Рішення № 17287871, 21.07.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.11 Справа № 4/91/2011

Розглянувши матеріали справи за позовом

Державного підприємства " Ровенькиантрацит " , м. Ровеньки Луганської області

до Приватного підприємства “Родоніт - 2007”, м. Щастя, м. Луганськ Луганської області

про стягнення 576 грн. 00 коп.

Суддя: Старкова Г.М.

секретар судового засідання: Макаренко В.А.

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, довіреність № 1-3/3д-25 від 24.12.2010;

від відповідача не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за залізничний тариф у сумі 576 грн. 00 коп. на підставі договору постачання №38-127гп від 27.10.2008.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42,43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому, направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд

в с т а н о в и в :

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 27 жовтня 2008 року між Державним підприємством "Ровенькиантрацит" (надалі Постачальник, позивач) та Приватним підприємством «РОДОНІТ - 2007»(надалі Покупець, відповідач) було укладено договір постачання №38-127гп від 27.10.2008 (надалі - Договір), згідно якого Постачальник зобовязаний в порядку та на умовах, визначених цим Договором поставити Покупцю вугілля марки А(антрацит) далі- Товар, а Покупець зобовязаний прийняти та здійснити оплату товару(п.1.1 Договору).

Відповідно п. 2.2 Договору постачання товару здійснюється залізничним транспортом на умовах РСА - станція відправлення, відповідно правил ІНКОТЕРМС 2000.

Згідно з укладеним Договором, відповідно до листів-заявок відповідача, позивачем у січні 2009 року була відвантажена та поставлена вугільна продукція (надалі - Товар) загальною вагою 277 тонн вугілля.

Позивач здійснив поставку товару залізничним транспортом, відповідно листів - рознарядкою відповідача, які відповідно до п. 2.1 Договору містили найменування вантажоотримувачів, залізничний код вантажоотримувачів, станції призначень, залізничний код станції призначень, поштові адреси вантажоотримувача.

Відповідно п.3.5 Договору суми провізної плати в зв'язку з доставлянням Товару до станції призначення сплачує Покупець окремим цільовим платіжом на умовах 100% передплати відповідно рахунку Постачальника на передплату.

У грудні 2008 року відповідачем була здійснена передплата на загальну суму

13 260 грн. 00 коп.

Позивач у позовній заяві зазначив, що вартість перевезення вугільної продукції склала 13 836 грн. 00коп., яка підтверджена залізничними квитанціями, а саме :

- № 50082919- вартість провізної плати 3 760,00 грн. без ПДВ - 4 512,40 грн. з ПДВ

- № 50082920- вартість провізної плати 3760,00 грн. без ПДВ - 4 512,00 грн. з ПДВ

- № 51477413- вартість провізної плати 2 010,00 грн. без ПДВ - 2 412,00 грн. з ПДВ

- № 51477412 - вартість провізної плати 2 000,00 грн. без ПДВ - 2 400,00 грн. з ПДВ.

Позивач сплатив перевізнику провізну плату у повному обсязі, а на адресу відповідача, відповідно до умов п. 3.5 Договору, 23.01.2009. були надіслані рахунки: № 733 від 15.01.2009 на суму 9024,00 грн. та № 735 від 15.01.2009 на суму 4812,00 грн., всього на загальну суму 13836,00 грн.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем, що утворився за недоплату залізничного тарифу за договором постачання №38-127гп від 27.10.2008 складає 576,00 грн. (13 836,00 грн. 13 260,00 грн. = 576,00 грн.)

Позивачем на адресу відповідача направлена вимога про оплату суми у розмірі 576 грн. 00 коп., відповідач відповіді на вимогу не надав, оплату заборгованості за залізничний тариф не провів.

У звязку з тим, що відповідач не провів оплату за заборгованості за залізничний тариф у повному обсязі, тому позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за залізничний тариф у сумі 576 грн. 00 коп. на підставі договору постачання №38-127гп від 27.10.2008.Позивач обґрунтовує позовні вимоги посилаючись на ст.ст. 525,526,712 ЦК України, ст.. 193 ГК України.

Оцінивши за матеріалами справи доводи представника позивача у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення повністю, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, позивач, відповідно до умов договору постачання №38-127гп від 27.10.2008 та листів-заявок відповідача, позивачем у січні 2009 року була відвантажена та поставлена вугільна продукція загальною вагою 277 тонн вугілля.

Позивач здійснив поставку товару залізничним транспортом, відповідно листів - рознарядкою відповідача, які відповідно до п. 2.1 Договору містили найменування вантажоотримувачів, залізничний код вантажоотримувачів, станції призначень, залізничний код станції призначень, поштові адреси вантажоотримувача.

У грудні 2008 року відповідачем, відповідно до умов п.3.5 Договору, була здійснена передплата на загальну суму 13260 грн. 00 коп., що підтверджено випискою із банку від 26.12.2008.

З матеріалів справи вбачається, що вартість перевезення вугільної продукції склала 13 836 грн. 00коп., яка підтверджена залізничними квитанціями.

Позивач сплатив перевізнику провізну плату у повному обсязі, а на адресу відповідача, відповідно до умов п. 3.5 Договору, 23.01.2009. були надіслані рахунки: № 733 від 15.01.2009 на суму 9024,00 грн. та № 735 від 15.01.2009 на суму 4812,00 грн., всього на загальну суму 13836,00 грн.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем, що утворився за недоплату залізничного тарифу за договором постачання №38-127гп від 27.10.2008 складає 576,00 грн. (13 836,00 грн. 13 260,00 грн. = 576,00 грн.)

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Суд вважає, вимоги позову про стягнення з відповідача з відповідача на користь позивача заборгованість за залізничний тариф у сумі 576 грн. 00 коп., на підставі договору постачання №38-127гп від 27.10.2008., такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, у тому числі актом звірення взаємних розрахунків від 19.01.2010, який підписаний сторонами у справі без доповнень та зауважень, скріплений печатками їх підприємств.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача не змінилась. Розмір суми боргу відповідачем не оспорюється.

У судовому засіданні 21.07.2011 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526,610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173,193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 44, 49, 75,.82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Родоніт - 2007”, вул. Гагаріна,12/17, м. Щастя, м. Луганськ Луганської області, код ЕДРПОУ 35155888 на користь Державного підприємства "Ровенькиантрацит", вул. Комуністична,6, м. Ровеньки Луганської області, код ЄДРПОУ 32320704, заборгованість за залізничний тариф у сумі 576 грн. 00 коп., витрати по державному миту в сумі 102 грн. 00 коп. та 236 грн. 00 коп. витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 26.07.2011.

Суддя Г.М.Старкова