Постанова № 17288606, 13.07.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

13.07.11 Справа № 5015/1078/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - суддіЗварич О.В.

суддів Юрченко Я.О.

Якімець Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислової компанії «БУК-Холдінг»(надалі ТзОВ ТПК «БУК-Холдінг») б/н від 28.04.2011р. (вх. № 1089 від 26.05.2011р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 11.04.2011р.

у справі № 5015/1078/11

за позовом: Приватного підприємства «Ніко-Львів»(надалі ПП «Ніко-Львів»),

м. Львів

до відповідача: ТзОВ ТПК «БУК-Холдінг», м. Львів

простягнення 31716,26 грн.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність №77 від 14.06.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_2 представник (довіреність б/н від 01.05.2011р.),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.04.2011р. у справі №5015/1078/11 (суддя Мазовіта А.Б.) позовні вимоги ПП «Ніко-Львів»задоволено частково, стягнуто з ТзОВ ТПК «БУК-Холдінг»21765,90 грн. основного боргу, 3153,32 грн. втрат від інфляції, 997,04 грн. 3 % річних, 347,10 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 5800,00 грн. основного боргу провадження припинено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст. 526 ЦК України відповідач свої зобовязання за договором від 04.01.2010р. не виконав, сума основного боргу підтверджується матеріалами справи, в свою чергу відповідачем належними та допустимими доказами не спростована. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що основний борг частково оплачено на суму 5800,00 грн. Враховуючи вищезазначене, суд частково задоволив позов ПП «Ніко-Львів».

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення. Зокрема, зазначає, що позивачем безпідставно нараховані штрафні санкції.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що всі поставки сировини здійснювались на підставі укладеного договору № 4/01/10 від 04.01.2010р., а нарахування інфляційних втрат та 3% річних проводилось за весь період заборгованості з моменту її виникнення у відповідності до ст. 625 ЦК України. Твердження апелянта про неукладеність договору є безпідставними, сторони погодили істотні умови (предмет, ціну та строк). Просить залишити без змін оскаржуване рішення місцевого суду.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 11.04.2011р. у справі №5015/1078/11 з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Ніко-Львів»(постачальник) та ТзОВ ТПК «БУК-Холдінг»(покупець) укладено договір № 4/01/10 від 04.01.2010р., за умовами якого позивач зобов`язався поставити та передати у власність відповідача товар, а відповідач - прийняти та оплатити його на умовах даного договору (а.с. 34).

В п. 1.2 договору зазначено найменування товару: техсировина букова, дубова, пиловник сосновий; технічними параметрами, в кількості та за ціною, визначеними договором.

Загальна сума даного договору складає 500 тис. грн. (п. 2.1 договору).

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що перерахування коштів покупцем проводиться на підставі документів про отримання товару не пізніше 10 банківських днів з моменту його отримання.

За порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 7.1 договору).

В розділі 8 договору вказано, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2010р., закінчення терміну дії договору не припиняє зобов'язань, які згідно нього виникли.

Договір № 4/01/10 від 04.01.2010р. підписаний та скріплений печатками обох сторін, що свідчить про погодження ними істотних умов даного договору.

На виконання умов договору від 04.01.2010р. позивач поставив технічну сировину для відповідача на загальну суму 97750,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних №0310 від 15.03.2010р., № 0914 від 20.09.2010р., № 0815 від 17.08.2010р., № 0808 від 09.09.2010р., № 0714 від 30.07.2010р., № 0327 від 31.03.2010р. та № 0505 від 12.05.2010р. (а.с.16-33).

Витягами з банківського рахунку позивача підтверджується факт несвоєчасної та неповної оплати відповідачем отриманого товару.

На день звернення позивача до суду відповідач провів розрахунок за отриманий товар на суму 67184, 90 грн.

Позивачем було надіслано на адресу ТзОВ ТПК «БУК-Холдінг»претензію від 10.01.2011р. з вимогою погасити заборгованість, яка була залишена без відповіді.

З розрахунку, наведеного у позовній заяві вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за отримані товари становить 30565,90 грн. (а.а.2-5).

10 березня 2011р. позивач звернувся до місцевого суду з заявою про зміну позовних вимог з тих підстав, що 02.03.2011р. відповідач перерахував на його рахунок 3000,00 грн., тобто зменшив суму основного боргу до 27565,90 грн. (а.с.38,39).

При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:

Відповідно до ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджений факт укладення між позивачем та відповідачем 04.01.2010р. договору поставки № 4/01/10.

На виконання умов даного договору позивач здійснив поставку товару на суму 97750,80 грн.

Відповідач частково виконав взяті на себе зобовязання по оплаті отриманого товару. На момент звернення позивача до суду залишився несплаченим борг в сумі 30565,90 грн., який в процесі слухання даної справи частково був погашений відповідачем в сумі 3000,00грн., внаслідок чого позивач зменшив свої позовні вимоги до 27565,90 грн.

Випискою з банківського рахунку від 16.03.2011р. підтверджується факт перерахування відповідачем на його рахунок грошових коштів в сумі 5800,00 грн.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про припинення провадження у справі відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України в частині стягнення основного боргу в сумі 5800,00 грн.

Відповідачем не надано доказів виконання свого зобов'язання щодо сплати коштів за отриману технічну сировину в повному обсязі.

Проаналізувавши вищенаведені приписи ЦК України, умови укладеного між сторонами договору № 4/01/10 від 04.01.2010р. та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задоволив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 21765,90 грн. основного боргу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем в заяві про збільшення позовних вимог розрахунку вбачається, що сума інфляційних втрат складає 3153,32 грн., 3 % річних 997,04 грн. (а.с.38-39).

З огляду на вищевказане, висновок місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3153,32 грн. інфляційних нарахувань та 997,04 грн. 3 % річних, є правомірним та відповідає фактичним обставинам справи.

Посилання апелянта на те, договір № 4/01/10 від 04.01.2010р. є неукладеним, не заслуговує на увагу, оскільки зі змісту розділів 1, 2, 8 даного договору вбачається, що сторони погодили умови, які є обовязковими при укладенні господарського договору відповідно до п.3 ст.180 ГК України предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Рішення господарського суду Львівської області від 11.04.2011р. у справі №5015/1078/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

3.Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддяЗварич О.В.

судді Юрченко Я.О.

Якімець Г.Г.