Постанова № 17296206, 07.07.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2011 р. cправа № 2а-704/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

представника позивача: приватного підприємства ЕластоагросСірко М.В.

представників відповідача: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Гринчака В.В., Паньківа Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства Еластоагросдо Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0000422302 від 17.02.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Еластоагрос(далі позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську (далі відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0000422302 від 17.02.2011 року.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно в порушення вимог підпунктів 7.2.1., 7.2.6. пункту 7.2, підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість за наслідками проведеної в 2011 році планової виїзної комплексної документальної перевірки визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 411129,00 грн., оскільки висновки викладені в акті перевірки, на підставі якого винесено рішення, не відповідають фактичним обставинам. Зокрема, між позивачем та приватним підприємством Віком-Гранд-Мет(м. Луганськ) в 2008 році та 2009 році укладено два договори купівлі-продажу та договір надання послуг, в межах виконання яких останній в період з червня 2008 року по жовтень 2010 року реалізував позивачу брухт чорних металів та надано послуги із порізки (переробці) металобрухту на загальну суму 4887773,56 грн., в тому числі податку на додану вартість 474262,24 грн. На момент проведення планової виїзної перевірки в період з 10.01.2011 року по 28.01.2011 року, перевіряючим було представлено усі правовстановлюючі документи про право укладення будь-яких договорів та первинні бухгалтерські документи, що свідчать про правильність формування податкового кредиту із податку на додану вартість, в тому числі кредиту із вказаного виду податку в сумі 330834,00 грн., що знято відповідачем, а також підтверджують підставність включення їх вартості до валових витрат позивача.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, та пояснили суду, що перевіряючими зроблено необґрунтовані посилання про те, що позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 330834,00 грн. за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів з приватним підприємством Віком-Гранд-Мет, в результаті чого завищено податковий кредит на вказану суму за період з березня по жовтень 2009 року. Вказали, що на момент укладення договорів купівлі-продажу та договору надання послуг із порізки металобрухту між позивачем та вищевказаним підприємством, сторони мали всі відповідні ознаки юридичної особи та необхідні повноваження для укладення будь-яких договорів. Приватним підприємством Віком-Гранд-Метбуло представлено ліцензії серії АВ №188935 та АВ №228718 від 19.09.2006 року на право зайняття господарською діяльністю, повязаною із заготівлею, переробкою металобрухту чорних і кольорових металів. Крім того, зазначили, що в результаті виконання укладених договорів відбулася реальна дія та реальні наслідки, а саме: здійснено заготівлю, порізку і поставку металобрухту, який позивачем в подальшому реалізований власним покупцям, а тому посилання відповідача про відсутність при укладенні договору мети спрямованої на настання реальних наслідків, є безпідставними. Недоведеними вважає висновки відповідача про відсутність у приватного підприємства Віком-Гранд-Метнеобхідних людських, виробничих та технічних ресурсів для виконання договірних зобовязань у сфері заготівлі, переробки металобрухту чорних і кольорових металів, оскільки перевірка безпосередньо у зазначеному підприємстві, в тому числі за період з лютого по жовтень 2009 року, Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську не проводилася. Безпідставним, на думку представників позивача, є посилання перевіряючи на обставини і висновки, викладені у акті про результати невиїзної перевірки приватного підприємства Віком-Гранд-Мет від 29.01.2010 року, про завищення останнім власних податкових зобовязань з податку на додану вартість за період з 01.02.2009 року по 31.10.2009 року на суму 15964077,00 грн. та завищення податкового кредити із вказаного виду податку на 15904351,00 грн., оскільки такі висновки Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську сформовані виходили лише із факту не представлення перевіряючому документів щодо виникнення податкового кредиту і зобовязань, який виїзду безпосередньо на підприємство не здійснював, без зясування у посадових осіб підприємства відповідних обставин, та на підставі даних тільки самих декларацій платника податку. В вказану акті не наведено будь-яких обставин по постачальниках і покупцях приватного підприємства Віком-Гранд-Мет, в тому числі і по позивачу, які спростовують факт товарності (реальності) товарообороту підприємства і надання ним послуг за перевіряємий період чи вказували б на інші факти фіктивного підприємництва. Факт отримання позивачем від постачальника робіт і товару на суму податку на додану вартість в розмірі 330834,00 грн. підтверджується даними наявних у позивача договорів, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковими та податковими накладними, згідно яких вказану сума податку включена у формування податкового кредиту. Спростовуючи доводи відповідача про безтоварність наслідків вказаних у договорі товарно-матеріальних цінностей і підрядних робіт зазначив, що згідно пункту 4.1. договорів купівлі-продажу від 26.05.2008 року за №9 та від 12.01.2009 року за №1 доставка товару здійснюється продавцем та за його рахунок, а тому питання купівлі, транспортування і зберігання таких матеріалів до ввезення на територію позивача покладалася на приватне підприємство Віком-Гранд-Мет. Позивачу не відомо, на території яких областей постачальник проводив заготівлю і порізку металобрухту, яким чином він його зберігав, оскільки наявна у нього ліцензія надає право на здійснення такого виду діяльності по території всієї держави. В свою чергу позивач перевіряв лише якість та інколи вагу