Рішення № 17287488, 16.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/11116.06.11 За позовомПриватного акціонерного товариства "Сучасне будівництво"

доПублічного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат №4"

простягнення боргу 103556,08 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивачаОСОБА_1 (дов. б/н від 24.01.2011р.)

від відповідачаОСОБА_2. (дов. №23-514 від 01.06.2011р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 16.06.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Сучасне будівництво" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат №4" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 103556,08 грн., з яких 76913,02 грн. інфляційних збитків на суму боргу по сплаті дивідендів та 26623,06 грн. заборгованості 3% річних, нарахованих на суму боргу з виплати дивідендів.

Заявлені позовні вимоги вмотивовані ст. ст. 88, 167, 232 ГК України, ст. ст. 16, 598-609, 625 ЦК України, з посиланням на Лист Вищого господарського суду від 20.11.2008р. за № 01-8/685.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/111, розгляд справи призначено на 02.06.2011 року.

В судовому засіданні 02.06.2011р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, а представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував, подав відзив у справі, відповідно до якого заперечує проти позову, оскільки вважає обов'язок товариства по виплаті дивідендів є абсолютним, а отже він не відноситься до зобов'язальних правовідносин, а отже до таких правовідносин не застосовуються положення ст. 625 ЦК України, а також тим, що Положенням про виплату дивідендів відповдіача не передбачено нарахування процентіув по неотриманим дивідендам (п. 2.10 Положення).

В судовому засіданні 02.06.2011 року було оголошено перерву до 16.06.2011 року у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 16.06.2011 року представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути 55602,05 грн. інфляційних збитків за період з 16.09.09р. по 12.08.2010р. та 3% річних за період з 16.09.09р. по 12.08.2010р. у сумі 24798,04 грн., а також надав усні пояснення по суті поданої заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у загальному розмірі 80400,09 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України суд приймає дану заяву про зменшення позовних вимог до розгляду, а отже розгляд справи здійснюється в межах заявлених позовних вимог по заяві від 16.06.2011р.

Представник відповідача в судовому засіданні подав додаткові письмові пояснення до відзиву на позовну заяву, поданому в судовому засіданні 02.06.2011 року, надав усні пояснення по справі, в яких заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав необґрунтованості та незаконності.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Сучасне будівництво" (далі по тексту позивач) є акціонером, власником 25226545 простих іменних акцій ПАТ "Домобудівний комбінат №4" (далі по тексту - відповідач), що складає близько 4,15% від загального розміру статутного капіталу відповідача.

Як акціонер та учасник ПАТ "Домобудівний комбінат № 4", позивач відповідно до чинного законодавства наділений рядом прав. До таких гарантованих законом прав належить, зокрема, право на отримання частки прибутку господарського товариства у вигляді дивідендів - є одним з корпоративних прав..

Рішенням загальних зборів акціонерів відповідача від 18.04.2007 року регламентувалась виплата дивідендів за 2006 рік. Згідно цього рішення на виплату дивідендів за 2006 рік відповідачем було направлено 5599710,00 грн.; розмір дивідендів на одну акцію складає 0,046 грн. Відповідачем визначено, що датою обліку для виплати дивідендів та датою початку строку виплати дивідендів за 2006 рік є 01.07.2007 року. Позивач на дату початку строку виплати дивідендів був акціонером, власником 4946359 простих іменних акцій відповідача, отже, позивач мав право на отримання дивідендів за 2006 рік у розмірі, що складає 0,046 грн.*4946359 = 227532,51 грн.

Рішення загальних зборів акціонерів відповідача від 09.04.2008 року передбачало порядок виплати дивідендів за 2007 рік. Згідно цього рішення на виплату дивідендів було направлено 13265818,00 грн.; розмір дивідендів на одну акцію складає 0,109 грн. Емітентом визначено, що датою обліку для виплати дивідендів та датою початку строку виплати дивідендів за 2007 рік є 01.07.2008 року. ПрАТ "Сучасне будівництво" на дату початку строку виплати дивідендів було акціонером, власником 5045309 простих іменних акцій ПАТ "Домобудівний комбінат №4" (що підтверджується випискою з рахунку у цінних паперах на відповідну дату), а отже, мало право на отримання дивідендів за 2007 рік у розмірі, що складає 0,109 грн *5045309 = 549938,68 грн.

Відповідно до п. 2.2. Положення про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах, затвердженого Рішенням ДКЦПФР від 25 грудня 2001 р. N 386, виплата нарахованих дивідендів відповідно до прийнятого рішення є обов'язком виконавчого органу акціонерного товариства перед його акціонерами.

Проте, відповідач свого обов'язку з виплати дивідендів у встановлений строк не виконав, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем на суму, що дорівнює загальній сумі несплачених дивідендів за 2006 та 2007 роки і складає 227532,51 грн. + 549938,68 грн. = 777471,19 грн.

З метою захисту свого порушеного права на отримання дивідендів відповідача 16 вересня 2009 року, позивач звернувся до господарського суду м. Києва із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості по виплаті дивідендів за 2006-2007 роки з урахуванням індексу інфляції та 3% річних. Ціна позову обраховувалась позивачем на момент звернення до господарського суду і станом на 16.09.2009 року складала 920508,95 грн. (Сума заборгованості відповідача з урахуванням індексу інфляції складала 899252,03 грн. Встановлені законом 3% річних від простроченої суми складали 21256,92 грн. Загальний розмір заборгованості відповідача зі сплати дивідендів з урахуванням індексу інфляції та 3% річних станом на 2009 рік складав 920508,95 грн.)

