Рішення № 17270068, 18.07.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2011 р.Справа № 25-12-13/157-09-3700 За позовом: Державного підприємства „Одеська залізниця”

до відповідача: Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт”

про затвердження спірних пунктів договору № 1/59 в редакції викладеній в проекті договору

За зустрічним позовом: Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт”

до Державного підприємства „Одеська залізниця”

Державної адміністрації залізничного транспорту України

про визнання недійсним протокол від 12.03.10 р. розгляду розбіжностей до протоколу

Головуючий суддя Малярчук І.А.

Суддя Фаєр Ю.Г.

Суддя Гут С.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довір. від 04.01.10 р., ОСОБА_2, довір. № 190 від 11.01.10 р., ОСОБА_3, довір. від 04.01.10 р., ОСОБА_4, довір. № 28 від 04.01.10 р.; ОСОБА_5, довір. від 04.03.2011 р.;

Від відповідача: ДП „Одеська залізниця” - ОСОБА_6, довір. № 020/7-617 від 16.09.10 р., ОСОБА_7, довір. № 020/7-862 від 28.12.09 р.

Від відповідача: Державної адміністрації залізничного транспорту України ГудзьВ.М., довір. від 31.12.09 р. № 123

В судовому засіданні 18.07.11 р. приймали участь представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2, довір. № 190 від 11.01.10 р.

Від відповідача: ДП „Одеська залізниця” - ОСОБА_6, довір. № 020/7-617 від 16.09.10 р., ОСОБА_7, довір. № 020/7-862 від 28.12.09 р.

Від відповідача: Державної адміністрації залізничного транспорту України - не зявився

СУТЬ СПОРУ: про затвердження спірних пунктів договору № 1/59, укладеного між ДП „Одеська залізниця” та ДП „Одеський морський торговельний порт” про обробку вагонів з вантажем у редакції ДП „Одеська залізниця”, викладеній в проекті договору, а саме:

-п.3.2. прийняти в редакції ДП „Одеська залізниця”, викладеній в договорі № 1/59 без доповнення його абзацом 12;

-п.5.2. „У разі навантаження і вивантаження вагонів за прямим варіантом (судно-вагон, вагон-судно) фронт одночасного навантаження або вивантаження встановлюється за кількістю механізмів.”;

-абзац 1 п.6.6. „Порожні вагони вважаються поданими з моменту постановки їх на фронт навантаження відповідно до заявки Порту. Навантажені вагони вважаються поданими з моменту фактичної постановки вагонів на фронти у кількості одночасно поданих вагонів або передавальні колії (з урахуванням розміру максимальної одночасної подачі) та закінчення строку на прийомо-здавальні операції.”;

- абзац 1 п.6.7. „Навантаження або вивантаження вагонів вважаються закінченими з моменту готовності до забирання усієї одночасно поданої партії вагонів згідно ЄТП. Про час готовності до забирання усієї партії вагонів Порт письмово повідомляє Станцію.”;

- пункт 6.9. „Час коригування вагонами обчислюється з моменту постановки вагонів на фронт з урахуванням розміру максимальної одночасної подачі до моменту готовності до забирання усієї одночасно поданої партії вагонів і проставляється у Відомості плати за користування вагонами ф.ГУ-46 на підставі Памятки про подавання/забирання вагонів і Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами.”;

- пункт 7.12. „У разі несвоєчасного оформлення документів Портом на повернення власних вагонів після їх вивантаження, ці вагони залишаються на фронті вивантаження до моменту оформлення перевізних документів. Допускається по письмовій заявці Порту та з урахуванням можливості Станції забирати вказані вагони на колії Станції. Порт сплачує плату за користування вагонами, а також плату за додаткову маневрову роботу, яку необхідно виконувати для переставлення вагонів з колії відстою на колію формування з розрахунку 0,5 годин за кожну переставляєму групу.”.

За зустрічним позовом ДП „Одеський морський торговельний порт”: про визнання недійсним Протокол від 12.03.10 р. розгляду в Головному комерційному управлінні Укрзалізниці розбіжностей до Протоколу, що виникли при підписанні доповнень до Єдиного технологічного процесу роботи ДП „Одеський морський торговельний порт” та станції примикання Одеса-Порт Одеської залізниці.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.11.09 р. у справі № 13/157-09-3700 за позовною заявою ДП „Одеська залізниця” до ДП „Одеський морський торговельний порт” про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладанні договору, залишеним в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.02.10 р. було відмовлено позивачу в задоволенні позову повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.06.10 р. постанову ОАГС від 11.02.10 р. та рішення господарського суду Одеської області від 23.11.09 р. у справі № 13/157-09-3700 було скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

В процесі розгляду господарським судом Одеської області (суддя Цисельський О.В.) даної справи було прийнято ухвалу про відмову у прийняті зустрічної позовної заяви від 02.08.10 р. у справі № 12-13/157-09-3700, яку Одеський апеляційний господарський суд скасував згідно постанови від 09.09.10 р. та справу № 12-13/157-09-3700 передав на розгляд до господарського суду Одеської області.

Ухвалою від 20.09.10 р. суддею господарського суду Одеської області Малярчук І.А. дану справу прийнято до свого провадження, справі присвоєно № 25-12-13/157-09-3700, прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ДП „Одеський морський торговельний порт” до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 25-12-13/157-09-3700.

