Рішення № 17289965, 14.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/9014.06.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Рамірент Україна”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „І.К-БУТ”

про стягнення боргу у розмірі 1547,28 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін :

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю б/н від 18.02.11,

ОСОБА_2 представник за довіреністю б/н від 18.02.11.

від відповідача: не зявився.

В судовому засіданні 14.06.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Рамірент Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю „І.К-БУТ” про стягнення боргу в розмірі 1 547,28 грн, в т.ч. 1281,00 грн основної заборгованості, 69,71 грн 3 % річних, 196,57 грн збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.03.11 (суддя Хрипун О.О.) порушено провадження у справі № 32/90 та призначено справу до розгляду на в судовому засіданні на 20.04.09.

Ухвалою суду від 20.04.11 розгляд справи відкладено на 18.05.11 у звязку з неявкою представників сторін в судове засідання.

Судове засідання 18.05.11 не відбулось у звязку з обранням судді Хрипуна О.О. на посаду судді Вищого господарського суду України.

Відповідно до вимог ст. 2-1 ГПК України справу № 32/90 передано для подальшого розгляду судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою суду від 19.05.11 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу №32/90 до свого провадження та призначила справу на 02.06.11.

У судове засідання, призначене на 02.06.11, представники Позивача з'явились, вимоги ухвали суду виконали, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та надали свої пояснення по суті спору.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Керуючись ст.ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд відклав розгляд справи на 14.06.11 у звязку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

В судове засідання 14.06.11 представники позивача зявились, надали додаткові пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

У судове засідання 14.06.11 представник відповідача не зявився, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві та в витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.02.11, який наявний в матеріалах справи. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до приписів ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ст. 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців” місцезнаходження юридичної особи адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Місцезнаходження юридичної особи визначається в установчих документах та вказується в реквізитах реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи, яка подається реєструю чому органу під час державної реєстрації (наказ Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва від 09.06.04 № 67).

У п.3.1 розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, зазначено, що відповідно до частини 1 ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представників позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

20.03.09 товариство з обмеженою відповідальністю “Рамірент Україна” (позивач) за Актом прийому-передачі № R-00000235 передало, а товариство з обмеженою відповідальністю „І.К.-БУТ” прийняло обладнання (дизельний нагреватель В 100 СЕD, осушувач електричний DH40, осушувач електричний DH40) відновною вартістю 21007,00 грн. В акті № R-00000235 визначена ціна оренди одиниці за одиницю терміну (добу) з ПДВ для дизельного нагрівача 81,00 грн. на добу, для осушувача електричного 85,50 грн. на добу. В акті зазначено, що орендна плата не нараховується за святкові дні, за неділю; обладнання передано орендарю для експлуатації на обєкті Запоріжжя, Славутич, Сапожникова, 6.

В матеріалах справи наявні підписані представниками та скраплені печатками сторін Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № з/дг-25.11-А/3 від 31.03.09 на суму 10028,72 грн., № з/дг-25.11-А-4/162 від 16.04.09 на суму 3276,00 грн., з яких вбачається, що відповідачем у період з 20.03.09 по 16.04.09 використовувалось обладнання, передане за Актом від 20.03.2009 р.

Загальний розмір орендної плати за користування обладнанням, переданим за Актом від 20.03.2009 р., становить 5634,00 грн.

16.04.09 між позивачем та відповідачем підписаний Акт повернення № 0362 до актів прийому-передачі № R-00000235 від 20.03.09, з якого вбачається, що 16.04.09 відповідачем передане, а позивачем прийнято обладнання (дизельний нагрівач В 100 СЕD, осушувач електричний DH40, осушувач електричний DH40).

Орендна плата за користування обладнанням, переданим позивачем відповідачу за Актом № R-00000235 від 20.03.2009 р., сплачена відповідачем позивачу частково на суму 4353,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, копія якої наявна в матеріалах справи.

Заборгованість у сумі 1281,00 грн. залишилась відповідачем несплаченою.

Акти, на які посилається позивач як на належні та допустимі докази передання відповідачу в оренду та користування відповідачем обладнанням, містять посилання на Договір № ДГ-25.11-А від 25.11.2008 р. В судових засіданнях представником позивача надано пояснення, що зазначений договір сторонами не укладався, посилання в актах на Договір № ДГ-25.11-А від 25.11.2008 є помилковим.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. (ст. 639 ЦК України).

Виходячи з вимог положення ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Укладення між позивачем та відповідачем договору оренди обладнання підтверджується матеріалами справи, а саме актами прийому-передачі та повернення обладнання,: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківськими виписками з рахунку позивача, які свідчать про часткову оплату відповідачем за орендоване обладнання.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Сторонами при підписанні Акту повернення № 0362 від 16.04.11 та прийому-передачі № R-00000235 від 20.03.2009 не визначений термін оплати відповідачем позивачу орендної плати.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Оскільки сторонами не було погоджено порядок та строки сплати орендної плати, відповідно до ст. 762 ЦК України плата за користування обладнанням мала вноситись щомісячно.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки станом на момент прийняття рішення відповідачем не сплачена позивачу заборгованість по орендній платі за обладнання, передане за Актом № R-00000235 від 20.03.2009р., розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, наявність та розмір заборгованості відповідачем не спростовані, враховуючи вищенаведені норми права, вимога позивача про стягнення з відповідача 1281,00 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач, у звязку з несвоєчасною оплатою орендної плати за оренду обладнання, переданого за Актом № R-00000235 від 20.03.2009, просить суд стягнути з відповідача 196,57 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.05.09 по 31.01.10. включно, та 69,71 грн. - 3% річних, нарахованих за період з 01.05.2009 р. по 21.02.11.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, що доданий позивачем до позовної заяви, суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 69,71 грн. та 196,57 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "І.К.- Бут” (04050 м. Київ, вул. Артема, 1035, літ. А, ідентифікаційний код 35830232), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Рамірент Україна” (04074 м. Київ, вул. Бережанська, 9, ідентифікаційний код 32664239) суму заборгованості у розмірі 1 281 (одну тисячу двісті вісімдесят одну) грн. 00 коп., 69 (шістдесят девять) грн 71 коп. - 3% річних, 196 (сто девяноста шість) грн 57 коп. збитків від інфляції, 102 (сто дві) грн 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 27.06.2011 р.