрутство від 11 серпня 2008 року по справі № 7/199-08-3368 про визнання банкрутом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями державного головного підприємства «МЕДИСАН»лікувально-санаторної восстановчої Асоціації державної канцелярії Республіки Молдова «Санаторій «Молдова»порушено провадження у справі та, зокрема, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії мораторію заборонено стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, не нараховувати неустойку (штраф, пеню) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Ухвалою Господарського суду Одеської області про припинення провадження у справі № 2-7/199-08-3368 від 26.11.2009 року припинено: провадження у справі, повноваження розпорядника майна та дію мораторію, який введений ухвалою господарського суду Одеської області від 11.08.2008 року. (а.с. 21)

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року N 1058-IV (далі –ЗУ N 1058-IV), Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом »від 14 травня 1992 року N 2343-XII (далі –ЗУ N 2343-XII) , Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року N 1261 (далі –Положення) .

Відповідно до п.п. 1-3 Положення Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики; у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням; організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції з питань вдосконалення цього законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Міністра праці та соціальної політики.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є, зокрема, участь у формуванні і реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; забезпечення збирання та акумулювання внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ведення їх обліку; призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством; ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЗУ N 1058-IV порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками визначаються виключно цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 ЗУ N 1058-IV страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду. Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 ЗУ N 1058-IV страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до ч. 6 ст. 20 ЗУ N 1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для відповідача у цій справі є календарний місяць.

Згідно з ч. 12 ст. 20 ЗУ N 1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Частиною 2 статті 106 ЗУ N 1058-IV передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Частиною 3 статті 106 ЗУ N 1058-IV встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом 10 робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, відповідний орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 ЗУ N 1058-IV за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, виконавчими органами Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до положень, встановлених ч.ч. 13-15 ст. 106 ЗУ N 1058-IV про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій. Рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом. Суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків. Суми пені та штрафів можуть бути включені до вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування цих фінансових санкцій пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки. Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст. 12 ЗУ N 2343-XII одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому частиною десятою статті 17 цього Закону.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди.

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

Статтею 1 ЗУ N 2343-XII передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів –зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Дія мораторію припиняється, відповідно до ч. 7 ст. 12 ЗУ N 2343-XII, з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію, при цьому мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань, які виникли після введення мораторію, а зобов’язання, які виникли після введення мораторію, боржник повинен виконувати повністю без будь-яких обмежень. Крім того, згідно із законодавством, порушення провадження у справі про банкрутство не означає завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори і вчиняти інші правочини, що обумовлює виникнення у нього прав та обов’язків, виконання яких забезпечується на загальних підставах.

Суд критично оцінює посилання позивача на крутне фінансове становище підприємства, як на підставу несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) позивачем страхових внесків за спірні періоди, адже дане посилання є законодавчо безпідставним.

Інших доводів та/або доказів, щодо обґрунтування правомірності оскарженого позивачем рішення, відповідачем суду не наведено та не надано.

          На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що рішення управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси № 3707 від 22.12.2010 року в частині застосування до Дочірнього підприємства «Санаторій «Молдова»стягнення суми штрафу та нарахування пені за періоди:

- з 20.02.2008р. по 30.01.2009р.

-          з 18.04.2008р. по 30.01.2009р.

-          з 21.04.2008р. по 04.02.2009р.

-          з 17.06.2008р. по 04.02.2009р.

-          з 20.062008р. по 04.02.2009р. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню у зазначеній частині.

При визначенні переліку періодів суд виходить з того, що граничною датою сплати грошових зобов’язань позивача за період, зокрема з 20.08.2008 року по 06.02.2009 року, відповідно до вимог ч. 6 ст. 20 ЗУ N 1058-IV, є 20 число календарного місяця, наступного за звітним, тобто дата пізніша дати введення мораторію по справі щодо позивача. Тому, рішення відповідача в частині зазначеного періоду є правомірним.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями державного головного підприємства «Медисан»лікувально-відновлювальної Асоціації апарату Уряду Молдова «Санаторій Молдова»до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання протиправною та скасування рішення № 3707 від 22.12.2010р. підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями державного головного підприємства «Медисан»лікувально-відновлювальної Асоціації апарату Уряду Молдова «Санаторій Молдова»до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання протиправною та скасування рішення № 3707 від 22.12.2010р. –задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси № 3707 від 22.12.2010 року в частині застосування до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями державного головного підприємства «МЕДИСАН»лікувально-відновлювальної Асоціації апарату Уряду Молдова «Санаторій Молдова»стягнення суми штрафу та нарахування пені за періоди: з 20.02.2008р. по 30.01.2009р.; з 18.04.2008р. по 30.01.2009р.; з 21.04.2008р. по 04.02.2009р.; з 17.06.2008р. по 04.02.2009р.; з 20.062008р. по 04.02.2009р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

          У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

          Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови

Суддя О.В. Колесниченко

15 липня 2011 року