Постанова № 17285432, 15.06.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.06.2011 р. справа №15/210

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.

суддівБойченка К.І., Шевкової Т.А.

при секретарі Клименко К.О.

від позивача:ОСОБА_1 за дов. б/н від 25.02.11 р.

від відповідача:ОСОБА_2 за дов. № 234/юро-14/1 від 04.01.10 р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш", м. Маріуполь Донецької області

на рішення господарського суду Донецької області

від10.03.2011 року

у справі№ 15/210 (суддя Богатир К.В.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтеразов", м. Маріуполь Донецької області

до відповідачаВідкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш", м. Маріуполь Донецької області

простягнення процентів за користування чужими коштами в сумі 93207 грн. 04 коп., інфляції в розмірі 245886 грн. 52 коп., 3% річних в сумі 31534 грн. 76 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2008 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеразов", м. Маріуполь Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш", м. Маріуполь Донецької області про стягнення процентів за користування чужими коштами в сумі 93207 грн. 04 коп., інфляції в розмірі 245886 грн. 52 коп., 3% річних в сумі 31534 грн. 76 коп.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.01.09 р. провадження по справі № 15/210 було зупинено до розгляду справи № 44/8пд та ухвалою від 08.02.10 р. провадження по справі було поновлено.

16.02.10 року ухвалою господарського суду Донецької області було повернуто зустрічну позовну заяву Відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш", м. Маріуполь Донецької області.

Ухвалою господарського суду від 26.02.10 р. провадження по справі було зупинено через надходження апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш", м. Маріуполь Донецької області.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.10 р. ухвалу господарського суду від 16.02.10 р. було залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 29.06.10 р. постанову суду апеляційної інстанції було залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.08.10 р. провадження по справі № 15/210 було поновлено.

27.09.10 року ухвалою суду першої інстанції було повернуто без розгляду позовну заяву Відкритого акціонерного товариства «Азовмаш», м. Маріуполь.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.09.10 р. було зупинено провадження по справі у зв»язку з надходженням апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Азовмаш», м. Маріуполь.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.10 р. ухвалу господарського суду Донецької області від 27.09.10 р. було залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.10 р. було залишено без змін постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.10 р., у зв»язку з чим 14.02.11 р. провадження по справі було поновлено.

Позивач 01.03.2011 р. надав до суду першої інстанції заяву, якою просив суд стягнути з відповідача інфляцію за загальний період з березня 2007 р. по червень 2008 р. у розмірі 242198 грн. 90 коп., 3% річних за період з 15.03.07 р. по 17.06.08 р. у розмірі 31023 грн. 26 коп., а всього 273222 грн. 16 коп. без надання заяви про відмову від позову в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 93207 грн. 04 коп., у зв»язку з чим господарським судом були розглянуті позовні вимоги про стягнення 366429 грн. 20 коп., враховуючи суму процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 93207 грн. 04 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.03.11 р. позовні вимоги були задоволені частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Азовзагальмаш” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтеразов” суму у розмірі 273222 грн. 16 коп. (а саме: інфляційні нарахування у розмірі 242198 грн. 90 коп., 3% річних у розмірі 31023 грн. 26 коп.). Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 93207 грн. 04 коп.

Відповідач, Відкрите акціонерне товариство "Азовзагальмаш", м. Маріуполь Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою та доповненнями до неї, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 10.03.11 р. скасувати в частині стягнення інфляційної суми у розмірі 242198 грн. 90 коп. та 3% річних у розмірі 31023 грн. 26 коп. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційної суми у розмірі 242198 грн. 90 коп. та 3% річних в сумі 31023 грн. 26 коп.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для зясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 15/210 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, але підлягає частковій зміні, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області по справі № 40/101 від 30.08.07 р. та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.08 р. по даній справі встановлено, що сторони уклали договір підряду, згідно якого замовник доручає, а підрядник зобовязується виготовити кришку люку піввагону черт. 1704,45.100СБ в кількості 1000 штук з давальницьких комплектуючих на умовах, зазначених в договорі, а замовник зобовязується прийняти та оплатити товар. 23.12.05 року сторони уклали додаткову угоду № 8 до договору підряду, якою було змінено асортимент товару, ціна та строк дії договору.

Рішенням господарського суду Донецької області по справі № 40/101 від 30.08.07 р. позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 875864 грн. 00 коп. були задоволені повністю.

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідач на виконання рішення суду здійснив оплату суми основного боргу за договором підряду кількома платежами, що підтверджено банківськими виписками від 18.04.08 р. на суму 380986 грн. 33 коп., від 19.05.08 р. на суму 14166 грн. 03 коп., від 23.06.08 р. на суму 489706 грн. 28 коп., а разом складає 884858 грн. 64 коп. (в т.ч. держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Оскільки відповідач виконав грошові зобовязання з порушенням встановленого договором строку оплати, позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 93207 грн. 04 коп., інфляційних у розмірі 245886 грн. 52 коп. та 3% річних у розмірі 31534 грн. 76 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

10 жовтня 2004 року між сторонами було укладено договір № ПСН-01015, згідно п. 5.1 якого, оплата здійснюється протягом 2-х банківських днів після отримання замовником кришок та підписання акту приймання-передачі кришок та виставлення рахунка на поставлений товар. Товар вважається сплаченим з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника.

