Рішення № 17288102, 22.07.2011, Господарський суд Чернігівської області

22.07.11УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, тел. (462) 672-847

проспект Миру, 20

Іменем України

РІШЕННЯ

“ 19 ” липня 2011 року справа № 18/61

За позовом Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС»

07100, м. Славутич Київської обл., вул. 77-ї Гвардійської дивізії, 7/1, а/с 10, 11

До Приватного підприємства «Варвалегпром»

17500, смт. Варва Чернігівської обл., вул. Жовтнева, 23

про стягнення 4049 грн. 24 коп.

Суддя А.С.Сидоренко

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 юриск-т І кат., дов. від 01.11.2010р. № 33-юс

від відповідача: ОСОБА_2 адвокат, дог. від 17.06.2011р. № 15, ОСОБА_3 предст., дов. від 02.02.2011р. № 1

Рішення виноситься після перерв, оголошених в судовому засіданні з 21.06.2011р. по 12.07.2011р. та з 12.07.2011р. по 19.07.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 19.07.2011р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС»(надалі Позивач) заявлено позов до приватного підприємства «Варвалегпром»(надалі Відповідач) про стягнення 4049,24 грн. пені за порушення строку виконання зобовязань по поставці товару.

Відповідач позовні вимоги не визнає, мотивуючи свої заперечення тим, що для забезпечення виконання своїх зобовязань за договором поставки ним було надано Позивачеві безвідкличну банківську гарантію (гарантійний лист). Втім, Позивач не звернувся до банківської установи для отримання грошової суми у розмірі нарахованої пені, а надіслав листа з повідомленням про розірвання договору.

Крім того, Відповідач вказує, що він звертався до Позивача з проханням підтвердити можливість прийому продукції до закінчення строку дії договору, однак Позивач залишив листи без відповіді.

В судовому засіданні 19.07.2011р. представником відповідача подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Дана заява обґрунтована тим, що порушення зобовязань з боку Відповідача не завдало збитків Позивачеві. Також Відповідач просить врахувати, що ним було витрачено значні кошти на виготовлення товару, який є специфічним, розробленим спеціально для працівників ДСП «Чорнобильська АЕС»для роботи в зоні відчуження. Продаж цього товару іншим субєктам господарювання є практично неможливим.

Представник Позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви Відповідача про про зменшення розміру штрафних санкцій.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС»зареєстроване рішенням виконавчого комітету Славутицької міської ради від 11.06.2001р. за адресою: м. Славутич Київської області, вул. 77-ї Гвардійської дивізії, 7/1.

Приватне підприємство «Варвалегпром»зареєстроване розпорядженням Варвинської районної державної адміністрації від 04.08.2008р. за адресою: смт. Варва, вул. Жовтнева, 23, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесені відомості за № 1043102 0000 000240.

02 листопада 2010 року між Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС»(Покупцем) та приватним підприємством «Варвалегпром»(Постачальником) був укладений договір поставки товару № 10-0243-2 (надалі Договір).

Згідно п. 1.1 Договору постачальник зобовязався у 2010 році поставити та передати у власність покупцю костюми робочі бавовняні в кількості 2000 шт. на загальну суму 239600,00 грн., а покупець прийняти та оплатити їх за рахунок коштів державного бюджету.

Пунктами 5.1 5.3 Договору визначено, що товар повинен бути поставлений до 06.12.2010р. однією партією або частинами. Місце поставки товарів: зона відчуження, проммайданчик ДСП ЧАЕС, складське господарство ДСП ЧАЕС. Поставка товару здійснюється транспортом постачальника до місця поставки.

У відповідності з п. 10.1 Договору, він набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2010р., а в частині гарантійних та фінансових зобовязань до повного виконання.

За змістом п. п. 11.1 та 11.5 Договору, постачальник, до моменту укладення Договору, вносить забезпечення виконання Договору шляхом перерахування коштів у розмірі 7188,00 грн. (завдаток) або у вигляді безвідкличної банківської гарантії (гарантійний лист від банку).

У випадку нарахування штрафних санкцій, згідно п. 7.2 Договору, договірне забезпечення повертається за мінусом нарахованих штрафних санкцій.

На виконання п. 11.1 Договору, Відповідач 28.10.2010р. уклав з Акціонерним банком «Діамант»договір про надання гарантії № 1120 згідно якого банк (Гарант) за заявою Відповідача (Принципала) надає безвідкличну гарантію на користь Позивача (Бенефіціара) в забезпечення виконання зобовязань Відповідача перед Позивачем щодо поставки та передачі у власність одягу робочого чоловічого відповідно до договору поставки товару. Термін гарантії до 31 грудня 2010 року.

Відповідно до п. 2.1 договору про надання гарантії № 1120, у випадку невиконання Відповідачем свого зобовязання щодо поставки та передачі у власність одягу робочого чоловічого відповідно до умов договору поставки товару, Гарант на підставі наданої гарантії сплачує на користь Позивача суму коштів в гривнях, у розмірі, визначеному в письмовій вимозі Позивача, що не перевищує 7188,00 грн., що становить не більше 3% від вартості договору поставки.

Також, Акціонерним банком «Діамант»був направлений Позивачеві гарантійний лист від 29.10.2010р. № 5362/142-142 в якому повідомлялося про зміст договору про надання гарантії № 1120, укладеного між банком та Відповідачем.

