Постанова № 17294213, 10.12.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95043

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2010 р. Справа №2а-5795/10/16/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю., при секретарі Габрись П.С., за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1;

від відповідача - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Перік"

до Державної податкової інспекції в м. Феодосії АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Перік" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Феодосії АР Крим про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відповідача про стягнення суми податкового зобов'язання та штрафних санкцій № 0001572301 від 03.12.2009 року;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0001582301/0 від 03.12.2009 року про стягнення зобов'язання, штрафних санкцій;

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.05.2010 року відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.08.2010 року проведено заміну відповідача по справі його правонаступником - Феодосійську міжрайонну державну податкову інспекцію АР Крим (98112, АР Крим, м. Феодосія, вул. Кримська, 82В)

Протягом розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги за адміністративним позовом та просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ в м. Феодосія АР Крим:

від 03.12.2009 року:

- №0001582301/0 про сплату податкового зобов'язання та штрафних санкцій на суму 14899,13 гривень, за порушення п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

- № 0001572301/0 про сплату податкового зобов'язання та штрафних санкцій на суму 11919,00 гривень, за порушення п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, п. 7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість";

від 16 лютого 2010 року:

- №0001582301/1 про сплату податкового зобов'язання та штрафних санкцій на суму 14899,13 гривень, за порушення п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

- № 0001572301/1 про сплату податкового зобов'язання та штрафних санкцій на суму 11919,00 гривень, за порушення п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, п. 7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість";

від 29 квітня 2010 року:

- №0001582301/2 про сплату податкового зобов'язання та штрафних санкцій на суму 14899,13 гривень, за порушення п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

- № 0001572301/2 про сплату податкового зобов'язання та штрафних санкцій на суму 11919,00 гривень, за порушення п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, п. 7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 10.12.10 року, наполягав на задоволенні уточнених позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях, також зазначив, що сума податку на додану вартість, а також штрафні санкції були нараховані позивачу у звязку з виявленим під час перевірки заниженням ПДВ внаслідок включення до складу податкового кредиту в порушення п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми ПДВ, а також порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 , підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". На підставі зазначеного вище, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України «Про державну податкову службу в України», відповідно до ст.4 якого Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, якому підпорядковуються зокрема Державна податкова інспекція в АР Крим.

До прав органів державної податкової служби відноситься згідно з п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в України» здійснення документальних невиїзних перевірок, а також планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями іншими відокремленими підрозділами, що не мають статус юридичної особи а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 6.1.4 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 № 110, камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Спеціальним Законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі по тексту - Закон).

Згідно з п. 1.11 Закону податкова декларація - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Пунктом 4.1.1. зазначеного Закону встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Пунктом 4.2.2 Закону визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

При цьому відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На підставі зазначеного вище, державною податковою інспекцією в м. Феодосії АР Крим з 11.11.2009 року по 17.11.2009 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Перік» з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Мономах +", яке в свою чергу було покупцем ТОВ "Центр будівельної підготовки" за період з 01.03.2007 по 31.12.2007 року.

За результатами перевірки складено акт № 2791/23-1/25152857 від 20.11.2009 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Висновки відповідача обґрунтовані тим, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період, що перевірявся встановлено його завищення на суму 7946,20 гривень та завищення витрат на придбання товару від ТОВ "Мономах+" на суму 39730,89 гривень за операцією, що проведені на підставі нікчемного правочинну, в результаті допущених порушень занижено податок на прибуток на суму 9932,75 гривень та податок на додану вартість на суму 7946,00грн..

За результатами перевірки розраховано штрафні санкції які склали з податку на додану вартість 11919 гривень та з податку на прибуток 14899,13 гривень та 03.12.2009 року прийняті податкові повідомлення рішення:

- №0001582301/0 яким донараховано суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у сумі 14899,13 гривень з яких 9932 гривни за основним платежем та 4966,38 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0001572301/0 яким донараховано суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у сумі 11919,00 гривень з яких 7946,00 гривни за основним платежем та 3973,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями рішеннями, висновками акту перевірки позивачем до Державної податкової інспекції в м. Феодосії АР Крим 11.11.2009 року було подано скаргу на податкові повідомлення рішення.