металобрухту по відношенню до даних накладних і інших супроводжуючих документів при їх розміщення на власній території. Зауважив, що перед перевіркою посадові особи позивача повідомили працівників податкового органу про викрадення у грудні 2010 року із службового автомобіля підприємства частину бухгалтерських документів приватного підприємства Еластоагрос, по факту крадіжки яких Івано-Франківським міським відділом Управління Міністерства внутрішніх справ України 02.01.2011 року прийняте відповідне рішення в порядку вимог статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України. Разом із вказаними документами були викрадені також документи, які засвідчують транспортування і прийом металобрухту на підприємстві за 2007-2010 роки по чотирьох постачальниках такого товару, в тому числі і по приватному підприємству Віком-Гранд-Мет. Вказав про неправомірність доводів перевіряючи щодо зняття із податкового кредиту 330834,00 грн., як наслідок невідображення постачальником у податкових деклараціях із податку на додану вартість власних зобовязань із зазначеного виду податку, оскільки невиконання контрагентом свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, є підставою для відповідальності та настання негативних наслідків саме для цього постачальника. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення позивача на формування податкового кредиту, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого кредиту і необхідні, встановлені законом, підтверджуючі документи його розміру.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з мотивів, викладених в письмовому запереченні, та пояснили, що позивачем до складу податкового кредиту за лютий-жовтень 2009 року неправомірно віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 330834,00 грн. згідно 33-ох податкових накладних, виписаних приватним підприємством Віком-Гранд-Метз наступних підстав. В ході проведення оперативно-розшукових заходів щодо господарської діяльності приватного підприємства Віком-Гранд-Метвстановлено, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться. Згідно відомостей Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, в якій взято на облік даного платника податків, встановлено, що на вказаному підприємстві працює лише одна особа, інших найманих працівників на підприємстві не числиться. Територіальним управлінням Держгірпромнагляду у Луганській області, Інспекцією державного технічного нагляду Луганської обласної державної адміністрації та Управлінням державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області повідомлено, що за підприємством не числяться транспортні засоби, механізми, прилади для будівельно-монтажних і навантажувально-розвантажувальних робіт. Вказане в свою чергу стверджує, на думку відповідача, про неможливість здійснення постачальником позивача - приватним підприємством Віком-Гранд-Метгосподарської діяльності, повязаної із заготівлею, переробкою металобрухту чорних і кольорових металів. Окрім того, на підставі пояснення посадової особи приватного підприємства Віком-Гранд-МетКурілова Г.О. перевіряючі дійшли висновку про те, що даний громадянин до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства-постачальника жодного відношення не має, а за таких обставин поставка металобрухту і роботи по його порізці для позивача не могли виконуватися взагалі. Вказали на зміст пояснень громадян ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які працюють разом із посадовими особами позивача, про те, що металобрухт із інших областей на територію приватного підприємства Еластоаргосне постачався, а заготівля в основному проводилася побутового, а не промислового металобрухту. Посилаються на пояснення водіїв вантажних транспортних засобів, що завозили на зважування металобрухт для позивача через територію Державного підприємства Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів, - ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які вказали про перевезення тільки металобрухту в межах Івано-Франківської області. Зазначили, що під час перевірки посадовими особами позивача не було представлено товарно-транспортних накладних на транспортування металобрухту від приватного підприємства Віком-Гранд-Мет до приватного підприємства Еластоаргос, специфікації та акти приймання-передачі товар. За результатами співставлення даних податкового кредиту позивача із даними податкових зобовязань приватного підприємства Віком-Гранд-Метіз податку на додану вартість за лютий-жовтень 2009 року перевіряючими встановлено розбіжність, а саме: не декларування постачальником зобовязань в розмірі 330834,00 грн., по яких позивач сформував податковий кредит. Підсумовуючи викладене, вказали, що перевіркою встановлено відсутність поставок товарів і робіт, оскільки укладення угод здійснено без мети настання реальних наслідків, а отже вказаний договір відповідно до пунктів 1, 2 статті 215, пунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, та в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. А тому, із врахуванням висновків Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, викладених у акті невиїздної документальної перевірки приватного підприємства Віком-Гранд-Метвід 29.01.2010 року, перевіряючими правомірно виключено із складу податкового кредиту позивача суму податку на додану вартість в розмірі 330834,00 грн. за лютий-жовтень 2009 року. Щодо викрадення у позивача у грудні 2010 року частини фінансово-господарських документів діяльності підприємства, в тому числі і по приватному підприємству Віком-Гранд-Мет, вказали, що позивач в порушення вимог пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України не повідомлено письмово податковий орган про такий факт та протягом 90 календарних днів з дня такого повідомлення не поновив втрачену (викрадену) документацію. Крім того, наказ директора підприємства від 29.12.2010 року про створення комісії по дослідженню факту крадіжки документів та акт про перелік викрадених документів від 06.01.2011 року перевіряючим під час перевірки представлені не були.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних мотивів.

