Рішення № 17284686, 29.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/9429.04.11

За позовомПриватного підприємства "Торговий Дім Поляков"

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "С.М.С.-груп"

Простягнення 124 146,46 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1 предст. (дов. № 165 від 07.06.2010 р.)

Від відповідачане зявився

Суть спору:

Приватне підприємство "Торговий Дім Поляков" (далі позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "С.М.С.-груп" (далі відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 124 146,46 грн. (118 556,25 грн. основний борг, 2 923,72 грн. 17% річних, 2 666,49 грн. пеня) за неналежне виконання умов договору поставки № 1626 від 26.02.2010 р.

Ухвалою суду від 16.03.2011 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/94 та призначено розгляд справи на 06.04.2011 р.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, представника в судове засідання 06.04.2011 р. не направив.

Ухвалою суду від 06.04.2011 р. відкладено розгляд справи на 29.04.2011 р.

Відповідач в судове засідання 29.04.2011 р. не зявився.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 29.04.2011 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №1626

Пункт l. 1. Розділу 1 Договору передбачає, що позивач зобовязується відповідно до умов Договору регулярно поставляти відповідачу лікеро-горілчані вироби та інші товари, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними (наявні в матеріалах справи).

Станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 118556,25 грн. (основний борг).

Крім суми основного боргу, позивач ставить вимоги про стягнення з відповідача 17 % річних, що згідно розрахунку становить 2923,72 грн. та пені, що згідно розрахунку становить 2666,49 грн., оскільки це передбачено п. 5.2 договору.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обовязки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частина 7 ст. 226 ГК України встановлює, що відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, не звільняє зобов'язану сторону від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, зазначених у частині третій статті 193 цього кодексу.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати всій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлено.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 118556,25 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В п. 6.3 Договору зазначено, що за порушення строків оплати вартості робіт, строків отримання робіт відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п. 5.2. договору, відповідач, за порушення умов договору сплачує відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, крім цього, збитки від інфляції та 17% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Згідно розрахунку позивача розмір пені складає 2666,49 грн., 17 % річних - 2923,72 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Відповідач контрозрахунку суми штрафних санкцій не надав.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені та 17 % річних підлягають до задоволення.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "С.М.С.-груп" (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, 5, код 36824654) на користь Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков" (18030, м. Черкаси, вул. Чехова, 41, код 32268131) 118556 (сто вісімнадцять тисяч пятсот пятдесят шість тисяч) 25 коп. основного боргу, 2666 (дві тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 49 коп. пені, 2923 (дві тисячі девятсот двадцять три) грн. 72 коп. 17 % річних, 1242 (одна тисяча двісті сорок дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В. Прокопенко