Постанова № 17291616, 27.07.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2011 р. Справа № 39/27 Вищий господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О.,

суддівБарицької Т.Л.,

Губенко Н.М.,

розглянувши

касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 24.05.2011 р. (головуючий суддя: Діброва Г.І., судді: Бойченко К.І., Чернота Л.Ф.)

на рішенняГосподарського суду Донецької області від 11.04.2011 р. (суддя: Морщагіна Н.С.)

у справі№ 39/27 Господарського суду міста Києва

за позовомДержавного підприємства "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до1. Корпорації "Укренергосервіс",

2. Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"

простягнення заборгованості,

за участю представників

позивачаКоваленко М.О.,

відповідача-1

відповідача-2не зявився;

не зяився; В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Донецької області від11.04.2011р. у справі № 39/27, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2011р., в задоволенні позовних вимог до Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" відмовлено, провадження в частині вимог до Корпорації "Укренергосервіс" припинено.

Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 35, 84 ГПК України.

Зокрема, скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій безпідставно послались на ст. 35 ГПК України та застосували преюдицію фактів, встановлених рішенням Господарського суду Донецької області від 14.07.2010 р. у справі №29/38пн, оскільки суб'єктний склад учасників у цій справі відрізняється від суб'єктного складу у справі № 39/27.

Також скаржник зазначає, що в порушення ст. 84 ГПК України в оскаржуваних рішеннях відсутні будь-які посилання на законодавчі акти, на підставі який суди відмовили в задоволенні позовних вимог та визнали веселі такими, що не підлягають оплаті.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили таке.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Корпорації "Укренергосервіс" та Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за простими векселями №66334389242591, № 66334389242592, №66334389242593, № 66334389242594 в сумі 22.876.657,54 грн., з яких 20.000.000,00 грн. номінальна вартість векселів, 2.804.657,54 грн. відсотків та 72.000,00 грн. витрати по опротестуванню.

При зверненні до суду позивач зазначав, що він є законним векселедержателем простих векселів № 66334389242591, № 66334389242592, № 66334389242593, № 66334389242594 з наступними реквізитами: номер вексельного бланку: 66334389242591, 66334389242592, 66334389242593, 66334389242594, 66334389242595; векселедавець: ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" (ЄДРПОУ 00191158); перший векселедержатель: корпорація "Укренергосервіс" (ЄДРПОУ 24583302); дата складання векселя: 24.02.1999 р.; місто складання векселя: м. Маріуполь; вексельна сума 25.000.000,00 грн.; номінальна сума: 5.000.000,00 грн.; строк платежу: 24.02.2009 р.; місто платежу: м. Маріуполь, Ордженікідзевське відділення ПІБ України, МФО334389, р/р 26008301360035; реквізити векселедавця: 341000, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, р/р 26008301360035 у Ордженікідзевському відділенні ПІБ України, МФО 334389, ФНН001911505837; реквізити юридичної особи, до якої переходить у власність вексель.

За доводами позивача, спірні векселі отримані ним на підставі бланкового індосаменту, вчиненого відповідачем-1. Вексель № 66334389242593 було отримано позивачем на підставі іменного індосаменту, вчиненого ТОВ "ВКФ "Хімпобутсервіс", яке отримало вексель на підставі іменного індосаменту від Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" ДП НАЕК "Енергоатом", а останній отримав вексель відповідно до бланкового індосаменту, вчиненого відповідачем-1.

Позивач 17.02.2009 р. направив на адресу відповідача-2 вимогу про оплату векселів №1969/10 від 13.02.2009 р., але, за твердженням позивача, відповідач грошові кошти за спірними векселями не сплатив.

Приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_1 26.02.2009 р. за заявою позивача на підставі ст. 92 Закону України "Про нотаріат" були здійснені протести про неоплату векселів ВМВ № 483443, ВМВ № 483444, ВМВ № 483445, ВМВ № 483446 та виставлений позивачу рахунок за вчинення нотаріальних послуг по протесту векселів на суму 72.000,00 грн., який позивачем було сплачено платіжними дорученнями №967, № 959.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення солідарно з Корпорації "Укренергосервіс" та ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" заборгованості за простими векселями у розмірі 22.876.657,54 грн., емітованими ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь".

Відповідно до ст. ст. 5, 14 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" вексель цінний папір (борговий цінний папір), який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять усі посвідчені ним права. Права, посвідчені ордерним цінним папером, передаються шляхом вчинення на цьому папері індосаменту. Індосант відповідає за наявність та здійснення цього права.

Статтею 4 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" визначено, що згідно з індосаментом до особи, якій (або у розпорядження якої) передаються права, посвідчені цінним папером (індосата), переходять усі ці права. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, щодо якої має бути здійснене виконання зобов'язань) або ордерним (із зазначенням такої особи).

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.

Відповідно до ст. ст. 16, 77 Уніфікованого Закону "Про переказні векселі та прості векселі" особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній із них є бланковим. Така особа має всі права за векселем, у тому числі право вимоги платежу за ним.

Статтею 13 Уніфікованого Закону "Про переказні векселі та прості векселі" встановлено, що індосамент може не містити найменування особи, на користь якої він вчинений, або може складатися лише з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). Законний векселедержатель не зобовязаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними та дійсними. Доведення протилежного є обовязком особи, якій предявлено вимогу за векселем, якщо вона заперечує проти позову.

