Рішення № 17284025, 10.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/12810.06.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Свеський насосний завод»

До Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

Пророзірвання договору та стягнення 44023,33 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивачаОСОБА_2., довіреність № 16-509 від 21.03.2011

від відповідачаОСОБА_3, довіреність № б/н від 19.04.2011

ОСОБА_1., паспорт

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Свеський насосний завод»(далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі відповідач) про розірвання договору та стягнення 44023,33 грн.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № 538-39-07 від 30.11.2007 року.

Ухвалою суду від 22.03.2011р. порушено провадження у справі № 1/128 та призначено розгляд на 29.04.2011 р.

15.04.2011 позивач подав до канцелярії суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

29.04.2011р. представник позивача у судовому засіданні надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, пояснення по суті спору та підтримав свої вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надав відзив на позов.

Суд відклав розгляд справи на 27.05.11 для проведення звірки розрахунків між сторонами.

27.05.2011 позивач подав до канцелярії суду додаткові пояснення по справі.

27.05.2011 представник позивача підтримав свої позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Сторони вимоги ухвали суду від 29.04.2011 в частині укладення акту звірки розрахунків не виконали.

Сторонами заявлено клопотання про продовження строку вирішення спору у відповідності до ст. 69 ГПК України.

Суд задовольнив клопотання сторін та продовжив строк вирішення спору на 15 днів.

У судовому засіданні оголошено перерву до 06.06.2011.

03.06.2011 відповідач подав до канцелярії суду письмові пояснення по суті спору.

06.06.2011 представник позивача у судовому засіданні підтримав свої вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Судом оголошено перерву до 10.06.2011.

10.06.2011 позивач подав до канцелярії суду додаткові документи по справі.

10.06.2011 представник позивача у судовому засіданні підтримав свої вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір № 538-39-07 від 30.11.2007р. (далі договір), відповідно до якого відповідач зобовязався виконати роботи за договором на загальну суму 145000, 00 грн., в термін не пізніше 02.04.2008.

На виконання у мов договору позивач перерахував на рахунок відповідача кошти у розмірі 71 300,00 грн., за твердженням позивача дані кошти перераховувались у якості авансових платежів.

На підставі умов договору сторони домовились про розрахунок наданих робіт поетапно, тобто після проведення відповідачем певного виду робіт.

За твердженням позивача, відповідачем не було виконано роботи на суму 71 300,00 грн. а лише на суму 40500 грн.

Позивач вважає, що кошти у розмірі 30800,00 грн. відповідач отримав безпідставну, у звязку з цим, позивач звернувся подав до Господарського суду м.Києва позов, в якому просив суд розірвати договорів № 538-39-07 від 30.11.2007р., стягнути з відповідача 30800,00 грн. безпідставно отриманих коштів, 13223,33 грн. процентів за користування чужими коштами та стягнути з відповідача судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічні послуги.

Господарський суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача частково, виходячи з вищевикладеного.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінка порушення договору як істотного має здійснюватись відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України. В свою чергу, оціночне поняття істотності порушення договору розкривається оціночним поняттям “значної міри” позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що сталися у сторони, яка вимагає розірвання договору.Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 5 ст. 188 ГК України передбачено, що у разі якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Проти розірвання договору представник відповідача у судових засіданнях не заперечував.

З огляду на викладене, враховуючи те, що право сторін на розірвання договору № 538-39-07 від 30.11.2007 передбачено вимогами статті 651 Цивільного кодексу України суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про розірвання договору.

Щодо стягнення з відповідача 30800,00 грн. безпідставно отриманих коштів, 13223,33 грн. процентів за користування чужими коштами, то суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, на підставі наступного.

Судом встановлено, що 30.11.2007 між позивачем та відповідачем було укладено договір №538-39-07 підряду, на підставі п.п.1.1 та 1.2 договору відповідач зобовязався виконати роботи, з розробки конструкторської документації і проекту на установку технічного обладнання та оснащення ливарного цеху позивача для впровадження технології виробництва виливків з металів і сплавів за моделями, згідно календарного плану.

У відповідності до календарного плану строк виконання робіт з грудня 2007 року по березень 2008 року.

На підставі п.3.1 договору відповідач приступає до виготовлення технічної продукції не пізніше 3 календарних днів з моменту отримання від замовника вихідних даних, необхідних характеристик та іншої інформації щодо обєкта, визначеного п.п. 1.1, 1.2 договору.

Згідно п.3.6 договору підрядник зобовязується не пізніше 3 календарних днів після закінчення кожного конкретного етапу або настання кінцевого терміну передати замовнику результати виконаних робіт, скласти й підписати зі свого боку акт приймання передачі. У відповідності до п.3.7 договору при відсутності зауважень замовник зобовязується підписати акт приймання передачі протягом 5 календарних днів, та повернути його підряднику. У відповідності до п.3.8. договору у разі неотримання підрядником підписаного акту здачі-приймання виконаних робіт, або вмотивованої відмови, у строк, зазначений у п.3.7 договору, роботи по етапу договору рахуються як виконані та підлягають повній оплаті.