Заява ДП „Одеська залізниця” від 16.05.11 р. вх.№ 1575/2011 про передачу даної справи на колегіальний розгляд судом була задоволена, відповідно до чого судом прийнято ухвалу від 16.05.11 р. про передачу справи № 25-12-13/157-09-3700 до колегіального розгляду. Ухвалою від 16.05.11 р. колегія у складі головуючого судді Малярчук І.А., суддів Фаєр Ю.Г., Гут С.Ф. прийняла дану справу до розгляду.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує, надав суду пояснення від 06.12.10 р. вх.№ 32825, уточнену позовну заяву від 25.11.10 р. вх.№ 31625, заяву про уточнення позовних вимог від 10.12.10 р. вх.№ 33309, де виклав позовні вимоги у вищенаведеній остаточній реакції, пояснив обставини справи та положення законодавства яким регулюються дані правовідносини сторін.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що на підставі ч.ч.2, 6, 7 ст.179 ГК України укладення договору про обробку вагонів є обовязковим для ДП „Одеська залізниця”, текст запропонованого договору до укладення з ДП „Одеський морський торговельний порт” та надіслання останньому на підписання, викладено з врахуванням тексту Примірного договору між Залізницею і морським (річковим) портом про обробку вагонів з вантажем (додаток 3 до п.2.1. Правил обслуговування залізничних підїзних колій), який за наявності взаємної згоди щодо зміни окремих його умов, може бути сторонами доповнений або змінений відповідними умовами.

При розробці проекту договору № 1/59 про обробку вагонів з вантажами ДП „Одеська залізниця” конкретизувала положення Примірного договору виключно на підставах вимог чинних нормативно-правових актів, а саме ст.ст. 75,76 Статуту залізниць України, п.2.4. Правил обслуговування залізничних підїзних колій, п.п. 4, 12 Правил користування вагонами та контейнерами.

Проект договору був сторонами підписаний, при цьому ДП „Одеський морський торговельний порт” 23.06.05 р. надіслав ДП „Одеська залізниця” його тексти разом з протоколом розбіжностей, однак дані розбіжності сторін не були врегульовані в результаті сумісного їх розгляду, у звязку з чим згідно абз.4 ч.1 п.3.4. Правил обслуговування залізничних підїзних колій, узгодження розбіжностей ДП „Одеська залізниця”, ДП„Одеський морський торговельний порт” до договору № 1/59 в редакції абз.12 п.3.2., п.5.2, абз. 1 п.6.6., абз.1 п.6.7., п.6.9., абз. 1 п.7.8., п.7.12., п.8.1. було передано на вирішення до господарського суду.

ДП „Одеська залізниця” вважає безпідставною вимогу порту про включення до п.3.2. договору абз.12 в редакції, запропонованій портом в протоколі розбіжностей, оскільки відповідне положення щодо зобовязання ДП „Одеська залізниця” контролювати ритмічність навантаження та завозу вантажів на адресу порту, згідно з узгодженими обсягами, не передбачено нормативно-правовими актами, у тому числі Єдиним технологічним процесом роботи ДП „Одеський морський торговельний порт” на станції Одеса-Порт Одеської залізниці та Примірним договором між залізницею і морським (річковим) портом про обробку вагонів з вантажами. До того ж , а ні Статутом залізниць України, а ні Правилами приймання вантажів до перевезень, затверджених наказом Міністерства транспорту та звязку України № 644 від 21.11.00 р., зареєстрованих Міністерством юстиції України 24.11.00 р. за № 861/5082, не передбачено механізмів регулювання ритмічності навантаження та завозу вантажів, а саме правових підстав для відмови від прийняття вантажу на станції відправлення, затримки вантажів у процесі перевезення у звязку з регулюванням ритмічності завозу, навпаки п.41 Статуту залізниць України, п.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених Наказом Мінтрансу України від 21.11.00 р. № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.00 р. № 865/5086, закріплено обовязок залізниці доставити вантажі за призначенням в установлені терміни та ст. 116 Статуту залізниць України, передбачений штраф за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів.

Правомірність своєї позиції щодо викладення п. 5.2., абз.1 п.6.6., абз.1 п.6.7., п.6.9. договору в редакції ДП „Одеська залізниця” обґрунтовується позивачем з огляду на абз.8 п.3.1. „Порядку встановлення часу перебування вагонів на вантажних фронтах” розділу 3 „Організація вантажної і комерційної роботи” Методики розробки єдиних технологічних процесів роботи підїзних колій і станцій примикання (додаток 6 до п.6.1. Правил обслуговування залізничних підїзних колій) відповідно до якого у разі надходження на підїзну колію, що обслуговується локомотивом залізниці, однорідного вантажу групами вагонів або маршрутами до обліку беруть вагони за максимальною кількістю одночасного поставлення на вантажний фронт. Крім того, позивач вважає, що його позиція узгоджується з п.2.8. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 23.12.2008 р. №04-5/278 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з договорів на обслуговування залізничних підїзних колій”, згідно з яким фронт механізованого навантаження та розвантаження визначається залежно від кількості механізмів, а також можливості їх пересування вздовж фронту або пересування вагонів під механізмами; від кількості механізмів залежить кількість вагонів, з якими одночасно можуть виконуватись навантажувально-розвантажувальні операції.

Також, як вказує позивач, п. 5.2., абз.1 п.6.6., абз.1 п.6.7., п.6.9. договору в редакції ДП „Одеська залізниця” відповідають вимогам Єдиного технологічного процесу роботи ДП „Одеська залізниця” та ст. Одеса-Порт Одеської залізниці від 30.09.03 р., що передбачено ч.5 ст.76 Статуту залізниць України та дозволяє нарахування плати з користування вагонами з неухильним дотриманням вимог Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених Наказом Мінтрансу України від 25.02.99 р. № 113, що обумовлює внесення плати залізниці за користування вагонами за загальний час користування вагонами з вини вантажовласника та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Спосіб початку обліку дати та часу подавання вагонів на якому наполягає порт (абз.1 п.6.6. у редакції Порту) призводить до порушення ст.76 Статуту залізниці України, відповідно до якої час перебування вагонів під навантаженням і вивантаженням у разі обслуговування залізничної підїзної колії локомотивом залізниці визначається з моменту фактичної подачі вагонів на місце навантаження або вивантаження до моменту одержання станцією від підприємства повідомлення про готовність вагонів до забирання. Тобто, не залежно від місця подавання вагонів час користування вагонами повинен обраховуватись відповідно до п.14 Правил користування вагонами та контейнерами, ст.76 Статуту залізниць України, а саме, з моменту фактичної передачі вагонів порту.

