Рішення № 17288125, 22.07.2011, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20Тел. 698-166, факс 77-44-62

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"19" липня 2011 року Справа №20/34

Суддя Цимбал Нарожна М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС»

07100,вул. 77-ї Гвардійської дивізії, буд. 7/1, а/с 10,11,

м. Славутич, Київська обл.;

до відповідача: приватного підприємства «Варвалегпром»

17600, Чернігівська область, смт. Варва, вул. Жовтнева, 23;

предмет спору: стягнення 12330,49 грн. штрафних санкцій;

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1( дов №33-ЮС від 01.11.2010р.)-юрисконсульт;

відповідача: ОСОБА_2( дов №1 від 02.02.2011р.)-представник, ОСОБА_3-адвокат;

в с т а н о в и в :

Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС»(далі ДСП «Чорнобильська АЕС») звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до приватного підприємства «Варвалегпром»(далі ПП «Варвалегпром») про стягнення 12330,49грн. штрафних санкцій за порушення строків поставки товару.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 14.06.2011р. розгляд справи призначено на 06.07.2011р., після чого в судовому засіданні оголошувалась перерва до 13.07.2011р. та 20.07.2011р., згідно ст.77 ГПК України.

Відповідач надав відзив на позов, яким проти позову повністю заперечує та просить суд відмовити в позові. У відзиві на позов відповідач зазначає, що між ПП «Варвалегпром»та АБ «Діамант»29.10.2010р. було укладено договір №118 про надання гарантії, відповідно до якого Позивач мав можливість звернутись до банку з вимогою про забезпечення виконання зобовязання щодо поставки товару відповідачем. Крім того, відповідач зазначає, що звертався до Позивача листами від 30.12.20110р. та 10.01.2011р. з проханням прийняти товар, однак відповіді від позивача не отримав.

В судовому засіданні 20.07.2011р. відповідач подав письмове клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Представник позивача проти зменшення розміру штрафних санкцій заперечив.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

02.11.2011р. між ДСП «Чорнобильська АЕС»- позивачем та ПП «Варвалегпром»- відповідачем укладено договір поставки товару №10-0242-0.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За юридичною природою вказаний договір є договором поставки.

Відповідно до п.2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.1. Договору, Постачальник (Відповідач) зобовязується у 2010р. поставити та передати у власність Покупцю (Позивачу) товари, зазначені в п.1.2., а Покупець зобовязується прийняти та оплатити такі товару за рахунок коштів державного бюджету. Предметом постачання є наступний товар - одяг робочий чоловічий (код ДК 016-97:18.21.1) згідно специфікації. Сума договору складає 603550,00грн.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідно до п.5.1 Договору, встановлено, що товар має бути поставлено до 06.12.2010р. однією партією або частинами.

Відповідачем поставка товару у встановлений строк не була здійснена.

Так, відповідачем з порушенням строків було частково поставлено позивачу товар, що підтверджується видатковими накладними від 21.12.2010р. №ВЛ-0000031 на суму 45524,00грн., від 23.12.2010р. №ВЛ-0000034 на суму 91048,00грн., від 23.12.2010р. №ВЛ-0000043 на суму 192279,00грн., від 23.12.2010р. №ВЛ-0000032 на суму 4550,00грн., всього товару було поставлено на суму 333401,00грн.

Крім того, відповідачем не поставлено позивачу товар на суму 270149,00грн..

Відповідно до п.10.1 Договору, договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2010р., а в частині гарантійних та фінансових зобовязань до відповідного виконання.

Враховуючи умови договору та усні пояснення представників сторін, судом встановлено, що договір припинив свою дію 31.12.2010р..

Позивачем подано позов про стягнення штрафних санкцій в розмірі 12330,49грн., нарахованих за порушення строків поставки товару відповідно до п.7.2 Договору за період з 06.12.2010р. по 31.12.2010р..

