Рішення № 17284157, 14.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/14314.06.11 За позовом Концерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення до Національної телекомпанії України

третя особа Державний комітет телебачення і радіомовлення України

про стягнення 3836737,40 грн.

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 1231/9-13 від 16.03.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 8-01-16/663 від 07.04.2010р.);

від третьої особи: не зявились.

В судовому засіданні 14 червня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Концерн радіомовлення, радіозвязку та телебачення звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Національної телекомпанії України заборгованості в сумі 3836737,40 грн. з них за договором № 520-40/4-347 від 30.06.2010 року в розмірі - 1 353 196,40 грн. та за державним контрактом № 623-17 від 28.07.2010 року в розмірі - 2 483 541,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обовязків за договором № 520-40/4-347 від 30.06.2010 року та державним контрактом № 623-17 від 28.07.2010 року належним чином не виконав, зокрема, не сплатив суми грошових коштів за надані йому позивачем послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Ухвалою від 19.04.2011р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 19.05.2011р.

В судовому засіданні 19.05.2011р. було оголошено перерву до 26.05.2011р.

При цьому, 19 травня 2011 року представником позивача було подано до суду заяву про збільшення позовних вимог в якій позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 3881869,06 грн. з них за договором № 520-40/4-347 від 30.06.2010 року в розмірі - 1369114,09 грн. та за державним контрактом № 623-17 від 28.07.2010 року в розмірі 2512754,97 грн.

Положеннями п. 3.7 Роз'яснення Вищого арбітражного суду «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»встановлено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Ця норма не застосовується під час розгляду справи в інших інстанціях. Зазначені права можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи у першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд суду першої інстанції.

Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

З поданої позивачем заяви вбачається, що позивачем збільшено розмір пені нарахованої за неналежне виконання відповідачем умов договору № 520-40/4-347 від 30.06.2010 року та державного контракту № 623-17 від 28.07.2010 року. Так, з поданого до заяви розрахунку прослідковується те, що позивачем збільшено період за який нараховується пеня, зокрема, за період з лютого по травень 2010 року, тоді як за первісними вимогами пеня нараховувалась позивачем лише за період грудня 2010 року.

Згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, дослідивши подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог суд дійшов висновку про відсутність підстав для її прийняття, оскільки позивачем не додано доказів направлення відповідної заяви на адресу відповідача.

Ухвалою від 26.05.2011р. судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення іншого відповідача (Державний комітет телебачення і радіомовлення України), до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Державний комітет телебачення і радіомовлення України, розгляд справи було відкладено до 14.06.2011р.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2007 року між позивачем (надалі - Виконавець) та відповідачем (далі по тексту Замовник) (разом - сторони), було укладено державний контракт № 623-17 (належним чином засвідчена копія контракту міститься в матеріалах справи, надалі Контракт або Державний контракт), згідно умов п. 1.2 якого Виконавець повинен надавати Замовнику телекомунікаційні послуги з виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб, в межах плану асигнувань із Загального фонду Державного бюджету України на 2010 рік за програмою 1701150.

Як зазначається в преамбулі Контракту відповідач діяв на підставі договору доручення від 19.07.10р. № б/н та наданої Держкомтелерадіо Довіреності № 4023/29/3 від 20.07.2010р.

Відповідно до п. 3.1. Контракту ціна Державного Контракту становить 24944568,21 грн., що відповідає вартості 3683,84 годин мовлення. Джерело фінансування державного замовлення: кошти загального фонду Державного бюджету України, передбачені бюджетною програмою 1701150 «Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб», що надходять від Генерального державного замовника - Державного комітету телебачення і радіомовлення України (надалі - третя особа) на підставі затвердженого ним кошторису та плану асигнувань із Загального фонду бюджету на 2010 рік у сумі 24944568,21 грн., що відповідає 3683,84 годинам мовлення.

29 липня 2010 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Контракту (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

17 листопада 2010 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до Державного контракту (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи), відповідно до умов якої сторони домовилися про збільшення ціни Контракту до 32926068,21 грн., що відповідає вартості трансляції 4 851,8 годин мовлення.

В разі додаткового бюджетного фінансування, дію Контракту може бути подовжено до 31 грудня 2010 року, шляхом підписання додаткових угод до Контракту (п. 7.2 Державного контракту).

Пунктом 7.1. Контракту (в редакції додаткової угоди № 2) встановлено, що Державний контракт діє до 31.12.2010р.

