Рішення № 17284946, 18.07.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.11 Справа № 19/85пн/2011(9/285пн)

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Караван-Солодкий Марківського району Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мирне Плюс", с.Караван-Солодкий Марківського району Луганської області

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 , с.Караван-Солодкий Марківського району Луганської області

про усунення перешкод у праві користування земельною ділянкою

в присутності представників сторін:

від позивача представник не прибув;

від відповідача представник не прибув;

від 3-ї особи представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про зобов"язання відповідача припинити дії, що порушують права позивача, а саме: використовувати земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 11,2615 га, та не чинити позивачу перешкоди у користуванні земельною ділянкою № НОМЕР_2.

Рішенням господарського суду Луганської області від 22.11.2010 по справі № 9/285пн позов було задоволено; зобов"язано відповідача припинити дії, що порушують права позивача, а саме: використовувати земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 11,2615 га та не чинити перешкоди у користуванні цією земельною ділянкою;стягнуті з відповідача на користь позивача судові витрати.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.02.2011 по справі № 9/285пн апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Луганської області від 22.11.2010 у справі № 9/285пн задоволено; рішення господарського суду Луганської області від 22.11.2010 у справі № 9/285пн скасовано; відмовлено позивачу в задоволенні позову; стягнуто з позивача на користь відповідача судові витрати за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2011 по справі № 9/285пн касаційну скаргу позивача задоволено частково; постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.02.2011 у справі № 9/285пн та рішення господарського суду Луганської області від 22.11.2010 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

В постанові Вищий господарський суд зазначив, що під час здійснення розгляду справи, а ні судом першої, а ні судом апеляційної інстанції не зясовувались обставини справи, зокрема, щодо наявності у позивача порушеного права, ким саме таке право порушене, а також щодо наявності доказів самовільного зайняття спірної земельної ділянки саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Мирне Плюс" чи будь-якою іншою особою, вчинення перешкод позивачу на використання цієї земельної ділянки та наявності у нього підстав для звернення до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мирне Плюс" з таким позовом, з урахуванням наданих сторонами доказів на підтвердження таких обставин та своїх доводів.

Крім того Вищий господарський суд України зазначив, що під час розгляду справи, судом апеляційної інстанції не зясовано питання щодо преюдиціального значення постанови Луганського окружного адміністративного суду від 20.10.2010 по справі № 2а-5668/10/1270 та питання щодо субєктивного складу спору у даній справі та справі адміністративного суду, на яку посилався суд апеляційної інстанції під час розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

22.06.2011 відповідач надав відзив № 221 від 21.06.2011, в якому стосовно заявлених вимог позивача заперечує, зазначивши, що в матеріалах справи немає жодного письмового доказу щодо порушення права позивача станом саме на 22.11.2010, а не станом на 31.05.2010 або 20.10.2010; господарський суд Луганської області при вирішенні справи не прийняв до уваги ту важливу обставину, що з 05.06.2010 після перекультивації позивачем спірної ділянки № НОМЕР_2 та знищення посівів соняшнику відповідача на ній, ця ділянка фактично знаходиться у розпорядженні позивача і як наслідок немає предмету спору по справі.

В судовому засіданні 11.07.2011 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд зобовязати відповідача не чинити йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою № НОМЕР_2 площею 11,2615 га, тобто позивач фактично відмовився від вимоги стосовно зобов"язання відповідача припинити використання земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 11,2615 га. Дана заява була розглянута судом та задоволена на підставі ст.ст.22, 78 Господарського процесуального кодексу України. Тобто провадження у справі в частині позовних вимог стосовно зобов"язання відповідача припинити використання земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 11,2615 га підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони не скористалися наданим їм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечили участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча були належним чином повідомлені про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п.19) ... дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п.3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, станом на час розгляду справи.

Неприбуття у судове засідання сторін не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Відповідач надіслав телеграму, в якій виклав клопотання про розгляд справи без участі його представника та зазначив, що з позовними вимогами не згоден.

Дане клопотання було розглянуто у судовому засіданні 18.07.2011 та задоволено судом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Спірна земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 11, 2615 га є власністю фізичної особи ОСОБА_2, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю IV-ЛГ № 064437, виданим Сичанською сільрадою 16.12.2002

10.10.2008 між підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_2 був укладений договір оренди від 10.10.2008, державна реєстрація від 30.03.2009, про що міститься запис в Державному реєстрі земель за № 225888040940000056.

Земельна ділянка була передана ОСОБА_1 за актом приймання-передачі земельної ділянки від 30.03.2009 строком на 5 років з визначенням переважного права поновлення договору на новий строк згідно п.8 договору оренди.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області за захистом порушеного відповідачем права з вимогою зобов"язати відповідача не чинити позивачу перешкоди у користуванні земельною ділянкою № НОМЕР_2 площею 11,2615 га (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В силу ст.ст. 33, 42, 43 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вказані положення позивач при зверненні з позовом мав обґрунтувати свої вимоги поданими суду доказами, а відповідач спростувати доводи позивача. Тобто, виходячи з наведених приписів, згідно з принципом змагальності саме позивач мав надати суду певні докази допущення відповідачем порушень. У разі ж надання позивачем відповідних доказів та невизнання певних обставин відповідачем, на останнього покладається обовязок їх спростування.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, важливою та необхідною умовою для захисту права є його порушення.

У даному випадку позивач не довів суду належними та допустимими доказами ті обставини, якими він обґрунтовував свої вимоги, а саме, що відповідач - ТОВ „Мирне Плюс” своїми діями чи бездіяльністю порушив право користування орендованою позивачем земельною ділянкою, в судовому засіданні 11.07.2011 в усній формі позивач пояснив, що на момент звернення до господарського суду Луганської області з даним позовом та на час розгляду справи відповідач фактично не чинив ніяких перешкод, а тільки погрожував це зробити, тобто вимоги позивача є безпідставними.

Крім того слід зазначити, що суд не вирішує спірні відносини на майбутнє, оскільки захищає тільки порушене право та охоронювані законом інтереси.

Виходячи з викладеного вище, в задоволенні позовних вимог слід відмовити частково.

Відповідно до п.6.4 роз"яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум державного мита за подання заяви про перегляд рішення в апеляційному або у касаційному порядку або перегляд його за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (з наступними змінами та доповненнями).

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви: покладаються на позивача по справі; за подання апеляційної скарги: державне мито у розмірі 42,50 грн. покладається на позивача по справі; за подання касаційної скарги: державне мито у розмірі 21,25 грн. покладається на відповідача по справі, решта судових витрат покладається на позивача.

У судовому засіданні 18.07.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 44, 49, п.4 ч.1 ст.80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с.Караван-Солодкий Марківського району Луганської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мирне Плюс”, с.Караван-Солодкий Марківського району Луганської області, відмовити частково.

2. Провадження у справі в частині позовних вимог стосовно зобов”язання відповідача припинити використання земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 11,2615 га припинити.

3. Судові витрати за подання позовної заяви покласти на позивача.

4. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1 код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мирне Плюс”, Луганська область, Марківський район, село Караван-Солодкий, вул.Радянська, б.31, код 34280627 державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 42,50 грн., видати наказ відповідачу.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мирне Плюс”, Луганська область, Марківський район, село Караван-Солодкий, вул.Радянська, б.31, код 34280627 на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1 код НОМЕР_1 державне мито за подання касаційної скарги у розмірі 21,25 грн., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 25.07.2011.

Суддя Т.В.Косенко