Рішення № 17292026, 28.07.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" липня 2011 р.Справа № 16/5007/76/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 06.07.11р.

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)

до Приватного багатопрофільного науково-виробничого підприємства "Промсвіт" (м.Житомир)

про стягнення 98931,90 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 9893,19 грн., з яких 8000,00 грн. боргу за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу від 03.12.10р., 551,87 грн. пені, 100,00 грн. 3% річних, 441,32 грн. інфляційних нарахувань та 800,00 грн. штрафу.

Заявою від 07.07.11р. позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача 98931,90 грн., з яких 80000,00 грн. основного боргу, 5518,68 грн. пені, 1000,00 грн. 3% річних, 4413,22 грн. інфляційних нарахувань та 8000,00 грн. штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з урахуванням заяви від 07.07.11р. та зазначив, що позивачем у позовній заяві допущено технічну помилку -описку, а саме помилково зазначено до стягнення меншу суму боргу за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу від 03.12.10р. та суми штрафних санкцій, у зв'язку з чим просив стягнути 80000,00 грн. основного боргу, 5518,68 грн. пені, 1000,00 грн. 3% річних, 4413,22 грн. інфляційних нарахувань та 8000,00 грн. штрафу.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2010 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Приватним багатопрофільним науково-виробничим підприємством "Промсвіт" укладено договір купівлі-продажу (а.с.7).

Відповідно до пп.1.1 договору, продавець (позивач) зобов'язався поставити товар, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти товар і сплатити його вартість згідно умов даного договору. Найменування товару: котел НИИСТУ-5М та комплект № 2 котла НИИСТУ-5.

Згідно з пп.2.2 договору, загальна вартість товару - 80000,00 грн.

Підпунктом 5.1 договору сторони погодили, що передача (приймання-здача) товару здійснюється сторонами в порядку, установленому чинним законодавством по підписаним накладною та довіреністю.

Так, на виконання умов договору відповідач на підставі довіреності № Дов-000182 від 03.12.10р. отримав від позивача обумовлений договором товар на загальну суму 80000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № PH-0000026 від 03.12.10р. (а.с.8-9).

Відповідно до пп.3.1 договору, відповідач, як покупець, проводить оплату за товар в розмірі 100% на протязі 27 днів з моменту отримання товару.

Згідно даних позивача, відповідач в порушення умов договору розрахунків за отриманий товар у строк вказаний у договорі, тобто до 30.12.10р. не здійснив, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем, яка на день вирішення спору становить 80000,00 грн., що підтверджується підписаним позивачем актом звірки взаєморозрахунків станом на 11.07.11р. та довідкою позивача від 28.07.11р. (а.с.23,28).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з пп.6.5 договору, за несвоєчасну оплату за поставлений товар відповідач, як покупець, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки оплати, а також штраф в розмірі 10% від суми договору.

Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно уточненого розрахунку позивача розмір пені, 3% річних, інфляційних нарахувань та штрафу становить, відповідно, 5518,68 грн.; 1000,00 грн.; 4413,22 грн.; 8000,00 грн.

Розрахунки обгрунтовані, відповідають чинному законодавству та умовам укладеного договору.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив свої договірні зобов'язання перед позивачем, при цьому позов не оспорив, доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі - з відповідача стягується на користь позивача 80000,00 грн. основного боргу за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу від 03.12.10р., 5518,68 грн. пені, 1000,00 грн. 3% річних, 4413,22 грн. інфляційних нарахувань, 8000,00 грн. штрафу.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного багатопрофільного науково-виробничого підприємства "Промсвіт", 10001, м.Житомир, вул.Ватутіна 61, ідентифікаційний код 32265282:

- на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1 - 80000,00 грн. основного боргу за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу від 03.12.10р., 5518,68 грн. пені, 1000,00 грн. 3% річних, 4413,22 грн. інфляційних нарахувань, 8000,00 грн. штрафу, 989,32 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 28.07.11р.

СуддяГансецький В.П.

Друк: 3 прим.

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек. з повідом. про вруч.).