Крім того, позивач вважає, що редакція п.6.9. договору, запропонована відповідачем суперечить п.п. 4, 12 Правил користування вагонами і контейнерами, ст.98 Статуту залізниць України, п.4.6. Правил обслуговування залізничних підїзних колій, якими визначено, що завантажені та порожні вагони (контейнери) в портах охороняються засобами порту і обовязок щодо їх охорони на підїзній колії покладається на підприємство.

Обґрунтованість позиції щодо включення п.7.12 в розділ 7 договору в редакції ДП „Одеська залізниця” полягає в посиланні останнім на п.1.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.00 р. № 644, зареєстрованих Міністерством юстиції України 24.11.00 р., ст.23 Статуту залізниць України, абз.10 п.3.4. розділу 3 Єдиного технологічного процесу.

Заявлений ДП „Одеський морський торговельний порт” зустрічний позов позивач не визнає, подав до суду відзив на зустрічний позов від 18.10.10 р. вх.№ 27888, доповнення до відзиву на зустрічний позов від 06.12.10 р. вх.№ 32828, де зазначає, що Головне комерційне управління Укрзалізниці як і сама Укрзалізниця не є органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування. Протокол від 12.03.10 р. не є рішенням яке було прийняте Укрзалізницею стосовно внесення змін до ЄТП, а є лише процесуальним документом, який зафіксував його прийняття та був складений з метою юридичного закріплення подій та фактів, які мали місце при його складанні.

За своєю суттю заявлений портом зустрічний позов є спором щодо розбіжностей, який виник при розробці змін до ЄТП, тому з врахуванням вищезазначеного та згідно п.2.7. Рекомендацій президії ВГСУ „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з договорів на обслуговування залізничних підїзних колій” від 23.12.08 р. № 04-5/278, яким передбачено, що розбіжності між сторонами, які виникли при укладенні Акта обстеження або розробки ЄТП не можуть бути предметом окремого розгляду в господарських судах, оскільки ЄТП не є договором, позивач просить суд припинити провадження за зустрічним позовом відповідача.

Разом з цим, в обґрунтування обставин складання протоколу від 12.03.10 р. Укрзалізницею, позивач зазначає, що даний протокол, затверджений Генеральним директором Укрзалізниці був складений в процесі спільного засідання ДП „Одеський морський торговельний порт” та ДП „Одеська залізниця” в Укрзалізниці щодо розгляду розбіжностей, які виникли при підписанні доповнень до ЄТП та прийнятих з цього приводу рішень. Доповнення до ЄТП, які були предметом розбіжностей не вимагали проведення обстеження підїзної колії та складання акту за результатами обстеження, тому, що відносились не до зміни технології, технічного оснащення станції, розмірів виробництва, а безпосередньо до встановлення фактів подачі й забирання вагонів та часу їх обчислення, заборону повернення порожніх або орендованих вагонів без перевізних документів, тобто, зачіпали відносини нормативно-правового характеру. Також, на стадії розгляду доповнень ЄТП ДП „Одеський морський торговельний порт” не вимагав видання сумісного наказу про персональний склад комісії та акту про обстеження підїзної колії. Всі вище викладені підстави, на думку позивача, свідчать про відсутність правових підстав для розгляду по суті та задоволення зустрічного позову відповідача.

Відповідач, ДП „Одеський морський торговельний порт”, заявлений позивачем позов не визнає, подав суду відзив на уточнену позовну заяву від 06.12.10 р. вх.№32824, пояснення від 24.09.07 р. за вх.№22030, від 04.11.10 р. вх.№ 29452, від 10.12.10 р. вх.№ 33308, доповнення до письмових пояснень від 18.07.11 р. вх.№22981/20011, в яких вказує на те, що ч.ч. 2, 4, 7 ст.179 ГК України передбачено можливість рекомендувати уповноваженими органами виконавчої влади субєктам господарювання умови господарських договорів (примірних договорів), у звязку з чим порт вважає, що включення до абз.12 п.3.2. умов в його редакції: „контролювати ритмічність навантаження та завозу вантажів з узгодженими портом обсягами”, випливає з умов Примірного договору, який є додатком 3 до п.2.1. Правил обслуговування залізничних підїзних колій. Разом з цим, ДП „Одеський морський торговельний порт”, не згоден з рішенням Укрзалізниці від 12.03.10 р. щодо затвердження змін до ЄТП, відповідно до чого і не вважає правомірним включення до змісту договору п.5.2., абз.1 п.6.6., абз. 1 п.6.7., п.6.9. в редакції ДП „Одеська залізниця”.

В свою чергу відповідач вважає, що редакція п.5.2. договору, викладена в протоколі розбіжностей є практично можливою, так як переробна спроможність механізмів не змінюється від можливості їх пересування вздовж фронту або пересування вагонів під механізмами, тому фронт обробки навантаження або вивантаження вагонів повинен встановлюватися за кількістю механізмів. Крім того, така редакція зазначеного пункту відповідає умовам діючого договору між сторонами, Примірному договору, передбаченого додатком 3 до п.2.1. Розділу 2 Правил обслуговування залізничних підїзних колій, умовам чинного на час розгляду справи господарськими судами Єдиного технологічного процесу роботи Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” та станції Одеса-Порт, а саме п.3.1. та ст.75, 76 Статуту залізниць України. Також, згідно п.5.3. Розділу 5 Правил обслуговування залізничних підїзних колій розмір вантажного фронту вантажів, крім наливних, при механізованому способі робіт визначається, виходячи з кількості і переробної спроможності механізмів, а також можливості їх пересування вздовж фронту або пересування вагонів під механізмами, отже, переробна спроможність механізмів не змінюється від можливості їх пересування вздовж фронту або пересування вагонів під механізмами, тому фронт обробки навантаження або вивантаження вагонів повинен встановлюватися за кількістю механізмів.