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7.2 Договору, з Постачальника за порушення строків виконання зобовязання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів з яких допущено прострочення виконання зобовязання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.2 ст.4 ГК України особливості регулювання майнових відносин субєктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Так, Господарський кодекс України називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів.

Суд вважає, що в п.7.2. Договору встановлена сторонами санкція за порушення зобовязання не підпадає під визначення штрафу та пені, отже слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч.1 ст.549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що сторони мали право встановити за спільною згодою даний вид штрафних санкцій, як вид відповідальності за порушення відповідачем зобовязання, тому позивач має право на застосування до відповідача відповідальності за порушення ним зобовязання за п.7.2 Договору у вигляді неустойки.

Відповідно до п.5.1. Договору у відповідача був обовязак поставити позивачу товар до 06.12.2010року.

З матеріалів справи вбачається, що строк поставки товару відповідачем порушено, а відтак, позивача виникло право по нарахуванню неустойки з 07.12.2010р.

Так, позивачем нараховано відповідачу неустойку в розмірі 0,1% від вартості товару за період з 06.12.2010р. по 21.12.2010р., з 06.12.2010р. по 23.12.2010р., з 06.12.2010р. по 31.12.2010р., всього в сумі 12330,49грн.

Заперечення відповідача щодо звільнення його від відповідальності у звязку з можливістю поставки продукції до 31.12.2010р. та відмовою позивача від її отримання спростовуються листом відповідача від 27.12.2010р. в якому він повідомляє позивача про затримку поставки товару до 30.12.2010р. у звязку з поломкою вантажного автомобіля підприємства.

Суд також не приймає доводи Відповідача з приводу того, що позивач позбавлений права вимоги штрафних санкцій, оскільки він повинен був стягнути зазначені кошти відповідно до договору про надання безвідкличної банківської гарантії №118 від 29.10.2010р. і не скористався цим правом до припинення дії цього договору. Проте, як умовами Договору поставки товару так і чинним законодавством не передбачено звільнення відповідача від сплати штрафних санкцій у випадку, якщо позивач не скористався правом списання штрафних санкцій з банківського рахунку на підставі договору банківської гарантії.

В судовому засіданні представник відповідача заявив письмове клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. В обґрунтування своєї заяви відповідач зазначає, що до 31.12.2010р. він намагався поставити товар, на доказ чого суду надані вище зазначені листи, копія товаро-транспортної накладної, копія договору заявки на разове перевезення автомобільним транспортом від 28.12.2010р. з СПД ОСОБА_4, копія акту прийомки-здачі виконаних робіт від 29.12.2010р..

Відповідно до п.1 ст.83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки ( штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно до п.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.2 ст.233 ГК України, якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи те, що порушення зобовязань з боку Відповідача не завдало збитків Позивачеві, зважаючи, що Відповідачем витрачено значні кошти на виготовлення товару, який є специфічним, розробленим спеціально для працівників ДСП «Чорнобильська АЕС»для роботи в зоні відчуження, продаж якого іншим субєктам господарювання є практично неможливим, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки до 30 % (3699,15грн.)

В стягненні іншої частини неустойки слід відмовити.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача держмито в сумі 36,99грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 70,80грн.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного підприємства «Варвалегпром»( 17600, вул. Жовтнева,23, м.Варва,Чернігівської обл., р/р 26003309512 в «Діамантбанк»м.Київ, МФО 320854, код ЄДРПОУ 35075022) на користь державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС»( 07100, вул. 77-ї Гвардійської дивізії, б.7/1, а/с 10,11, м.Славутич, Київської обл., р/р 260015434 в ЧОД ПАТ «Райффайзен банк «Аваль», МФО 353348, код ЄДРПРОУ 14310862) 3699,15грн. неустойки, 36,99грн. державного мита та 70,80грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СуддяМ.П. Цимбал-Нарожна

Повний текст рішення підписано 21 липня 2011р.

СуддяМ.П. Цимбал-Нарожна 22.07.11