Згідно ч. 3 ст. 692 ч. 3 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як вбачається, позивач при зверненні до суду із позовом просив стягнути з відповідача на користь позивача проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 93207 грн. 04 коп., інфляційні у розмірі 245886 грн. 52 коп. та 3% річних у розмірі 31534 грн. 76 коп. за період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання.

Таким чином, позивач у своєму позові просив суд першої інстанції стягнути з відповідача два види відсотків, а саме: проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 93207 грн. 04 коп. та 3% річних у розмірі 31534 грн. 76 коп., не надавши при цьому будь-яких доказів того, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлений умовами спірного договору, оскільки такий розмір відсотків має конкретне визначення в ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме 3% річних, які за своєю правовою природою є платою за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до норми ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи наведене, господарський суд правомірно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими коштами у розмірі 93207 грн. 04 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитору зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 5.1 договору № ПСН-01015 від 10.10.04 р., оплата здійснюється протягом двох банківських днів після отримання замовником кришок та підписання акту приймання-передачі кришок та виставлення рахунку на поставлений товар.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.08 р. було встановлено, що 12.03.07 р. позивач надіслав на адресу відповідача рахунок-фактуру № 32 від 12.03.07 р. на оплату дверей на загальну суму 889720 грн. 00 коп.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач надав докази отримання зазначеного рахунку лише 16.03.07 р., що позивачем не спростовано.

Таким чином, господарський суд помилково задовольнив позовні вимоги в повному обсязі та взяв до уваги при розрахунку суми інфляційних березень 2007 р. та при розрахунку 3% - дату 15.03.07 р., і інфляційні за березень 2007 року та 3% річних за 15.06.07р. нараховуватися не повинні.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає частковій зміні і з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення інфляційні за період з квітня 2007 р. по червень 2008 р. у розмірі 239957 грн. 06 коп. та 3% річних за період з 16.03.07 р. по 17.06.08 р. у розмірі 30879 грн. 28 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач врахував дати списання ВДВС грошових коштів з рахунків відповідача, а не дати фактичного отримання позивачем грошових коштів в порядку виконавчого провадження наказу суду і надав розрахунок 3% та інфляційних з урахуванням цих обставин (заява по зменшення позовних вимог від 01.03.11 р.). Господарський суд задовольнив саме ці зменшені позовні вимоги. Помилкове зазначення судом в мотивувальній частині рішення нібито неприйняття в цій частині заперечень відповідача (абз. 1 арк. 5 рішення) не призвели до прийняття невірного рішення по справі.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що вимога про сплату інфляційних та 3% річних могла бути заявлена позивачем безпосередньо лише з вимогою про сплату заборгованості, оскільки положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України застосовуються за умови настання факту порушення зобовязання, а саме: прострочення виконання зобовязання з оплати, тобто грошового зобовязання, що мало місце в даному випадку і встановлено рішенням по справі № 40/101. Тобто, у випадку прострочення виконання грошового зобовязання позивач має право на стягнення з відповідача суми основного боргу, інфляції та 3% річних згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, заявлених як в одному позові, так і окремо у різних позовних заявах, причому по день фактичного виконання відповідачем свого грошового зобов»язання. Посилання скаржника на набито початок прострочки ним виконання зобов»язання з 21.03.07р. не відповідає матеріалам справи та умовам укладеного сторонами договору.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 10.03.2011 р. у справі № 15/210 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, але підлягає частковій зміні в частині здійснення арифметичних розрахунків інфляційних та 3 % річних, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш", м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 10.03.2011 р. у справі № 15/210 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 10.03.2011 р. у справі № 15/210 частково змінити в частині стягнення інфляційних та 3% річних.

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеразов", м. Маріуполь Донецької області до Відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш", м. Маріуполь Донецької області про стягнення процентів за користування чужими коштами в сумі 31023 грн. 26 коп., інфляційних в розмірі 242198 грн. 90 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Азовзагальмаш”, 87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівників, 1; ЗКПО 13504334 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтеразов”, 87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівників, 1; ЗКПО 31891773 інфляційні у розмірі 239957 грн. 06 коп., 3% річних у розмірі 30879 грн. 28 коп., витрати на оплату державного мита у розмірі 2708 грн. 36 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 172 грн. 45 коп.

Відмовити у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеразов", м. Маріуполь Донецької області до Відкритого акціонерного товариства "Азовзагальмаш", м. Маріуполь Донецької області про стягнення інфляційних у розмірі 2241 грн. 84 коп. та 3% річних у розмірі 143 грн. 98 коп.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 10.03.2011 р. у справі №15/210 залишити без змін.

Доручити господарський суд Донецької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

Т.А. Шевкова

Надр. 5 прим:

1 у справу;

2 позивачу;

3 відповідачу;

4 ДАГС;

5ГС Дон. обл.

Ложка Н.Л.