Порт наполягає на викладені п.6.6. договору в редакції, наведеній в протоколі розбіжностей, оскільки така редакція цього пункту відповідає умовам договору між ДП „Одеський морський торговельний порт” та ДП „Одеська залізниця”, примірному договору (пп. 6.6. п.6 Примірного договору), що є додатком 3 до п.2.1. Розділу 2 Правил обслуговування залізничних підїзних колій, умовам п.п. 2.1., 3.1. чинного на час розгляду справи Єдиного технологічного процесу, а також ст.ст. 75, 76 Статуту залізниць України і покликана усвідомити, що переробна спроможність механізмів не змінюється від можливості їх пересування вздовж фронту або пересування вагонів під механізмами.

Не прийняття портом редакції залізниці п.п.6.6.,6.7. договору та викладення його в редакції зазначеній в протоколі розбіжностей обґрунтовується відповідачем з огляду на п.5.3. Розділу 5 Правил обслуговування залізничних підїзних колій згідно якого останній робить висновок, що переробна спроможність механізмів не змінюється від можливості їх пересування вздовж фронту або пересування вагонів під механізмами. Крім того, така редакція пункту договору відповідає умовам договору між сторонами спору, умовам п.п.2.1.3.1. ЄТП, чинним на момент розгляду справи, а також змісту норм ст.ст.75, 76 Статуту залізниць України.

Також, редакція п.6.9. договору, викладена в протоколі розбіжностей, обґрунтована портом з посиланням на абз.6, 7 п.2.1.Єдиного технологічного процесу та примірним договором між залізницею і морськими (річковими) портами про обробку вагонів з вантажем, її відповідність умовам п.6.9. Примірного договору, передбаченого додатком 3 до п.21. Розділу 12 Правил обслуговування залізничних підїзних колій та умовам діючого між сторонами договору.

Порт наполягає на виключені п.7.12. із проекту договору, у звязку з тим, що така умова договору взагалі відсутня в умовах Примірного договору та з врахуванням того, що договірні відносини між власниками вагонів і портом відсутні, відповідно до чого відсутнє юридичне право на оформлення перевізних документів, а тим більше відсутні будь-які правові підстави для відповідальності. Разом з цим, відповідач вважає, що ДП „Одеська залізниця” має можливість предявити усі вимоги при відправленні власних (орендованих) вагонів до відправника, який зявиться з документами для оформлення вагонів, адже з правової точки зору оформлення документів це укладення договору на перевезення між відправником, залізницею та одержувачем.

Також, при прийнятті судового рішення порт просить суд не застосовувати протокол від 12.03.10 р. розгляду в Головному комерційному управлінні Укрзалізниці розбіжностей, що виникли при підписанні доповнення від 30.11.09 р. до Єдиного технологічного процесу роботи ДП „Одеський морський торговельний порт” на станції примикання Одеса-Порт, після їх розгляду Одеською залізницею 26.01.10 р.

Ухвалою від 20.09.10 р. судом було прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву ДП „Одеський морський торговельний порт”.

Позивач за зустрічним позовом ДП „Одеський морський торговельний порт” його підтримує, подав суду уточнення до зустрічної позовної заяви від 18.10.10 р. вх.№ 27889, доповнення до уточнення до зустрічної позовної заяви від 18.10.10 р. вх.№ 27887, доповнення зустрічної позовної заяви від 04.11.10 р. вх.№ 29450, де виклав зміст зустрічного позову у вищенаведеній редакції, пояснив його взаємоповязаність із первісним, при цьому правове обґрунтування зустрічного позову ДП „Одеський морський торговельний порт” є ідентичним із його правовою позицією, викладеною в запереченнях на первісний позов ДП „Одеська залізниця”, яка судом проаналізована вище.

Ухвалою від 18.10.10 р., суд, відповідно до ст.24 ГПК України залучив до розгляду справи як іншого відповідача Державну адміністрацію залізничного транспорту України „Укрзалізниця”.

Відповідач за зустрічним позовом, Державна адміністрація залізничного транспорту України „Укрзалізниця” заявлений ДП „Одеський морський торговельний порт” зустрічний позов не визнає, подав до суду відзиви від 15.11.10 р. вх.№ 30474, від 15.07.11 р. вх.№ 22898/204, в яких відмічає, що позивачем за зустрічним позовом його подано з порушенням ст.16 ЦК України, оскільки Головне комерційне управління Укрзалізниці і сама Укрзалізниця не є органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування, акти ненормативного характеру яких визнаються судом не дійсними, а протокол від 12.03.10р. не є рішенням ненормативного характеру, а є процесуальним документом, який зафіксував прийняття цього рішення та був складений з метою юридичного закріплення подій та фактів, які мали місце при його складанні, тому не може бути предметом судового розгляду.

Також, відповідач відмічає, що за своєю суттю заявлений портом зустрічний позов є спором щодо розбіжностей, що виникли при розробці змін до ЄТП, який з врахуванням п.2.7. Рекомендацій президії ВГСУ „Про деякі питання практики вирішення спорів, що вникають з договорів на обслуговування залізничних підїзних колій” від 23.12.08 р. № 04-5/278 не може бути предметом окремого розгляду в господарських судах, оскільки ЄТП не є договором.

Підсумовуючи свої заперечення, відповідач вважає, що провадження у справі за заявленим зустрічним позовом має бути припинено на підставі п.1 ст.80 ГПК України

Клопотання сторін про відкладення розгляду справи судом задовольнялись, про що свідчать відповідні судові ухвали.

Не задоволено судом клопотання ДП „Одеський морський торговельний порт” від 29.11.10 р. вх.№ 30925 про витребування від Укрзалізниці в порядку ст.38 ГПК України належним чином засвідчену довідку з Єдиного державного реєстру підприємств на організацій України, так як дану довідку відповідачем було надано до матеріалів справи в судовому засіданні 15.11.10 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.12.10 р. було призначено проведення комплексної судової економіко-технічної експертизи у справі № 25-12-13/157-09-3700, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено. Додатковою ухвалою суду від 14.03.11 р. проведення комплексної судової економічно-технічної експертизи було доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

29.04.11 р. ухвалою суду, з підстав повернення експертними установами ухвали від 24.12.10 р. та матеріалів справи, переданих на експертизу, без її виконання, з обгрунуванням щодо неможливості її проведення, провадження у даній справі було відновлено та справу призначено до розгляду.

