Постанова № 17294229, 14.01.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 січня 2011 р. Справа №2а-12462/10/16/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Александрова О.Ю., при секретарі Габрись П.С., розглянувши за участю: представник відповідача, ОСОБА_1, довіреність № 130/10-0 від 24.12.10, ;

представник позивача, ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.12.10;

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Комерційного товариства "Лусес Де Валенсія Лімузін, С.Л."

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Комерційне товариство "Лусес Де Валенсія Лімузін, С.Л." через Представництво "Лусес Де Валенсія Лімузін, С.Л." звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним і скасування рішень №0017161501/0 від 30.09.2009 року про встановлення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток 170 грн.; №0022831501/0 від 25.12.2009 року про встановлення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток 170 грн. та скасування першої податкової вимоги №1/3650 від 25.11.2009 року у сумі 169 грн.

У судовому засіданні позивач на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, зазначивши, що Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим було проведені перевірки, якими встановлено несвоєчасне подання декларацій з податку на прибуток за перше півріччя 2009 року та 3 квартал 2009 року, що і стало підставою для прийняття рішень та податкової вимоги, які є предметом спору, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, яким внесено зміни та скасовано низку нормативно-правових актів, але при вирішенні цього спору суд керується законодавством, що діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно із частинами 1,3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 № 886/2000 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Згідно статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» одним із завдань органів податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, повною і своєчасною сплатою до бюджетів податків і зборів.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку про те, що Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим є територіальним органом виконавчої влади, яка у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за повнотою нарахування та сплати податків, обовязкових платежів, реалізують владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні п.п.7 п.1 ст.3 КАС України.

Отже, даний спір є публічно-правовим та, керуючись правилами територіальної підсудності адміністративних справ про оскарження ненормативних актів індивідуальної дії за місцем знаходження позивача, що встановлені ч.2 ст.19 КАС України, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АР Крим.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Представництво "Лусес Де Валенсія Лімузін, С.Л." 22.01.2009 року зареєстроване як суб'єкт господарювання, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію № ПІ - 4280 від 22.01.2009 року та Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Представництво "Лусес Де Валенсія Лімузін, С.Л." зареєстровано у ДПІ у м. Сімферополі як платник податку на додану вартість, свідоцтво № 100206323.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим28.08.2009 року та 27.11.2009 року було проведено невиїзні документальні (камеральні) перевірки своєчасності подання податкової звітності з податку на прибуток, а саме декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2009 року та ІІІ квартал 2009 року, результати яких були відображені в актах перевірки № 8276/151 від 28.08.2009 року та №288/15-1/26585009 від 27.11.2009 року.

В актах перевірок зазначено про порушення позивачем п.п. 4.1.4. п. 4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 від 21.12.2000 року, п. 16.4 ст. 16 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" а саме платником податку на прибуток не подано (не своєчасно подано) декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2009 року та ІІІ квартал 2009 року.

За наслідками перевірки та на підставі вказаних актів Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим 30.09.2009 року та 25.12.2009 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0017161501/0 та 0022831501/0, якими до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 170,00 грн. за кожним рішенням. Розмір штрафних санкцій розрахований на підставі п.п.17.1.1 пункту 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме у розмірі десяти неоподатковуваних податком мінімумів доходу громадян за кожне таке не подання або затримку.

На підставі прийнятого податкового повідомлення-рішення від 30.09.2009 року № 0017161501/0 Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим 25.11.2009 року прийнято першу податкову вимогу № 1/3650 на суму 169,00 гривень.

Позивач, не погодившись з прийнятими податковим повідомленням-рішенням та першою податковою вимогою звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Спеціальним законом з питань з питань оподаткування, який установлюваву порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення на час виникнення спірних правовідносин був Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі Закон).

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону передбачено строки подання податкових декларацій за базовий податковий (звітній) період, який дорівнює, зокрема, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно п.п.4.1.7. пункту 4.1 статті 4 Закону платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з підпунктом 4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.