Відповідно до п. 2.1.2. Контракту Виконавець, в тому числі, зобовязується забезпечити надання послуг належної якості згідно норм, встановлених ГОСТ 20532-83, ДСТУ-3837-99, ГОСТ-11551-91, Правилами технічної експлуатації засобів мовного телебачення та Правилами технічної експлуатації радіорелейних ліній прямої видимості.

Згідно з п. 2.2.5. Контракту Замовник зобовязується, оплачувати надані послуги, в порядку, передбаченому розділом 4 Контракту.

Так, позивач зазначає, що Виконавець належним чином виконував взяті на себе зобовязання за Контрактом та надіслав на адресу Замовника документи на оплату за надані Виконавцем телекомунікаційні послуги за грудень 2010 року, а саме: акт здавання-приймання робіт, зведення та рахунок на оплату (копії документів в справі).

Позивач вказує, що Замовник підписав наданий йому Виконавцем акт здавання-приймання послуг згідно Контракту на суму 2 456935,42 грн., однак, наданого Виконавцем рахунку на оплату Замовник своєчасно та в повній мірі не оплатив, у звязку з чим у останнього утворилась заборгованість за Контрактом в сумі 2456935,42 грн.

З відповідними твердженнями позивача відповідач не погоджувався та у своєму відзиві на позовну заяву вказав, що відповідальність за неналежне виконання умов Контракту щодо оплати послуг Виконавця може застосовуватись саме до третьої особи - Державного комітету телебачення і радіомовлення України. Окрім цього вказав, що нездійснення оплати було повязане з неналежним фінансуванням Замовника. В доповненнях до відзиву також заперечував проти нарахування штрафних санкцій.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за Державним контрактом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 2.1.2. Контракту Виконавець зобовязується забезпечити надання послуг належної якості згідно норм, встановлених ГОСТ 20532-83, ДСТУ-3837-99, ГОСТ-11551-91, Правилами технічної експлуатації засобів мовного телебачення та Правилами технічної експлуатації радіорелейних ліній прямої видимості. В свою чергу, Замовник зобовязується, оплачувати надані послуги, в порядку, передбаченому розділом 4 Контракту (п. 2.2.5. Договору).

Так, зобовязання сторін за Державним контрактом, зокрема, згідно розділу 4 Державного контракту, визначенні наступним чином: розгляд підсумків надання Послуг проводиться щомісячно. Оплаті підлягають фактично надані Послуги. Виконавець щомісячно, протягом 2 (двох) робочих днів з дати надання Замовником розподілу фактичних обсягів послуг за Контрактом складає Акти виконання за надані послуги і зведення на оплату за підсумками роботи Технічних засобів з урахуванням п. 2.2.1 Контракту, після чого направляє рахунок, Акти і зведення Замовнику (в копіях по факсу та в оригіналі поштою).

Виконавець протягом 4 (чотирьох) робочих днів після отримання Актів, розглядає зведення і у випадку відсутності зауважень або заперечень підписує Акти, скріплює печаткою і повертає один екземпляр Виконавцю. За наявністю зауважень або заперечень по Актах, Замовник протягом 4 (чотирьох) робочих днів після отримання Актів складає протокол зауважень або заперечень, направляє його Виконавцю та скликає оперативну нараду сторін для врегулювання розбіжностей, що виникли. В разі непогодження Сторін на оперативній нараді, спірні питання вирішуються в судовому порядку.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З матеріалів справи вбачається, що Виконавець зі свого боку підписав Акт здачі-приймання робіт, склав рахунок на оплату послуг № 569 від 16.12.2010р. та направив відповідні документи Замовнику, які Замовник отримав 17.12.2011р., про що свідчить відмітка про отримання відповідних документів на листі.

В свою чергу, судом встановлено, що на акті здавання-приймання робіт від 24.12.2010р. прослідковується наявність підпису як Виконавця так і Замовника, що свідчить при прийняття Замовником наданих Виконавцем робіт за Контрактом.

При цьому, будь-яких доказів про наявність протоколів зауважень або заперечень щодо складених Виконавцем актів здавання-приймання робіт відповідачем до суду не надано.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

На час розгляду справи сума заборгованості за Контрактом позивачу відповідачем не перерахована, доказів часткової чи повної оплати Замовником послуг Виконавця до суду не надано.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, за порушення Замовником зобовязання за Контрактом щодо оплати за надані йому Виконавцем послуги, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Контрактом в розмірі 2456935,42 грн.