Суд у відповідності до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин та враховуючи період, в якому тривали спірні правовідносини, зазначає, що до правовідносин між сторонами підлягають застосуванню норми права, що діяли в часі на момент їх виникнення. Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Законів України Про систему оподаткування, Про податок на додану вартістьта Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамив редакції чинній на час їх дії.

Судом встановлено, що позивач є субєктом підприємницької діяльності юридичною особою, взятий на податковий облік в органах державної податкової служби та зареєстрований платником податку на додану вартість.

В період з 10.01.2011 року по 28.01.2011 року Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську проведено планову виїзну документальну перевірку приватного підприємства Еластоагросз питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року.

За наслідками вказаної перевірки складено акт за №539/23-2/14277739 від 04.02.2011 року, в якому відповідачем зроблено висновок про порушення вимог підпунктів 7.2.1., 7.2.6. пункту 7.2, підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість, статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 328905,00 грн., в тому числі за березень 2009 року на суму 51928,00 грн., за квітень 2009 року на суму 66047,00 грн., за травень 2009 року на суму 46000,00 грн., за червень 2009 року на суму 49339,00 грн., за вересень 2009 року на суму 87947,00 грн. та за жовтень 2009 року на суму 26744,00 грн. (том 1 а.с. 11-62).

У вказаному акті перевіряючими по 33-ох податкових накладних виключено із складу податкового кредиту позивача суму податку на додану вартість в розмірі 330834,00 грн. за лютий-жовтень 2009 року по операціях із придбання позивачем у приватного підприємства Віком-Гранд-Метбрухту чорних металів та робіт по його порізці і доставки. Причиною такого виключення стали висновки Державної податкової інспекції про відсутність поставок товарів і робіт, оскільки укладення угод здійснено без мети настання реальних наслідків. Згідно акта перевірки такі висновки зумовлені відсутністю постачальника за місцем реєстрації у м. Луганську, змістом пояснення директора приватного підприємства Віком-Гранд-МетКурілова Г.О. та висновками Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, викладених 29.01.2010 року у акті невиїзної перевірки приватного підприємства Віком-Гранд-Метпро завищення останнім власних податкових зобовязань з податку на додану вартість за період з 01.02.2009 року по 31.10.2009 року на суму 15964077,00 грн. та завищення податкового кредити із вказаного виду податку на 15904351,00 грн. (том 1 а.с. 38-51).

17.02.2011 року, за наслідками перевірки відповідачем на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення за №0000422302 про визначення приватному підприємству Еластоагросподаткового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 411129,00 грн., в тому числі основного платежу 328905,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій 82224,00 грн. (том 1 а.с. 63).

Так, вирішуючи питання про фактичність, реальність і товарність операції, досліджуючи із цього приводу докази, судом встановлено наступне.

26.05.2008 року, 12.01.2009 року та 01.04.2009 року приватним підприємством Еластоагросукладено із приватним підприємством Віком-Гранд-Мет договори купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів за №1 і №9 та договір надання послуг із порізки, погрузки і поставки металобрухту за №4 відповідно (том 2 а.с. 52-57).

В матеріалах справи міститься завірена копія ліцензії приватного підприємства Віком-Гранд-Метсерії АВ №188935 та АВ №228718 від 19.09.2006 року на право зайняття господарською діяльністю, повязаною із заготівлею, переробкою металобрухту чорних і кольорових металів. (том 1 а.с. 114-115). Доказів анулювання даних ліцензій, так і інших фактичних обставин, що стверджують припинення органом ліцензування дії такої ліцензії, відповідач суду не надав.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників позивача та відповідача приватне підприємство Віком-Гранд-Метзареєстроване як юридична особа, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №714184 від 03.08.2006 року та на час здійснення правовідносин із позивачем в період з лютого по жовтень 2009 року було платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва за №17332767 від 27.09.2006 року (том 1 а.с. 116-117).

Згідно змісту акта перевірки від 04.02.2011 року в межах виконання вказаних зобовязань в період з червня 2008 року по жовтень 2010 року приватне підприємство Віком-Гранд-Метреалізувало позивачу брухт чорних металів та надано послуги із порізки (переробці) металобрухту на загальну суму 4887773,56 грн., в тому числі податку на додану вартість 474262,24 грн. (том 1 а.с. 39).

