Рішення № 17287936, 18.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.11 Справа№ 5015/2517/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства «Виробничий комбінат «Лілея», м.Тернопіль

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ», с. Почаєвичі Дрогобицького району Львівської області

про: стягнення заборгованості в розмірі 15844 грн. 93 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1 представник на підставі довіреності

відповідача: не зявився.

Ухвалою господарського суду від 10.05.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 28.04.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 15844 грн. 93 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 14.06.2011 року. Ухвалами господарського суду від 14.06.2011 року та від 04.07.2011 року розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Представнику позивача розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді.

В судовому засіданні 18.07.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, в повному обсязі, вимоги ухвали про порушення провадження в частині подання витребуваних судом документів в оригіналах для огляду в судовому засіданні виконав.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, причини неявки не повідомив, доказів повної чи часткової сплати боргу не подав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторона відмовилась.

18.07.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 20.07.2011 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у звязку із невиконанням відповідачем грошових зобовязань. Закрите акціонерне товариство «Виробничий комбінат «Лілея» (надалі по тексту рішення - позивач) звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 15844 грн. 93 коп. боргу. Позивач вказує, що між ним та відповідачем 25.08.2009 року було укладено договір про виготовлення друкованої продукції № 38/09, на підставі якого позивачем було виготовлено друковану продукцію за яку відповідач зобовязався розрахуватися на умовах, визначених договором.

Позивач зазначає, що станом на 18.07.2011 року борг відповідача перед ним за поставлену продукцію становить 2238 грн. 02 коп. Сума позову із врахуванням відсотків за користування чужими коштами в сумі 12957 грн. 98 коп., пені в розмірі 172 грн. 01 коп., 3% річних в розмірі 106 грн. 49 коп. та 370 грн. 43 коп. втрат від інфляції складає 15844 грн. 93 коп. Дану суму позивач просить стягнути із відповідача в повному обсязі.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: Між позивачем та відповідачем 25 серпня 2009 року було укладено договір на виготовлення друкованої продукції № 38/09 відповідно до якого позивач (виконавець згідно договору) зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити відповідачу (замовнику згідно договору) друковану продукцію, а відповідач зобовязався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти її та повністю оплатити вартість даної продукції.

Позивачем договірні зобов'язання виконано, що підтверджується накладною № 3759 від 14 вересня 2009 року на суму 12454 грн. 22 коп. Продукцію отримано ОСОБА_2 на підставі довіреності № 55 від 14.09.2009 року.

Відповідно до п. 4 додатку № 1 від 25.08.2009 року до договору № 38/09 від 25.08.2009 року замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця кошти в такому порядку:

-50% переоплатою згідно з виставленим рахунком-фактурою;

- решту протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту отримання замовником продукції згідно видаткової накладної.

Рахунок-фактуру № 14-6663на суму 12336 грн. 00 коп. позивачем виставлено відповідачу 06.08.2009 року.

На момент подання позову заборгованість відповідача перед позивачем за отриману продукцію складає 2238 грн. 02 коп. Про стягнення даної суми позивач звернувся до суду із позовом. Крім суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути із відповідача 12957 грн. 98 коп. за користування чужими коштами на підставі п. 3.4. договору, який передбачає, що у разі прострочення замовником оплати поставленої продукції замовник зобов'язаний сплати повну вартість продукції, а також згідно ст. 692 Цивільного кодексу України відсотки за користування чужими коштами у розмірі 1% від суми заборгованості.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що за прострочення оплати продукції замовник виплачує виконавцю за вимогою останнього пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені, нарахований позивачем, складає 172 грн. 01 коп.

Крім цього, позивачем нараховано на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 106 грн. 49 коп. 3% річних та 370 грн. 43 коп. інфляційних втрат.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України). В процесі укладення господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарський договір вважається укладеним якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо о усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. На основі викладеного можна зробити висновок про те, що під час укладення господарських договорів (в даному випадку договору про надання послуг) сторони є вільними і на свій розсуд визначають будь-які умови договору. Дана правова позиція відображена у постанові Верховного суду України від 22.11.2010 року у справі № 14/80-09-2056, а саме, суд вказав, що субєкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання зобовязань встановленням окремого виду відповідальності договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобовязань. Єдина вимога є та, що цей договір або його умови не повинні суперечити законодавству України. Як зазначає стаття 627 Цивільного кодексу України під поняттям «свобода договору»розуміється, що сторони є вільними: 1) в укладенні договору, 2) у виборі контрагента, 3) у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Дані положення і було дотримано сторонами при укладенні та підписанні договору про виготовлення друкованої продукції № 38/09 від 25.08.2009 року, зокрема в п. 3.4 щодо 1% річних від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Враховуючи наведене, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання грошового зобовязання перед позивачем у розмірі 2238 грн. 02 коп., суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право позивача та задоволити позовну вимогу про стягнення 2238 грн. 02 коп. основного боргу, 12957 грн. 98 коп. за користування чужими коштами, 172 грн. 01 коп. пені, 106 грн. 49 коп. - 3% річних та 370 грн. 43 коп. втрат від інфляції.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 625, 610, 627 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ», вул. І.Білозіра, 24, с. Почаєвичі Дрогобицького району Львівської області (код ЄДРПОУ 13806459) на користь Закритого акціонерного товариства «Виробничий комбінат «Лілея», вул Текстильна, 7, м.Тернопіль (код ЄДРПОУ 30622600) 2238 грн. 02 коп. основного боргу, 12957 грн. 98 коп. за користування чужими коштами, 172 грн. 01 коп. пені, 106 грн. 49 коп. трьох процентів річних, 370 грн. 43 коп. інфляційних втрат, 250 грн. 00 коп. сплаченого державного мита, 236 грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.