На підставі п.4.1 договору договірна ціна становить 145000,00 грн., а п.4.2 договору визначений наступний розрахунок: не пізніше 10 календарних дні з моменту підписання договору аванс у розмірі 10% від суми договору, 50% від вартості робіт, визначених п.4 Календарного плану. Остаточні розрахунки здійснюються поетапно за виконані роботи і перераховуються замовником на рахунок підрядника на протязі 10 календарних днів з моменту підписання обома сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (або окремого етапу).

Тобто до 10.12.2007 року позивач мав перерахувати відповідачу 29250,те фактич00грн., проте фактичного згідно платіжного доручення № 3421 від 05.12.2007 було перераховано 26300,00 грн. з призначенням платежу за роботи по договору.

Оплата за п.4 Календарного плану проводилась з порушенням встановлених строків 16.01.2008 (платіжне доручення № 95 на суму 5000,00 грн. за виготовлення пресформ по договору), 24.01.2008 (платіжне доручення № 209 на суму 5000,00 грн. за виготовлення пресформ по договору) і вже після прийняття пресформ за актом від 27.12.2007 на суму 11000,00 грн. тобто позивачем було перераховану відповідачу кошти на суму 10000,00 грн., замість 14759,00 грн., на виконання п.4 Календарного плану.

Відповідач протягом дії договору та надання послуг по договору підряду інформував позивача про необхідність своєчасного фінансування та продовження строку дії договору, на підставі чого отримав лист від позивача про можливість продовження дії договору у грудні 2008 року (копія наявна в матеріалах справи), в якому жодним чином не зазначалось про вимогу позивача розірвати договір, згідно претензії № 16-3740 від 30.10.2008р.

Судом доказ направлення претензії до уваги не береться, оскільки згідно поштової квитанції та опису вкладення не можливо дійти висновку який саме документи, кому та на яку адресу скеровувався.

Згідно матеріалів справи судом встановлено, що підприємством позивача прийнято пресформ для виробництва моделей виливків на суму 11000,00 грн. (у грудні 2007 року акт №1 від 27.12.2007), 26300,00 грн. (приймальний акт № 50 від 30.01.2008 та накладна № 0000179), 3200,00 грн. (накладна № 0001878), тобто на загальну суму 40500,00 грн.

Окрім того, 18.12.2008 року між сторонами було підписано акт № б/н від 18.12.2008 здачі-приймання виконаних робіт по договору №538-39-07 від 30.11.2007 на суму 29500,00 грн., у тексті якого зазначено, що роботи оплачені у повному обсязі.

Таким чином загальна сума виконаних робіт становить не 40500,00 грн., як стверджує позивача, а 70000,00 грн., що встановлено судом згідно матеріалів справи.

Як випливає з аналізу текстів актів здачі-приймання (прийняття) робіт з боку позивача ці роботи приймалися директором ливарного виробництва Левчуком М.Т. про що свідчить як основний текст так і розділ підписи. Далі акти підлягали затвердженню генеральним директором Мастюгіним С.Б.

Виконуючи роботи по етапам, відповідач на виконання вимог п.3.6 договору надавав позивачу акти здачі-приймання виконаних робіт, які за відсутності зауважень підлягали поверненню підряднику протягом 5 календарних днів (п.3.7 договору).

3 примірники зазначених актів було передано на затвердження генерального директора, а 1 примірник залишився у відповідача, так як останній його оригінал надав у судовому засіданні.

У встановлений п.3.7 договору строк акти повернуті не були, відповідно до п.3.8 договору вказані в актах роботи є прийнятими та підлягають оплаті у повному обсязі.

Таким чином відповідачем виконано робіт на загальну суму 108000,00 грн., а як випливає з поданих позивачем документів оплачено було лише на суму 71300,00 грн., таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача 30800,00 грн. є безпідставною, як і вимога позивача про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ст.36 ГПК України зазначає, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Позивачем не були надані суду належні докази в обґрунтування позову.

На підставі викладеного, враховуючи, викладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі 525,24 грн. та судово-інформаційні послуги у сумі 236, 00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при задоволенні позову частково покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 655 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір № 538-39-07 від 30.11.2007.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (03115, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Свеський насосний завод»(41226, Сумська область, Ямпільський район, смт. Свеса, вул. Заводська 1, код ЄДРПОУ 05785454) 85 (вісімдесят пять) грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні інших заявлених позовних вимог відмовити.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.І.Мельник

(Дата складання повного тексту рішення 20.06.2011р.)