Постанова № 17285948, 11.07.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2011                                                                                           № 38/321

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рудченка С.Г.

суддів:           Кропивної Л.В.

          Поляк О.І.

при секретарі:           Помаз І.А.

за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 11.07.2011,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Союз» на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2011 (підписане 22.04.2011),

у справі           № 38/321 (суддя Власов Ю.Л.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче

підприємство «Агро-Союз»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна»

про стягнення 76595, 20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Союз» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна» про стягнення з відповідача-1256553, 33 грн. заборгованості за поставлений товар, 46876, 38 грн. пені, 35952, 01 грн. штрафу, 8108, 33 грн. 3% річних, 49398, 78 грн. інфляційних збитків та з відповідача-2 17, 00 грн. заборгованості.

В порядку ст. 22 ГПК України позивачем була подана заява № 25/01 від 25.01.2010 про уточнення розміру позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача-1 7477, 90 грн. 3% річних, 69100, 30 грн. інфляційних збитків та з відповідача-2 17, 00 грн. заборгованості за договором поставки № ДП-64/07 від 02.03.2007 (а.с. 13-19 том 2).

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.04.2011 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Союз» на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» 7477, 90 грн. 3% річних, 69100, 30 грн. інфляційних збитків, 765, 78 грн. державного мита та 43, 74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач-1 звернувся з апеляційною скаргою б/н від 27.05.2011, в якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Так, зокрема, відповідач-1 вказує на те, що з постанови Вищого господарського суду від 12.01.2011 у справі № 24/366-09-37/205 вбачається, що договір № ДП-64/07 від 02.03.2007, на підставі якого було здійснено стягнення, між сторонами не укладався.

Також, відповідач-1 зазначає, що у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача-1 нарахованих 3 % річних та інфляційних збитків, оскільки у відповідача-1 відсутня прострочка виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Союз» строк на подання апеляційної скарги рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2011, вказану скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 11.07.2011 за участю уповноважених представників сторін.

Представник відповідача-1 підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх законними та обґрунтованими.

Представник позивача через відділ документального забезпечення суду надав відзив, в якому заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник відповідача-2 в судове засідання вдруге не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представника відповідача 2 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за його відсутності.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між філією ТОВ «Леман-Україна», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» (позивач/постачальник), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Союз» (відповідач/покупець) був укладений договір поставки № ДП-64/07 від 02.03.2007, за яким позивач зобов'язався поставляти товар, а відповідач його приймати та оплачувати (а.с. 24-27 том 1).

Відповідно до п. 3.5 вказаного договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом передоплати 100% вартості товару в строки, вказані у рахунку-фактурі постачальника. Постачальник має право поставити товар покупцю без попередньої оплати, в таких випадках покупець оплачує поставлений товар протягом 3 днів з моменту поставки.

22.07.2009 між позивачем та відповідачем 2 був укладений договір поруки № 25 згідно з яким відповідач 2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за укладеним договором поставки в розмірі 10% від суми неоплаченого боргу.

На виконання умов укладеного договору в період з 02.03.2007 по 16.10.2008 позивач поставив, а відповідач 1 прийняв товар вартістю 635 298, 18 грн., що підтверджується накладними № ДПт-003546 від 03.10.2008 на суму 102553, 23 грн., № ДПт-003698 від 16.10.2008 на суму 4845, 60 грн., № ДПт-003700 від 16.10.2008 на суму 66177, 00 грн., № ДПт-003547 від 03.10.2008 на суму 18002, 50 грн., № ДПт-003699 від 16.10.2008 на суму 84975, 00 грн., № ДПт-003448 від 29.09.2008 на суму 7463, 51 грн., № ДПт-002646 від 23.07.2008 на суму 82966, 80 грн., № ДПт-002021 від 05.06.2008 на суму 1253, 00 грн., № ДПт-001776 від 21.05.2008 на суму 17174, 27 грн., № ДПт-002043 від 09.06.2008 на суму 74005, 01 грн., № ДПт-001612 від 07.05.2008 на суму 3371, 65 грн., № ДПт-001611 від 07.05.2008 на суму 27793, 44 грн., № ДПт-001556 від 14875, 36 грн., № ДПт-000980 від 20.03.2008 на суму 7767, 67 грн., № ДПт-000601 від 22.02.2008 на суму 15432, 88 грн., № ДПт-000091 від 16.01.2008 на суму 1960, 00 грн., № ДПт-000090 від 16.01.2008, № ДПт-003805 від 17.12.2007 на суму 10609, 50 грн., № ДПт-002587 від 03.09.2007 на суму 2196, 35 грн., № ДПт-002241 від 07.08.2007 на суму 4086, 90 грн., № ДПт-001903 від 13.07.2007 на суму 36490, 01 грн., № ДП000455 від 06.03.2007 на суму 24960, 74 грн., № ДПт-000429 від 02.03.2007 на суму 24184, 50 грн., підписаними сторонами, та довіреностями № 950 від 16.10.2008, № 929 від 03.10.2008, № 877 від 29.09.2008, № 414 від 23.07.2008, № 592457 від 05.06.2008, № 592349 від 21.05.2008, № 592254 від 06.05.2008, № 592220, № 619581 від 20.03.2008, № 619406 від 22.02.2008, 619163 від 16.01.2008, № 007573 від 17.12.2007, № 445565 від 03.09.2007, № 445414 від 07.08.2007, № 823923 від 13.07.2007, № 313813 від 06.03.2007, № 313788 від 02.03.2007 (а.с. 28-38, 41-42, 48-49, 62-65, 68, 70-71, 75-76, 79-80, 83-89, 91-92, 95-104, 106-112 том 1).