Пунктом 16.4. статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Судом встановлено, що Представництвом "Лусес Де Валенсія Лімузін, С.Л." 07.08.2009 року до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим була надана податкова декларація з податку на прибуток за 1 півріччя 2009р. (а.с.25-26).

Листом - повідомленням вих. №39296/10/15-1 від 12.08.2009р. за підписом заступника начальника ДПІ в м. Сімферополі АРК Великолуг Р.Е. позивачу повідомлено, що надана позивачем податкова декларація з податку на прибуток за 1 півріччя 2009р. (вх.№6521/38/167833 від 07.08.2009 р.) не визнана як податкова декларація відповідно до п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181 від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.1.6 Наказу ДПА України від 29.03.2003 року № 143 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємств і порядку її складання", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003р. за №271/7592). У повідомленні не визначено конкретну підставу не прийняття декларація з податку на прибуток за 1 півріччя 2009р., у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача про роз'яснення підстав не прийняття декларація з податку на прибуток за 1 півріччя 2009р. Листами від 24.09.2009 року № 50440/10/15-1 та від 27.10.2009 року № 59866/10/15-1 роз'яснено, що в наданої декларації з податку на прибуток за півріччя 2009 року (вх.№6521/38/167833 від 07.08.2009 р.) порушено пункт 1.6 Наказу ДПА України від 29.03.2003 року № 143 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства і порядку її складання", а саме оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцем знаходження платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатками на односторонніх аркушах форматом А-4. В наданій декларації з податку на прибуток за півріччя 2009 року, надані додатки К1/1 на одному двосторонньому листі формату А-4.

Судом встановлено, що Представництвом "Лусес Де Валенсія Лімузін, С.Л." 30.10.2009 року цінним листом до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим направлено податкову декларацію з податку на прибуток за 3 квартали 2009р.

Податкова декларація з податку на прибуток підприємства за три квартали 2009 року надіслана позивачем на адресу відповідача та отримана 02.11.2009р., про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на поштовому повідомлені (а.с.38). Таким чином, суд дійшов висновку, що податкові декларації за півріччя та три квартали 2009 року подані позивачем у встановлені Законом строки.

Листом - повідомленням вих. №70233/10/15-1 від 05.11.2009р. за підписом першого заступника начальника ДПІ в м. Сімферополі АРК Короткової Д.В. позивачу повідомлено, що надана позивачем податкова декларація з податку на прибуток за 3 квартали 2009р. (вх.№6490/2п/239344 від 02.11.2009 р.) не визнана як податкова декларація відповідно до п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181 від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.1.6 Наказу ДПА України від 29.03.2003 року № 143 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємств і порядку її складання", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003р. за №271/7592). У повідомленні не визначено конкретну підставу не прийняття декларація з податку на прибуток за 3 квартали 2009р., у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з листом про роз'яснення підстав не прийняття декларація з податку на прибуток за 3 квартали 2009р. Листом від 11.12.2009 року № 4043/10/15-1 роз'яснено, що в наданої декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2009 року (вх.№6490/2п/239344 від 02.11.2009 р.) порушено пункт 1.6 Наказу ДПА України від 29.03.2003 року № 143 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства і порядку її складання", а саме в декларації за відсутності операцій (сум), маються строки у яких не проставлено прочерк.

Статтею 4 Закону № 2181 визначений порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань, де у п.п. 4.1.2 п. 4.1 зазначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Абзацом 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 закріплено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143 затверджений Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства (далі Порядок).

У п. 1.6 Порядку встановлено, що у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності). Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства. Оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатками на односторонніх аркушах форматом А-4. Подання копій декларації та додатків не дозволяється. Декларація та додатки до неї не підлягають обов'язковому скріпленню між собою (прошнуровуванню).

Так, п. 3.1 вказаного Порядку передбачено, що декларація складається із заголовної та двох основних частин і десяти додатків, з яких сім (К1-К7) подаються щокварталу, у тому числі за рік, а три (Р1-Р3) подаються виключно за рік.

