Рішення № 17292102, 26.07.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.07.2011 Справа № 5008/601/2011

За позовом Публічного акціонерного товариства „Комерційний інвестиційний банк”, м.Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Максіфлекс”, с.В.Добронь, Ужгородський район

про стягнення кредитної заборгованості в сумі 522 881,25 грн.,

СУДДЯ Й.Й. КАДАР

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 21.02.2011 року,

від відповідача - не з'явилися,

СУТЬ СПОРУ: Публічним акціонерним товариством „Комерційний інвестиційний банк”, м.Ужгород заявлено позов до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Максіфлекс”, с.В.Добронь, Ужгородський район про стягнення кредитної заборгованості в сумі 522 881,25 грн.,

Представник позивача просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі покликаючись на обгрунтованість та доведеність позовних вимог матеріалами справи. Подав письмові заперечення проти клопотання щодо зупинення провадження у справі, зазначаючи, що справа на яку посилався відповідач була залишена без розгляду.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, вимог ухвал суду від 07.06.2011 року та 29.06.2011 року не виконав, письмових пояснень по суті спору не подав, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, тому справа розглядається у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

У заявленому клопотанні відповідача про зупинення провадження у справі в порядку ст.79 Господарського процесуального кодексу України до вирішення повязаної з нею іншої справи, яка порушена господарським судом Закарпатської області №5008/765/2011 від 14.06.2011р. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Максіфлекс”, с. В.Добронь, Ужгородський район до Публічного акціонерного товариства „Комерційний інвестиційний банк”, м. Ужгород про визнання недійсним кредитного договору №01-1/3о -252 від 14.11.2008р. та додаткових угод до нього від 24.11.2008р. належить відмовити з огляду на наступне. Повязаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення, однак, відповідачем не подано доказів які підтверджують повязаність між собою вищевказані справи, до тогож ухвалою господарського суд Закарпатської області від 08.07.2011 року у справі № 5008/765/2011 позов було залишено без розгляду.

Вивчивши матеріали справи, додатково подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

24.11.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю комерційним банком "Коопінвестбанк", правонаступником всіх прав та обов"язків якого є Публічне акціонерне товариство „Комерційний інвестиційний банк”, м.Ужгород (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Максіфлекс”, с.В.Добронь, Ужгородський район (відповідачем) було укладено Договір кредиру за овердрафтом № 02-1/3о-252 (надалі Кредитний договір) та додаткові угоди до нього №1 від 24.02.2009р., №2 від 28.04.2009 р., №3 від 25.05.2009р., №4 від 05.06.2009р., №5 від 12.06.2009р., №6 від 14.09.2009р., №7 від 14.12.2009р., №8 від 15.03.2010р., №9 від 14.06.2010р., № 10 від 14.09.2010р., №11 від 14.12.2010р. Відповідно до вищенаведеного Кредитного договору та додаткових угод, Відповідачу було надано кредит в сумі 430000 грн. Згідно п. 1.4. Кредитного договору та додаткової угоди № 11 Позичальник зобовязався повернути кредит до 14.01.2011 року.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Позивачем свої зобов'язання були виконані в повному обсязі, що підтверджується долученою до матеріалів справи випискою руху коштів (а.с. 23).

Відповідач, взяті на себе обов'язки по вищезазначеному Кредитному Договору порушив, оскільки умови Кредитного Договору відповідачем не виконуються, відсотки за користування кредитом відповідачем не сплачуються і станом на 04.05.2011 року за відповідачем, відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 24) утворилась заборгованість за неповернутим кредитом в сумі 522881,25 грн., в тому числі:

- 429980,31 грн. - прострочена заборгованість по кредиту;

- 55220,50 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

- 37680,44 грн. заборгованість по нарахованій комісії.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представника позивача суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи станом на 04.05.2011 року відповідач не повернув позивачу грошові кошти в розмірі 429980,31 грн.

Докази повернення відповідачем позивачу суми кредиту в розмірі 429980,31 грн. в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що відповідач свого обов'язку щодо повернення кредиту в розмірі 429980,31 грн. не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за договором, яка підтверджена матеріалами справи, а документи про її погашення відповідач не надав, то вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в розмірі 429980,31 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно із п. 3 ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За умовами п. 2.3. Кредитного Договору відповідач протягом користування кредитом виплачує позивачу відсотки у розмірі 26 % річних від фактичної заборгованості за рахунком.

Як встановлено вище відповідач після закінчення дії договору (14.01.2011 року) не повернув позивачу всю суму кредиту.

Згідно із розрахунком позивача за час користування кредитом з 24.11.2008р. по 14.01.2011р. відповідач повинен був сплатити позивачу відсотки в розмірі 55220,50 грн.

Як свідчать матеріали справи та підтверджує сам позивач, відповідач сплатив позивачу відсотки на загальну суму 186904,52 грн., отже, несплаченими залишились відсотки в розмірі 55220,50 грн.

Докази сплати відповідачем відсотків в розмірі 55220,50 грн. в матеріалах справи відсутні.

Згідно із п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно із ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що відповідач свого обов'язку щодо сплати відсотків за користування кредитом в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за договором, доказів про її погашення відповідач не надав, то суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відсотках в розмірі 55220,50 грн. є обґрунтованою, та підлягає до задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із розрахунком позивача за час користування кредитом з 24.11.2008р. по 14.01.2011р. відповідач повинен був сплатити комісію за зміни умов договорув розмірі 37680,44 грн.

Наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості, що не заперечується відповідачем, підтверджується часткова сплата відповідачем комісії в розмірі 9219,56 грн., докази про повне погашення відсутні, то суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача комісії в розмірі 37680,44грн. є обґрунтованою, та підлягає до задоволенню.

Виходячи з вище наведеного, приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору, суд вважає, що позовні вимоги, про стягнення з Відповідача заборгованості в розмірі 522 881,25 грн. в тому числі: 429980,31 грн. - прострочена заборгованість по кредиту; 55220,50 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 37680,44 грн. заборгованість по нарахованій комісії підлягають задоволенню, як такі, що належним чином обґрунтовані та доведені відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по оплаті держмита в розмірі 5228,81 грн., та 236,00 грн. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 4, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Максіфлекс”, (Ужгородський район, с.В.Добронь, вул. Малодобронська, 5/2, рах.:№ 26005027000068 в АТ "КомІнвестБанк", МФО 312248, Код ЄДРПОУ 34778580), на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний Інвестиційний банк" (м. Ужгород, вул. Гойди, 10, МФО 312248, Код ЄДРПУО 19355562, п/р № 29097011000001 в АТ "КомІнвестБанк") заборгованість у розмірі 522 881,25 грн. (пятсот двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят одна грн. 25 коп.) в тому числі: 429980,31 грн. (чотириста двадцять девять тисяч девятсот вісімдесят грн. 31 коп.) - прострочена заборгованість по кредиту, 55220,50 грн. (пятдесят п"ять тисяч двісті двадцять грн. 50 коп.) - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 37680,44 грн. (тридцять сім тисяч шістсот вісімдесят грн. 44 коп.) заборгованість по нарахованій комісії, а також суму 5228,81 (пять тисяч двісті двадцять вісім грн. 81 коп.) витрат по сплаті держмито та суму 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

4. Рішення надіслати сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обовязковому виконанню на території України в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому ГПК України.

Суддя Й.Й. Кадар