Постанова № 17297549, 12.07.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

10:40 год.

12.07.2011 р.справа № 2а-7356/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 06.12.10 р.,

представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 429/9/10-00 від 17.01.11 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомприватного виробничо-комерційного підприємства "Тіра-2000", вул. Г. Карпенка, 40, кв. 45, м. Миколаїв, 54038 доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 проскасування податкових повідомлень-рішень В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000033500/0 та № 0000043500/0, прийняті 4 липня 2010 р. ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва.

Під час розгляду справи, 18 травня позивач подав письмову заяву (т. 3, а. с. 23-25), у якій зазначив, що він помилково вказав дату прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № № 0000033500/0, 0000043500/0 як 4 липня 2010 р., оскільки вони датовані 5 травня 2010 р. (т. 3, а. с. 26-27). Також, у цій заяві позивач послався на те, що він скористався своїм правом на адміністративне оскарження цих податкових повідомлень-рішень і за наслідками розгляду його скарг були прийняті податкові повідомлення-рішення від 7 липня 2010 р. № № 0000033500/1, 0000043500/1, від 3 серпня 2010 р. № № 0000033500/2, 0000043500/2 та від 25 жовтня 2010 р. № № 0000033500/3, 0000043500/3 (т. 3, а. с. 28-33), які він також просить визнати протиправними та скасувати.

На думку суду, суто технічна помилка у зазначені дати податкових повідомлень-рішень, не впливає на право позивача у будь-який час виправити її, подавши відповідну письмову заяву.

Щодо доповнення первинних позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № № 0000033500/0 та 0000043500/0, вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 7 липня 2010 р. № № 0000033500/1, 0000043500/1, від 3 серпня 2010 р. № № 0000033500/2, 0000043500/2 та від 25 жовтня 2010 р. № № 0000033500/3, 0000043500/3, суд зазначає наступне.

Податкові повідомлення-рішення від 7 липня 2010 р. № № 0000033500/1, 0000043500/1, від 3 серпня 2010 р. № № 0000033500/2, 0000043500/2 та від 25 жовтня 2010 р. № № 0000033500/3, 0000043500/3 прийняті за наслідками розгляду скарг позивача, поданих в порядку адміністративного оскарження, за правилами ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного на момент подання та розгляду скарг.

Разом з тим, всі податкові повідомлення-рішення визначають одне й теж податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість і штрафні санкції, а тому доповнення первинних вимог позивача, вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 7 липня 2010 р. № № 0000033500/1, 0000043500/1, від 3 серпня 2010 р. № № 0000033500/2, 0000043500/2 та від 25 жовтня 2010 р. № № 0000033500/3, 0000043500/3 не може розглядатись як зміна підстав або предмету адміністративного позову, яка здійснюється за правилами ст. 137 КАС України.

Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача з урахуванням його заяви від 18 травня, а саме: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 5 травня 2010 р. № № 0000033500/0, 0000043500/0, від 7 липня 2010 р. № № 0000033500/1, 0000043500/1, від 3 серпня 2010 р. № № 0000033500/2, 0000043500/2 та від 25 жовтня 2010 р. № № 0000033500/3, 0000043500/3.

Як на обґрунтування своїх вимог, позивач послався на те, що проведеною перевіркою не встановлено порушень вимог податкового законодавства з боку позивача, а правочини, укладені ним з ТОВ "ВКФ Транс-Оіл", виконані належним чином та підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Відповідач адміністративний позов не визнав та подав письмові заперечення (т. 1, а. с. 58-61), які зводяться до того, що позивач включив до складу валових витрат кошти, сплачені ним ТОВ "ВКФ Транс-Оіл" та на підставі податкових накладних, отриманих від останнього підприємства, сформував податковий кредит з податку на додану вартість. Відповідач, посилаючись на протокол допиту засновника ТОВ "ВКФ Транс-Оіл", який є і директором підприємства ОСОБА_4, а також на висновок експерта, зазначив, що податкові накладні від цього підприємства підписувались не ОСОБА_4, а іншою особою. За такої обставини, на думку відповідача, позивач безпідставно відніс до складу валових витрат кошти, сплачені ТОВ "ВКФ Транс-Оіл" та не мав права формувати податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "ВКФ Транс-Оіл".

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень заперечує проти адміністративного позову, ст. 71 ч. 2 КАС України на нього покладається обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення.

Відповідно до правил ст. 160 ч. 3 КАС України, у судовому засіданні 12 липня 2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані ними докази, суд встановив наступне.

У період з 9 до 15 квітня 2010 р. відповідач провів позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2007 р. до 31 грудня 2009 р., валютного та іншого законодавства за той же період. Результати перевірки оформлені актом від 20 квітня 2010 р. № 1512/35-10/31764622 (т. 1, а. с. 12-39) (далі - акт перевірки).

Проводячи перевірку, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем ст. 5 п. 5.3. пп. 5.3.9. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", наслідком чого стало заниження податку на прибуток підприємства на загальну суму 228137,0 грн., ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.5. Закону України "Про податок на додану вартість" і заниження цього податку на загальну суму 182121,0 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 5 травня 2010 р. № 0000033500/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства у сумі 228137,0 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 114069,0 грн. (т. 3, а. с. 26) та № 0000043500/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 182121,0 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 91061,0 грн. (т. 3, а. с. 27).