За результатами виконання зобовязань із поставки брухту, відходів чорних металів та надання послуги із порізки (переробці) металобрухту приватним підприємством Віком-Гранд-Метскладено акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 23.04.2009 року за №23-04/09, від 30.04.2009 року за №30-04/09, від 28.05.2009 року за №28-05/09, від 29.05.2009 року за №29-05/09, від 30.06.2009 року за №30-06/09, від 30.06.2009 року за №30-06/09, від 14.09.2009 року за №14-09/09, від 30.09.2009 року за №30-09/09 та видано податкові накладні за №5021 від 05.02.2009 року на суму 90000,00 грн. (податок на додану вартість 15000,00 грн.), за №17023 від 17.02.2009 року на суму 11429,00 грн. (податок на додану вартість 1904,83 грн.), за №1603091 від 16.03.2009 року на суму 75211,50 грн. (податок на додану вартість 12535,25 грн.), за №1703091 від 17.03.2009 року на суму 9690,00 грн. (податок на додану вартість 1615,00 грн.), за №1903091 від 19.03.2009 року на суму 37800,00 грн. (податок на додану вартість 6300,00 грн.), за №260391 від 26.03.2009 року на суму 36300,00 грн. (податок на додану вартість 6050,00 грн.), за №3103092 від 31.03.2009 року на суму 62710,00 грн. (податок на додану вартість 10451,67 грн.), за №0204096 від 02.04.2009 року на суму 44460,00 грн. (податок на додану вартість 7410,00 грн.), за №0604096 від 06.04.2009 року на суму 9061,19 грн. (податок на додану вартість 1510,19 грн.), за №0704096 від 07.04.2009 року на суму 48204,00 грн. (податок на додану вартість 8034,00 грн.), за №0904097 від 09.04.2009 року на суму 47268,00 грн. (податок на додану вартість 7878,00 грн.), за №1304095 від 13.04.2009 року на суму 48672,00 грн. (податок на додану вартість 8112,00 грн.), за №2204095 від 22.04.2009 року на суму 49686,00 грн. (податок на додану вартість 8281,00 грн.), за №2304092 від 23.04.2009 року на суму 11443,68 грн. (податок на додану вартість 1907,28 грн.), за №2804095 від 28.04.2009 року на суму 47112,00 грн. (податок на додану вартість 7852,00 грн.), за №3004095 від 30.04.2009 року на суму 17198,00 грн. (податок на додану вартість 2866,33 грн.), за №3004096 від 30.04.2009 року на суму 73180,00 грн. (податок на додану вартість 12196,67 грн.), за №14005091 від 14.05.2009 року на суму 40000,00 грн. (податок на додану вартість 6666,67 грн.), за №1505091 від 15.05.2009 року на суму 24199,75 грн. (податок на додану вартість 4033,29 грн.), за №290581 від 28.05.2009 року на суму 29617,51 грн. (податок на додану вартість 4936,25 грн.), за №2905091 від 29.05.2009 року на суму 187583,75 грн. (податок на додану вартість 31263,96 грн.), за №3006093 від 30.06.2009 року на суму 286956,50 грн. (податок на додану вартість 47826,08 грн.), за №3006094 від 30.06.2009 року на суму 9077,30 грн. (податок на додану вартість 1512,88 грн.), за №2708093 від 27.08.2009 року на суму 45848,40 грн. (податок на додану вартість 7641,40 грн.), за №0809091 від 08.09.2009 року на суму 17985,00 грн. (податок на додану вартість 2297,50 грн.), за №1409091 від 14.09.2009 року на суму 31995,00 грн. (податок на додану вартість 5332,50 грн.), за №1409092 від 14.09.2009 року на суму 168772,90 грн. (податок на додану вартість 28128,82 грн.), за №1609091 від 16.09.2009 року на суму 51075,00 грн. (податок на додану вартість 8512,50 грн.), за №2309091 від 23.09.2009 року на суму 25042,45 грн. (податок на додану вартість 4173,74 грн.), за №2409091 від 24.09.2009 року на суму 14 550,00 грн. (податок на додану вартість 2425,00 грн.), за №3009091 від 30.09.2009 року на суму 172418,52 грн. (податок на додану вартість 28736,42 грн.), за №0610091 від 06.10.2009 року на суму 66706,68 грн. (податок на додану вартість 11117,78 грн.), за №0910091 від 09.10.2009 року на суму 93760,20 грн. (податок на додану вартість 15626,70 грн.) (том 1 а.с. 121, 123, 128-132, 142-153, 158-163, 168-171, 177, 183-191, 194-195).

В ході проведення відповідачем перевірки позивача щодо підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно відносин приватного підприємства Еластоагросіз контрагентом приватним підприємством Віком-Гранд-Мет та дотримання податкового законодавства, на запит відповідача, Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську листом від 20.01.2011 року повідомлено, що стан платника податку-постачальника запит на місцезнаходження. Про результати проведеної зустрічної перевірки Державну податкову інспекцію в м. Івано-Франківську буде повідомлено додатково (том 1 а.с. 234). На дату завершення перевірки, в тому числі на час розгляду даної адміністративної справи, відповіді на доручення чи матеріалів зустрічної перевірки по взаємовідносинах приватного підприємства Еластоагросіз приватним підприємством Віком-Гранд-Мет, в період протягом лютого-жовтня 2009 року, Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську відповідачу не надано.

В акті перевірки від 04.02.2011 року перевіряючими як одну із основних обставин, яка ставить під сумнів взаємовідносини між позивачем і приватним підприємством Віком-Гранд-Меті їх реальної товарності, зроблено посилання на висновки Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, викладені 29.01.2010 року у акті невиїзної перевірки приватного підприємства Віком-Гранд-Мет, складеного за рік до перевірки позивача.

Як вбачається із акта про результати невиїзної перевірки приватного підприємства Віком-Гранд-Метз питань правомірності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з лютого 2009 року по жовтень 2009 року за №82/23/34525624 від 29.01.2010 року, Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську зроблено висновок про завищення приватним підприємством Віком-Гранд-Метвласних податкових зобовязань з податку на додану вартість за період з 01.02.2009 року по 31.10.2009 року на суму 15964077,00 грн. та завищення податкового кредити із вказаного виду податку на 15904351,00 грн. Такий висновок зроблено виходячи лише із того, що по Системі автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України, між сумами податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість приватного підприємства Віком-Гранд-Метта його контрагентів за період з 01.02.2009 року по 31.10.2009 року встановлені розбіжності понад 1000 000,00 грн. З якими саме контрагентами виникли такі розбіжності, точно на яку суму, в акті перевірки не вказано, незважаючи на те, що сума загального зобовязання приватного підприємства Віком-Гранд-Метза вказаний період склала 15964077,00 грн., а кредиту - 15904351,00 грн. В даному акті невиїзної перевірки не вказано про будь-які порушення по відносинах із позивачем (том 1 а.с. 236-248).

