Рішення № 17284023, 15.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/27615.06.11 За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгерметик"

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК-Будсервіс"

про: стягнення боргу та штрафних санкцій 37 601 грн. 84 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:ОСОБА_1, довіреність б/н від 12.05.2011 Відповідача:не зявились

В судовому засіданні 15.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгерметик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК-Будсервіс"про стягнення боргу та штрафних санкцій 37 601 грн. 84 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2011 порушено провадження у справі № 61/276, розгляд справи призначено на 15.06.2011.

09.06.2011 через загальний відділ суду позивач подав уточнені розрахунки штрафних санкцій та пояснення щодо розрахунків між сторонами, згідно яких позивач просив суд стягнути з відповідача: 29614 грн. 04 коп. основного боргу, 2348 грн. 40 коп. пені, 788 грн. 63 коп. три відсотки річних, 3109 грн. 47 коп. збитків від інфляції.

Представник позивача в судове засідання 15.06.2011 зявився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 15.06.2011 не зявився, своїх представників не направив, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних судом документів не надав.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду, якими сторін повідомлялось про розгляд справи надсилались судом належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, однак відповідач своїм правом не скористався.

У судовому засіданні 15.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки №3 від 01.04.2007р. (надалі Договір), відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставити покупцю, а покупець прийняти й оплатити на умовах цього Договору в кількості та асортименті, згідно видаткових документів.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач на виконання умов вищевказаного Договору поставляв відповідачу товар, однак відповідач розрахувався з позивачем за поставлений товар частково, внаслідок чого у відповідача утворилась перед позивачем заборгованість в розмірі 29614 грн. 04. коп.

Згідно п.4.1 Договору, оплата за поставлений товар здійснюється покупцем за безготівковим розрахунком один раз на тиждень у міру реалізації товару.

Позивач пояснив суду, що поставляв у 2007 2008 р.р. товар відповідачу, проте розрахунок за отриманий товар відповідач в повному обсязі не здійснив, у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 29614 грн. 04. коп.

Крім того, в матеріалах справи міститься складений та підписаний сторонами акт звіряння взаємних розрахунків по 30.06.2010, згідно якого відповідач визнав існуючу у нього перед позивачем заборгованість в розмірі 29614 грн. 04. коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, тоді як відповідач за цей товар розрахунок не здійснив.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 29614 грн. 04. коп. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних та інфляційні збитки від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з уточненим розрахунком позивача вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 788 грн. 63 коп. та інфляційні збитки в розмірі 3109 грн. 47 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, згідно з позовними вимогами, позивач просить стягнути з відповідача пеню за порушення строків оплати товару.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Відповідно до п. 6.1 Договору, у разі затримки оплати товару понад терміну, зазначеного в п. 4.1 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від суми невиконаного зобов'язання.

Згідно уточненого позивачем розрахунку, розмір пені становить 2 348 грн. 40 коп. та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти відповідача.

Розглянувши заяву, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що не вжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»від 22.12.2006 р. № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

За змістом інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики забезпечення позову», адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів, без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках, а також не зазначено перелік майна та рахунків на які має бути накладено арешт.

Тому, клопотання позивача про забезпечення позову, задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК-Будсервіс»(03150, м. Київ, вул. Горького, буд.157; код 30631882) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгерметик» (02105, м. Київ, вул. Тампере, буд.16, кв.4; код 32378230) 29 614 (двадцять девять тисяч шістсот чотирнадцять) грн. 04 коп. основного боргу, 2348 (дві тисячі триста сорок вісім) грн. 40 коп. пені, 788 (сімсот вісімдесят вісім) грн. 63 коп. три відсотки річних, 3109 (три тисячі сто девять) грн. 47 коп. збитків від інфляції, 358 (триста пятдесят вісім) грн. 61 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяА.М. Івченко Дата підписання рішення: 20.06.2011