Рішення № 1728945, 06.06.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.06.08 р. Справа № 1/247

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Донпромсервіс-97”

м. Макіївка Донецької області

до відповідача Закритого акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія АСКА” м. Донецьк

про стягнення 112 008 грн. 69 коп.

Суддя Азарова З. П.

При секретарі судового засідання: Єжель С.А.

Представники:

Від позивача – Бурлаченко А.М. - представник

Від відповідача – Пруцков В.Ю. - представник

В засіданні брали участь:

СУТЬ СПРАВИ: В судових засіданнях

оголошувались перерви

Товариства з обмеженою відповідальністю “Донпромсервіс-97” звернулось з позовом до Закритого акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія АСКА” про стягнення страхового відшкодування в сумі 78 351 грн. 03 коп., пені 1 540 грн. 79 коп., річних 1266 грн. 66 коп., інфляційних витрат 6 012 грн. 15 коп.

Позивач посилається на висновок Донецького інституту судових експертиз, яким визначена вартість матеріальної шкоди, заподіяної підприємству внаслідок аварійних пошкоджень застрахованого транспортного засобу на дату оцінки у сумі 245 470 грн. 15 коп. Він вважає, що відповідач відшкодував матеріальну шкоду відповідно до автотоварознавчої експертизи, якою спеціалістом-автотоварознавцем Центру експертних досліджень визначена вартість матеріальної шкоди у сумі 171 617 грн. 00 коп., а вартість придатних для подальшої експлуатації складових застрахованого транспортного засобу склала 21 498 грн. 56 коп. і для відшкодування визначена тільки сума 136 368 грн. 44 коп.

Відповідач пояснив, що при настанні страхового випадку у нього виникло зобов’язання здійснити виплату страхового відшкодування з врахуванням висновку спеціаліста та розміру франшизи, передбаченого договором. Визначена сума була перерахована позивачу, тому позовні вимоги він не визнав.

У судовому засіданні 20.08.2007р. сторони заявили про необхідність призначення додаткової експертизи і ухвалою від 20.08.2007р. призначена судова експертиза, яка доручена Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

26.02.2008р. справа надійшла до суду з висновком експертизи. Сторони ознайомилися з наданим висновком, однак у зв’язку з тим, що виникли розбіжності у сторін, судом запрошені у судове засідання судові експерти та спеціалісти-автотовароведи, які проводили дослідження, і які надали додаткові пояснення.

Заявою від 21.05.2008р. позивач згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України збільшив позовні вимоги та просить стягнути 78 351 грн. 03 коп. суми страхового відшкодування, пеню 3 734 грн. 60 коп., річні 3 069 грн. 54 коп., інфляційні витрати 26 853 грн. 52 коп.

Відповідач заявив клопотання про призначення експертизи, яку доручити Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при ДУМВС України.

Клопотання залишено без задоволення, оскільки відповідач при розгляді справи заявив таке клопотання, однак погодився з пропозицією позивача, у зв’язку з чим проведення судової експертизи було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Підстав для сумніву в проведенні експертизи саме цим інститутом відповідач не висловив, відсутні доводи про неповноту висновку. Тому суд вважає недоцільним призначати нову експертизу.

В судовому засіданні 02.06.2008р. було оголошено перерву для надання додаткових пояснень та доказів. Сторони виконали вимоги суду. Позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, однак в розумінні статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Тому позовні вимоги розглядаються з врахуванням заяви від 21.05.2008р.

Розглянувши матеріали справи, додаткові докази, заслухавши пояснення представників сторін, спеціалістів, які були запрошені в судове засідання, господарський суд встановив, що 14.11.2006р.між сторонами був укладений договір № 10010325 страхування транспортного засобу, відповідно до якого одна сторона (страховик) - відповідач зобов’язався у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) – позивачу або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник (позивач) зобов’язався сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 1.1 договору страхування, його предметом є страхування транспортних засобів, вказаних у додатку № 1, які є предметом застави за договором застави, укладеного між страхувальником і банком, у забезпечення виконання зобов’язань страхувальника перед банком.

За умовами п. 1.2 договору страхування, об’єктом страхування є майновий інтерес, пов’язаний із схоронністю транспортних засобів, вказаних у додатку № 1, що є невід’ємною частиною договору страхування.