Щодо посилання відповідача, що розрахунки по Державному контракту здійснюються, відповідно до розділу 4 «в межах плану асигнувань відповідно до фактично отриманого фінансування», то відповідно до п. 2.2.5. Контракту встановлено, що Замовник зобовязується оплачувати надані послуги в порядку, передбаченому розділом 4 Контракту, за яким, оплаті підлягають фактично надані Послуги (п. 4.1 Контракту).

Твердження відповідача що він не міг сплатити Виконавцю кошти за послуги, оскільки фактично грошей на оплату послуг згідно Державного контракту за період грудня 2010 року виділено не було, то судом дані заперечення відповідача відхиляються, оскільки відповідачем не надано суду доказів, що ним вживалось відповідних заходів (направлення листів, претензій та/або звернення до суду чи до вищестоящих та/або контролюючих органів) для отримання належного фінансування згідно плану асигнувань на виконання умов Державного контракту за період грудня 2010 року, у випадку якщо, як зазначає відповідач, потрібні кошти до нього фактично не надійшли.

Щодо викладених у відзиві на позовну заяву заперечень відповідача про те, що відповідальність за неналежне виконання умов Контракту щодо оплати послуг Виконавця може застосовуватись саме до третьої особи - Державного комітету телебачення і радіомовлення України слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з ч. 3 ст. 8 Господарського кодексу України господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 13 Господарського кодексу України, державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб'єктів господарювання, незалежно від їх форми власності. Державний контракт - це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб'єктом господарювання - виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін регулюються їх господарські відносини.

Поставки продукції для пріоритетних державних потреб забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування, що залучаються для цього, в порядку, визначеному законом.

Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються (ч. 5 ст. 19 ГКУ).

Відповідно до пункту 4 Положення про державне замовлення на виробництво і розповсюдження теле- та радіопрограм, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2004 року № 918 Держкомтелерадіо є генеральним державним замовником з виробництва і розповсюдження теле- та радіопрограм, який через державне замовлення забезпечує утримання, функціонування та розвиток державних телерадіоорганізацій, що належать до сфери його управління, а також координує діяльність державних замовників у сфері виробництва і розповсюдження теле- та радіопрограм.

Виходячи із змісту даного Положення, третя особа лише координує діяльність відповідача через державне замовлення, та не уповноважений здійснювати повне утримання відповідача, оскільки останній не входить до сфери управління Державного комітету телебачення і радіомовлення України.

Державний контракт на виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб на 2010 рік укладений саме між позивачем та відповідачем, які є сторонами вказаного Державного контракту, та між якими встановлені взаємні права та обов'язки.

Третя особа не є стороною Державного контракту та не виступає гарантом. Відповідно до п. 2.2.4. розділу 2 «Зобов'язання сторін»Державного контракту Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги, у порядку, встановленому розділом 4 Контракту. Відповідно до п. 4.6. розділу 4 «Порядок і умови оплати послуг»Контракту оплата наданих послуг здійснюється саме Замовником. Відповідно до п. 6.1. розділу 6 «Відповідальність сторін»Державного Контракту відповідальність сторін за невиконання умов Державного контракту встановлюється у відповідності до чинного законодавства України та умов цього Контракту.

Таким чином, зобовязаною особою за Державним контрактом є саме відповідач, а не третя особа, а тому майнові вимоги, що випливають з виконання Державного контракту, повинні заявлятися до відповідача. А Державний комітет телебачення і радіомовлення України, як окрема юридична особа, згідно положень Господарського кодексу України не несе відповідальності за зобов'язаннями іншої юридичної особи (в даному випадку Національної телекомпанії України).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна позиція викладена в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р., де зазначено, положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Пунктом 6.6. Контракту передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання грошових зобовязань з боку Замовника, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача за порушення Замовником зобовязання за Договором щодо оплати послуг Виконавця стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 26605,42 грн. (розрахунок пені міститься в матеріалах справи).

Щодо заявлених вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 520-40/4-347 від 30.06.2010 року в розмірі - 1 353 196,40 грн. слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що 30 червня 2010 року між позивачем (надалі - Виконавець) та відповідачем (далі по тексту Замовник) (разом - сторони), було укладено договір № 520-40/4-347 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договір або Договір послуг), згідно умов п. 1.1 якого Виконавець повинен надавати Замовнику телекомунікаційні послуги розповсюдження (трансляції) програм Замовника поза межами державного Замовлення.