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.12.2009 року (справа № 6/591) позовні вимоги ПАТ "Сучасне будівництво" було задоволено частково: вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат № 4" на користь Приватного акціонерного товариства 2Сучасне будівництво" 899252,03 грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, 18474,79 грн. трьох процентів річних, 9177,26 грн. державного мита та 235,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2010 року вищезазначене рішення суду першої інстанції було частково змінено, вирішено стягнути з ПАТ "Домобудівний комбінат № 4" на користь Приватного акціонерного товариства "Сучасне будівництво" 899 252,03 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 12 256, 91 грн. трьох процентів річних, 9 115,09 грн. державного мита, 233,69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вказаного рішення суду було видано наказ про примусове стягнення.

З врахуванням часу виконавчого провадження, вищезазначена сума заборгованості була погашена відповідачем лише 12 серпня 2010 року, про що свідчать матеріали справи.

Таким чином, з моменту звернення позивача до суду (16 вересня 2009 року) і до моменту фактичної виплати заборгованості відповідачем (12 серпня 2010 року) сплив 331 день.

В заяві про зменшення позовних вимог позивач вказує на те, що з моменту звернення позивача до суду (16 вересня 2009 року) і до моменту фактичної виплати заборгованості відповідачем (12 серпня 2010 року) сплив 331 день та вважає, що відповідач зобовязаний компенсувати йому інфляційні втрати та 3% річних за період з 16.09.2009 року до 12.08.2010 року. та просить стягнути вказану суму.

Відповідач стверджує, що фактично позивач є акціонером відповідача, а не його кредитором, а відповідач є емітентом акцій придбаних позивачем у свою власність, а тому корпоративний обовязок відповідача виплачувати дивіденди позивачу не є грошовим зобовязанням в розумінні ст. 625 ЦК України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного господарського суду в позові ПАТ "Сучасне будівництво" від 16.09.2009 року загальна сума, яка підлягала стягненню складала 920 857, 72 грн., з яких сума чистої заборгованості по дивідендам з урахуванням інфляції та трьох процентів річних (без врахування держмита на ІТЗ) складала: 911 508, 94 грн. Вищезазначена постанова суду апеляційної інстанції набула чинності 18 травня 2010 року, але відповідач тривалий час ухилявся від добровільного виконання рішення суду. З врахуванням часу виконавчого провадження, вищезазначена сума заборгованості була погашена відповідачем лише 12 серпня 2010 року.

Відповідно до ст. 35 ГПКУкраїни, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин, при розгляді даної справи суд вважає встановленими факти, зазначені у рішенні Господарського суду міста Києва та у постанові Київського апеляційного господарського суду у справі № 6/591, зокрема щод наявності заборгованості відповідача перед позивачем, а також застосування до спірних правовідносин положень ЦК України щодо застосування норм зобов'язального права.

При цьому суд не погоджується з твердженням відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин норм зобов'язального права, зокрема що стосується виконання грошових зобов'язань (в тому числі ст. 625 ЦК України), оскільки суд прийшов до висновку, що обов'язок товариства перед акціонерами щодо виплати дивідендів є абсолютним, однак такий обов'язок трансформується у зобов'язання з моменту виникнення певного юридичного факту - прийняття рішення вищого органу товариства про виплату дивідендів.

Отже, обов'язок товариства щодо виплати дивідендів акціонерам є саме грошовим зобов'язанням, та неналежне виконання такого грошового зобов'язання відповідача перед позивачем було встанволено при розгляді господарської справи № 6/591.

Судом встанволено, що такий обов'язок було виконано відповідачем в примусовому порядку 12.08.2010р.

Згідно зі статтями 598-609 ЦК України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення. (дана позиція викладена у Інформаційному листі Вищого господарського суду від 20.11.2008, № 01-8/685 "Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України) та постанові Верховного Суду України від 30.09.2008 N 1/384-07)".

Така ж позиція була підтримана Вищим господарським судом і в листі від 15.03.2011, № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів", згідно якого ВГСУ зазначав, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (постанова від 20.01.2011 N 10/25).

З викладеного вбачається, що позивач має право вимагати відшкодування інфляційного збільшення заборгованості по виплаті дивідендів та 3% річних по день фактичного погашення відповідачем заборгованості з виплати дивідендів, а саме з моменту звернення до суду за захистом порушеного права у справі № 6/591 до моменту фактичного погашення боргу, тобто з 16.09.2009 року по 12.08. 2010 року.

Частина 1 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Аналіз ст. 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, позивач має право на збереження реальної величини несплачених грошей.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, присуджених до стягнення рішенням суду, але не виплачених у зв'язку з його не виконанням. Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України. При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Такі підстави передбачені, зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України, згідно з якою боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ніш грошовими коштами, належними до сплати кредиторові".

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням інфляційних втрат в розмірі 55602,05 грн. та 3% річних в розмірі 24798,04 грн. за період з 16.09.2009 року по 12.08.2010 року в розмірі підлягає задоволенню, оскільки, згідно чинного законодавства інфляційне збільшення та 3% річних нараховуються незалежно від вини боржника. Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних перевірено судом. Контррозрахунку інфляційних збитків та 3% річних відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України», якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат №4" (04074, м. Київ, вул. Лугова, 13; код ЄДРПОУ 05503160) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Публічного акціонерного товариства "Сучасне будівництво" (031150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 64; код ЄДРПОУ 32448920) 55602 (пятдесят пять тисяч шістсот дві) грн. 05 коп. інфляційних втрат , 24798 (двадцять чотири тисячі сімсот девяносто вісім) грн. 3% річних по виплаті дивідендів, 804 (вісімсот чотири) грн. 00 коп. державного мита та 183 (сто вісімдесят три) грн. 14 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Дата підписання рішення 23.06.2011 р.