Рішення № 17292571, 21.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/7621.06.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОІ-ТОІ Системи санітарні»

доФізичної особи підприємця ОСОБА_1

простягнення 26305, 72 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін: Від позивача: не зявились; Від відповідача:ОСОБА_2. представник за довіреністю від 18.12.2007 року ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОІ-ТОІ Системи санітарні»до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 10305, 72 грн. збитків, завданих пошкодженням майна та 16000, 00 грн. збитків, завданих втратою майна, з підстав порушення відповідачем умов договору оренди щодо строків оплати вартості ремонтних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2011 року було порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 26.04.2011 року.

Представники сторін у судове засідання 26.04.2011 року не зявились, вимоги ухвали суду від 11.04.2011 року не виконали, однак від позивача через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2011 року відкладено розгляд справи на 23.05.2011 року.

Представник позивача у судове засідання 23.05.2011 року не зявився, однак через загальний відділ діловодства суду подав витребувані ухвалами суду докази та клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника позивача у судовому засіданні.

Представник відповідача з'явився у судове засідання 23.05.2011 року, однак вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2011 року відкладено розгляд справи на 07.06.2011 року.

Представник позивача у судове засідання 07.06.2011 року не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.06.2011 року подав витребувані судом докази, заявив клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору.

Згідно з ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на пятнадцять днів.

На підставі вищезазначеного, суд задовольнив подане відповідачем клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2011 року відкладено розгляд справи до 21.06.2011 року.

Представник позивача у судове засідання 21.06.2011 року не зявився, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника позивача у судовому засіданні.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.06.2011 року подав відзив на позовну заяву, відповідного до якого зазначив, що 2 біокабіни не були втрачені, а передані водію позивача та встановлені на автостоянках, розташованих на вул. Княжий затон, 4 та вул. Протасів Яр. Крім того, відповідач не погоджується зі збитками в розмірі 1214, 08 грн. за пошкодження даху, оскільки зазначене пошкодження відбулося з вини водія відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представник відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

01.06.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОІ-ТОІ Системи санітарні»(надалі орендодавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (надалі орендар) було укладено договір оренди № 114/К (надалі договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння та користування санітарні кабіни типу ТОІ-ТОІ згідно актів прийому-передачі, які становлять невідємну частину договору.

Згідно із п. 1.2 договору кількість кабін, що передаються в оренду за цим договором визначається окремим замовленням орендаря, яке є додатком до цього договору і становить його невідємну частину.

На виконання умов договору позивач передав а відповідач прийняв в оренду 110 біокабін на загальну суму 880000, 00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання санітарних біокабін типу ТОІ-ТОІ, який підписаний сторонами та скріплений печатками.

Відповідно до п. 7.1 договору даний договір набирає юридичної сили з моменту його підписання сторонами та діє безстроково.

Договір може бути достроково розірвано за заявою будь-якої із сторін, здійсненою не пізніше, ніж за тиждень до бажаного дня розірвання договору (п. 7.2 договору).

14.06.2010 року позивач направив відповідачеві повідомлення № 47 про розірвання договору № 114/К з 01.07.2010 року у звязку із реорганізацією підприємства.

Пунктом 1.5 договору встановлено, що орендар зобовязаний повернути кабіни після закінчення терміну оренди в належному стані.

Відповідач передав відповідачеві біокабіни загальною кількість 108 штук, що підтверджується актами здачі-приймання матеріальних цінностей від 20.07.2010 року, № 2 від 31.07.2010 року, № 3 від 22.10.2010 року, № 4 від 01.11.2010 року, від 09.11.2010 року, №6 від 16.11.2010 року, № 7 від 22.11.2010 року, № 8 від 29.11.2010 року, № 9 від 10.12.2010 року, № 10 від 23.12.2010 року, № 11 від 21.01.2011 року, № 12 від 28.01.201 року, № 13 від 08.02.2011 року та № 14 від 21.02.2011 року, підписаними сторонами та наявними в матеріалах справи.

Крім того, відповідно до зазначених актів, визначені дефекти, які містять повернуті відповідачем біокабіни.

Так, звертаючись до суду з позовними вимогами позивач зазначає, що в одній біокабінці пошкоджені передні двері, в чотирьох бокові стінки, в одній дах, в двох пісуар, в одній низ, в двадцяти чотирьох замок, в пяти кришка збірника та в шістьох паперотримач. Загальна сума збитків понесених у звязку із пошкодженням комплектуючих частин становить 10305, 72 грн. До того ж, збитки, завдані втратою майна, а саме 2 біокабінок, які не повернуті відповідачем становлять 16000, 00 грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України встановлено, у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно із ст. 779 ЦК України передбачено, що наймач зобовязаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Орендар зобовязаний повернути кабіни після закінчення терміну оренди в належному стані (п. 1.5 договору).

Так, судом встановлено, що в повернутих відповідачем біокабінках були наявні наступні недоліки: в одній біокабінці пошкоджені передні двері, в чотирьох бокові стінки, в одній дах, в двох пісуар, в одній низ, в двадцяти чотирьох замок, в пяти кришка збірника та в шістьох паперотримач, що підтверджується актами здачі-приймання матеріальних цінностей санітарних біокабін типу ТОІ-ТОІ підписаними сторнонами та скріпленими печатками.

Загальна сума збитків, згідно розцінок на комплектуючі частини до біотуалетів становить 10305, 72 грн.

Заперечуючи проти кількості пошкоджених частин відповідач зазначає, що пошкодження даху біокабіни відбулося з вини водія автомобіля, який доставляв відповідачеві біокабіни, що підтверджується написом «Анатолій» в акті здачі-приймання від 14.07.2010 року.

