Рішення № 17287952, 19.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.11 Справа№ 5015/2753/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Цяпка О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Дистриб»юторська компанія Европродукт», м. Одеса,

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Львів,

про стягнення 4505,2 грн.

За участю представників:

від позивача - Мисик М.В. - представник,

від відповідача не з»явився.

Суть спору: ТзОВ «Дистриб»юторська компанія Европродукт», м. Одеса, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Львів, 3261,02 грн. помилково перерахованих коштів, 295,03 грн. трьох процентів річних, 949,12 грн. інфляційних та судових витрат у справі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідачка подала клопотання про відкладення розгляду справи в зв»язку з її відрядженням, а також про залучення до участі у справі в якості відповідачів Державного підприємства ДПДЗЛТО, ДП Аргентум, Львівобленерго, прокуратури Львівської області.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалі суду від 06.06.2011 р.

Справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з долучених позивачем до матеріалів справи рахунків відповідача, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 виписано на ім»я позивача рахунок-фактуру № ДП-00000048 від 2 лютого 2009 р. на суму 16287 грн. за оренду приміщень площею 293,4 кв. м та 80,85 кв. м за лютий, рахунок-фактуру № Д-00000005 від 2 січня 2009 р. на суму 3676,91 грн. за електроенергію, рахунок-фактуру № Д-00000017 від 2 січня 2009 р. на суму 16287 грн. за оренду приміщень площею 293,4 кв. м та 80,85 кв. м за січень, рахунок-фактуру № Д-00000037 від 29 січня 2009 р. на суму 5610,15 грн. за відшкодування за спожиту електроенергію за січень та обслуговування ТП-728 у січні. В рахунок оплати згаданих рахунків-фактур позивачем перераховано відповідачу платіжними дорученнями № 671 від 05 лютого 2009 р., № 647 від 04 лютого 2009 р., № 634 від 03 лютого 2009 р., № 141 від 13 січня 2009 р., № 2 від 05 січня 2009 р. загалом 47471,21 грн. Таким чином, переплата склала 5610,15 грн. Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Вказані положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Вказані положення застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. З аналізу норм статей 177 та 190 ЦК України вбачається, що гроші є речами і вважаються майном. У матеріалах справи відсутні та відповідачкою на вимоги ухвал суду не подані докази, які б спростовували безпідставність перерахування на її рахунок вищезгаданих грошових коштів.

Пункт 2.35 постанови Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" зазначає, що кошти, які помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Як вбачається з штемпеля поштового відділення на описі вкладення у лист, позивач 29.02.2010 р. звернувся до відповідача з претензією (вих. № 19-130210) і просив повернути йому помилково перераховані у лютому 2009 р. кошти в сумі 6279,15 грн., а також 166,18 грн. трьох процентів річних і 572,79 грн. інфляційних. Вказана претензія отримана відповідачкою 04.03.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення. 25.03.2010 р. позивач надіслав на адресу відповідачки досудове попередження за № 48-220310, в якому просив відповідачку погасити суму, зазначену в претензії № 19-130210 від 25 лютого 2010 р. Як вбачається з виписки руху коштів по рахунку 26009310834001, яка подана позивачем, відповідачка 09.04.2010 р., 13.05.2010 р., 10.09.2010 р. перерахувала позивачу загалом 3018,13 грн. Таким чином, непогашеними станом на день розгляду справи судом залишились 2592,02 грн., які були зайво перераховані позивачем відповідачці (5610,15 грн. 3018,13 грн.).

У матеріалах справи відсутні та відповідачкою на вимоги ухвал суду не подані докази, які б спростовували факт надлишкового та помилкового перерахування позивачем 5610,15 грн. в рахунок оплати рахунків-фактур № ДП-00000048 від 2 лютого 2009 р., № Д-00000005 від 2 січня 2009 р., № Д-00000017 від 2 січня 2009 р., № Д-00000037 від 29 січня 2009 р., або докази добровільної сплати зазначених коштів. Відтак, 2592,02 грн. підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача. Позовні вимоги в частині стягнення решти суми переплати задоволенню не підлягають, оскільки не підтверджуються наявними у матеріалах справи первинними доказами. Акт звірки взаєморозрахунків на 30.04.2009 р. не є первинним доказом перерахування грошових коштів, а тому не береться судом до уваги як доказ помилкового перерахування відповідачці 6279,15 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних підлягають задоволенню частково. Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач просить стягнути 3 % річних та інфляційні за період прострочення виконання грошового зобов»язання з 01.05.2009 р. по 25.04.2011 р., виходячи з суми заборгованості 6279,15 грн. станом на 01.05.2009 р. Однак, як встановлено судом, відповідачка порушила виконання грошового зобов»язання щодо повернення зайво сплачених їй 5610,15 грн. з 12.03.2010 р. (7 днів з моменту отримання претензії № 19-130210 від 16.02.2010 р.). За наведених обставин, з урахуванням часткового повернення відповідачкою безпідставно отриманих коштів, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 109,62 грн. трьох процентів річних та 233,98 грн. інфляційних за період прострочення виконання грошового зобов»язання з 12.03.2010 р. по 25.04.2011 р. Позовні вимоги щодо решти суми трьох процентів річних і інфляційних безпідставні та задоволенню не підлягають.

Клопотання відповідачки про відкладення розгляду справи та залучення до участі у справі третіх осіб задоволенню не підлягає як необґрунтоване. Ухвалою суду від 06.06.2011 р. розгляд справи уже відкладався в зв»язку з неявкою відповідача. Вимоги про залучення третіх осіб не містять посилань на жодні докази, які б свідчили про те, що рішення у справі може вплинути на права та охоронювані законом інтереси зазначених у клопотанні осіб.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (79011, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб»юторська компанія Европродукт»(65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 53, ЄДРПОУ 32575055) 2592,02 грн. заборгованості, 109,62 грн. трьох процентів річних, 233,98 грн. інфляційних, 66,46 грн. державного мита та 153,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Суддя Бортник О.Ю.