Такі висновки Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську сформовані виходячи лише із факту не представлення перевіряючому на листи податкового органу, які повернулися до останнього із відміткою за закінченням терміну зберігання, документів щодо формування податкового кредиту і виникнення зобовязань, без виїзду безпосередньо на підприємство, без зясування у посадових осіб підприємства відповідних обставин, та на підставі даних тільки самих декларацій платника податку.

У відповідності до підпункту 2.3.2 пункту 2.3 розділу 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України за №327 від 10.08.2005 року, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників субєкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб субєкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську, в порушення вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, складено акт від 29.01.2010 року і сформовано у ньому відповідні висновки лише на підставі загальних даних декларацій платника податку без встановлення і фіксування жодного факту порушень податкового чи іншого законодавства щодо ведення фінансово-господарської діяльності приватного підприємства Віком-Гранд-Мет. А тому, суд вважає, що акт невиїзної перевірки контрагента позивача - приватного підприємства Віком-Гранд-Метвід 29.01.2010 року не є належним та допустимим доказом у даній адміністративній справі, а посилання відповідача на даний акт як на обставину, яка обґрунтовує правомірність і підставні виключено із складу податкового кредиту позивача суму податку на додану вартість в розмірі 330834,00 грн. за лютий-жовтень 2009 року, безпідставними.

Представник відповідача у судовому засіданні вказав, що по Системі автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України, між сумами податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2009 року по 31.10.2009 року встановлено розбіжність в розмірі 330834,00 грн., яка позивачем у деклараціях поставлена до податкового кредиту, а приватним підприємством Віком-Гранд-Мет, в свою чергу, на вказану суму зобовязань не відображено.

Суд відхиляє вказані твердження представника відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту у звязку із невідображення його контрагентом таких сум у складі своїх зобовязань, виходячи із наступної правової позиції.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку (покупця) права на включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість у ціні товару, отриманих послуг у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно формування такого кредиту та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 року в справі №21-500во08 та від 01.06.2010 року в справі №21-573во10.

Як вже зазначалось судом вище, виходячи із змісту акта перевірки позивача від 04.02.2011 року в результаті проведення господарських операцій з придбання брухту чорних металів та послуг із порізки (переробки) металобрухту приватне підприємство Еластоагросна підставі підтвердження первинними документами було включено до складу валових витрат 4887773,56 грн. та до податкового кредиту 474262,24 грн. податку на додану вартість.

Пункт 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємстввизначає валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті. Частинами 4, 5 та 6 підпункту 5.3.9. пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, податковим органом в акті перевірки від 04.02.2011 року не встановлено порушень порядку віднесення вартості придбаних товарів, робіт, послуг до складу валових витрат у вказаному обсязі. Крім того, перевіряючи у вказаному акті зазначено, що під час проведення перевірки приватного підприємства Еластоагросза період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року посадовими особами підприємства представлено для перевірки первинні бухгалтерські документи приватного підприємства Віком-Гранд-Мет, що свідчать взаєморозрахунки позивача за вказаний період, в тому числі за період з лютого по жовтень 2009 року, а саме: договора, накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт. Описане порушення з податку на додану вартість не вплинуло на формування валових витрат підприємства та визначення обєкта оподаткування податком на прибуток з вище проведених операцій (том 1 а.с. 45). Тобто, відповідач по операціях позивача із постачальником за лютий-жовтень 2009 року при віднесенні витрат до валових витрати приватного підприємства Еластоагросвизнає товарність і реальність таких операцій.

На запит Головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську 08.06.2010 року Відділом податкової міліції Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську листом за №9292/7/26-31 від 20.09.2010 року надіслано копію пояснення громадянина ОСОБА_11 (том 1 а.с. 250-252). В даному поясненні внесено записи про те, що вказана особа, як директор приватного підприємства Віком-Гранд-Мет, до ведення фінансово-господарської діяльності даного підприємства жодного відношення не мала, а дане підприємство очолював на прохання товариша за щомісячну грошову винагороду.

Досліджуючи у судовому засіданні копію даного пояснення, із його змісту, судом встановлено, що дане пояснення відібране працівниками податкової міліції Державної податкової інспекції Московського району в м. Харкові по відносинах фінансово-господарської діяльності приватного підприємства Віком-Гранд-Мет із товариством з обмеженою відповідальністю Техномет №1. Конкретних відомостей щодо операцій із приватним підприємством Еластоагросдане пояснення не містить.

Крім того, суд зауважує, що ОСОБА_11 у поясненні вказує, що він щомісяця підписував відповідні документи фінансово-господарської діяльності підприємства, в той же час не спростував факт здійснення іншими особами, без офіційного доручення, від його імені фактичної діяльності приватним підприємством Еластоагрос, в тому числі і по господарських операціях із позивачем. В акті перевірки позивача від 04.02.2011 року перевіряючи відобразили, що ОСОБА_12 підписував первинні бухгалтерські та інші документи приватного підприємства Віком-Гранд-Мет, які представлені для перевірки позивача за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року(том 1 а.с. 45).

Із врахуванням вказаного суд вважає, що копія такого пояснення громадянина ОСОБА_11 та його зміст не є належним та допустимим доказом у даній справі, що підтверджують доводи представника відповідача про відсутність фактичної поставки металобрухту та виконання робіт по його порізці і поставки.