28 липня 2010 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи),згідно якої сторонами збільшено вартість послуг за Договором, що становить 4541 239,40 грн., що відповідає вартості трансляції 670,45 годин мовлення.

28.07.2010р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до Договору (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи), відповідно до умов п. 1 якої сторонами встановлено, що очікуваний загальний обсяг мовлення може збільшуватися до 1660,0 годин мовлення та очікувана вартість послуг за Договором може збільшуватися до 11259675,50 грн., що повязано із збільшенням потреб Замовника в наданні Виконавцем послуг. Окрім цього, сторонами було погоджено, що угода діє до 31 грудня 2010 року з обовязковим урахуванням вимог п. 1 та 2. Угоди № 2.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору Виконавець, в тому числі, зобовязується забезпечити надання послуг належної якості згідно норм, встановлених ГОСТ 20532-83, ДСТУ-3837-99, ГОСТ-11551-91, Правилами технічної експлуатації засобів мовного телебачення та Правилами технічної експлуатації радіорелейних ліній прямої видимості.

Згідно з п. 2.2.4. Договору послуг Замовник зобовязується, оплачувати надані послуги, в порядку, передбаченому розділом 4 Договору.

Позивач зазначає, що Виконавець належним чином виконував взяті на себе зобовязання за Договором, і надіслав на адресу Замовника документи на оплату за надані телекомунікаційні послуги за грудень 2010 року, а саме: акт здавання-приймання робіт, зведення та рахунок на оплату (копії документів в справі).

Позивач вказує, що наданого акту здавання-приймання робіт на суму 1338699,93 грн. Замовник не підписав та послуг Виконавця не оплатив, у звязку з чим у Замовника утворилась заборгованість за Договором в сумі 1338699,93 грн.

З відповідними твердженнями позивача відповідач не погоджувався та у своєму відзиві на позов вказав, що Замовник здійснив оплату послуг за Договором в межах призначень, які затверджені кошторисом бюджету 2010 року та вказав, що оскільки достатніх кошторисних призначень не було, можна дійти висновку, що вартість послуг за Договором з березня по червень 2010 року становить 4541239,40 грн., що відповідає 670,45 годин мовлення та строк дії Договору закінчується 30 червня 2010 року. В цілому, просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору Виконавець зобовязується забезпечити надання послуг належної якості згідно норм, встановлених ГОСТ 20532-83, ДСТУ-3837-99, ГОСТ-11551-91, Правилами технічної експлуатації засобів мовного телебачення та Правилами технічної експлуатації радіорелейних ліній прямої видимості. В свою чергу, Замовник зобовязується, оплачувати надані послуги, в порядку, передбаченому розділом 4 Контракту (п. 2.2.4. Договору).

Відповідно до п. 3.2. Договору (в редакції угоди № 2) вартість послуг становить 11259675,50 грн., що відповідає вартості трансляції 1660,0 годин мовлення. Джерело фінансування Договору: є кошти спеціального фонду Державного бюджету України, які затверджені кошторисом бюджету 2010 року Державним комітетом телебачення і радіомовлення України за КПКВ 1701150.

Так, зобовязання сторін за Договором послуг, зокрема, згідно розділу 4 Договору, визначенні наступним чином: розгляд підсумків надання послуг проводиться щомісячно. Оплаті підлягають фактично надані Послуги. Виконавець щомісячно, протягом 2 (двох) робочих днів з дати надання Замовником розподілу фактичних обсягів послуг за Контрактом складає Акти виконання за надані послуги і зведення на оплату за підсумками роботи Технічних засобів з урахуванням п. 2.2.1 Договору, після чого направляє рахунок, Акти і зведення Замовнику (в копіях по факсу та в оригіналі поштою).

Виконавець протягом 4 (чотирьох) робочих днів після отримання Актів, розглядає зведення і у випадку відсутності зауважень або заперечень підписує Акти, скріплює печаткою і повертає один екземпляр Виконавцю.

За наявністю зауважень або заперечень по Актах, Замовник протягом 4 (чотирьох) робочих днів після отримання Актів складає протокол зауважень або заперечень, направляє його Виконавцю та скликає оперативну нараду сторін для врегулювання розбіжностей, що виникли. В разі непогодження сторін на оперативній нараді, спірні питання вирішуються в судовому порядку.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З матеріалів справи вбачається, що Виконавець зі свого боку підписав Акт здачі-приймання робіт, склав рахунок на оплату послуг № 576 від 28.12.2010р. та направив 28.12.2010р. відповідні документи Замовнику, які Замовник отримав 29.12.2010р., про що свідчить відмітка про отримання відповідних документів на листі.