Згідно зі ст. ст. 43, 53, 77, 78 Уніфікованого закону векселедержатель має право предявити позовні вимоги до векселедавця в разі, якщо не було здійснено платежу за векселем.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, судовим рішенням у справі № 29/38 пн від 14.07.2010 р. частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест Холдинг" до Корпорації "Укренергосервіс", Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом”, Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат "Азовсталь" про визнання простих векселів недійсними та визнання відсутнім у відповідача права на стягнення грошових коштів за вказаними векселям. Провадження у справі № 29/38пн в частині вимог до Корпорації "Укренергосервіс" припинено.

Зазначеним рішенням визнано недійсною гарантію, оформлену актом прийому-передачі та векселями, у відповідності до якої Відкритим акціонерним товариством "Маріупольський комбінат "Азовсталь" були передані Корпорації "Укренергосервіс" пять простих векселів № 66334389242591, № 66334389242592, №66334389242593, № 66334389242594, № 66334389242595 на загальну суму 25 млн. грн.

Також рішенням у справі № 29/38пн від 14.07.2010 р. визнано відсутнім у Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Закритого акціонерного товариства "Управління будівництва Ровенської АЕС", Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Ровенська АЕС", Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька АЕС" права на стягнення грошових коштів за векселями № 66334389242591, № 66334389242592, №66334389242593, №66334389242594. Вказані векселі вищезазначеним рішенням суду визнані такими, що не підлягають оплаті.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.08.2010 р. рішення господарського суду Донецької області від 14.07.2010 р. у справі № 29/38 пн було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.10.2010 р. у справі № 29/38пн залишено без змін рішення Господарського суду Донецької області від 14.07.2010 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.08.2010 р. у вказаній справі.

В касаційній скарзі скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій безпідставно послались на ст. 35 ГПК України та застосували преюдицію фактів, встановлених рішенням Господарського суду Донецької області від 14.07.2010 р. у справі №29/38пн, оскільки суб'єктний склад учасників у цій справі відрізняється від суб'єктного складу у справі № 39/27.

З цього приводу колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За змістом наведеної норми умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в яких встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Позивач, відповідач-1 та відповідач-2 у даній справі є також сторонами у справі №29/38 пн Господарського суду міста Донецької області.

При цьому скаржник необґрунтовано посилається на визнання судами попередніх інстанцій в порядку ст. 35 ГПК України преюдиційними фактів та обставин, встановлених у справі № 29/38пн, тобто у його мотивувальній частині цього рішення.

Місцевий та апеляційний суди при прийнятті оскаржуваних рішень керувались саме резолютивною частиною рішення Господарського суду міста Донецької області № 29/38 пн, якою визнано відсутнім у позивача права на стягнення грошових коштів за вищевказаними векселями, а самі векселі визнані такими, що не підлягають оплаті.

Відтак, суди попередніх інстанцій цілком підставно врахували вказане судове рішення, оскільки відповідно до ст. 124 Конституції України воно є обов'язковими до виконання на всій території України. Згідно ж з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Стосовно доводів скаржника про те, що в порушення ст. 84 ГПК України в оскаржуваних рішеннях відсутні будь-які посилання на законодавчі акти, на підставі який суди відмовили в задоволенні позовних вимог та визнали векселі такими, що не підлягають оплаті, колегія суддів відзначає наступне.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідачів заборгованості за простими векселями №№ 66334389242591, 66334389242592, 66334389242593, 66334389242594.

Як зазначалось вище, місцевий та апеляційний суди, відмовляючи у задоволенні позову, керувались рішенням Господарського суду міста Донецької області № 29/38 пн, яким вищевказані векселі визнані такими, що не підлягають оплаті.

Визнання ж вказаних векселів такими, що не підлягають оплаті, було предметом розгляду іншої справи № 29/38пн, що розглядалась Господарським судом Донецької області, в межах якої досліджувались нормативно-правові акти, на підставі який суди вирішували питання задоволення позовних вимог.

При цьому вказані обставини не підлягають встановленню в межах розгляду даного спору про стягнення.

Судами першої інстанцій було також встановлено, що згідно з Рішенням господарського суду Донецької області від 14.07.2010 р. у справі № 29/38пн 02.10.2006 р. проведено державну реєстрацію припинення Корпорації "Укренергосервіс".

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі за наявності відомостей про ліквідацію підприємств, які є стороною у справі.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення з Корпорації "Укренергосервіс" (відповідача-1) заборгованості за простими векселями № 66334389242591, № 66334389242592, № 66334389242593, № 66334389242594 у розмірі 22.876.657,54 грн. на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що рішенням Господарського суду Донецької області від 14.07.2010 р. у справі № 29/38пн векселі № 66334389242591, № 66334389242592, № 66334389242593, №66334389242594 визнані такими, що не підлягають оплаті, визнано відсутнім у Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” права на стягнення грошових коштів за векселями, колегія суддів вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача-2 відсотків та витрат по опротестуванню векселів.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 11.04.2011 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2011 р. у справі № 39/27 без змін.

Головуючий суддяО.О. Євсіков суддіТ.Л. Барицька Н.М. Губенко