Досліджуючи письмові пояснення громадян ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те, що для зважування приїзжали лише автомобілі із металобрухтом, заготовленого в межах Івано-Франківської області, суд відхиляє посилання представника відповідача на їх зміст, як посадових осіб, які періодично керували вантажними транспортними засобами із завантаженим металобрухтом приватного підприємства Еластоагросдо місця зважування на території Державного підприємства Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів, виходячи із наступних мотивів та встановлених у судовому засіданні обставин (том 2 а.с. 78-81).

Із матеріалів справи та пояснень представників позивача і відповідача судом встаноелно, що зважування металобрухту від постачальників протягом 2008-2010 років позивачем здійснювалося як на території Державного підприємства Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів, так і на Відкритому акціонерному товаристві Управління виробничо-технологічної комплектації, про що свідчить лист останнього від 31.01.2011 року та його дані із зазначенням державних номерних знаків транспортних засобів і дати зважування такого вантажу (том 2 а.с. 186-187). Даних, які спростовували б факти поставок протягом 2008-2010 років металобрухту позивачу від постачальників із інших областей через територію Відкритого акціонерного товариства Управління виробничо-технологічної комплектації, в тому числі про марки транспортних засобів, їх власників, постачальників, громадян, які ними керували, їх пояснення, кількість та вид продукції, представники відповідача суду не подали.

А тому, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які не являються офіційно працевлаштованими на підприємстві, не є його посадовими особами, здійснюючи лише зважування металобрухту на території Державного підприємства Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів, не могли в межах власних обовязків, які їм доручали керівники підприємства позивача як водіям, знати про обставини господарської діяльності підприємства, перелік і найменування постачальників товару, а також про обставини транспортування і зважування металобрухту на території Відкритого акціонерного товариства Управління виробничо-технологічної комплектації.

З таких же мотивів суд відхиляє посилання представників відповідача на зміст пояснення громадянина ОСОБА_6, який відповідав за зважування металобрухту на території Державного підприємства Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів(том 2 а.с. 188).

У судовому засіданні допитаний в якості свідка начальник площадки по заготівлі металобрухту приватного підприємства ЕластоагросОСОБА_5 показав, що весь металобрухт від постачальників звозився на орендовану позивачем площадку по вул. Левинського, 3-а в м. Івано-Франківську, договір на використання якої міститься в матеріалах справи (том 2 а.с. 67-69). Розвантажування металобрухту здійснювалося за попереднім телефонним дзвінком керівників підприємства, які вказували марку та номер транспортного засобу. В основному перед розвантажуванням брухту такий транспортний засіб скеровувався на зважування на територію Державного підприємства Івано-Франківський комбінат хлібопродуктівабо Відкритого акціонерного товариства Управління виробничо-технологічної комплектації. Часто за дорученням керівників приватного підприємства Еластоагросрозвантажування брухту здійснювалось без попереднього зважування, оскільки дирекція підприємства довіряла відомостям первинних бухгалтерських і супроводжуючих документів даним фактичної ваги товару. Інколи зважування транспортних засобів із вантажем на території Відкритого акціонерного товариства Управління виробничо-технологічної комплектаціїздійснював сам ОСОБА_5 При розвантажуванні вантажу на території по вул. Левинського, 3-а в м. Івано-Франківську бухгалтерські та супроводжуючі документи йому не передавалися, оскільки вони попередньо, або в подальшому передавалися в офіс підприємства по вул. Коновальця, 227-а в м. Івано-Франківську. Крім того показав, що металобрухт протягом 2008-2010 років на підприємство постачали різні субєкти господарювання із різних областей. Конкретні найменування постачальників і області заготівлі брухту назвати не зміг, у звязку із тим, що ці питання не входять у його посадові обовязки.

Досліджуючи доводи відповідача про безтоварність операцій по вказаних у вказаних вище договорах товарах і послугах судом встановлено, що згідно пункту 4.1. договорів купівлі-продажу від 26.05.2008 року за №9 та від 12.01.2009 року за №1 доставка товару здійснюється продавцем та за його рахунок, а тому питання купівлі, транспортування і зберігання таких матеріалів до ввезення на територію позивача покладалося на приватне підприємство Віком-Гранд-Мет.

Суд відхиляє твердження представників відповідача про безтоварність операцій із підстав відсутності на підприємстві під час перевірки товарно-транспортних накладних, специфікацій та актів приймання-передачі металобрухту, враховуючи наступні фактичні обставини.

Як пояснив представник позивача, перед перевіркою у січні 2011 року посадові особи приватного підприємства Еластоагросповідомили працівників податкового органу про викрадення у грудні 2010 року із службового автомобіля дирекції підприємства частину бухгалтерських документів приватного підприємства Еластоагрос, по факту крадіжки підприємство звернулося в Івано-Франківський міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України. Про вказаний факт усного повідомлення перевіряючих і про втрату частини первинних документів фінансово-господарської діяльності позивача під час перевірки у судовому засіданні представник відповідача не заперечив.

