Рішення № 17269350, 30.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/11130.05.11 За позовом Публічного акціонерного товариства “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервісна компанія “Простір”

про стягнення 71089, 82 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Цурка Н.О.

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 71089, 82 грн. за договором № 33-0610 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 15.04.2004 р., з яких: 66693, 18 грн. заборгованості за використану теплову енергію, 2050, 82 грн. –пені, 1800, 97 грн. –інфляційних нарахувань, 544, 85 грн. –3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати коштів за використану теплову енергію відповідно до умов зазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.04.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

13.05.2011 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про зміну найменування Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” на Публічне акціонерне товариство “Київенерго”.

Розгляд справи неодноразово відкладався через нез’явлення у судове засідання повноважних представників сторін та неналежне виконання ними вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у дане судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 30.05.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.04.2004 р. між сторонами було укладено договір № 33-0610 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.2.1 договору позивач зобов’язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до даного договору.

Відповідно до п. 2.3.1 договору відповідач зобов’язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Пунктом 2.3.2 договору встановлено, що відповідач зобов’язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.

Згідно з п. 5.1 договору облік споживання відповідачем теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Відповідно до п. 6.3.4 договору відповідач несе відповідальність за виконання порядку розрахунків за теплову енергію, викладених у додатку № 4 договору.

Відповідно до звертання-доручення про укладання договору на постачання теплової енергії у гарячій воді облік споживання теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Згідно з п. 4 додатку № 1 до договору № 33-0610 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 15.04.2004 р. дата зняття відповідачем показників приладів обліку –по 25 число поточного місяця; надання звіту в РВТ № 7 –не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Пунктом 2 додатку № 4 до договору № 33-0610 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 15.04.2004 р. передбачено, що відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує позивачу вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.

Відповідно до п. 3 додатку № 4 до договору № 33-0610 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 15.04.2004 р. в разі, якщо відповідач розраховується за показниками приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду ця кількість перевищення самостійно сплачується відповідачем не пізніше 28 числа поточного місяця;

- у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Згідно з п. 5 додатку № 4 до договору № 33-0610 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 15.04.2004 р. відповідач щомісячно з 12 до 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту №1 за адресою: вул. Жилянська, буд. № 63 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки відповідач повертає в РВТ).

Договір, відповідно до п. 8.1., набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.10.2004 р.

При цьому, у примірнику договору № 33-0610 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 15.04.2004 р., наданого позивачем, п. 8.4., яким передбачено пролонгацію договору на кожний наступний рік у разі, коли однією із сторін не було письмово заявлено про його припинення за місяць до закінчення строку дії договору, власноруч викреслено.

Положенням ст. 654 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділових оборотів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неодноразово звертався до позивача з листами щодо продовження терміну дії договору № 33-0610 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 15.04.2004 р.

Так, зокрема, листом № 048-21-6834 від 08.06.2010 р. позивач надав згоду на продовження терміну дії договору № 33-0610 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 15.04.2004 р. до 10.06.2011 р.

Крім того, відповідно до п. 5 додатку № 1 договору № 33-0610 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 15.04.2004 р. при відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного додатку, продовжується на кожний наступний рік.

Таким чином, сукупність вищенаведених обставин свідчить про існування між сторонами зобов’язальних відносин за договором № 33-0610 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 15.04.2004 р. в період, який позивач поклав в основу своїх позовних вимог і за який виникла заборгованість відповідача.

Пунктом 12 додатку № 3 до договору № 33-0610 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 15.04.2004 р. передбачено можливість змінення тарифів в період дії договору.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує умови договору № 33-0610 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 15.04.2004 р. щодо оплати за теплову енергію, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість за період з 01.02.2010 р. до 01.03.2011 р. у розмірі 66693, 18 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1800, 97 грн. інфляційних нарахувань, 544, 85 грн. 3 % річних та 2050, 82 грн. пені.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно з тарифами, встановленими та затвердженими Київською міською державною адміністрацією.

Згідно ч.ч. 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається із наданих позивачем документів та розрахунків основного боргу за теплову енергію, заборгованість відповідача за договором № 33-0610 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 15.04.2004 р. за період з 01.02.2010 р. до 01.03.2011 р. становить 66693, 18 грн.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 66693, 18 грн., а відповідач наведені позивачем обставини не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервісна компанія “Простір” про стягнення 66693, 18 грн. заборгованості за використану теплову енергію підлягають задоволенню.

Окрім того, у зв’язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов’язань за договором № 33-0610 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 15.04.2004 р. щодо оплати за використану теплову енергію, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 01.10.2010 р. до 28.02.2011 р. у сумі 2050, 82 грн.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 7 додатку № 4 договору № 33-0610 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 15.04.2004 р. встановлено, що відповідачу на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) позивачем нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В силу положення ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приймаючи до уваги наведене, зважаючи на те, що у встановлений договором строк відповідач не виконував належним чином свої зобов’язання щодо сплати за використану теплову енергію, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 2050, 82 грн. за період з 01.10.2010 р. до 28.02.2011 р. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 544, 85 грн. та 1800, 97 грн. - інфляційних нарахувань за період з 01.02.2010 р. до 28.02.2011 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань, здійснений позивачем, та встановлено факт прострочення відповідачем грошового зобов’язання, тому підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 544, 85 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 1800, 97 грн.

Зважаючи на те, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервісна компанія “Простір” (04050, м. Київ, вул. Тургенівська, буд. 82 а, код –32253916), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, код - 00131305) заборгованість за використану теплову енергію у розмірі 66693 (шістдесят шість тисяч шістсот дев’яносто три) грн. 18 коп., пені - 2050 (дві тисячі п’ятдесят) грн. 82 коп., інфляційні нарахування –1 800 (одна тисяча вісімсот) грн. 97 коп., 3 % річних –544 (п’ятсот сорок чотири) грн. 85 коп., 710 (сімсот десять) грн. 90 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 21.06.2011 р.