Не погодившись із правомірністю цих рішень, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, але скарги позивача залишились без задоволення, а спірні рішення без змін (т. 1, а. с. 50-52). За наслідками розгляду скарг позивача, податковим органом приймались податкові повідомлення-рішення від 7 липня 2010 р. № № 0000033500/1, 0000043500/1, від 3 серпня 2010 р. № № 0000033500/2, 0000043500/2 та від 25 жовтня 2010 р. № № 0000033500/3, 0000043500/3 (т. 3, а. с. 28-33).

Як зазначено у акті перевірки, під час досудового слідства у кримінальній справі № 109800046, допитаний в якості свідка директор ТОВ "ВКФ Транс-Оіл" ОСОБА_4 пояснив, що він не укладав договорів з позивачем та не підписував первинної бухгалтерської документації на адресу позивача. Ця ж обставина, на думку відповідача, підтверджується і висновком експерта № 986 судово-почеркознавчої експертизи (т. 1, а. с. 17-20, 27-31).

З приводу посилань відповідача на протокол допиту свідка ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 92-95) та висновок експерта № 986 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи № 109800046 (т. 1, а. с. 83-91), суд зазначає наступне.

Ці письмові докази зібрані органом досудового слідства за правилами, встановленими Кримінально-процесуальним кодексом України, під час розслідування кримінальної справи. На переконання адміністративного суду, тільки кримінальний суд у своєму вироку може надати правову оцінку таким доказам, як допит свідка та висновок експерта, які містяться в матеріалах кримінальної справи.

Такий висновок суду підтверджується і тим, що ст. 72 ч. 4 КАС України, яка визначає підстави для звільнення від доказування, встановлює, що для адміністративного суду є обов'язковим виключно вирок у кримінальній справі, який набрав законної сили.

Оскільки доказів винесення судом вироку у кримінальній справі № 109800046 та набрання ним законної сили відповідач суду не надав, суд відкидає посилання останнього, як на підтвердження обставини, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення, на такі докази, як допит свідка ОСОБА_4 та висновок експерта.

Разом з тим, за клопотання відповідача, у судовому засіданні 12 липня 2011 р., відповідно до норм ст. 77 КАС України, адміністративним судом був допитаний в якості свідка ОСОБА_4, який пояснив суду, що він створив ТОВ "ВКФ Транс-Оіл" за домовленістю та за винагороду, але у подальшому ніколи не виконував жодних функцій директора підприємства, йому не відомо яку господарську діяльність воно веде. Судом вибірково було надано на огляд цього свідка видаткові та податкові накладні, які містять печатку ТОВ "ВКФ Транс-Оіл" та підпис ОСОБА_4 Як пояснив останній після ознайомлення з документами, на них стоїть не його підпис.

З приводу пояснень, наданих свідком ОСОБА_4, представник позивача, директор приватного виробничо-комерційного підприємства "Тіра-2000" ОСОБА_1, зазначив, що він ніколи до цього не бачив ОСОБА_4 і йому не відома ця особа.

Оскільки ОСОБА_4 надав такі пояснення в рамках адміністративної справи та був допитаний в якості свідка за правилами адміністративного судочинства, суд приймає до уваги такі пояснення свідка.

Стаття 5 п. 5.3. пп. 5.3.9 абз. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", чинного на момент здійснення господарських операцій позивачем та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, містить обмеження щодо включення до складу валових витрат тих витрат, які не підтверджені певними документами. Так, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, законодавець визначає, що здійснення господарської операції повинно бути підтверджено певними документами, а отже, згідно ст. 70 ч. 4 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тією ж статтею встановлено вимоги до первинного бухгалтерського документу. Так, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведена норма дає підстави суду стверджувати, що підпис на первинному бухгалтерському документі є обов'язковим реквізитом, відсутність якого позбавляє документ такого статусу.

Оскільки всі без винятку видаткові накладні ТОВ "ВКФ Транс-Оіл" підписані нібито ОСОБА_4, але, як встановлено судом, зазначена особа їх не підписувала, суд приходить до висновку про те, що такі накладні не можуть підтверджувати витрати позивача, понесені у зв'язку із купівлею у ТОВ "ВКФ Транс-Оіл" товару, а отже, відповідач вірно дійшов висновку про порушення позивачем ст. 5 п. 5.3. пп. 5.3.9 абз. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Аналогічним чином суд оцінює висновок відповідача щодо порушення позивачем Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого ним занижено податок на додану вартість на загальну суму 182121,0 грн.

Відповідно до ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.5. Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. п. 2, 5, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, чинного на час складання податкових накладних, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Оскільки податкові накладні від імені ТОВ "ВКФ Транс-Оіл" підписані ОСОБА_4, суд також приходить до висновку про те, що такі накладні не можуть використовуватись позивачем для включення сплаченого в ціні товару податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Статтею 4 п. 4.2. пп. 4.2.2. "б" Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Право накладати на платника податків штрафні санкції передбачено ст. 17 п. 17.1. пп. 17.1.3. названого Закону, якою закріплено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до ст. 2 ч. 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На переконання суду, під час розгляду справи, відповідач довів відповідність його висновків про порушення податкового законодавства позивачем фактичним обставинам справи та правомірність прийнятих ним рішень, у той час, як доводи позивача не знайшли свого підтвердження.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

13 липня 2011 р.

СуддяА. О. Мороз