Господарським судом Одеської області в судовому засіданні відповідно до ст.77 ГПК України оголошувались перерви з 08.10.07 р. по 09.11.07 р., з 06.12.10 р. по 10.12.10 р., з 15.07.11 р. по 18.07.11 р.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:

Між ДП „Одеський морський торговельний порт” та ДП „Одеська залізниця” існують визначені договором № КД-8394 від 13.12.05 р. про обробку вагонів з вантажем правовідносини по здачі/прийманю Залізницею Порту експортних, транзитних, імпортних вантажів, що перевозяться за участю морського, залізничного транспорту, а також господарських вантажів для Порту або для його контрагентів.

04.06.09 р. ДП „Одеська залізниця” направила ДП „Одеський морський торговельний порт” на підписання примірники договору № 1/59, який підписаний відповідачем з протоколом розбіжностей від 07.07.2009 р., не врегульованими залишились абз.12 п.3.2., п.5.2, абз.1 п.6.6., абз.1 п.6.7., п.6.9., абз.1 п.7.8., п.7.12., визначення змісту яких подано на вирішення господарського суду.

Так, ДП „Одеська залізниця” запропоновано редакцію даних умов договору в наступному вигляді:

-п.3.2. прийняти в редакції ДП „Одеська залізниця”, викладеній в договорі № 1/59 без доповнення його абзацом 12;

-п.5.2. „У разі навантаження і вивантаження вагонів за прямим варіантом (судно-вагон, вагон-судно) фронт одночасного навантаження або вивантаження встановлюється за кількістю механізмів.”;

-абзац 1 п.6.6. „Порожні вагони вважаються поданими з моменту постановки їх на фронт навантаження відповідно до заявки Порту. Навантажені вагони вважаються поданими з моменту фактичної постановки вагонів на фронти у кількості одночасно поданих вагонів або передавальні колії (з урахуванням розміру максимальної одночасної подачі) та закінчення строку на прийомо-здавальні операції.”;

-абзац 1 п.6.7. „Навантаження або вивантаження вагонів вважаються закінченими з моменту готовності до забирання усієї одночасно поданої партії вагонів згідно ЄТП. Про час готовності до забирання усієї партії вагонів Порт письмово повідомляє Станцію.”;

-пункт 6.9. „Час коригування вагонами обчислюється з моменту постановки вагонів на фронт з урахуванням розміру максимальної одночасної подачі до моменту готовності до забирання усієї одночасно поданої партії вагонів і проставляється у Відомості плати за користування вагонами ф.ГУ-46 на підставі Памятки про подавання/забирання вагонів і Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами.”;

-пункт 7.12. „У разі несвоєчасного оформлення документів Портом на повернення власних вагонів після їх вивантаження, ці вагони залишаються на фронті вивантаження до моменту оформлення перевізних документів. Допускається по письмовій заявці Порту та з урахуванням можливості Станції забирати вказані вагони на колії Станції. Порт сплачує плату за користування вагонами, а також плату за додаткову маневрову роботу, яку необхідно виконувати для переставлення вагонів з колії відстою на колію формування з розрахунку 0,5 годин за кожну переставляєму групу.”.

ДП „Одеський морський торговельний порт” запропоновано редакцію договору в наступному вигляді:

-абз.12 п.3.2. - „контролювати ритмічність навантаження та завозу вантажів згідно з узгодженими Портом обсягами.”;

-п.5.2. - „У разі навантаження і вивантаження вагонів за прямим варіантом (судно-вагон, вагон-судно) фронт навантаження або вивантаження встановлюється за кількістю механізмів.”;

-абзац 1 п.6.6. „Порожні вагони вважаються поданими з моменту постановки їх на фронт навантаження відповідно до заявки Порту, а навантажені - з моменту постановки їх до місць вивантаження, а у разі обслуговування локомотивом Порту, вагони під навантаження і вивантаження з моменту передачі їх на передавальних коліях.”;

-абзац 1 п.6.7. „Навантаження або вивантаження вагонів вважаються закінченими з моменту готовності до забирання вагонів згідно ЄТП. Про час готовності до забирання вагонів порт письмово повідомляє станцію.”;

-пункт 6.9. „Час подачі вагонів і час готовності до забирання їх проставляється у відомості плати за користування вагонами на підставі Памятки про подавання/забирання вагонів і Повідомлення.”;

-пункт 7.12. виключити.

Також, сторонами не були врегульовані розбіжності до протоколу, що виникли при підписанні доповнення від 30.11.09 р. до Єдиного технологічного процесу роботи ДП „Одеський морський торговельний порт” на станції примикання Одеса-Порт, у звязку з чим дані розбіжності були винесені на врегулювання Головного комерційного управління Укрзалізниці, за результатами розгляду якого, за присутності представників Укрзалізниці, ДП „Одеський морський торговельний порт”, ДП „Одеська залізниця”, 12.03.10 р. були прийняті рішення, оформлені протоколом розгляду в Головному комерційному управлінні Укрзалізниці розбіжностей до Протоколу, що виникли при підписані доповнення від 30.11.09 р. до Єдиного технологічного процесу роботи ДП „Одеський морський торговельний порт” та станції примикання Одеса-Порт, після розгляду їх Одеською залізницею 26.01.10 р., згідно яких п.2.1. Розділу 2 абз. 6, 7, 8 та п.3.1. розбіжностей до Розділу 3 абз. 2, 3, 4 ЄТП, що виникли при підписанні доповнення від 30.11.09 р. Єдиного технологічного процесу роботи ДП „Одеський морський торговельний порт” та станції примикання Одеса-Порт, було відхилено як такі, що не відповідають Правилам обслуговування підїзних колій, вищезазначені пункти залишені у редакції залізниці, доповнення залізниці до п.3.4. Розділу 3 абз.10 ЄТП, залишено в редакції залізниці, абзац 11 виключено з ЄТП.