Як вбачається із матеріалів справи, Відповідач належним чином свої зобовязання по поставці товару не виконав. Товар був поставлений лише частково по видатковій накладній від 21.12.2010р. № ВЛ-0000030 (костюми робочі бавовняні в кількості 1620 шт. на загальну суму 194076,00 грн.), тобто з пропуском строку, визначеного у п. 5.1 Договору.

У звязку з цим Позивач, керуючись п. 6.2 Договору, направив Відповідачеві лист від 23.12.2010р. № 5605/03-14/270, в якому повідомив про розірвання договору поставки з 31.12.2010р.

Даний лист був отриманий Відповідачем 29.12.2010р. про що свідчить відмітка про реєстрацію вхідної кореспонденції.

Відповідач листом від 24.12.2010р. № 197 повідомив Позивача про те, що залишки непоставленого товару будуть відвантажені до 28.12.2010р., однак в листі від 27.12.2010р. Відповідач вказує про неможливість поставки товару до 30.12.2010р. у звязку з поломкою вантажного автомобіля.

Листом від 30.12.2010р. № 30/12 Відповідач просив Позивача прийняти 31.12.2010р. залишки непоставленого товару, а листом від 10.01.2011р. № 10/1 підтвердив можливість поставки товару після підтвердження можливості його прийому.

26 січня 2011 року Позивачем було направлено Відповідачу претензію про сплату 4049,24 грн. пені, нарахованої відповідно до п. 7.2 Договору, за порушення строків поставки товару.

У відповідь на претензію Відповідач листом від 28.01.2011р. № 28/01 повідомив Позивача про згоду з розміром нарахованої пені, однак, посилаючись на договір про надання гарантії, просив Позивача для отримання грошової суми звернутися до банківської установи.

За змістом ч. ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі продажу.

У відповідності з ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі продажу.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ст. 611 Цивільного кодексу України встановлює правові наслідки порушення зобов'язання до яких належать, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

У відповідності з ст. 615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

У разі відмови кредитора від договору (стаття 615 цього Кодексу) боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі (ч. 3 ст. 622 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.2 Договору покупцю (Позивачу) надано право у разі невиконання зобовязань постачальником (Відповідачем) достроково розірвати цей договір, надіславши на адресу постачальника відповідне повідомлення за 5 робочих днів.

Отже, умовами договору Позивачу було надано право на односторонню відмову від договору.

Позивач скористався цим правом, направивши Відповідачеві повідомлення про розірвання договору з 31.12.2010р.

Таким чином, з 31.12.2010р. зобовязання Відповідача по поставці товару припинилися.

Згідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Такі ж заходи відповідальності встановлені і у п. 7.2 Договору, укладеного між сторонами.

На підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України та п. 7.2 Договору, Позивач, за порушення строків виконання зобов'язання по поставці товару нарахував пеню в сумі 4049,24 грн. за період з 06.12.2010р. по 31.12.2010р.

Матеріалами справи підтверджується факт прострочення Відповідачем виконання зобовязань по поставці товару, а тому позовні вимоги про стягнення пені предявлені правомірно.

При цьому заперечення Відповідача про те, що Позивач мав право отримати грошові кошти у розмірі нарахованої пені, звернувшись до АБ «Діамант», не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 568 Цивільного кодексу України, у разі закінчення строку дії гарантії зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється.

Як було зазначено вище, термін дії гарантії був встановлений до 31 грудня 2010 року.

Крім того, звернення кредитора до гаранта з вимогою про сплату грошових сум є правом кредитора, а не його обовязком.

Також відхиляються заперечення Відповідача про те, що він намагався до закінчення строку дії договору поставити Позивачеві товар, однак не зміг цього зробити у звязку з тим, що останній не надав підтвердження можливості його прийому.

Відповідні дії були вчинені Відповідачем після закінчення строку, встановленого договором для виконання зобовязань по поставці товару.

Крім того, Позивач 23.12.2010р. вчинив дії, спрямовані на припинення зобовязань між сторонами, шляхом направлення Відповідачеві листа про відмову від договору.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи те, що порушення зобовязань з боку Відповідача не завдало збитків Позивачеві, зважаючи на витрачання Відповідачем значних коштів на виготовлення товару, який є специфічним, розробленим спеціально для працівників ДСП «Чорнобильська АЕС»для роботи в зоні відчуження, продаж якого іншим субєктам господарювання є практично неможливим, суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 25% (1012,31 грн.).

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, однак підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що даний спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, які полягають у порушенні строку виконання зобовязань по поставці товару, суд вважає за доцільне стягнути з Відповідача на користь Позивача 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, сплачені останнім при зверненні з позовом до господарського суду.

Керуючись ст. ст. 193, 231, 233, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 530, 551, 568, 610, 611, 615, 622, 629, 663 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Варвалегпром», смт. Варва Чернігівської обл., вул. Жовтнева, 23 (р/р 26003309512 в Діамантбанк, м. Київ, МФО 320854, код 35075022) на користь Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», м. Славутич Київської обл., вул. 77-ї Гвардійської дивізії, 7/1 (р/р 260015434 в ЧОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Чернігів, МФО 353348, код 14310862) 1012 грн. 31 коп. пені, 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис) А.С.Сидоренко

Рішення підписано 22 липня 2011 року.

Суддя (підпис) А.С.Сидоренко