Постанова № 1729087, 22.04.2008, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2008 р.

10:30

Справа № 6/705/07

Миколаїв

за позовом

ДП „Миколаївський облавтодор” ВАТ ДАК „Автомобільні дороги України”, м. Миколаїв, вул. Г.Петрової, 2-А.

до відповідача

СДПІ по ВПП у м. Миколаєві, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20.

про

Визнання протиправними і скасування повідомлень –рішень

Суддя Ткаченко О.В.

Представники:

Від позивача

Корованенко С.А., Тельнова Н.В.

Від відповідача

Щедров Є.В., Шеламов В.О.

Суть спору: За результатами акту перевірки № 371/37/31159920 від 18.05.2007р. і апеляційного узгодження податковою службою 31.07.2007р. було прийнято рішення № 00004537/1, яким підприємству визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток в сумі 1694201грн. і штрафних санкцій в сумі 1661612грн., та рішення № 00007137/1, яким підприємству додатково визначено штрафні санкції у сумі 32589грн.

Податкове зобов’язання в сумі 1694201грн. визначено в зв’язку з тим, що підприємство, в порушення п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР не врахувало в прирості-убутку транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ), чим занизило валовий дохід на 229372грн. (податок на прибуток у сумі 57343грн.) та в порушення п.5.3.9 ст.5 Закону №334/94-ВР зависило валові витрати у розмірі 6547436грн. (податок на прибуток у сумі 1636859грн.), які не підтверджені документально (в т.ч. по ТОВ „Пронта-Сервіс” у розмірі 1250000грн.).

Штрафні санкції в сумі 1661612грн. та 32589грн. (всього 1694201грн. –100%) застосовані за порушення підприємством п.17.1.3 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181 –у сумі 847100,5грн., та за порушення п.17.1.6 ст.17 Закону №2181 –у сумі 847100,5грн.

Підприємство, заперечуючи фактичні обставини, встановлені актом перевірки, звернулось з позовом про скасування рішень, посилаючись на те, що витрати з розвантаження щебеню не є транспортно-заготівельними витратами, які повинні враховуватись при розрахунку приросту-убутку ТМЦ, так як відсутні самі ТМЦ, до яких вони відносяться, а також на те, що перевірці надавались документи, які підтверджують понесені валові витрати, але перевірявся бухгалтерський, а не податковий облік підприємства, в зв’язку з чим ці документи не були враховані.

В процесі розгляду справи в зв’язку з проведенням судової експертизи позивачем було уточнено позовні вимоги з проханням скасувати податкове повідомлення-рішення №00004537/1 в частині визначення суми податкового зобов’язання частково у розмірі 1645114грн., в частині застосованих штрафних санкцій частково у розмірі 1637068,2грн.

Відповідач позов не визнав з підстав, зазначених в рішенні і акті перевірки, посилаючись на данні бухгалтерського обліку підприємства.

Господарський суд, розглянувши матеріали справи, приходить до такого.

Актом перевірки встановлено, що підприємством занижено скоригований валовий дохід по приросту-убутку ТМЦ за 2006р. в сумі 229372грн.

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі –запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції.

П. 5.9 ст.5 Закону №334/94-ВР не передбачає включення до розрахунку приросту(убутку) вартості ТЗВ без наявності ТМЦ.

У висновку судової експертизи № 19-21 експертом обґрунтовано документально вартість ТЗВ при відсутності наявності залишків товару у розмірі 221738грн. та зроблено висновок про необгрунтованність висновків акту СДПІ по виконаному розрахунку приросту(убутку) та збільшення валового доходу за рахунок ТЗВ без наявності ТМЦ в сумі 221736грн.

Посилання відповідача на данні бухгалтерського обліку підприємства не заслуговують на увагу, так як податковий облік на підприємстві лише ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, але не ототожнюється з ним, а ведеться на підставі первинних документів.

Отже висновки рішення відповідача щодо наявності порушення п.5.9 ст.5 Закону №334/94-ВР в частині заниження валового доходу по приросту-убутку ТМЦ за 2006р. в сумі 221736грн. спростовуються розшифровками по залишках на бух.рахунку 20 за 2006р.та висновком судової експертизи, зробленому на підставі первинних документів підприємства.

Актом перевірки також встановлено, що підприємством завищено скориговані валові витрати за 2005р. на 2326302грн. (581576грн. податку на прибуток) та за 2006р. на 4032418грн. (1008104грн. податку на прибуток).

Відповідно до п.5.3.9 ст.5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Відповідно до п.2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПАУ №327 від 10.08.2005р., у разі ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, в акті необхідно зазначити перелік цих документів, при цьому додати до акту перевірки пояснення посадових осіб щодо відсутності первинних та інших документів.

В порушення п.2.3.2 Порядку відповідачем не надано суду пояснень посадових осіб підприємства щодо відсутності первинних та інших документів, які підтверджують „завищені” валові витрати, в жодній з службових записок не витребувались у підприємства первинні документи, які підтверджують ці витрати, що свідчить про неповноту проведеної перевірки.