Згідно із додатком № 1 до договору страхування (опис транспортних засобів, щодо яких укладений договір страхування) під номером 1 у списку зазначено транспортний засіб – МАЗ 544069, держномер АН 3821 ВА, номер кузова шасі) Y3М54406950000318. Страхова сума, яка була визначена ЗАТ "УАСК АСКА" для даного транспортного засобу складала 275 000 грн. 00 коп.

В силу статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначені у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

30.11.2006 р. застрахований транспортний засiб потрапив у дорожньо-транспортну пригоду на автодорозi Львiв - Kipовoгpaд - Знам'янка, що пiдтверджується Довiдкою Немирiвського РВ УМВС України у Вiнницькiй областi N 10462 вiд 04.12.2006 р.

Відповідно до п. 2.10 Договору страхування страховий випадок - це передбачена договором страхування подiя, що трапилась i з настанням якої виникає обов' язок страхувальника здiйснити виплату страхового вiдшкодування.

Пунктом VIII Договору страхування передбачено, що за цим договором ризик «Шкода» застрахований на умовах "Стандартний пакет", який визначений у додатку N 2 до договору страхування, як пошкодження чи знищення транспортного засобу чи його частин внаслiдок дорожньо-транспортної пригоди.

Тобто внаслiдок дорожньо-транспортної пригоди настав страховий випадок, при якому у страхувальника виникло зобов'язання виплатити страхове вiдшкодування.

Пунктом 4.1. вказаного договору передбачено, що розмiр страхового вiдшкодування визначається страхувальником як рiзниця мiж сумою матерiальної шкоди i франшизою, що передбачена даним договором для вiдповiдного страхового ризику. Вартiсть транспортного засобу, на момент настання страхового випадку, визначається на пiдставi даних, наведених в останнiй, на дату розрахунку, редакцiї "Бюлетеня автотоварознавця".

Відповідно до пункту 4.4. вказаного договору при пошкодженнi транспортного засобу, внаслiдок якого його вiдновлення технiчно неможливе або сума розрахованої матерiальної шкоди перевищує 70% вартості транспортного засобу на момент настання страхового випадку (повна конструктивна загибель), розмiр матерiальної шкоди розраховується як вартiсть транспортного засобу на момент настання страхового випадку, зменшена на вартiсть залишкiв транспортного засобу, у тому числi придатних для подальшого використання, але не менш нiж 70% вiд вартості транспортного засобу на момент настання страхового випадку i не бiльш нiж сума розрахованого матерiального матерiальної шкоди. Вартiсть залишкiв транспортного засобу визначається на пiдставi Методики товарознавчої експертизи та оцiнки дорожних транспортних засобiв, затвердженої Мiнiстерством юстицiї України i дiючої на дату настання подiї, або у розмiрi цiни реалiзацiї таких залишкiв. При цъому залишки транспортного засобу залишаються у страхувальника.

На виконання умов договору страхування страховик звернувся до Центру експертних дослiджень м. Донецька, яким проведена автотоварознавча експертиза для визначення вартості матеріальної шкоди, яка виникла внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Висновком спецiалiста № 116/01 автотоварознавчого дослiдження вiд 06.01.2007 р. сума шкоди визначена в 171 617 грн. 00 коп. Експертом також встановлена вартiсть придатних для подальшої експлуатацiї складових застрахованого транспортного засобу, яка складала 21 498 грн. 56 коп. За цією ж датою висновком за тим же номером визначена сума в 180 605 грн. 64 коп.

В силу статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховик (відповідач) визначив, що відшкодуванню підлягає сума страхового відшкодування в розмірі 136 368 грн. 44 коп. та перерахував її страхувальнику 02.07.2007р.

Однак позивач не погодився з визначеною сумою і звернувся до Донецького Науково-дослідного інституту судових експертиз, висновком якого за № 617/27 від 24.04.2007р. вартість матеріальної шкоди визначена в 245 470 грн. 15 коп.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою про донарахування розміру страхового відшкодування, але вимога була залишена без задоволення і позивач звернувся з позовом, при розгляді якого судом була призначена судова експертиза. Перед експертизою було поставлено питання щодо формули розрахунку вартості транспортного засобу, яка повинна застосовуватися при визначенні страхового відшкодування. Згідно висновку № 10490 від 15.02.2008р. Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз при визначенні суми страхової виплати слід користуватися Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністра юстиції України Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092.