Відповідно до ч.4 п.1.6. розділу 1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженому наказом ДПА України від 29.03.2003 №143 передбачено, що оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатками на односторонніх аркушах форматом А-4. Подання копій декларації та додатків не дозволяється. Декларація та додатки до неї не підлягають обов'язковому скріпленню між собою (прошнуровуванню).

Дослідивши надану та направлену позивачем на адресу відповідача податкові декларації за півріччя та 3 квартали 2009р., суд дійшов висновку, що зазначені і заповнені усі обовязкові реквізити і поля, окрім тих, що не є обовязковими і заповнюються у разі подання відповідного додатку, а саме позивачем, разом із деклараціями на прибуток подано додаток К1/1, що й відображено у деклараціях (а.с зворотній бік 25, 35), тобто, позивачем зазначено у деклараціях про подання разом з деклараціями відповідного додатку К1/1 (а.с.26,36). Судом оглянути оригінали декларацій позивача за півріччя та 3 квартали 2009 року та додаток К1/1, при цьому встановлено наявність всіх належних реквізитів та правильність оформлення. Так, в направленій позивачем декларації відображена повна назва підприємства відповідно до установчих документів (скорочено лише назву виду організаційно-правової форми субєкту господарювання), ідентифікаційний код, код виду економічної діяльності, місцезнаходження та номер телефону платника, що повною мірою узгоджується із приписами розділу 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року N 143, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 р. за N 271/7592.

При цьому, заповнення додатку до декларації на декількох аркушах замість одного двостороннього, відсутність прочерку у графі про відсутність при їх фактичної відсутності, носить виключно формальний характер і ніяким чином не впливає на зміст показників декларації.

За таких обставин, подана податкові декларації відповідають вимогам вищезазначеного Закону. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку що декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя та 3 квартали 2009 року позивачем подано своєчасно та в установленому порядку. Посилання відповідача на наявність у декларації строк у яких не проставлено прочерків не є порушенням діючого законодавства, суттєво не впливають на спірні правовідносини, а тому сприймаються судом критично.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так зокрема, принцип прийняття рішення на підставі що передбачені Конституцією та законами України є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного субєкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення відповідача № 0017161501/0 від 30.09.09 року про застосування до відповідача фінансових санкцій в розмірі 170,00грн. за несвоєчасне подання декларації, та № 0022831501/0 від 25.12.2009 року про застосування до відповідача фінансових санкцій в розмірі 170,00грн. за несвоєчасне подання декларації не можуть бути визнані такими, що прийняти з урахуванням вищезазначених принципів, оскільки вони не відповідають вимогам закону та прийняти необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування повідомлень - рішень № 0017161501/0 від 30.09.09 року та № 0022831501/0 від 25.12.2009 року субєкта владних повноважень тягнуть за собою скасування першої податкової вимоги від 25.11.2009 року № 1/3650 про погашення суми податкового боргу з податку на прибуток у сумі 169,00 гривень.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0017161501/0 від 30.09.09 року та № 0022831501/0 від 25.12.2009 року та першу податкову вимогу від 25.11.2009 року № 1/3650 про погашення суми податкового боргу з податку на прибуток у сумі 169,00 гривень.

Під час судового засідання, яке відбулось 14.01.2011р., були оголошені вступна та резолютивна частини постанови, постанову в повному обсязі складено 19.01.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим№ 0017161501/0 від 30.09.09 року щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток позивача - Представництва "Лусес Де Валенсія Лімузін, С.Л." (штравні/фінансові санкції) у сумі 170,00 гривень.

3. Визнати протиправними та скасувати першу податкову вимогу від 25.11.2009 року № 1/3650 про погашення суми податкового боргу з податку на прибуток з позивача Представництва "Лусес Де Валенсія Лімузін, у сумі 169,00 гривень.

4. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим№ 0022831501/0 від 25.12.2009 року щодо визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток позивача - Представництва "Лусес Де Валенсія Лімузін, С.Л." (штравні/фінансові санкції) у сумі 170,00 гривень.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Комерційного товариства "Лусес Де Валенсія Лімузін, С.Л." в особі Представництва "Лусес Де Валенсія Лімузін, С.Л." (95035, АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.