Висновком судової експертизи №19-21 підтверджується правомірність включення до складу валових витрат на підставі п.5.2.1 Закону №334/94-ВР витрат, сплачених(нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці у сумі 6097129грн. ( з них 5000000грн. витрати з оплати аерофотознімальних робіт та 1097129грн. інші витрати) (відповідно 1250000грн. та 274282грн. податку на прибуток), які були не враховані при проведенні перевірки.

Згідно до висновку судової експертизи витрати з оплати аерознімальних робіт виконані ТОВ „Пронта-Сервіс” за умови їх документального обґрунтування відносяться до валових витрат підприємства. Позивачем в обґрунтування понесених витрат надано суду договір №24/07 від 16.07.2004р. (а.с.144-148), акт виконаних робіт (а.с.149), банківську виписку від 16.07.2004р., листи ВАТ ДАК „Автомобільні дороги України” від 16.07.2004р. та від 15.06.2004р.(а.с.228-229), акт КРУ в Миколаївській області № 14-24/114 від 30.05.2005р. та висновок науково-технічної експертизи Харківського національного автомобільно-дорожнього університету від 29.03.2007р., які документально обґрунтовують вищезазначені витрати.

Відповідно до ст.15.1.1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181 та п.5.2.7 ст.5 Закону №334/94-ВР вищевказані витрати можуть бути включені до валових витрат в зв’язку з виявленням помилки в податковому обліку за результатами минулих податкових періодів протягом 1095 днів, що підтверджується також висновком судової експертизи.

Заперечення позивача щодо порушення підприємством п.5.3.2 ст.5 Закону №334/94-ВР при включенні витрат з оплати аерофотознімальних робіт до валових витрат не можуть бути прийняті до уваги, так як в акті перевірки не зазначено порушення цього пункту Закону, крім того заперечення спростовуються матеріалами справи, а саме: вартість виконаних робіт не є нематеріальним активом підприємства у розумінні п.1.2 Закону №334/94-ВР (не є об’єктом інтелектуальної, в т.ч. промислової власності, таким, що не має матеріальної форми відповідно до ст.420 ЦК України); на зазначені витрати амортизація підприємством не нараховувалась; податковий облік на підприємстві лише ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, але не ототожнюється з ним, а ведеться на підставі первинних документів.

Висновком судової експертизи №19-21 також підтверджується правомірність включення до складу валових витрат на підставі п.5.2.17 Закону №334/94-ВР сум коштів або вартості майна, добровільно перерахованих(переданих) організаціям роботодавців у вигляді вступних, членських та цільових внесків, але не більше 0,2% ФОП платника податку у розрахунку за звітний рік у сумі 53634грн. (13408,5грн. податку на прибуток), які були не враховані при проведенні перевірки.

Висновком судової експертизи №19-21 також підтверджується правомірність включення до складу валових витрат на підставі п.5.2.2 Закону №334/94-ВР сум коштів або вартості товарів (робіт, послуг), добровільно перерахованих до неприбуткових організацій у розмірі, що не перевищує 2%, але не більше 5% оподатковуваного прибутку у сумі 17965грн. (4491грн. податку на прибуток), які були не враховані при проведенні перевірки.

Висновком судової експертизи №19-21 також підтверджується правомірність включення до складу валових витрат на підставі п.5.4.2 Закону №334/94-ВР витрат, пов’язаних з професійною підготовкою або перепідготовкою за профілем позивача фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з підприємством, у сумі 113483грн. (28371грн. податку на прибуток), які були не враховані при проведенні перевірки.

Висновком судової експертизи №19-21 також підтверджується правомірність включення до складу валових витрат на підставі п.5.4.8 Закону №334/94-ВР витрат на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з підприємством, у сумі 16088грн. (4022грн. податку на прибуток), які були не враховані при проведенні перевірки.

Висновком судової експертизи №19-21 також підтверджується правомірність включення до складу валових витрат на підставі п.5.6.2 Закону №334/94-ВР обов’язкових виплат, а також компенсації вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внесків на обов’язкове страхування життя та здоров’я працівників (страхові внески) у сумі 60421грн. (15105грн. податку на прибуток), які були не враховані при проведенні перевірки.

Заперечення СДПІ щодо неврахування експертом даних по філіям спростовується даними таблиці, доданої до висновку судової експертизи.

Отже підприємством правомірно включено до складу валових витрат підприємства 6358720грн. (6097129грн.+ 53634грн. + 17965грн. + 113483грн. + 16088грн. + 60421грн.) (1585680грн. податку на прибуток).

Відповідно штрафні санкції в сумі 1637068,2грн. та 32589грн. за порушення підприємством п.17.1.3 та п.17.1.6 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181 застосовані відповідачем безпідставно.

Таким чином, висновки СДПІ ВПП у м.Миколаєві щодо наявності порушення Закону №334/94-ВР суд вважає неправомірними, а повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 94,161-163 КАС України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 31.07.2007р. №00007137/1 повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 31.07.2007р. №00004537/1 в частині 1645114грн. основного боргу і 1637068грн. штрафних санкцій.

Судові витрати, пов’язані з проведенням судової експертизи, у розмірі 6845,55грн. стягнути з Державного бюджету України.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя

О.В.Ткаченко