Рішення № 17289463, 26.07.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

26 липня 2011 р.

Справа 10/27/2011/5003

за позовом:Державного підприємства "Гайсинський спиртовий завод"

до:Державного підприємства "Чечельницький спиртовий завод", Вінницька область, 24800, смт. Чечельник, вул. 50-річчя СРСР, 17

про стягнення 34 107,53 грн. згідно договору купівлі-продажу №40

Головуючий суддя Даценко М.В.

Секретар судового засідання Головаченко Т.В.

Представники сторін:

позивача, Хренов В.О.,

відповідача, не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Державне підприємство "Гайсинський спиртовий завод", м. Гайсин звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Державного підприємства "Чечельницький спиртовий завод" (24800, смт. Чечельник, Вінницька область, вул. 50-річчя СРСР, 17, код ЄДРПОУ 05459176) про стягнення 34107,53 грн., з них - 25000 грн. основного боргу, 1857,53 грн. - 3% річних, 7250 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно договору купівлі - продажу № 40 ДП «Чечельницький спиртовий завод" зобов'язався поставити та передати у власність ДП «Гайсинський спиртовий завод»насос П6 -ППВ з електродвигуном та два насоси ЦН-50/180, а ДП «Гайсинський спиртовий завод»- прийняти та оплатити на умовах договору. ДП «Гайсинський спиртовий завод»відповідно до рахунку №3 від 24.03.2008 року, з метою виконання договору, перерахувало 25000 грн. ДП «Чечельницький спиртовий завод». В укладеному договорі купівлі-продажу №40 між ДП «Гайсинський спиртовий завод»та ДП «Чечельницький спиртовий завод»строк поставки (передачі) насосів не визначений.

18.06.2009р. ДП «Гайсинський спиртовий завод»направило лист №220 з вимогою передати товар, проте ДП «Чечельницький спиртовий завод»відмовилось виконати законні вимоги та передати товар.

Ухвалою суду від 31.05.11 року порушено провадження у справі № 10/27/2011/5003. Справу призначено до розгляду на 16.06.11р.

16.06.11р. представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних ухвалою суду документів не подав. Позивачем до суду подано клопотання від 16.06.11р. про відкладення розгляду справи для подання додаткових документів.

Ухвалою суду від 16.06.11р. розгляд справи відкладено на 05.07.11р.

В судовому засіданні (05.07.11р.) позивач уточнив заявлені вимоги та просить суд стягнути з відповідача 31129,45 грн. З них - 25000,00 грн. боргу, 4650,00 грн. інфляційних втрат та 1479,45 грн. - 3% річних (уточнення № 610 від 24.06.11р.).

Відповідач в черговий раз в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав. За таких обставин та в зв'язку з необхідністю витребування додаткових документів ухвалою суду від 05.07.11р. розгляд справи відкладено на 26.07.11р.

В судовому засіданні (26.07.11р.) позивач уточнив свої вимоги (уточнення позовних вимог від 26.07.11р.) і просить суд стягнути з відповідача 25000 грн. - суму основного боргу, фактично відмовившись від позовних вимог в частині стягнення 7250,00 грн. інфляційних втрат та 1857,53 грн. - 3% річних.

Разом з тим, відповідач свого представника в судове засідання 26.07.11р. не направив, відзив на позов не надав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи - ухвалою суду від 05.07.2011 року, яка надсилалась рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою, вказаною в позовній заяві - 24800, смт. Чечельник, вул. 50-річчя СРСР, 17.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 05.07.2011 року, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між Державним підприємством "Чечельницький спиртовий завод" (відповідачем) та Державним підприємством "Гайсинський спиртовий завод" (позивачем) укладено договір купівлі - продажу № 40, згідно якого продавець - ДП "Чечельницький спиртовий завод" зобов'язався поставити, а покупець - ДП "Гайсинський спиртовий завод" прийняти та оплатити товар, вказаний в розділі 1 договору.

Згідно п. 6.1. договору, він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання.

24.03.08 р. ДП "Чечельницький спиртовий завод" виставив рахунок-фактуру № СФ-0000003 на оплату товару (насос П6-ППВ з електродвигуном та два насоси ЦН-50/180) в кількості 3 шт. на загальну суму 25000,00 грн.

ДП "Гайсинський спиртовий завод" перераховано на поточний рахунок ДП "Чечельницький спиртовий завод" 25000,00 грн. за насоси, що підтверджується випискою банку.

18.06.09р. позивачем було направлено відповідачу вимогу передати товар, що стверджується копією фіскального чеку від 18.06.09р., наявною в матеріалах справи.

Проте, станом на дату розгляду справи в суді, відповідачем - ДП "Чечельницький спиртовий завод" не поставлено товар згідно договору № 40 та не повернуто грошових коштів, отриманих від позивача.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як зазначено в ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 2 статті 693 ЦК України передбачено, що у разі якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Відповідач - постачальник за договором не виконав своє зобов'язання за договором: не поставив товар та не повернув суми попередньої оплати товару, а тому станом на час розгляду справи судом борг відповідача перед позивачем становить 25000,00 грн. Вимоги позивача також стверджуються актом звірки взаємних розрахунків.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 25000,00 грн. грн. попередньої оплати за товар підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.

Разом з тим, в судовому засіданні 26.07.2011р. позивач відмовився від позову в частині стягнення 7250,00 грн. інфляційних втрат та 1857,53 грн. - 3% річних (уточнення від 26.07.11р.).

Розглянувши дану відмову, суд дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження у справі в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відмова позивача від позову в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних приймається судом, оскільки вона не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу роз’яснені процесуальні наслідки його дій.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За вказаних вище обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з віднесенням витрат на держмито та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

26.07.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4 - 4-7, 32 - 34, 36, 43, 44, 49, 78, п. 4 ч.1 ст. 80, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Чечельницький спиртовий завод" (24800, Вінницька область, смт. Чечельник, вул. 50-річчя СРСР, 17; код ЄДРПОУ 05459176; р/р 2600905660167 в АКБ "Правекс-банк", МФО 321983) на користь Державного підприємства "Гайсинський спиртовий завод" (23700, м. Гайсин, Вінницька область, вул. Плеханова, 28, код ЄДРПОУ 05459105, р/р 26004000400509, МФО 302786) 25000,00 грн. (двадцять п'ять тисяч грн. 00 коп.) - попередньої оплати за товар; 250,00 грн. - відшкодування витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита; 172,98 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення 7250,00 грн. інфляційних втрат та 1857,53 грн. - 3% річних. Провадження у справі в цій частині припинити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення направити згідно переліку рекомендованим листом.

Суддя Даценко М.В.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 27 липня 2011 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - Державному підприємству "Гайсинський спиртовий завод" 23700, м. Гайсин, Вінницька область, вул. Плеханова, 28

3 - Державному підприємству "Чечельницький спиртовий завод", Вінницька область, 24800, смт. Чечельник, вул. 50-річчя СРСР, 17