Рішення № 17284971, 20.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.11 Справа№ 5015/1793/11

За позовом: публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (надалі Банк), м. Львів,

до відповідача 1:комерційно-виробничої приватної фірми "Будекстра", м. Львів,

до відповідача 2:приватне підприємство "Гал-Експресія", м. Львів,

про: стягнення 349698,79 доларів США.

Суддя Т. Рим

За участю представників:

позивача:ОСОБА_1. довіреність 05.11.2009 р.,

відповідача 1:не зявився,

відповідача 2:не зявився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до комерційно-виробничої приватної фірми "Будекстра" та приватного підприємства "Гал-Експресія" про стягнення 349698,79 доларів США. Ухвалою від 04.04.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 18.04.2011 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Між позивачем та відповідачем 1 укладено кредитний договір №010/08-4/171/в від 10.07.2008 року. Внаслідок невиконання умов цього договору у відповідача 1 виникла заборгованість перед позивачем в сумі 349698,79 доларів США, а саме: 321820,87 доларів США прострочена заборгованість за кредитом, 18125,05 доларів США прострочена заборгованість за відсотками, 9752,87 доларів США пеня за порушення строків повернення кредиту. З огляду на те, що у позивача виникло право вимоги до відповідача 1, враховуючи факт укладення між позивачем та відповідачем 2 договору поруки №010/08-4/171/в/2 від 05.02.2010 року, позивач вимагає стягнення зазначених вище сум заборгованості з обох відповідачів солідарно.

Відповідачі в судові засідання не зявлялися, хоч були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать долучені до матеріалів справи повідомлення про вручення поштових відправлень, проти позову у встановленому порядку не заперечили.

Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між Банком та відповідачем 1 укладено кредитний договір №010/08-4/171/в від 10.07.2008 року (надалі Кредитний договір). За умовами цього договору кредитор (позивач у справі) зобовязується надати позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії лімітом 600000,00 доларів США, а позичальник (відповідач 1 у договорі) зобовязується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обовязки, визначені цим договором. Кінцевий термін погашення кредиту позичальником 03 липня 2009 року. Плата за користування кредитом розраховується на основі процентної ставки в розмірі 11,5% річних.

Зазначена сума кредиту (600000,00 доларів США) була виплачена відповідачу 1, про що свідчать виписки з рахунку відповідача 1 за період з 01.07.2008 р. до 01.02.2011 р., долучені до матеріалів справи.

В подальшому сторонами змінювались умови Кредитного договору. Так, за умовами додаткового договору №1 від 05.11.2008 р. кредитор підвищив позичальнику відсоткову ставку за користування кредитними коштами на 2% та встановив її у розмірі 13,5% річних з 28 листопада 2008 року.

Відповідно до положень додаткового договору №2 від 03.07.2009 р. з 03.07.2009 року зменшено ліміт кредитування на 76000,00 доларів США та встановлено його у розмірі 524000,00 доларів США; кінцевий термін погашення кредиту позичальником 03 грудня 2009 року; виконання зобовязання забезпечується іпотекою земельної ділянки, загальною площею 0,3558 га., що знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Зубра (надалі предмет застави). На момент укладення цього договору предмет застави належить відповідачу 2. У новій редакції викладено графік погашення кредитної заборгованості.

Згідно з додатковим договором №3 від 05.02.2010 р. змінено форму кредитної лінії на невідновлювальну; зменшено ліміт кредитування до 392205,79 доларів США; обумовлено кінцевий термін погашення кредиту 03 серпня 2010 року; виконання зобовязання додатково забезпечено порукою між кредитором та фізичною особою ОСОБА_2, порукою між кредитором та відповідачем 2, майновими правами по договору підряду №02/03/08 від 07.03.2008 року (укладеним між відповідачем 1 та відповідачем 2). У новій редакції викладено графік погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до положень додаткового договору №4 від 31.08.2010 р. зменшено ліміт кредитування до 352205,79 доларів США; обумовлено кінцевий термін погашення кредиту 02 лютого 2011 року. У новій редакції викладено графік погашення кредитної заборгованості.

Усі додаткові договори є невід'ємною частиною Кредитного договору.

Між позивачем та відповідачем 2 також було укладено договір поруки №010/08-4/171/в/2 від 05.02.2010 року (надалі Договір поруки). За умовами цього договору поручитель (відповідач 2 у справі) зобовязується відповідати перед кредитором (позивач у справі) солідарно з боржником (відповідач 1 у справі) за виконання кредитних зобовязань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Кредитного договору. Додатковим договором №1 від 31.08.2010 року до Договору поруки, кредит визначено у розмірі 352205,79 доларів США.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Між Банком та відповідачем 1 виникли правові відносини на підставі укладеного Кредитного договору. Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 10.1 Кредитного договору визначено, що позичальник зобовязується використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів, комісії, пені, штрафів та інших платежів, на умовах, передбачених Договором. Як установлено судом, відповідно до положень додаткового договору №4 від 31.08.2010 р. кінцевий термін погашення кредиту 02 лютого 2011 року.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, як убачається з поданого позивачем розрахунку позовних вимог та не спростовано відповідачами, заборгованість відповідача 1 в частині повернення кредиту станом на 31.03.2011 року становить 321820,87 доларів США. Таким чином, вимоги позивача про сплату 321820,87 доларів США заборгованості за кредитом та 18125,05 доларів США заборгованості за відсотками є правомірною та відповідає умовам Кредитного договору.

Відповідно до пункту 14.4 Кредитного договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобовязань за цим договором позичальник (відповідач 1 у справі) сплачує кредитору (позивач у управі) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобовязання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобовязання включно.

Враховуючи наведені доводи, факт порушення відповідачем 1 умов Кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 9752,87 доларів США пені.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою. Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Укладений між Банком та відповідачем 2 Договір поруки не містить винятків із зазначеного вище правила, а тому відповідач 2 відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і боржник.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Враховуючи наведені доводи, факт порушення відповідачем 1 умов Кредитного договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, а також на підставі Договору поруки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Відповідачами не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду доказів про наявність інших обставин, що мають суттєве значення для прийняття рішення.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 611, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути солідарно з комерційно-виробничої приватної фірми "Будекстра" (адреса: 79069, Львівська область, місто Львів, Шевченківський район, вулиця Шевченка, будинок 366 Б, квартира 15; ідентифікаційний код 22369473) та приватного підприємства "Гал-Експресія" (адреса:79049, Львівська область, місто Львів, Сихівський район, вулиця Коломийська, будинок 7, квартира 58; ідентифікаційний код 32711959) на користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (адреса: 79000, місто Львів, Галицький район, вулиця Матейка, будинок 8; ідентифікаційний код 20846070) 321 820,87 доларів США простроченої заборгованості за кредитом, 18125,05 доларів США простроченої заборгованості за відсотками, 9752,87 доларів США пені, 3203,52 доларів США відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 22.07.2011 року.

Суддя Рим Т.Я.