Проаналізувавши обставини даної справи, доводи сторін та положення чинного законодавства України, суд вбачає підстави для задоволення заявлених ДП „Одеська залізниця” позовних вимог та відмови в задоволенні зустрічного позову ДП „Одеський морський торговельний порт” з огляду на наступне.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обовязковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (п.п. 2, 3 ст.6 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст.626, ст.627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, так умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам ст.7 цього кодексу (п. 1 ст.628, ст.630 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобовязаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцент) повинна бути повною і безумовною (п.2 ст.638, п.1 ст.641, п.1 ст.642 ЦК України).

Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом (ст.646, п.1 ст.649 ЦК України).

Субєкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, звязком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші субєкти зобовязані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обовязкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (п.п. 6, 7 ст.179 ГК України).

Із аналізу положень вищенаведених норм законодавства вбачається, що у разі недосягнення сторонами згоди щодо укладення договору на запропонованих умовах, законом передбачений такий засіб захисту прав заінтересованої сторони, як врегулювання розбіжностей договору в судовому порядку, тобто зміна правовідносин сторін в межах договору.

З обставин справи випливає, що у позивача виникла необхідність звернутися в установленому законом порядку до відповідача з пропозицією укласти договір № 1/59 про обробку вагонів з вантажем, однак сторонами не врегульовано запропоновані умови договору, зокрема абз.12 п.3.2., п.5.2, абз.1 п.6.6., абз.1 п.6.7., п.6.9., абз.1 п.7.8., п.7.12., що за позиціями як ДП „Одеська залізниця” так і ДП „Одеський морський торговельний порт” є суттєвими для господарської діяльності кожного із цих підприємств.

Враховуючи вимоги Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 02.06.10 р. у даній справі, зокрема зобовязання господарський суд при вирішенні спору дослідити всі розбіжності, в тому числі і зазначені відповідачем у протоколі узгодження розбіжностей, складеному сторонами у справі, господарський суд встановив наступне.

Стосовно розбіжностей сторін про необхідність доповнення п.3.2. договору № 1/59 абз.12 такого змісту: „Залізниця зобовязується: контролювати ритмічність навантаження та завозу вантажів на адресу Порту, згідно з узгодженими обсягами” слід зазначити, що згідно абз.5 пункту 2.1 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.00 р. із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства транспорту України від 31.01.2004 р. N 54, порядок виконання перевалочних операцій на під'їзних коліях морських (річкових) портів визначається договором, що укладається залізницею з портом (додаток 3), який має містити в тому числі і порядок визначення відповідальності залізниці і порту за невиконання погодженої між ними добової норми вивантаження вагонів.

Так, дійсно примірний договір між залізницею і портом про обробку вагонів з вантажем, що є додатком № 3 до п.2.1. Правил, містить визначення в ч.3 п.3.2. до зобовязань залізниці здійснення контролю ритмічності навантаження та завозу вантажів згідно з узгодженими Портом обсягами, однак ні Правила обслуговування залізничних під'їзних колій, ні Статут залізниць України порядок проведення такого контролю та його механізм не передбачають, що робить не можливим його запровадження до правовідносин сторін, з врахуванням ч.ч. 1, 2, 3 п.4 ст.179 ГК України, якими передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству, примірного договору, рекомендованого органом управління субєктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст, так як даними нормами визначено не безумовне беззаперечне викладення умов договору, що врегульовують правовідносини залізниці та порту в процесі обробки вагонів з вантажем, у вигляді рекомендованого Міністерством транспорту України примірного договору, а надається сторонам можливість як змінювати, доповнювати окремі його умови на свій розсуд, так і вносити такі зміни та доповнення з врахуванням законодавства, що регулюють ці правовідносини, яким зокрема є Правила обслуговування залізничних під'їзних колій, Статут залізниць України.

Враховуючи те, що зміст абз.5 пункту 2.1 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій не містить законодавчого та практичного підгрунття, то і внесення до умов договору № 1/59 між ДП „Одеська залізниця” та ДП „Одеський морський торговельний порт” про обробку вагонів з вантажем абз.12 до п.3.2. є не доцільним, оскільки призведе до неможливості виконання сторонами даної умови договору.

Стосовно не врегульованої сторонами редакції п.5.2., абз.1 п.6.6, абз.1 п.6.7., п.6.9 договору № 1/59 слід зазначити наступне. При визначенні даних умов договору суттєвою умовою є встановлення фронту навантаження або вивантаження вантажу, при цьому ДП „Одеська залізниця” вважає, що фронт навантаження і вивантаження вагонів має провадитись одночасно за кількістю механізмів, в той час як ДП „Одеський морський торговельний порт” вважає, щофронт навантаження або вивантаження має встановлюватися за кількістю механізмів, оскільки переробна спроможність механізмів не змінюється від можливості їх пересування вздовж фронту або пересування вагонів під механізмами.

Дійсно примірний договір між залізницею і морським (річковим) портом про обробку вагонів з вантажами містить п.п. 5.2., 6.6., 6.7., 6.9. якими не передбачено встановлення при навантаженні та вивантаженні вагонів за прямим варіантом (судно-вагон, вагон-судно) одночасного фронту навантаження або вивантаження, а ставить дані процедури в залежність від кількості механізмів, що залученні до їх проведення портом.