За результатами розгляду скарги прийнято рішення від 05.02.2010 року №629/10/25-010 яким позивачу повідомлено про результати розгляду скарги та зазначено про правомірність висновків акту перевірки №2791/23-1/25152857 від 20.11.2009 року, а також про те, що доводи скарги не можуть бути підставою для скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м. Феодосії. За таких обставин у задоволенні скарги позивачу відмовлено.

Враховуючи рішення №629/10/25-010 від 05.02.2010 року, відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення №0001582301/1, № 0001572301/1 від 16.02.10 року.

За результатами розгляду скарг позивача ДПА України позивачем 29.04.2010р. прийняті податкові повідомлення - рішення №0001582301/ 2 та № 0001572301/2.

В ході розгляду справи судом перевірено правомірність висновків Державної податкової інспекції в м. Феодосія АР Крим щодо порушення позивачем податкового законодавства та встановлено наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість» (далі Закон).

Вказаним Законом передбачено право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачені ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п.п.7.2.4. п.7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону).

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проаналізувавши наведені вище норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що формування податкового кредиту є виключним правом платника податку на додану вартість, а не його обовязком.

Що стосується дати виникнення права на податковий кредит, то законодавцем передбачено альтернативний варіант: це або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека), якщо при цьому використовуються кредитні дебетові картки чи комерційні чеки; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, суд звертає увагу на те, що законодавцем прямо заборонено включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтвердженої податковими накладними.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Позивачем у судове засідання були представлені копії податкових накладних, отриманих від контрагента ТОВ "Мономах+":

- №102 від 13.03.2007 року на суму 1697,19 грн., з них сума ПДВ - 282,86 гривень;

- №143 від 30.03.2007 року на суму 2754,39 грн., з них сума ПДВ - 459,06 гривень;

- №159 від 19.04.2007 року на суму 2034.99 грн., з них сума ПДВ - 339,16 гривень;

- №199 від 10.05.2007 року на суму 3466,00 грн., з них сума ПДВ - 577,66 гривень;

- №200 від 14.05.2007 року на суму 3225,00 грн., з них сума ПДВ - 537,50 гривень;

- №231 від 28.05.2007 року на суму 13973,49 грн., з них сума ПДВ - 2328,91 гривень;

- №244 від 31.05.2007 року на суму 4471,99 грн., з них сума ПДВ - 745,33 гривень;

- №271 від 25.06.2007 року на суму 5394,99 грн., з них сума ПДВ - 899,16 гривень;

- №332 від 23.07.2007 року на суму 3991,49 грн., з них сума ПДВ - 665,24 гривень;

- №345 від 22.08.2007 року на суму 1826,00 грн., з них сума ПДВ - 304,33 гривень;

- №350 від 25.07.2007 року на суму 3605,50 грн., з них сума ПДВ - 600,91 гривень;

- №379 від 10.08.2007 року на суму 1235,99 грн., з них сума ПДВ - 205,99 гривень.

Крім того позивачем надані банківські документи які підтверджують проведення оплати позивачем за отриманий товар (а.с. 47-57, 243-246) згідно вищезазначених податкових накладних.

Судом також встановлено, що придбані позивачем матеріали у ТОВ "Мономах+" були використані у господарської діяльності позивача про що свідчать лімітні картки на відпуск зі складу матеріалів та запасних частин для виробничих потреб, затверджених директором підприємства за період з березня по липень 2007 року(т. 1 а.с. 163-213).

При цьому посилання відповідача на відсутність на час перевірки підтвердження фактичного перевезення товарів, отриманих позивачем від ТОВ "Мономах+", суд вважає необґрунтованим оскільки в підтвердження факту транспортування позивачем надані, зокрема, дорожні листи щодо експлуатації валсного автотранспорту, накладні, Доказів, що спростовували б ці обставини відповідачем не надани.

Судом встановлено, що контрагент позивача ТОВ "Мономах+" зареєстрований у встановленому законом порядку, є платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем та підтверджується наявними в матеріалах справи свідоцтвом серії А01 №554399 від 12.06.2009 року та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та пунктом 2.4. акту перевірки від 05.08.2009 року №1918/23-4/30689513 (т.2 а.с.48 - зворотній бік).

Таким чином контрагент позивача ТОВ "Мономах+" згідно з п.п.7.2.4. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» мають право на складення податкових накладних.

За результатами вивчення наданих позивачем документів судом встановлено, що зазначені операції з придбання товарів дійсно мали місце, що підтверджується матеріалами справи.

