Рішення № 17283641, 14.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.11 Справа № 1/5009/2674/11

Суддя О.І. Немченко

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс»(69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 57)

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (69000, АДРЕСА_1)

про стягнення 6762 грн. 84 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2 довіреність № 10 від 17.08.2010 р.;

від відповідача - не зявився;

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс», м. Запоріжжя до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 6762 грн. 84 коп., з яких 6180 грн. 92 коп. - основний борг, 307 грн. 51 коп. - пеня; 214 грн. 69 коп. - втрати від інфляції, 59 грн. 72 коп. 3% річних.

Позовні вимоги заявлені на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України і обґрунтовані посиланням на наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за товар, поставлений на виконання договору № 3087/10 від 09.08.2010 р. На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача 214 грн. 69 коп. - втрат від інфляції за період січень квітень 2011 р. та 59 грн. 72 коп. 3% річних за період з 08.03.2011 р. по 11.05.2011 р. , а згідно п. 8.1 договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»- 307 грн. 51 коп. пені.

18.05.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 21.06.2011 р.

В судовому засіданні 21.06.2011 р. представник позивача підтримав доводи, викладені у позовній заяві. Надав письмове підтвердження про відсутність у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між сторонами цієї справи про той же предмет і з тих же підстав та акт звірки, підписаний з боку позивача та доказ його направлення на адресу відповідача.

У звязку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування від сторін документів, розгляд справи був відкладений на 14.07.2011 р.

В судовому засіданні 14.07.2011 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом суду не зявився. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином. Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві та свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2, копія якого міститься у матеріалах справи. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України по закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За заявою представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

09.08.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс»(постачальником) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір № 307/10, згідно п. 1.1 якого, постачальник зобовязувався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що ціни на товар та загальна сума товару, що відпускається є договірною та встановлюється окремо на кожну партію товару та вказується в накладних.

Згідно п. 5.2 договору, остаточний термін оплати отриманої покупцем партії товару складає 7 календарних днів з моменту одержання товару покупцем за накладною. Покупець здійснює оплату на банківський рахунок постачальника вказаний у цьому договорі, або на інший банківський рахунок вказаний постачальником.

Пунктом 8.1 договору сторони передбачили, що за порушення строків розрахунків, передбачених даним договором, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2 % (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від суми заборгованості за кожний день прострочення розрахунків.

Відповідно до п. 7.1 договору, договір діє до 09.08.2012 р., а у частині розрахунків за поставлений товар - до моменту проведення остаточних розрахунків.

На виконання умов договору, згідно накладних № 22235948 від 27.12.2010 р. на суму 9966 грн. 00 коп. та № 2006717 від 28.02.2011 р. на суму 813 грн. 60 коп. та довіреностей, позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму 10779 грн. 60 коп.

Відповідачем отриманий від позивача товар був оплачений частково, в сумі 4598 грн. 68 коп. за видатковою накладною № 22235948 від 27.12.2010 р.

Заборгованість в сумі 6180 грн. 92 коп. відповідачем позивачу сплачена не була, у звязку з чим, останній звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача 6180 грн. 92 коп. основного боргу, 307 грн. 51 коп. пені; 214 грн. 69 коп. втрат від інфляції та 59 грн. 72 коп. 3% річних було предметом судового позову у цій справі.

Суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, на підставі наступного.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, позивач належним чином виконував свої зобовязання за договором, зокрема, передавши відповідачу товар на загальну суму 10779 грн. 60 коп., що підтверджується видатковими накладними: № 22235948 від 27.12.2010 р. на суму 9966 грн. 00 коп. та № 2006717 від 28.02.2011 р. на суму 813 грн. 60 коп., копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач взяті на себе зобовязання за договором належним чином не виконав, отриманий товар оплатив частково, в сумі 4598 грн. 68 коп.

Відповідачем оплата товару на суму 6180 грн. 92 коп. у відповідності до п. 5.2 договору здійснена не була.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. ст.33, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Факт наявності простроченої заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 6180 грн. 92 коп. документально підтверджений.

Відповідачем факт наявності заявленої до стягнення суми заборгованості не спростований, докази здійснення оплати в сумі 6180 грн. 92 коп. не надані.

Враховуючи не надання сторонами доказів оплати відповідачем 6180 грн. 92 коп., суд дійшов до висновку, що заявлена до стягнення сума заборгованості до теперішнього часу відповідачем не погашена.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6180 грн. 92 коп. основного боргу підлягають задоволенню.

Підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 214 грн. 69 коп. втрат від інфляції та 59 грн. 72 коп. 3% річних.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунки сум втрат від інфляції та 3% річних надані позивачем.

Суд дійшов до висновку про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача 214 грн. 69 коп. втрат від інфляції та 59 грн. 72 коп. 3% річних.

Правомірними є також вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 307 грн. 51 коп.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором ( ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Позивачем розрахунок суми пені здійснено у відповідності з вищевикладеними нормами кодексу та нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 307 грн. 51 коп. обґрунтовані та правомірно заявлені до стягнення з відповідача.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача: 6180 грн. 92 коп. основного боргу, 307 грн. 51 коп. пені; 214 грн. 69 коп. втрат від інфляції, 59 грн. 72 коп. 3% річних.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник з вини відповідача, судові витрати (102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відносяться на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (69000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер ФОП НОМЕР_1, з усіх рахунків встановлених державним виконавцем при виконанні рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс»(69002, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, 57, п/р 26000204876099 в ЗРУ КБ «Приватбанк», МФО 313399, код ЄДРПОУ 25484884) 6180 (шість тисяч сто вісімдесят) грн. 92 коп. основного боргу, 307 (триста сім) грн. 51 коп. пені; 214 (двісті чотирнадцять) грн. 69 коп. втрат від інфляції, 59 (пятдесят девять) грн. 72 коп. 3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, «18»липня 2011 року.