Між тим, дані правовідносини сторін регулюються ст.ст.75, 76 Статуту залізниць України, Єдиним технологічним процесом роботи ДП „Одеський морський торговельний порт” і станції Одеса-порт Одеської залізниці, затвердженим 30.09.03 р. начальниками ДП „Одеська залізниця”, ДП „Одеський морський торговельний порт”, зокрема ст. 75 Статуту залізниць України передбачено, що у договорах про експлуатацію залізничної підїзної колії і договорах про подачу та забирання вагонів повинні враховуватися вантажні фронти, умови і терміни навантаження маршрутів, а також можливість використання підїзних колій для потреб залізниці. Вантажний фронт визначається кількістю вагонів, яку можна встановити за довжиною складської колії, що може бути використана для одночасного навантаження або розвантаження однорідних вантажів. Фронт механізованого навантаження та розвантаження визначається залежно від кількості механізмів. Час перебування вагонів під навантаженням і вивантаженням у разі обслуговування залізничної підїзної колії локомотивом залізниці визначається з моменту фактичної подачі вагонів на місце навантаження або вивантаження до моменту одержання станцією від підприємства повідомлення про готовність вагонів до забирання. Місце і порядок операцій встановлюється договором про експлуатацію залізничної підїзної колії. Норми часу на операції передачі не повинні перевищувати однієї хвилини на вагон і 30 хвилин на всю предявлену партію вагонів. Договір про експлуатацію залізничної підїзної колії та договір про подачу та забирання вагонів розробляється з урахуванням єдиного технологічного процесу роботи підїзної колі із станцією примикання (ст.75, ч.ч. 1, 3, 5 ст.76 Статуту залізниць України).

Відповідно до ч.ч.1, 6, 7, 8 п.2.1., ч.ч. 2, 3, 4 п.3.1. Єдиного технологічного процесу роботи ДП „Одеський морський торговельний порт” і станції Одеса-порт Одеської залізниці, затвердженого 30.09.03 р. начальниками ДП „Одеська залізниця”, ДП „Одеський морський торговельний порт” подача вагонів із станції в порт провадиться локомотивом залізниці цілодобово, у відповідності з добовим планом і розміткою вагонів. Кількість вагонів в кожній партії, яка одночасно зараховується в користування порту, встановлюється: - при здачі на передаточних шляхах по фронту подачі, відповідно стовбка 8 додатка 1; - при здачі на фронтах навантаження, вивантаження, по фронту обробки, відповідно стовбка 7 додатка 1. Час надходження вагонів в користування порту визначається: - при передачі вагонів на передавальних шляхах: з моменту спливу строку необхідного на виробництво приймально-здавальних операцій (1 хвилина на вагон, але не більше 30 хвилин) після подачі вагонів на передаточні шляхи до виставлення портом готових (оформлених) вагонів на передаточні шляхи і закінчення приймально-здаточних операцій; при подачі вагонів локомотивом дороги на вантажні фронти: для першої групи вагонів, що відповідає фронту одночасної обробки з моменту подачі до кінцевої обробки всієї одночасно поданої партії вагонів по фронту подачі. Для кожної наступної групи вагонів, що відповідає фронту одночасної обробки, з моменту закінчення норми часу на вивантаження попередньої групи до закінчення часу обробки всієї одночасно поданої партії вагонів по фронту навантаження.

Водночас, наведені судом положення Єдиного технологічного процесу роботи ДП „Одеський морський торговельний порт” і станції Одеса-порт Одеської залізниці, Статуту залізниць України не враховано в примірному договорі між залізницею і портом про обробку вагонів з вантажем, що є додатком № 3 до п.2.1. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, умови якого, як судом було вже проаналізовано вище, не є обовязковими при оформленні між сторонами договірних взаємовідносин, оскільки визначальною умовою при укладенні договору є дотримання сторонами його відповідності приписам законодавства, тому п.п. 5.2., 6.6., 6.7., 6.9. договору № 1/59 слід викласти в редакції позивача.

Також, між сторонами договору № 1/59 не врегульовано умови п. 7.12 договору, а саме ДП „Одеський морський торговельний порт” запропоновано взагалі його виключити з редакції наданої ДП „Одеська залізниця”, однак досліджуючи правові позиції сторін, суд, встановив, що п.3.4. Методики розробки єдиних технологічних процесів роботи підїзних колій і станцій примикання, що є додатком № 6 до Правил обслуговування залізничних під'їзних колій передбачено, що при розробці єдиного технологічного процесу необхідно передбачити завчасне, на підставі взаємної домовленості, оформлення перевізних документів і передачу їх у товарну контору. Також, ч. 1 п.23 Статуту залізниць України визначає, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнені накладну (комплект перевізних документів).

Разом з цим, у законодавстві чітко не визначено порядок проведення процедур у випадку несвоєчасного оформлення документів портом на повернення власних вагонів після їх вивантаження, їх подальше пересування та проведення плати за користування вагонами, додаткову маневрову роботу по переставленню вагонів з колії відстою на колію формування, тому досліджуючи дані неврегульовані сторонами умови договору, суд, виходив щей із положень Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 р. № 113.

Так, ч.ч 1, 5, 15 п.4 Правил передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, за маневрову роботу та за подавання й забирання вагонів. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Термін користування вагонами, що подаються залізницею, обчислюється не раніше часу, зазначеного у повідомленні.

Частинами 1, 2 п. 6., ч.ч. 1, 2 п.12 Правил передбачено, що час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Отже, із аналізу даних приписів законодавства вбачається відповідальність порту при навантаженні та вивантаженні вагонів за прямим варіантом (судно-вагон, вагон-судно) у випадку затримки цих процесів та нарахування плати за користування вагонами, додаткову маневрову роботу, яка, на думку суду може мати місце і у випадку несвоєчасного оформлення портом документів на повернення власних вагонів після їх вивантаження і відповідно нарахування плати за користування вагонами, додаткові маневрові роботи, у звязку з чим суд вважає, що дані умови слід відобразити в договорі № 1/59 в редакції ДП ”Одеська залізниця”.

З огляду на встановлене, на думку суду, умови договору № 1/59, викладені в редакції ДП „Одеська залізниця” є такими, що відповідають положенням чинного законодавства України, тому позовні вимоги останнього підлягають судом задоволенню в повному вигляді.

Стосовно заявленого ДП „Одеський морський торговельний порт” зустрічного позову щодо визнання недійсним Протоколу від 12.03.10 р. розгляду в Головному комерційному управлінні Укрзалізниці розбіжностей до Протоколу, що виникли при підписанні доповнень до Єдиного технологічного процесу роботи ДП „Одеський морський торговельний порт” та станції примикання Одеса-Порт Одеської залізниці слід відмітити наступне.