Відтак, суд вважає правомірним включення позивачем до складу податкового кредиту за 2007 рік сум податку на додану вартість, сплачених відповідно до перелічених вище податкових накладних у відповідності до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд зауважує, що згідно з абз. 2 п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товару.

Таким чином, надані податкові накладні є такими документами, що підтверджують проведення господарської операції, оскільки місять відомості про продавця товару, за якими можливо у разі необхідності провести його перевірку щодо підтвердження зазначених у накладній відомостей, відомості про проданий товар, його вартість, суму податку на додану вартість.

Враховуючи зазначене вище, приймаючи до уваги відсутність з боку позивача порушень Закону України «Про податок на додану вартість», суд вважає протиправним донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 7946,00 грн. та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3973,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення - визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2009 року №0001582301/0 (від 16.02.2010 року №0001582301/1, від 29.04.2010 року №0001582301/2) прийнятого Державною податковою інспекцією в м. Феодосія АР Крим, про визначення податку на додану вартість у сумі 11919,00 гривень.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001582301/0 від 03.12.2009 року (№ 0001582301/1 від 16.02.10, №0001582301/2 від 29.04.10 року) ДПІ в м. Феодосії про стягнення донарахованих сум у розмірі 14899,13 гривень з податку на прибуток суд зазначає, що у ході проведення перевірки позивача, відповідачем встановлено безпідставність використання права на збільшення валових витрат, на суму товарів, отриманих від ТОВ "Мономах+" за 1 квартал 2007 року, за 2 квартал 2007 року та за 3 квартал 2007 року.

Із позовної заяви вбачається, що позивач не згоден з донарахуванням податку на прибуток за 1-3 квартали 2007р. у сумі 14899,13 гривень.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Підпунктом 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94 встановлено, що платниками податку з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Положеннями п.п.3.1. ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п.п.4.1. ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами, зокрема, п.п.п. 4.1.3. визначені доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону.

Суд зазначає, що відповідно до вимог п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 03.04.1994 року №334/94-ВР (надалі - Закон про прибуток) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Згідно п.п. 11.1. для цілей цього Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Підпунктом 11.3.1. п.п. 11.3. ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Судом встановлено, що позивачем обраний квартальний податковий період, тобто, позивач повинен відображати та сплачувати податок на прибуток підприємств.

Позивачем протягом 1 - 3 кварталів 2007 року проведено придбання товарів у ТОВ "Монамах+" які як встановлено судом використані у господарської діяльності позивача.

Суд зазначає, що з урахуванням раніше встановленої судом дійсності правочинів з придбання ПП "Перік" товарів від ТОВ "Мономах+" та належних доказів з використання придбаних товарів у господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення № 0001582301/0 від 03.12.2009 року (№ 0001582301/1 від 16.02.10, №0001582301/2 від 29.04.10 року) ДПІ в м. Феодосії про стягнення донарахованих сум у розмірі 14899,13 гривень з податку на прибуток прийняті не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак, підлягають визнанню їх протиправними та скасуванню.

Посилання відповідача на вирок Железнодорожного районного суду від 17.06.2009 року по кримінальної справі № 1/330/09 (а.с.147-151), яким засуджено ОСОБА_3 за скоєння діяння передбаченого ч. 1 статті 205 Кримінального кодексу України, суд оцінює критично, оскільки безпосередньо ПП "Перік" не перебувало у договірних відносинах та не є контрагентом підприємств які були підконтрольні засудженому ОСОБА_3 у тому числі ТОВ "Центр будівельної підготовки". Крим того, зі змісту вироку вбачається, що правові відносини зазначених в ньому підприємств, зокрема ТОВ "Центр будівельної підготовки", з ТОВ "Мономах+" при розгляді вказаної справи не досліджувалося.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час судового засідання, яке відбулося 10.12.2010р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. У повному обсязі постанову складено та підписано 15.12.2010р.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Феодосії АР Крим №0001582301/0 від 03.12.2009 року, №0001582301/1 від 16.02.2010 року, №0001582301/2 від 29.04.2010 року та №0001572301/0 від 03.12.2009 року, №0001572301/1 від 16.02.2010 року, №0001572301/2 від 29.04.2010 року, прийняті відносно Приватного підприємства "Перік".

3. Стягнути на користь Приватного підприємства "Перік" (код ЄДРПОУ 25152857, юридична адреса: 98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Челнокова, буд.76-б, кв. 13) з Державного бюджету України в рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Александров О.Ю.