Судом встановлено, що за заявою директора приватного підприємства ЕластоагросІвано-Франківським міським відділом Управління Міністерства внутрішніх справ України 02.01.2011 року по факту викрадення 28.12.2010 року з автомобіля підприємства Фіат-Доблочастини первинних документів фінансово-господарської діяльності позивача прийняте рішення в порядку вимог статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України (том 2 а.с. 14-27). Разом із вказаними документами були викрадені також документи, які засвідчують транспортування і прийом металобрухту на підприємство за 2007-2010 роки по чотирьох постачальниках такого товару, в тому числі і по приватному підприємству Віком-Гранд-Мет, про що свідчать наказ приватного підприємства Еластоагрос від 29.12.2010 року за №8 Про створення комісії для встановлення викрадених документів, акт про виявлення викрадених документів приватного підприємства Еластоагросвід 06.01.2011 року (том 2 а.с. 133-134).

Суд відхиляє твердження представників відповідача про не представлення під час перевірки зазначених вище наказу та акта виявлення викрадених документів приватного підприємства Еластоагрос, оскільки в акті перевірки від 04.02.2011 року запису про їх не представлення, за умови повідомлення про викрадення, не внесено перевіряючими.

Суд також не погоджується із доводами відповідача про те, що позивач при втраті бухгалтерських документів порушив вимоги пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, шляхом не повідомлення письмово податкового органу про такий факт, а також не вжиття заходів протягом 90 календарних днів до поновлення втраченої (викраденої) документації. Оскільки факт втрати (крадіжки) вказаних вище документів здійснено до вступу в дію Податкового кодексу України (до 01.01.2011 року), посилання відповідача на обовязок виконання його вимог є безпідставним у звязку із тим, що норми вказаного Кодексу зворотної дії в часі не мають.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до підпункту 5.3.9. пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємству разі втрати, знищення або зіпсування відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Із аналізу даної норми Закону, яка діяла на час втрати позивачем документів, вбачається, що платник податку має право, а не зобовязаний повідомити про це податковий орган.

Із змісту письмового пояснення директора приватного підприємства ЕластоагросОСОБА_13 судом встановлено, що останній намагався в телефонному режимі відповідно до вимог підпункту 5.3.9. пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємствздійснити заходи по узгодженню із посадовими особами контрагента питання про поновлення таких документів, однак телефонні номера осіб, які представляли інтереси приватного підприємства Віком-Гранд-Метвідключені (том 2 а.с. 135).

Твердження представників відповідача про те, що в червні 2009 року банківський рахунок приватного підприємства Віком-Гранд-Метбув закритий, і перерахування позивачем коштів на нього відповідно до платіжних доручень, які містяться у матеріалах справи, не можуть підтверджувати про фат взаємовідносин постачальника із позивача, судом також відхиляються. Суд в черговий раз зазначає, що порушення контрагентом вимог законодавства, в тому числі не повідомлення позивача про такий факт, як це зазначили у своєму поясненні представники позивача, за умови поставки товарів не може бути негативним наслідком для платника податків, який придбаває товар чи отримує послугу від такого контрагента. Доказів повернення банківськими установами коштів позивача, перерахованих постачальнику в період з липня по жовтень 2009 року, представники відповідача суду не надали.

На спростування пояснень представників позивача Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську субєктом владних повноважень, рішення якого оскаржується в суді, не надано суду будь-яких письмових, інших належних та допустимих доказів, в тому числі бухгалтерських, податкових і фінансових документів, про те, що приватне підприємство Віком-Гранд-Метвпродовж лютому-жовтня 2009 року не укладало і не могло укладати із субєктами господарювання договори підряду, субпідряду, оренди обладнання і транспортних засобів, найму по цивільному договору працівників, а також договорів поставки товарів з метою виконання господарських зобовязань перед приватним підприємством Еластоагрос.

На пропозицію суду, в судовому засіданні представники відповідача не надали суду будь-яких письмових, інших належних та допустимих доказів, в тому числі бухгалтерських і фінансових документів, про те, що позивач весь обєм металобрухту отриманого і відчуженого впродовж лютому-жовтня 2009 року, здійснено виключно за рахунок робочої сили працівників приватного підприємства Еластоагроста із отриманням виключно побутового металобрухту від населення, що виключає і спростовує доводи позивача про поставку промислового та іншого брухту чорного металу приватним підприємством Віком-Гранд-Мет, які є предметом дослідження у судовому розгляді даної адміністративної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення базується на висновку відповідача щодо нікчемності укладеного позивачем в 2009 році з приватним підприємством Віком-Гранд-Метправочинів, а саме договорів купівлі-продажу і підряду.

До такого висновку відповідач дійшов внаслідок того, що в ході проведення оперативно-розшукових заходів Головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську підприємства-контрагента не виявлено за юридичною адресою, що свідчить про відсутність у вищезазначеного підприємства первинних документів, які б підтверджували факт здійснення відповідних господарських операцій. Такий висновок Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську зробила не зважаючи на факт наявності оригіналів всіх первинних документів у позивача та не зважаючи на те, що відповідний товар і обсяги робіт, виконаних приватним підприємством Віком-Гранд-Мет, підтверджені відповідними актами приймання підрядних робіт, видатковими і податковими накладними. При цьому, відповідач стверджує, що укладаючи відповідні правочини його сторони не мали на меті досягнути якихось певних результатів, що наче б то є свідченням їх спрямування на незаконне заволодіння державним майном та протирічить інтересам держави і суспільства, а тому у відповідності до частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Такі висновки відповідача, суд вважає не підтвердженими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

В судовому засіданні представником відповідача не подано доказів фактичної відсутності у позивача металобрухту отриманого в період з червня 2008 року по жовтень 2010 року від приватного підприємства Віком-Гранд-Метна загальну суму 4887773,56 грн., в тому числі податку на додану вартість 474262,24 грн.