За отриманий товар відповідач 1 розраховувався частково, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість на суму 206 553, 32 грн.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду даної справи відповідач 1 сплатив позивачу основний борг у сумі 206 553, 32 грн., у зв’язку судом першої інстанції правомірно було припинено провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, враховуючи несвоєчасне невиконання відповідачем свого зобов’язання, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Союз» 7477, 90 грн. 3% річних, 69100, 30 грн. інфляційних збитків та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна» 17, 00 грн. заборгованості за договором поставки № ДП-64/07 від 02.03.2007.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов’язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 265 Господарського кодексу України постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Вказана норма права не встановлює обмежень щодо розрахунку індексу інфляції для боргу в іноземній валюті.

Пунктом 1.14 Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 № 480, визначено, що індекс інфляції - це індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

В свою чергу, згідно з абзацом 3 ст. 1, ч. 1 ст. 2 та ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру. Індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Колегією апеляційного господарського суду було встановлено, що задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив з розрахунків позивача.

Але, на думку колегії суддів, позивачем невірно був розрахований індекс інфляції, оскільки останній при розрахунку індексу інфляції за день брав коефіцієнт індексу інфляції, встановлений за місяць.

У зв’язку з цим, судовою колегією за допомогою ІАЦ «ЛІГА:ЗАКОН» був здійснений перерахунок інфляційних витрат та 3% річних, який, з урахуванням часткової сплати, становить 36032, 25 грн. та, відповідно, – 7477, 90 грн.

Крім того, колегія апеляційного господарського суду погоджується з правовою позицією суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна» 17, 00 грн. заборгованості за договором поставки № ДП-64/07 від 02.03.2007, оскільки укладеним договором поруки передбачено, що відповідач 2 відповідає перед позивачем лише за виконання відповідачем 1 свого зобов'язання з оплати вартості отриманого товару в розмірі 10% від суми неоплаченого боргу, при цьому, відповідач 1 заборгованість за отриманий товар позивачу оплатив повністю, а сплата відповідачем 2 інших нарахувань умовами договору поруки не передбачена.

Оскільки Позивачем при збільшенні розміру позовної вимоги про стягнення з відповідача 1 боргу з урахуванням індексу інфляції не сплачено державне мито дане мито підлягає стягненню з позивача в доход державного бюджету в сумі 197,01 (69 100, 30 – 49 398, 78 = 19 701, 52) грн. з покладенням цих витрат на відповідача 1.

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Союз» на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2011 підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2011 у справі № 38/321 частковому скасуванню.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Агро-Союз» на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2011 у справі № 38/321 задовольнити частково.

2.          Рішення господарського міста Києва від 14.04.2011 у справі № 38/321 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

1). Позовні вимоги задовольнити частково.

2). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Агро-Союз» (52005, Дніпропетровська обл., смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 1, код 31682313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2, код 32036829) 36032, 25 грн. інфляційних втрат, 7477, 90 3% річних, 435, 10 грн. державного мита та 148, 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2, код 32036829) в доход Державного бюджету України недоплачене державне мито в сумі 197, 01 грн.

4). В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2, код 32036829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Агро-Союз» (52005, Дніпропетровська обл., смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 1, код 31682313) 217, 50 грн. витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

7. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Рудченко С.Г.

Судді                                                                                          Кропивна Л.В.

                                                                                          Поляк О.І.