Постанова № 17295116, 12.07.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2011 р. Справа № 2а-16451/09/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н. В. при секретаріМоісєєвій А.В. за участю сторін: представника позивача: представника відповідача: Роздольської Т.П. Старченко С.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області до Восьмого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, - ВСТАНОВИВ: Управління Пенсійного фонду України в м.Павлоград Дніпропетровської області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Восьмого воєнізованого гірничорятувального загону з позовними вимогами про : стягнення з відповідача на користь управління ПФУ в м. Павлоград Дніпропетровської області заборгованості у сумі 123699,99 грн.

Посилаючись у позовній заяві, з урахуванням нормативного обґрунтування позовних вимог на те, що відповідач у порушення вимог чинного законодавства своєчасно не перерахував позивачу витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у звязку з чим відповідач має заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах відповідно до ч.2 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а», «б-з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з липня 2009р. по листопад 2009р. у загальному розмірі 123699,99 грн., просить стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму заборгованості.

Відповідач не погодившись з вказаним позовом направив на адресу суду заперечення, у яких посилаючись на те, що в момент прийняття Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», Закон України «Про пенсійне забезпечення» не передбачав обовязку відшкодування підприємствами виплачених працівникам відповідача пільгових пенсій на підставі ст..13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що позбавляє загальне відшкодування пільгових пенсій статусу загальнообовязкового платежу. Абз.5 п.п.1 п.2 розділу ХУ Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» визначено що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до п.п. «в-є» та ст.. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснювалось до 01.01.2005р. за рахунок коштів Пенсійного Фонду, а з 01.01.2005р. за рахунок коштів Державного бюджету України. Зазначаючи що вказаної позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України просить в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні посилаючись на доводи викладені в позовній заяві просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача підтримав доводи викладені в запереченнях просив суд відмовити позивачу у задоволені заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши матеріали справи, та чинне законодавство, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, в звязку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 721556, Восьмий воєнізований гірничорятувальний загін зареєстрований виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області 10.01.2003р., ідентифікаційний код юридичної особи 00159427.

Відповідно до Довідки з ЄДРПОУ № 788 відносно відповідача станом на 10.10.2006р, форма власності у останнього за КФВ державна.

Восьмий воєнізований гірничорятувальний загін є платником внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Павлограді Дніпропетровської області.

З матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується що протягом липня-листопада 2009р. управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді Дніпропетровської області надсилало до Восьмого воєнізованого гірничорятувального загону розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст..13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (за списком № 1) з 01.09.2009р. по 26.11.2009р. в сумі - 122312,74 грн., та розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б-з» ст..13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (за списком № 2) за період з 01.07.2009р. по 26.11.2009р. в сумі 1387,25 грн.

Стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії за період з липня по листопад 2009р. у загальному розмірі 123699,99 грн. є предметом спору у даній справі.

Законом № 1058-ІУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» визначається порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до абзацу 4 п.1 ст. 2 Закону № 1058-ІУ для платників збору, визначених п.п. 1, 2 ст. 1 Закону № 1058-ІУ об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Абзацом 3 ч. 1 ст. 4 Закону № 1058-ІУ для платників цього збору встановлено ставку збору в розмірі 100% від об'єкта оподаткування.

Згідно з частиною 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІУ плату до Пенсійного фонду України на покриття витрат на виплату пенсій за віком на пільгових умовах за Списками 1, 2 вносять підприємства та організації.

Відповідно до п.п. «б» - «з» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Відповідно до розділу 6 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року № 64/8663, підприємства відшкодовують ПФУ витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно п. 6.8 розділу 6 вищезазначеної Інструкції, підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленнях місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умов.

Пунктом 7 частини 1 статті 64 Закону № 1058-ІУ серед інших повноважень органам Пенсійного фонду надано право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.

Статтею 1 Закону № 1058-ІУ страхові внески визначено, як кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Законом № 1058-ІУ відшкодування виплаченої пенсії, призначеної на пільгових умовах, не віднесено до складу внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Та обставина, що фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є об'єктом оподаткування збором на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (поряд із іншими виплатами на користь найманих працівників) не відносить зазначені витрати до кола загальнообов'язкових платежів.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 1058-ІУ зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з пунктом 15 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІУ до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Частину другу статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка передбачала, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій відповідно до пунктів "б" - "з" цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, в розмірі 50 процентів по пенсіях, призначених у 1991 році, 60 процентів - у 1992 році, 70 процентів - у 1993 році. 80 процентів - у 1994 році, 90 процентів - у 1995 році. 100 процентів - з 1996 року було виключено відповідно до Закону України від 17 лютого 2000 року № 1461-ІП "Про внесення змін до деяких законів України".

В момент прийняття Закону № 1058-ІУ Закон України "Про пенсійне забезпечення" не передбачав обов'язку відшкодування підприємствами виплачених працівникам відповідача пільгових пенсій на підставі статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що позбавляє загальне відшкодування пільгових пенсій статусу загальнообов'язкового платежу.

Абзацом п'ятим підпункту 1 пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІУ визначено: виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до п.п. "в" - "є" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснювалась до 01.01.2005 року за рахунок, коштів Пенсійного Фонду, а з 01.01.2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, не вноситься плата за фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах, (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), яким є відповідач.

З урахуванням викладеного суд вважає, що наявні підстави для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області до Восьмого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено 26.02.2011 року

Суддя Н.В. Турлакова