Окрім того, зважаючи на специфіку діяльності приватного підприємства Віком-Гранд-Мет(господарська діяльність, повязаною із заготівлею, переробкою металобрухту чорних і кольорових металів.), яка була предметом правочину та не визнається відповідачем, вищезазначене підприємство мало відповідні ліцензії на здійснення даного виду діяльності по всій території держави. Доказів про протиправність отримання підприємством-контрагентом зазначеної ліцензії чи недотримання ліцензійних умов, відповідачем у судовому засіданні не надано.

Вищенаведене свідчить про те, що у відповідності до частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України сторони відповідного правочину на момент його вчинення були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, були належними платниками податків та інших обовязкових платежів, які виникали при здійсненні ними господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та у відповідності до вимог частин 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасників відповідних правочинів відображено у договорах, вчинених у визначеній законом формі, а відповідні акти приймання виконаних робіт відображають фактичне виконання сторонами своїх договірних зобовязань, свідчить, що волевиявлення сторін правочину було вільним, відповідало їх внутрішній волі та спрямованим на реальне настання правових наслідків, що були ним обумовлені.

Так, в силу редакцій частини 1 статті 207 Господарського кодексу України та частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади може бути визнаний судом недійсним.

З вищенаведених законодавчих положень випливає, що визнання вказаного договору недійсним з підстав їх невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з субєктивної оцінки відповідача. Однак з даного приводу відповідач до суду не звертався і вказаний правочин недійсним судом не визнавався, що також є свідченням необґрунтованості конкретної позиції відповідача.

Щодо посилання відповідача на частину 2 статті 228 Цивільного кодексу України, то суд зазначає, що дана норма стосується виключно правочинів, які порушують публічний порядок. В чому законодавець вбачає порушення публічного порядку ним зазначено в частині 1 статті 228 Цивільного кодексу України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Жодних обгрунтованих доказів того, що вищезгаданий правочин був спрямований саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади відповідач не наводить. Обґрунтовуючи свої припущення, посилаючись на факт відсутності приватного підприємства Віком-Гранд-Метза його місцезнаходженням, є нічим іншим, як порушення відповідною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як субєкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобовязує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб.

Проте, вищевказані норми чинного законодавства суперечать висновкам відповідача, оскільки у відповідності до пункту 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Однак, відповідач не зазначає, якою саме нормою закону встановлено недійсність відповідного правочину. Натомість частина 1, 3 статті 115 Цивільного кодексу України з врахуванням положень статті 203 Цивільного кодексу України, визначено лише підстави визнання правочину недійсним в судовому порядку.

В розділі 3.2.2 акта перевірки від 04.02.2011 року перевіряючими по своїй суті робляться висновки про фіктивність правочину, укладення якого на думку відповідача здійснено з метою ухилення від сплати податків.

В даному випадку суд зазначає, що згідно приписів частини 2 статті 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто, недійсність фіктивного правочину визнається лише в судовому порядку. Такого рішення суду в судовому засіданні відповідачем не надано.

Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Аналогічні положення визначено і в частині 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Однак, як вже зазначалося судом, ніхто з даного приводу до суду не звертався, а тому згідно частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Реалізовуючи мету договорів, приватне підприємство Віком-Гранд-Метвиконало всі роботи передбачені умовами договору, на підставі чого було підписано відповідні акти виконаних робіт по порізці і поставці металобрухту та видано податкові накладні, які наявні в матеріалах справи. Втім, дані первинні документи не взяті відповідачем до уваги.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України Про податок на додану вартістьподатковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Українідано визначення, зокрема, таких термінів: первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частинами першою та пятою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно підпункту 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал такої накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпункт 7.2.1. пункту 7.2, підпункт 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону встановлює обовязок платника податку надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Наявність у платника податку (позивача по справі) податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом й оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, із встановленням судом реальності та товарності господарської операції, на переконання суду є достатніми підставами для виникнення права на податковий кредит.

Пунктом 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартістьпередбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першою з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи та поданих позивачем копій податкових накладних, дані накладні містить всі необхідні реквізити, які передбачені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону, а тому висновок відповідача, що дані накладні не є підставою для нарахування податкового кредиту, є безпідставним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6 частини 3 статті Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо;

Таким чином, суд прийшов до висновку, що як в момент укладення позивачем договору з приватним підприємством Віком-Гранд-Мет, так і в процесі його виконання, сторонами було додержано всіх вимог чинного законодавства, а тому висновки відповідача про нікчемність правочину є безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства. При цьому суд зазначає, що з врахуванням вищезазначеного, позивачем не було допущено заниження суми податку на додану вартість та правомірно віднесено у лютому-жовтні 2009 року до податкового кредиту відповідну суму коштів, що підтверджується встановленими у суді обставинами, первинними документами такої господарської операції та належним чином оформленою податковими накладними, які видані позивачу на поставлений товар та за результатами виконаних робіт згідно договору підряду.

В звязку з цим, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення за №0000422302 від 17.02.2011 року підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене без врахування всіх обставин та норм чинного законодавства, що мають значення для прийняття таких рішень, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську за №0000422302 від 17.02.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства Еластоагрос (ідентифікаційний номер 14277739) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) гривні 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 12.07.2011 року.