Відповідно до ч.1 п.6.1. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій Єдиний технологічний процес роботи під'їзної колії та станції примикання (ЄТП) повинен розроблятися з урахуванням технології роботи під'їзної колії і станції примикання, забезпечувати раціональне використання технічних засобів власника під'їзної колії і залізниці.

ЄТП є технологічною основою договірних відносин між залізницею і власниками під'їзних колій, що виникають при їх експлуатації і транспортному обслуговуванні (ч.3 Методики розробки ЄТП, що є додатком №6 до Правил обслуговування залізничних під'їзних колій).

Звідси, так як ЄТП є технічною основою договірних відносин, яка визначає технічні умови роботи підїзної колії та станції примикання, то на думку суду, протокол розбіжностей, що виникли при підписанні доповнень до ЄТП, не є актом ненормативного характеру, тобто не є юридичною формою рішень органу державної влади, до якого не відноситься Головне комерційне управління Укрзалізниці, офіційним письмовим документом, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязковий характер для субєктів цих відносин. Також, приписами Правил, зокрема ч.3 п.6.4., не визначено обовязковість та остаточність рішення Укрзалізниці у вирішенні розбіжностей між залізницею та власником підїзних колій щодо положень ЄТП, у звязку з чим не вбачається наявність у даному протоколі всіх ознак акту ненормативного характеру, а відтак суд дійшов висновку, що ДП „Одеський морський торговельний порт” вибрано спосіб захисту цивільних прав, який не передбачений ст.16 ЦК України.

Крім того, хочеться відмітити, що свою думку щодо необхідності визначення господарським судом підвідомчості даного спору, зокрема встановлення правомірності вибраного позивачем способу захисту цивільних прав, Одеський апеляційний господарський суд виклав у постанові від 09.09.10 р. у даній справі в процесі скасування ухвали господарського суду Одеської області від 02.08.10 р. у справі № 12-12/157-09-3700 про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви.

За таких умов, суд відмовляє ДП „Одеський морський торговельний порт” в задоволенні заявленого зустрічного позову.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

З огляду на вищевикладені обставини справи з урахуванням положень чинного законодавства, суд вважає, що первісний позов ДП „Одеська залізниця” до ДП „Одеський морський торговельний порт” про затвердження спірних пунктів договору № 1/59, укладеного між ДП „Одеська залізниця” та ДП „Одеський морський торговельний порт” про обробку вагонів з вантажем у редакції ДП „Одеська залізниця” є обґрунтованим, тому підлягає судом задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову ДП „Одеський морський торговельний порт” про визнання недійсним Протокол від 12.03.10 р. розгляду в Головному комерційному управлінні Укрзалізниці розбіжностей до Протоколу, що виникли при підписанні доповнень до Єдиного технологічного процесу роботи ДП „Одеський морський торговельний порт” та станції примикання Одеса-Порт Одеської залізниці, слід відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати повязані зі сплатою державного мита та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Задовольнити позов ДП „Одеська залізниця” повністю.

2. Затвердити спірні пункти договору № 1/59, укладеного між ДП „Одеська залізниця” та ДП „Одеський морський торговельний порт” про обробку вагонів з вантажем у редакції ДП „Одеська залізниця”, викладеній в проекті договору, а саме:

2.п.3.2. прийняти в редакції ДП „Одеська залізниця”, викладеній в договорі № 1/59 без доповнення його абзацом 12;

3.п.5.2. „У разі навантаження і вивантаження вагонів за прямим варіантом (судно-вагон, вагон-судно) фронт одночасного навантаження або вивантаження встановлюється за кількістю механізмів.”;

4.абзац 1 п.6.6. „Порожні вагони вважаються поданими з моменту постановки їх на фронт навантаження відповідно до заявки Порту. Навантажені вагони вважаються поданими з моменту фактичної постановки вагонів на фронти у кількості одночасно поданих вагонів або передавальні колії (з урахуванням розміру максимальної одночасної подачі) та закінчення строку на прийомо-здавальні операції.”;

5.абзац 1 п.6.7. „Навантаження або вивантаження вагонів вважаються закінченими з моменту готовності до забирання усієї одночасно поданої партії вагонів згідно ЄТП. Про час готовності до забирання усієї партії вагонів Порт письмово повідомляє Станцію.”;

6.пункт 6.9. „Час коригування вагонами обчислюється з моменту постановки вагонів на фронт з урахуванням розміру максимальної одночасної подачі до моменту готовності до забирання усієї одночасно поданої партії вагонів і проставляється у Відомості плати за користування вагонами ф.ГУ-46 на підставі Памятки про подавання/забирання вагонів і Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами.”;

7.пункт 7.12. „У разі несвоєчасного оформлення документів Портом на повернення власних вагонів після їх вивантаження, ці вагони залишаються на фронті вивантаження до моменту оформлення перевізних документів. Допускається по письмовій заявці Порту та з урахуванням можливості Станції забирати вказані вагони на колії Станції. Порт сплачує плату за користування вагонами, а також плату за додаткову маневрову роботу, яку необхідно виконувати для переставлення вагонів з колії відстою на колію формування з розрахунку 0,5 годин за кожну переставляєму групу.”.

3. Стягнути з ДП „Одеський морський торговельний порт” (65026, м. Одеса, Митна площа,1, код 01125666) на користь ДП „Одеська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,19, код 010713150) 85 (вісімдесят пять) грн. державного мита, 312 (триста дванадцять) грн. 50коп. витрат по оплаті інформаційно-технічного процесу забезпечення судового процесу.

4. Відмовити ДП „Одеський морський торговельний порт” в задоволенні зустрічної позовної заяви повністю.

5. Видати Державному підприємству „Одеська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,19, код 010713150) довідку на повернення надлишково сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 2 (дві) грн. 50коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Головуючий суддя Малярчук І.А.

Суддя Ю.Г. Фаєр

Суддя С.Ф. Гут

Повний текст рішення складено 22.07.11 р.