Постанова № 17294951, 01.07.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2011 р. Справа № 2а/0470/3587/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніна О.С. при секретаріГрунт Ю.В. представники сторін в судове засідання не зявилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 2а/0470/3587/11 за позовом Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська до Колективного підприємства «Комбінат виробничих підприємств» про стягнення податкового боргу, - ВСТАНОВИВ:

У березні 2011р. позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих КП «Комбінат виробничих підприємств»на корсть бюджету на розрахунковий рахунок згідно бюджетної класифікації у рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість у сумі 19233,90 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що заборгованість у відповідача виникла внаслідок несплати самостійно нарахованих зобов`язань з податку на додану вартість за поданими деклараціями, чим порушено вимоги Податкового кодексу України.

Від представника позивача надійшло клопотання, в якому він просив розглянути дану справу без його участі.

Відповідач заперечень на позовну заяву та повноважного представника у судове засідання не направив. Про час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням наявним в матеріалах справи.

Тому, у відповідності до ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що КП «Комбінат виробничих підприємств» перебуває на податковому обліку як платник податків в Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська.

З матеріалів справи вбачається, що податковий борг відповідача виник внаслідок несплати самостійно нарахованих зобов`язань з податку на додану вартість за поданими до податкового органу деклараціями.

Так, 14.01.2011 року відповідачем до Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська було подано податкову декларацію з податку на додану вартість №113869 за 2010 рік, відповідно до п.27 якої сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду складає 11,862 гривні.

Також, 18.02.2011 року відповідачем до Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська було подано податкову декларацію з податку на додану вартість №5671 за січень 2011 року, відповідно до п.27 якої сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду складає 7,307 гривні.

Відповідно до витягу з облікової картки платника податку наданої позивачем станом на 25.03.2011 року самостійно визначені суми податкових зобов`язань у податкових деклараціях №113869 та №5671 відповідачем не сплачені, у зв`язку з чим за останнім нарахована заборгованість в розмірі 19233,90 грн.

Доказів сплати податкового боргу відповідач до суду не надавав.

Оскільки податковий борг відповідача стосується податкових зобов`язань за 2010 рік та за січень 2011 рік, суд застосовує норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року та податкове законодавство, яке діяло до набрання ним чинності, а саме Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Закон України «Про систему оподаткування».

Відповідно до ст.4 Закону України «Про систему оподаткування»платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідно до ст. 9 Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни, у зв'язку з чим повинні подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Також положеннями п.п. 16.1.4. ст. 16 Податкового кодексу України визначено обов`язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах та порядку встановленим цим кодексом.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такий же обов`язок закріплений за платником податків підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Також положеннями пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(зі змінами від 02.12.2010) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках передбачених законом.

Згідно з пп. 20.118, 20.1.28 п. 10.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, на суму податкового боргу або його частини стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч. 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська до Колективного підприємства «Комбінат виробничих підприємств» про стягнення податкового боргу задовольнити.

Стягнути кошти з рахунків боржника Колективного підприємства «Комбінат виробничих підприємств» (код 01373246, р/р 2600030132654 Ф ПАТ ПІБ м. Дніпропетровська, МФО 305437) у рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість у сумі 19233,90 грн. на користь державного бюджету (р/р 35213001001246, в УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.С. Луніна