Проте, Замовник, наданий Виконавцем Акти здавання-приймання наданих послуг згідно Договору за грудень 2010 року не підписав та не надав протоколу зауважень або заперечень - тобто фактично ухилився від належного виконання умов Договору послуг в частині «За наявністю зауважень або заперечень по Актах, Замовник протягом 4 (чотирьох) робочих днів після отримання Актів складає протокол зауважень або заперечень, направляє його Виконавцю та скликає оперативну нараду».

Підтвердженням належного надання послуг згідно Договору за грудень 2010 року є те, що Виконавець є оператором телевізійного мовлення, який забезпечує трансляцію телепрограм більше ніж для дев'яноста відсотків населення України, тому факт надання позивачем телекомунікаційних послуг (трансляція програм НТКУ) в грудні 2010 року визнається судом загальновідомим і відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України позивач в цій частині звільняється від доказування.

Будь-яких доказів про наявність протоколів зауважень або заперечень щодо складених Виконавцем актів здавання-приймання робіт відповідачем до суду не надано.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

На час розгляду справи сума заборгованості за Договором позивачу відповідачем не перерахована, доказів часткової чи повної оплати Замовником послуг Виконавця по рахунку № 576 від 28.12.2010р. до суду не надано.

Твердження відповідача що вартість послуг за Договором з березня по червень 2010 року становить 4541239,40 грн., що відповідає 670,45 годин мовлення та строк дії Договору закінчується 30 червня 2010 року, судом відхиляються, оскільки положеннями Додаткової угоди № 2 від 28.07.2010р. встановлено, що сторонами було погоджено, що угода діє до 31 грудня 2010 року з обовязковим урахуванням вимог п. 1 та 2. Угоди № 2. Відповідно до п. 2.2.4. Договору встановлено, що Замовник зобовязується оплачувати надані послуги в порядку, передбаченому розділом 4 Договору, за яким, оплаті підлягають фактично надані Послуги (п. 4.1 Договору).

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, за порушення Замовником зобовязання за Договором щодо оплати за надані йому Виконавцем послуги, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 1338699,93 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна позиція викладена в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р., де зазначено, положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Пунктом 6.5. Договору встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання грошових зобовязань з боку Замовника, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача за порушення Замовником зобовязання за Договором щодо оплати послуг Виконавця стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 14 496,47 грн. (розрахунок пені міститься в матеріалах справи).

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача у розмірі 25 736,00 грн. (25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Національної телекомпанії України (ідентифікаційний код: 23152907, адреса: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 42) на користь Концерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення (ідентифікаційний код: 01190043, адреса: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, будинок, 10, р/р 26005168057001 в РЦ КБ «Приватбанк»м. Києва, МФО 320649) грошові кошти за Державним контрактом № 623-17 від 28.07.2010 року: основного боргу 2 456935,42 грн. (два мільйона чотириста пятдесят шість тисяч девятсот тридцять пять гривень 42 копійки) та пені 26605,42 грн. (двадцять шість тисяч шістсот пять гривень 42 копійки). Видати наказ.

Стягнути з Національної телекомпанії України (ідентифікаційний код: 23152907, адреса: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 42) на користь Концерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення (ідентифікаційний код: 01190043, адреса: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, будинок, 10, р/р 26005168057001 в РЦ КБ «Приватбанк»м. Києва, МФО 320649) грошові кошти за Договором № 520-40/4-347 від 30.06.2010 року: основного боргу - 1338699,93 грн. (один мільйон триста тридцять вісім тисяч шістсот девяносто девять гривень 93 копійки) та пені 14 496,47 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста девяносто шість гривень 47 копійок). Видати наказ.

Стягнути з Національної телекомпанії України (ідентифікаційний код: 23152907, адреса: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 42) на користь Концерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення (ідентифікаційний код: 01190043, адреса: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, будинок, 10, р/р 26005168057001 в РЦ КБ «Приватбанк»м. Києва, МФО 320649) судові витрати 25736,00 грн. (двадцять пять тисяч сімсот тридцять шість гривень 00 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 17.06.2011р.