Рішення № 17289782, 20.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.11 Справа № 31/5009/3355/11

Суддя Хуторной В.М.

Господарський суд Запорізької області у складі судді Хуторного В.М., при секретарі Ломейко Н.І.

За участю представника позивача ОСОБА_1., довіреність від 04.02.11 р.; від відповідача Давидова Л.Г., директор;

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Логістик», м. Запоріжжя (скорочено ТОВ «Омега Логістик»);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок ВІА-1», м. Запоріжжя (скорочено ТОВ «ТБ ВІА-1»);

про стягнення суми

Ухвалою господарського суду від 16.06.2011 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 31/5009/3355/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 20.07.2011 р.

За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Сутність спору:

ТОВ «Омега Логістик»звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ «ТБ ВІА-1»про стягнення заборгованості за поставлений товар за договором поставки № Л/10/03 від 22.01.10 р. та штрафних санкцій.

Заявою про зменшення позовних вимог від 20.07.11 р. ТОВ «Омега Логістик»просило стягнути з відповідача 2122,45 грн. основного боргу та 3161,82 грн. штрафу. Вказану заяву згідно ст. 22 ГПК України прийнято судом до розгляду.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України та ст. ст. 193, 218, 220, 224, 230 ГК України.

Представник позивача в судовому засіданні наполягає на заявлених позовних вимогах, з підстав, що зазначені в позові.

ТОВ «ТБ ВІА-1», відповідач у справі, письмового відзиву на позовну заяву не надав, представник в судовому засіданні заперечила проти позову та звернула увагу, що ТОВ «ТБ ВІА-1»в 2011 році не укладало договорів поставки з ТОВ «Омега Логістик».

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно позовної заяви, 22.01.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № Л/10/03 (далі Договір) за умовами якого Постачальник (позивач) зобов'язується передати (поставити) у власність Покупця (відповідача) Товари - продукти харчування, а Покупець зобов'язується прийняти поставлені товари та сплатити їх вартість на умовах цього договору, (п. 1.1 Договору).

Згідно п. п. 4.2., 4.3 Договору, факт поставки товару посвідчується підписанням сторонами накладною на товар.

У відповідності до п. 5.1. Договору, за поставлену продукцію розрахунки здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника при цьому здійснення таких дій має у відповідності до п. 5.2. Договору відбуватися протягом 14 днів від дати поставки товару.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у разі порушення Покупцем строків оплати товарів, Покупець сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 1% від суми неоплаченого товару за кожний день прострочки оплати.

За п. 7.1. Договору, він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2010 року.

Позивач стверджує, що відповідачем в проміжок часу з 12.01.2011 року по 23.03.2011 року отримано товари за договором за наступними накладними: Л-00000093 від 12.01.2011 року, Л-00000232 від 26.01.2011 року, Л-00000546 від 23.02.2011 року, Л-00000645 від 02.03.2011 року, Л-00000709 від 09.03.2011 року, Л-00000715 від 09.03.2011 року, Л-00000799 від 16.03.2011 року на загальну суму 3045,54 грн., що з урахуванням повернення відповідачем товару та часткового здійснення оплати є порушенням зобовязань за договором на суму 2122,44 грн.

Предметом розгляду в суді по даній справі є стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2122,44 грн. та штрафу 3161,82 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши учасників процесу, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж …

Згідно з нормами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Частиною 1 статті 207 ЦК України, визначено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про факт укладення між сторонами правочинів купівлі-продажу продовольчих товарів за видатковими накладними.

Строк оплати товару встановлено ст. 692 ЦК України.

Згідно з нормами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з наведеної спеціальної норми щодо строку оплати товару для правовідносин купівлі-продажу, відповідач в будь-якому випадку мав здійснити платіж в день прийняття товару.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору й вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За Актом звіряння взаємних розрахунків від 11.05.11 р., підписаним обома сторонами борг на користь позивача складає 2122,44 грн. Правовідносини між сторонами складались наступним чином.

За видатковими накладними Л-00000093 від 12.01.2011 року, Л-00000232 від 26.01.2011 року, Л-00000546 від 23.02.2011 року, Л-00000645 від 02.03.2011 року, Л-00000709 від 09.03.2011 року, Л-00000715 від 09.03.2011 року, Л-00000799 від 16.03.2011 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3045,54 грн.

Згідно банківських виписок Л-00000046 від 9.02.11 р., Л-00000056 від 16.02.11 р., Л-00000119 від 6.04.11 р., Л00000129 від 13.04.11 р. відповідачем сплачено суму 904,62 грн.

Згідно накладних Л-00000155 від 16.03.11 р., Л-00000175 від 23.03.11 р., Л-000000285 від 19.05.11 р., Л-000000284 від 19.05.11 р. відповідачем було повернуто товар на суму 421,12 грн.

Позивачем не врахована накладна на повернення товару від 13.05.2011 р. на суму 130,38 грн.

Відповідач свій обовязок виконав частково, тому вимога про стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню в сумі 1994,06 грн.

У стягненні штрафу слід відмовити, оскільки відповідно до п. 7.1. Договору його строк закінчився 31.12.2010 р., і поставка відбувалась за видатковими накладними, а не за Договором.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам (уточнений позов задоволено на 37,73 %).

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок ВІА-1», м. Запоріжжя (69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, б. 26, кв.312, код ЄДР 33272683) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Логістик»(69120, м. Запоріжжя, вул. Вороніна, б. 31/96, код ЄДР 35147992) 1994,06 грн. заборгованості, 48,88 грн. державного мита, 89,04 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.М. Хуторной

Повний текст рішення складено 25.07.2011 р.