Постанова № 17293497, 20.07.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.11 Справа № 5015/48/11

м.Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: Головуючого суддіСкрипчук О.С. СуддівДубник О.П.

Процика Т.С.

При секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Львівське шляхо-будівельне управління № 40»б/н від 31 березня 2011 року;

на рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2011 року;

у справі № 5015/48/11;

за позовом Приватного підприємства «ЕкспертЛьвівМаркетбуд», м. Львів;

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхо-будівельне управління № 40», м. Львів;

про стягнення 586007, 98 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність б/н від 15.06.2011 року;

від відповідача: не зявився;

ВСТАНОВИВ:

ПП «ЕкспертЛьвівМаркетбуд»звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Львівське шляхо-будівельне управління № 40»про стягнення 405610,58 грн. основного боргу, 44217,20 грн. пені, 136180,20 грн. збитків завданих інфляцією.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.07.2011 року у справі №5015/48/11 (суддя Станько Л.Л.) позов ПП «ЕкспертЛьвівМаркетбуд»задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням ТзОВ «Львівське шляхо-будівельне управління № 40»подало апеляційну скаргу б/н від 31 березня 2011 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2011 року в частині стягнення 44217,20 грн. пені та 136180,20 грн. збитків.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що позивач звернувся до суду 01.12.2010 року в той час як нарахування пені вже мало бути припиненим. Апелянт вважає, що розрахунок пені є необґрунтованим та суперечить ст. 232 ГК України.

Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 17.06.2011 року, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2011 року залишити без змін.

Відповідачем подано до суду клопотання б/н і дати (вх. № 5739 від 14.07.2011 року), в якому просить відкласти розгляд справи, у звязку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника у судове засідання. Дане клопотання колегією суддів відхилене, оскільки розгляд справи може бути відкладено в межах строків визначених ст. 102 ГПК України. Крім того, колегія суддів зазначає, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.06.2010 розгляд справи відкладався.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.01.2008 року між ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд»(постачальник) та ТзОВ «Львівське шляхо-будівельне управління №40»(покупець) було укладено угоду № 07 від 25.01.2008р. (а.с.17-18). Згідно умов угоди постачальник зобовязався протягом дії угоди передавати у власність покупця щебінь гранітний фракцій та відсів гранітний (далі товар).

В п. 3.2., 3.5. угоди сторони погодили, що покупець протягом 15 банківських днів, з дня отримання погодженої партії товару, перераховує постачальнику суму вартості отриманої партії товару. Не пізніше 5-го числа поточного місяця сторони складають акт звірки взаєморозрахунків, яким визначається стан заборгованості сторін станом на 1-ше число поточного місяця.

Відповідно до п. 5.4. угоди, покупець зобовязався своєчасно оплачувати товар, на умовах передбачених цією угодою.

Позивачем на виконання умов угоди було поставлено товар, що підтверджується накладними № 05 від 11.03.2008 року, № 07 від 20.03.2008 року, № 11 від 31.03.2008 року, № 16 від 30.04.2008 року, № 30 від 04.07.2008 року, № 46 від 29.08.2008 року, № 48 від 02.09.2008 року, № 69 від 29.11.2008 року, 72 від 05.12.2008 року, № 74 від 12.12.2008 року, № 76 від 15.12.2008 року. Зазначені накладні підписані та скріплені печаткою обох сторін.

Позивачем подано до суду накладну № 32 від 27.08.2009 року на суму 67668,00 грн. в якій відсутні посилання на угоду № 07 від 25.01.2008р. Відтак, дану поставку слід вважати позадоговірною.

Між сторонами були підписані акти звірки № 01 від 01.04.2008р., № 02 від 05.05.2008р., № 03 від 02.06.2008р., № 04 від 01.07.2008р., № 05 від 01.08.2008р., № 06 від 02.10.2008р., № 07 від 02.12.2008р., № 08 від 05.01.2009р., № 09 від 02.09.2009р, № 10 від 02.11.2009р., № 11 від 01.07.2010р. З останнього акта звірки вбачається, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 405610,56 грн.

Позивач при зверненні до суду першої інстанції стверджує, що відповідач свої зобовязання щодо оплати товару виконав не в повному обсязі, у звязку з чим в останнього виник борг в сумі 405610,56 грн.

Позивачем на адресу відповідача була направлена вимога № 93 від 14.09.2009 року про стягнення боргу в сумі 592788,74 грн. Однак, дана вимога залишена без відповіді.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного:

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 405610,56 грн. за поставлений товар.

Оскільки, відповідач частково розрахувався перед позивачем за отриманий товар і не надає документів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобовязань за угодою в повному обсязі, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 405610,56 грн. грн., що не заперечується відповідачем.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (штраф і пеня). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610 612 ЦК України).

Відповідно до п. 6.1. угоди при несвоєчасному або неповному виконанні, або невиконанні покупцем взятих на себе зобовязань, згідно п. 5.4. угоди, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від неперерахованої, або недоотриманої суми за кожен день прострочки. Сплата пені не звільняє покупця від виконання своїх зобов`язань по цій угоді.

Позивач при зверненні до суду першої інстанції просить стягнути з відповідача пеню в сумі 44217,20 грн. за період з 01.01.2010 року по 29.06.2010 року.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар на виконання умов угоди 11.03.2008 року, 20.03.2008 року, 31.03.2008 року, 30.04.2008 року, 04.07.2008 року, 29.08.2008 року, 02.09.2008 року, 29.11.2008 року, 05.12.2008 року, 12.12.2008 року, 15.12.2008 року, що підтверджується накладними № 05 від 11.03.2008 року, № 07 від 20.03.2008 року, № 11 від 31.03.2008 року, № 16 від 30.04.2008 року, № 30 від 04.07.2008 року, № 46 від 29.08.2008 року, № 48 від 02.09.2008 року, № 69 від 29.11.2008 року, № 72 від 05.12.2008 року, № 74 від 12.12.2008 року, № 76 від 15.12.2008 року. Відповідач зобовязаний був оплатити товар протягом 15 банківських днів, з дня отримання погодженої партії товару. Отже, строк нарахування штрафних санкцій закінчився 12.06.2009 року.

На заборгованість яка виникла на підставі накладної № 32 від 27.08.2009 року пеня не нараховується, оскільки поставка товару, згідно даної накладної, є позадоговірною.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 44217,20 грн. пені за період з 01.01.2010 року по 29.06.2010 року є необґрунтованими та такими що не підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення 136180,20 грн. збитків завданих інфляцією за період з 27.03.2008 року по 30.11.2010 року, суд зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок розміру інфляційних витрат, у відповідності до якого встановлено, що судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідач на користь позивача 136180,20 грн. збитків завданих інфляцією за період з 27.03.2008 року по 30.11.2010 року.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2011 року слід скасувати в частині стягнення пені в сумі 44217,20 грн., в цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2011 року скасувати в частині стягнення пені в сумі 44217,20 грн. прийняти в цій частині нове рішення. В позові відмовити.

3. Стягнути ТзОВ «Львівське шляхо-будівельне управління № 40»на користь ПП «ЕкспертЛьвівМаркетбуд»5417,90 грн. державного мита та 218,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з ПП «ЕкспертЛьвівМаркетбуд»на користь ТзОВ «Львівське шляхо-будівельне управління № 40»221,06 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Львівської області видати накази.

6.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

7. Справу направити в Господарський суд Львівської області.

Головуючий - суддяСкрипчук О.С.

суддяДубник О.П.

суддяПроцик Т.С.

Постанова підписана «27»липня 2011 року.