Рішення № 17292527, 27.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/26427.06.11 За позовом Заступника військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Харківська контора матеріально-технічного забезпечення»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська лізингова компанія»

про стягнення 84453,52 грн.

Суддя Грєхова О. А.

За участю представників сторін:

від прокуратури: не з'явився

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 1 від 20.01.2011

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська лізингова компанія»84453,52 грн. заборгованості за Договором № 8 від 31.12.2009, в т.ч. 77882,17 грн. основного боргу та 6571,35 грн. пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору надав на користь відповідача послуги зберігання, за які відповідач не розрахувався.

Провадження у справі № 53/264 порушено відповідно до ухвали від 19.05.2011 року та призначено розгляд справи на 06.06.2011 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2011 у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 19.05.2011 розгляд справи відкладено до 27.06.2011.

В судове засідання 27.06.2011 представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 27.06.2011 не зявився, вимог ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 27.06.2011 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ :

31.12.2009 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Харківська контора матеріально-технічного забезпечення»(виконавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська лізингова компанія» (замовник) було укладено Договір № 8 (далі Договір).

Відповідно до п.1 предметом даного договору являється: надання послуг зберігання; надання послуг по прийманню (відправці) вантажів замовника залізничним транспортом і проведення навантажувально-розвантажувальних робіт силами виконавця.

Згідно з умовами укладеного договору виконавець зобовязався забезпечити приймання на тимчасове зберігання товарів замовника; приймати всі заходи, передбачені договором, необхідні для забезпечення схоронності товару; повернути прийнятий на зберігання товар на першу вимогу замовника. Замовник зобовязався зберігати на території виконавця товари, дозволені до споживання на території України українським законодавством і які відповідають вимогам санітарно-гігієнічних правил; здійснювати щомісячно, але не пізніше 5 числа місяця, в якому надаються послуги зберігання, попередню оплату в розмірі заявленої замовником площі, необхідної для зберігання товару; направляти свого представника до 29-30 числа кожного місяця в бухгалтерію виконавця для отримання рахунків за фактично надані послуги. Остаточний розрахунок здійснювати протягом 3-х банківських днів з дня отримання рахунку.

Договір вступає в силу з 01.01.2010 та діє до 31.12.2010, а відносно розрахунків за надані послуги до повного їх виконання (п. 5.1. Договору).

Матеріали справи свідчать, що відповідно до умов договору № 8 від 30.12.2008 замовник передав, а виконавець прийняв на відповідальне зберігання: реактор синтезу напівфабрикатних лаків в к-ті 1 шт.; ємності для зберігання готової продукції в к-ті 6 шт., що підтверджується актом приймання-передачі товару від 01.01.2009.

На виконання взятих зобов'язань за Договором № 8, позивач надав відповідачу послуги по зберіганню товарів, що підтверджується підписаними з боку позивача актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за лютий 2010 року по лютий 2011 року та виставленими рахунками-фактурами.

Загальна сума виконаних робіт відповідно до вищезазначених актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунків-фактур становить 77882,17 грн.

Судом встановлено, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не підписані з боку відповідача.

Однак, оскільки відповідачем не надано будь-яких зауважень щодо якості наданих послуг, незважаючи на те, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не підписані з боку відповідача, суд вважає, що відповідач в односторонньому порядку безпідставно ухиляється від оплати наданих послуг, чим порушує умови договору та норми чинного законодавства.

Відповідно до п. 3.3. Договору, попередня оплата послуг здійснюється в розмірі 30% від прийнятої розцінки за 1 місяць на підставі даного договору. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі виставлених рахунків з виданням актів виконаних робіт. Надлишкові грошові кошти будуть враховуватися при подальших розрахунках.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг не виконав.

Матеріали справи свідчать, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами щодо погашення заборгованості за надані послуги. На один з листів позивача відповідачем надано відповідь вих. № 2275 від 19.05.2010, в якій останній вказав на те, що ТОВ «ПЗУЛК»готове платити оренду за зберігання ємкостей не зважаючи на економічну кризу. Також відповідач зобовязався платити по 2000,00 грн. кожного тижня та погасити заборгованість до 31.09.2010.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги відповідно до Договору № 8 складає 77882,17 грн.

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором зберігання.

Згідно зі ст.. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення (ч. 2 ст. 938 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 946 ЦК України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання (ч. 3 ст. 946 ЦК України).

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобовязання щодо оплати наданих послуг (п. 2.2.4., 3.3. Договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору надані послуги не оплатив.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по договору № 8 від 31.12.2009 в розмірі 77882,17 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Крім того, згідно з позовними вимогами, позивач просить стягнути з відповідача пеню за порушення строків оплати наданих послуг.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до п. 4.3. Договору, за несплату послуг зберігання поточного мясця до 30, 31 (28 для лютого) числа цього ж місяця замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, вказаної в рахунку за кожний день прострочки оплати.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 названого Кодексу законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами п. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань". Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При дослідженні поданого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що позивач в порушення ч. 6 ст. 232 ГК України здійснює розрахунок пені більше ніж за шість місяців як встановлено вище.

Таким чином сума пені, що може бути стягнута з відповідача розрахована судом виходячи з облікової ставки встановленої Постановами НБУ в межах встановленого законом строку (не більше ніж за 6 місяців) та складає 4751,49 грн.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання, з нього підлягає стягненню пеня в розмірі 4751,49 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судові засідання не зявився та заявлених до нього позовних вимог не спростував.

Оскільки відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору по суті, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та часткове їх задоволення.

В звязку з частковим задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в розмірі 826,34 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 230,91 грн. підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська лізингова компанія»(04070, м. Київ, вул. Ільїнська, 8, 7 підїзд, 6 поверх, код 31362539, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Харківська контора матеріально-технічного забезпечення» (61064, м. Харків, вул.. Цементна, 3, код 08162096) 77882,17 (сімдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. боргу, 4751,49 (чотири тисячі сімсот пятдесят одна) грн. пені.

3.Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська лізингова компанія»(04070, м. Київ, вул. Ільїнська, 8, 7 підїзд, 6 поверх, код 31362539, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) в доход Державного бюджету України 826,34 (вісімсот двадцять шість) грн. витрат по сплаті держмита та 230,91 (двісті тридцять) грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Суддя О.А.Грєхова

Повне рішення складено 29.06.2011