Суд не приймає зазначені заперечення, оскільки вищевказаний напис не є належним та допустимим доказом пошкодження даху автомобіля з вини водія позивача.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем не були повернуті позивачеві дві біокабіни.

Твердження відповідача про те, що зазначені біокабіни не були втрачені, а знаходяться за адресами м. Київ вул. Княжий затон, 4 та вул. Протасів Яр, не приймаються судом у якості належного доказу повернення відповідачем позивачу орендованого майна, оскільки сторонами не складався акт приймання-передачі біокабін. До того ж, відповідачем не надано доказів того, що позивачем було визначено місце повернення двох біокабін за адресами м. Київ вул. Княжий затон, 4 та вул. Протасів Яр.

Відповідно до п. 6.2 договору у випадку часткового пошкодження кабіни орендар зобовязаний у пятиденний термін оплатити вартість ремонтних робіт, згідно дефектної відомості, що подається йому орендодавцем згідно розцінок, які є невідємною частиною договору.

Так, розмір збитків завданих пошкодженням біокабінок становить:

№Назва пошкодженої комплектуючої частиниВартість однієї пошкодженої частиниКількість пошкодженьЗагальна вартість пошкоджених комплектуючих частин

1.Передні двері2190, 24 грн.12190, 24 грн.

2.Бокова стінка552, 00 грн.42208, 00 грн.

3.Дах1 214, 08 грн.11214, 08 грн.

4.Пісуар313, 24 грн.2616, 48 грн.

5.Низ1376, 92 грн.11376, 92 грн.

6.Замок70, 00 грн.241680, 00 грн.

7.Кришка збірника120, 00 грн.5600, 00 грн.

8.Паперотримач70, 00 грн.6420, 00 грн.

Разом:10305, 72 грн. Згідно із п. 6.4 договору у випадку повного знищення кабіни або крадіжки, орендар у пятиденний термін відшкодовує повну вартість кабіни, що складає 8000, 00 грн.

Отже, збитки за неповернення двох біокабінок становить 16000, 00 грн.

Відповідно до ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як вбачається з приписів ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Згідно із ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, які особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.

Обовязковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного звязку між діями особи та збитками, які складають обєктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це обєктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобовязання було виконано боржником.

Обовязковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний звязок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобовязань причиною.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неправомірних дій, тобто наявності прямого причинного-наслідкового звязку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Так, умовами договору оренди було передбачено повернення орендарем кабін в належному стані. При цьому судом встановлено, що частина біокабінок була повернута позивачеві з вищевказаними недоліками, які згідно розцінок на комплектуючі частини до біотуалетів, становлять 10305, 72 грн. До того ж, дві біокабіни були не повернуті позивачеві.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем позивачеві було спричинено збитків на суму 26305, 72 грн. (10305, 72 грн. (вартість пошкодженого майна) та 16000, 00 грн. (вартість неповернутих біоканок)).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відповідачем не відшкодовано позивачеві збитки завдані пошкодження майна та не повернуто дві біокабінки, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у звязку з зверненням позивача за кваліфікованою юридичною допомогою та понесенням додаткових витрат, останній заявляє позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат понесених у звязку з захистом та відновленням порушеного права на оплату адвокатських послуг, відповідно до чого надав до матеріалів справи наступні документи:

- належним чином завірену копію договору про надання правової допомоги № 22/03/11 від 22.03.2011 року, укладеного між позивачем, як замовником, та адвокатом ОСОБА_3, як виконавцем;

- належним чином завірену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю гр. ОСОБА_3.;

- належним чином завірену копію платіжного доручення № 1082 від 26.04.2011 року на суму 4000, 00 грн., відповідно до якого позивач перерахував грошові кошти за надані послуги адвоката.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Тобто, у контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 3 статті 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру», де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Відповідно до ч. 2 статті 4 Закону України «Про адвокатуру»адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Згідно ч. 1 статті 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1.10.1999 року протокол від 1-2 жовтня 1999 року № 6/VI, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є - гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обгрунтованим за розміром.

Відповідно до п.12 Розяснення Вищого арбітражного суду «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»№ 02-5/78 від 04.03.1998, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Частинами 1,2,3 статті 28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Таким чином, залучення до участі у справі в якості представника іншої особи є правом, а не обовязком сторони, і повязано лише з волевиявленням самої сторони, як і визначення між цією стороною та найнятим представником оплати останнього за надані цим представником послуги.

При цьому суд зазначає, що результати розгляду справи у суді залежить не від того хто представляє інтереси тієї чи іншої сторони у суді, а від встановлення судом наступних обставин: наявності у позивача права, на захист якого ним подано позов, а також наявності чи відсутності факту порушення такого права або його оспорення.

Отже, враховуючи зазначене, беручи до уваги встановлені у процесуальному законодавстві обмеження розміру оплати послуг адвоката, а також враховуючи судову практику про стягнення витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновку, що заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката підлягає задоволенню у сумі 2 630, 50 грн. (10% від задоволеної суми позовних вимог).

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 759, 785 ЦК України, ст. 193 та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОІ-ТОІ Системи санітарні»(79032, м. Львів, вул. Джорджа Вашингтона, 8; код ЄДРПОУ 31657990) збитки у розмірі 26 305 (двадцять шість тисяч триста пять) грн. 72 коп., витрати по сплаті послуг адвоката у розмірі 2 630 (дві тисячі шістсот тридцять) грн. 50 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 263 (двісті шістдесят три) грн. 06 коп., та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М.А. дата підписання 27.06.2011 року