Відповідно до вказаної Методики застосовується формула коли вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу не перевищує його ринкову вартість на момент перед дорожньо-транспортною пригодою, у випадку якщо відновлення пошкодженого транспортного засобу з економічної точки зору недоцільне, матеріальний збиток приймається рівним ринковій вартості транспортного засобу на момент перед пошкодженням. Експертом визначена сума матеріального збитку 259 089 грн. 56 коп. Вказана сума визначена на дату оцінки, тобто на 14.02.2008р.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Позивач заявив суму відшкодування 78 351 грн. 03 коп. і вона підлягає задоволенню.

За приписами статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката), а згідно статті 992 вказаного кодексу передбачено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов’язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Пунктом 5.5 договору сторони передбачили, що страховик несе відповідальність за порушення строку виплати страхового відшкодування за кожен день прострочення. Позивач нарахував її, оскільки вважає, що страховиком порушені строки. Проте пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що виплата страхового відшкодування здійснюється на протязі 15 днів після оформлення та підписання акту. Як вбачається з матеріалів справи страховик виплатив страхове відшкодування у визначеній сумі, але між сторонами виникли розбіжності до суми, яка повинна бути виплачена. Тому, на думку суду, відповідальність за порушення строків виплати може наступати саме за порушення строків оплати, а не за виплату спірної суми. Відповідач оплату страхового відшкодування здійснив з врахуванням вимог, передбачених пунктом 5.1 – 5.4.2 договору. Так, пунктом 5.3 договору передбачено, що страхове відшкодування сплачується як банку, так і страхувальнику. Тому строки оплати залежали від відомостей, які надавав банк. З огляду на подані докази, відповідачем отримані необхідні докази від банка 06.06.2007р., а страховий акт здійснений 02.07.2007р. і в цей день перерахована сума страхового відшкодування. Проте строк оплати був передбачений в 15 днів, тому прострочка стала 10 днів і сума пені за вказану прострочку повинна бути нарахована в сумі 214 грн. 72 коп. Відповідач перерахував суму страхового відшкодування у розмірі, визначеного ним, але позивач заявив вимогу про сплату вказаного відшкодування у більшому розмірі. Відповідач не сплатив заявлену суму, тому позивач правомірно нарахував пеню, оскільки відповідальність за договором виникає саме із умов договору. Крім того, стаття 992 Цивільного кодексу України передбачає відповідальність за несплату або прострочку виплати. Позивач нарахував її з 02.07.2007р. по 02.06.2008р., однак не врахував, що пункт 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дні, коли зобов’язання мало бути виконано. Відтак задоволенню підлягає пеня в сумі 1 433 грн. 82 коп.

Крім того, грошові зобов’язання виникають з моменту, визначеному договором, тому за порушення їх виконання настає відповідальність згідно статті 625 Цивільного кодексу України і позивач нарахував річні та індекс інфляції. Але з врахуванням встановлених строків сплати, вони підлягають частковому задоволенню в сумі 2 134 грн. 18 коп. річних, в сумі 25 565 грн. 20 коп. інфляційних витрат.

Судові витрати та витрати за проведення експертизи покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Донпромсервіс-97” м. Макіївка задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія АСКА” (м. Донецьк, пр. Ілліча, 100, к. 106, п/р 265060100448 у ЗАТ “Про кредит Банк” м. Київ, МФО 320984, ЄДРПОУ 13490997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Донпромсервіс-97” (86115, Донецька область, м. Макіївка, вул.. Магістральна, 4, п/р 26000037976000 в ДОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” м. Донецьк, МФО 335076, ЄДРПОУ 25121615, ІНПП 251216105933, свідоцтво п/п № 100020000) страхове відшкодування в сумі 78 351 грн. 03 коп., пеню в сумі 1 433 грн. 82 коп., річні в сумі 2 134 грн. 18 коп., інфляційні витрати в сумі 25 565 грн. 20 коп., витрати по проведенню судової експертизи у сумі 516 грн. 12 коп., судові витрати по державному миту 1 074 грн. 84 коп., за інформаційно-технічні послуги 115 грн. 23 коп.

В іншій частині відмовити.

Рішення оголошено в засіданні та набуває законної сили після закінчення десятиденного строку.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя