Постанова № 17285991, 13.07.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2011                                                                                           № 8/48

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лобаня О.І.

суддів:           Федорчука Р.В.

          Ткаченка Б.О.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 13.07.2011 року

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Деснянське» Національної академії аграрних наук України» на рішення господарського суду Чернігівської області від 11.05.2011 року

у справі           № 8/48 (суддя Оленич Т.Г.)

за позовом           Державного підприємства «Дослідне господарство «Деснянське» Національної академії аграрних наук України»

до           товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-транспортне підприємство «РАСТ»

про стягнення 15733,01 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 11.05.2011 року в позові Державного підприємства «Дослідне господарство «Деснянське» Національної академії аграрних наук України» до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-транспортне підприємство «РАСТ» про стягнення 15733,01 грн. – відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 11.05.2011 року Державне підприємство «Дослідне господарство «Деснянське» Національної академії аграрних наук України» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, зазначене рішення господарського суду Чернігівської області скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 03.06.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судовому засіданні 04.07.2011 року представник Державного підприємства «Дослідне господарство «Деснянське» Національної академії аграрних наук України», надав суду свої пояснення по справі, в яких апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з доводами викладеними в ній та просив задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. У судове засідання 13.07.2011 року представник позивача не з’явився про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином про що свідчить відповідна розписка, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 106). Про причини неявки суд не повідомив.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-транспортне підприємство «РАСТ» в судові засіданнях 04.07.2011 року та 13.07.2011 року не з’явився про день та час розгляду справи відповідач повідомлявся, однак поштовий конверт з ухвалою про призначення справи до розгляду на 04.07.2011 року повернувся без вручення адресату з відміткою поштового відділення про те, що за вказаною адресою ТОВ «Торгівельно-транспортне підприємство «РАСТ» вибуло. Судова колегія звертає увагу на те, що вказана вище поштова кореспонденція направлялася за адресою, яка зазначена у позовній заяві, а саме: 14032, м. Чернігів, вул. Пухова, б. 140, кв. 25 (а.с. 94-96). Ухвалу про відкладення розгляду справи на 13.07.2011 року було направлено відповідачу на іншу адресу, яка містяться в матеріалах справи зокрема на адресу – 14000, м. Чернігів, Деснянський район, пр.-т Перемоги, 95, к. 9. Однак, зазначену ухвалу про відкладення розгляду справи відповідачем не отримано, поштовий конверт повернулися без вручення адресату (а.с.113-116).

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки ДП «Дослідне господарство «Деснянське» Національної академії аграрних наук України» та ТОВ «Торгівельно-транспортне підприємство «РАСТ» про дату та місце розгляду справи судом повідомлялися належним чином, участь представників позивача та відповідача у судовому засіданні 13.07.2011 року, судом обов’язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. Крім того, представник позивача був присутнім у судовому засідання 04.07.2011 року та надав суду свої пояснення по справі, які колегією суддів прийняті до уваги. До того ж, представник скаржника на вимогу апеляційного господарського суду надав розрахунок суми боргу за спірний період, окремо – заборгованість по орендним платежам, борг за спожиту електроенергію та заборгованість по земельному податку. Також, за ініціативою апеляційного господарського суду з метою з’ясування всіх обставин справи до матеріалів справи були залучені копія угоди про реструктуризацію заборгованості від 22.06.2009 року та копії додаткових угод до договору оренди № 1 від 01.08.2009 року та № 2 від 31.12.2009 року.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.6 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що ТОВ «Торгівельно-транспортне підприємство «РАСТ» про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, оскільки ухвала суду апеляційної інстанції про призначення справи до розгляду була направлена відповідачу за адресою яка була зазначена в позовній заяві. Крім того, як зазначалося вище, судом направлялася відповідачу ухвала про відкладення розгляду справи на іншу адресу, поштовий конверт з якою повернувся без вручення адресату. Також, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2009 року між ДП «Дослідне господарство «Деснянське» Національної академії аграрних наук України» ( в минулому ДП «Дослідне господарство інституту сільськогосподарської мікробіології УААН») (далі – орендодавець) та ТОВ «Транспортно-торгівельне підприємство «РАСТ» (далі – орендар) укладено договір оренди індивідуального визначення нерухомого майна, що належить до державної власності (далі – договір).

Відповідно до п.1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне індивідуально визначене майно: частини автогаражу, площею 558 кв.м. та асфальтобетонного майданчика, площею 600 кв.м., розміщене за адресою: Чернігівський район, с. Новоселівка, вул. Шевченка, 26/і, що перебуває на балансі ДП ДГ ІСГМ УААН, вартість якого визначена згідно із звітом про оцінку на 15 липня 2008 року і становить за незалежною оцінкою 450784 грн.

Згідно із п.1.2 договору оренди майно передано в оренду з метою виробництва деревного вугілля 600 кв та складу 558 кв.м. В силу п.2.1. договору оренди орендар виступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

В розділі 3 договору сторони визначили умови щодо розміру та порядку сплати орендарем орендної плати, відповідно до якого орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 року з урахуванням змін і доповнень до неї і становить без ПДВ за базовий місяць оренди – жовтень 2008 року 4742,15 грн. в місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць. (п.п.3.1-3.3. договору оренди). Орендна плата перераховується орендодавцю щомісяця не пізніше 15 числа (платіж здійснюється за попередній місяць) (п.3.6. договору оренди).

Крім того з матеріалів справи вбачається, що між сторонами 01.08.2009 року було укладено додаткову угоду № 1 до вказаного договору оренди та додаткову угоду № 2 від 31.12.2009 року. Дані додаткові угоди були укладені на підставі заяв орендаря щодо тимчасового зниження орендної плати згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 року № 316 «Деякі питання оплати оренди державного майна». Так, додатковою угодою № 1 від 01.08.2009 року сторони погодили та виклали п. 3.1 договору оренди №1 від 15.01.2009 року в наступній редакції: «Орендна плата на період з 01.08.2009 року по 31.12.2009 року визначається на підставі ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 року № 316 «Деякі питання оплати оренди державного майна» і становить за базовий місяць оренди (червень 2009р.) 2401,24 грн.». Додатковою угодою № 2 від 31.12.2009 року затвердили аналогічні зміни вказавши, що орендна плата на період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року становить 2401,24 грн.

Відповідно до п.10.1 договору оренди цей договір укладено строком на 2 роки і 11 місяців, що діє з 15 січня 2009 року до 15 грудня 2011 року включно. Проте, як вбачається з матеріалів справи, за заявою відповідача від 30.08.2010 року про дострокове розірвання договору, договір оренди було розірвано згідно із наказом позивача № 42 від 01.09.2010 року з 01 вересня 2010 року.

Як стверджує позивач під час дії договору оренди відповідачем несвоєчасно сплачувалась орендна плата та вартість спожитої електроенергії, внаслідок чого за ним виникла заборгованість, яка станом на день розірвання договору склала 15733,01 грн., з яких 12960,22 грн. борг по орендній платі та 2772,79 грн. борг за спожиту електроенергію.

Як вбачається з матеріалів справи, угодою про реструктуризацію заборгованості від 22.06.2009 року сторони погодили відповідний графік погашення заборгованості. До того ж у даній угоді сторони передбачили, що протягом терміну дії даної угоди боржник зобов’язується окрім оплати заборгованості згідно п. 2 цієї угоди своєчасно і в повному обсязі оплачувати поточні платежі у відповідності з договором № 1 від 15.01.2009 року.

Оскільки умови договору в частині оплати орендних платежів та оплати за спожиту електроенергію орендарем виконано не було ДП «Дослідне господарство «Деснянське» Національної академії аграрних наук України» звернулося до ТОВ «Торгівельно-транспортне підприємство «РАСТ» з претензією № 180 від 26.11.2010 року в якій скаржник просив останнього сплати заборгованість по договору оренди від 15.01.2009 року.

Відповідь на вказану претензію скаржник не отримав в зв’язку з ДП «Дослідне господарство «Деснянське» Національної академії аграрних наук України» звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до ТОВ «Торгівельно-транспортне підприємство «РАСТ» про стягнення заборгованості. Рішенням суду першої інстанції від 11.05.2011 року відмовлено у задоволенні позову.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Чернігівської області від 11.05.2011 року у справі № 8/48 скасуванню з прийняттям нового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Згідно ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що заявлений позов ДП «Дослідне господарство «Деснянське» Національної академії аграрних наук України» до ТОВ «Торгівельно-транспортне підприємство «РАСТ» про стягнення заборгованості по орендній платі та за спожиту електроенергію є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, місцевим господарським судом помилково було відмовлено у задоволенні позову з посиланням на те, що розрахунки суми боргу є не обґрунтованими, оскільки не підтверджені додатковими угодами на які посилався позивач. Як зазначалося вище, за ініціативою апеляційного господарського суду з метою з’ясування всіх обставин справи до матеріалів справи були залучені копія угоди про реструктуризацію заборгованості від 22.06.2009 року та копії додаткових угод до договору оренди № 1 від 01.08.2009 року та № 2 від 31.12.2009 року.

Дані додаткові угоди були укладені на підставі заяв орендаря щодо тимчасового зниження орендної плати згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 року № 316 «Деякі питання оплати оренди державного майна». Так, додатковою угодою № 1 від 01.08.2009 року сторони погодили та виклали п. 3.1 договору оренди №1 від 15.01.2009 року в наступній редакції: «Орендна плата на період з 01.08.2009 року по 31.12.2009 року визначається на підставі ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 року № 316 «Деякі питання оплати оренди державного майна» і становить за базовий місяць оренди (червень 2009р.) 2401,24 грн.». Додатковою угодою № 2 від 31.12.2009 року затвердили аналогічні зміни вказавши, що орендна плата на період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року становить 2401,24 грн.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду також не може погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимог в частині стягнення боргу за спожиту електроенергію є безпідставним оскільки договором оренди такий обов’язок не передбачено.

Так, відповідно до ст. 797 Цивільного кодексу України передбачено, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремих частин), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Як зазначалося вище, сторонами було укладено угоду про реструктуризацію заборгованості від 22.06.2009 року. У даній угоді сторони погодили відповідний графік погашення заборгованості. До того ж, угодою сторони передбачили, що протягом терміну дії даної угоди боржник зобов’язується окрім оплати заборгованості згідно п. 2 цієї угоди своєчасно і в повному обсязі оплачувати поточні платежі у відповідності з договором № 1 від 15.01.2009 року.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду зважаючи на укладену угоду про реструктуризацію заборгованості по орендній платі та оплаті за спожиту електроенергію, яка підписана обома сторонами та засвідчена печатками обох підприємств вважає, що цими діями відповідач визнав свою заборгованість по спірному договору, яка підлягає стягненню.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача по земельному податку відсутня, оскільки сплачена останнім в повному обсязі.

Таким чином, перевіривши розрахунок позивача щодо заборгованості відповідача по орендній платі вважає його обґрунтованим. Так, з відповідача підлягає стягненню 12960,22 грн. заборгованості по орендній платі.

Що стосується розрахунку скаржника про стягнення з відповідача боргу за спожиту електроенергію в сумі 3319,34 грн. судова колегія вважає за необхідне вказати наступне. Так, як вбачається з позовної заяви, позивач просив стягнути з відповідача 2772,79 грн. заборгованості за спожиту електроенергію, а у поданому розрахунку до суду апеляційної інстанції скаржник зазначає заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 3319,34 грн. Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутня заява позивача про збільшення позовних вимог. За таких обставин суд апеляційної інстанції з урахуванням ч. 3 ст. 101 ГПК України не може виходити за межі позовних вимог, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції. Отже, судова колегія перевіривши розрахунок щодо заборгованості відповідача за спожиту електроенергію, зокрема судом апеляційної інстанції досліджено акти-звірки про зняття показань розрахункових приладів обліку електричної енергії які містяться в матеріалах справи від 06.09.2010 року, від 05.08.2010 року, від 23.06.2010 року, від 25.05.2010 року, від 22.04.2010 року та від 23.03.2010 року та які підписані сторонами вважає, що з відповідача підлягає стягненню борг у сумі 2772,79 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд при прийнятті рішення про відмову у задоволенні позову не повно з’ясував обставини та докази, які містяться у матеріалах справи, що призвело до неправильного висновку у справі. Судова колегія звертає увагу на те, що судове рішення повинне бути повним об’єктивним та всебічним.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Деснянське» Національної академії аграрних наук України» на рішення господарського суду Чернігівської області від 11.05.2011 року слід задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати. Прийняти по справі нове рішення, яким позов Державного підприємства «Дослідне господарство «Деснянське» Національної академії аграрних наук України» до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-транспортне підприємство «РАСТ» про стягнення 15733,01 грн. – задовольнити. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-транспортне підприємство «РАСТ» на користь Державного підприємства «Дослідне господарство «Деснянське» Національної академії аграрних наук України» – 12960,22 грн. заборгованості по орендній платі та 2772,79 грн. боргу за спожиту електроенергію.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Деснянське» Національної академії аграрних наук України» на рішення господарського суду Чернігівської області від 11.05.2011 року по справі № 8/48 задовольнити.

2.          Рішення господарського суду Чернігівської області від 11.05.2011 року по справі № 8/48 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення суду, яким позов Державного підприємства «Дослідне господарство «Деснянське» Національної академії аграрних наук України» до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-транспортне підприємство «РАСТ» про стягнення 15733,01 грн. – задовольнити.

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-транспортне підприємство «РАСТ» (14032, м. Чернігів, Деснянський район, вул.Пухова, 140, кв. 25, ідентифікаційний код 14243309) на користь Державного підприємства «Дослідне господарство «Деснянське» Національної академії аграрних наук України» (15502, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Новоселівка, вул.Шеченка, 26 А, ідентифікаційний код 00497348) – 12960,22 грн. заборгованості по орендній платі та 2772,79 грн. боргу за спожиту електроенергію.

4.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-транспортне підприємство «РАСТ» (14032, м. Чернігів, Деснянський район, вул.Пухова, 140, кв. 25, ідентифікаційний код 14243309) на користь Державного підприємства «Дослідне господарство «Деснянське» Національної академії аграрних наук України» (15502, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Новоселівка, вул.Шеченка, 26 А, ідентифікаційний код 00497348) – 157,33 грн. держмита за розгляд справи в суді першої інстанції, 78,66 грн. держмита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видачу наказу доручити господарському суду Чернігівської області.

6.          Матеріали справи № 8/48 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя                                                                      Лобань О.І.

Судді                                                                                          Федорчук Р.В.

                                                                                          Ткаченко Б.О.