Рішення № 17268635, 14.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/9814.06.11 За первісним позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Київської міської ради та Шевченківської районної у м. Києві ради

До 1) Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук

«Міжнародний діловий центр»

2) Закладу освіти «Центр позашкільної освіти «Веселка»

Треті особи на стороні позивача

1) Фонд державного майна України

2) Головне управління комунальної власності міста Києва Київської міської державної адміністрації

Третя особа на стороні відповідача Закрите акціонерне товариство «Імпульс - МДЦ»

Про визнання недійсними договорів та розпоряджень, визнання права власності

За зустрічним позовом Закладу освіти «Центр позашкільної освіти «Веселка»

До 1)Київської міської ради

2) Шевченківської районної у м. Києві ради

Треті особа,

які не заявляє самостійних вимог на стороні позивача

1)Благодійний фонд сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр»

2)Закрите акціонерне товариство «Імпульс - МДЦ»

Треті особиякі не заявляють самостійних вимог на стороні відповідачів

1)Фонд державного майна України

2)Головне управління комунальної власності міста Києва Київської міської державної адміністрації

За участю Заступника Генерального прокурора України

Про визнання права власності

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

Від прокуратури Орленко А.О. посвідчення № 128;

Від позивачів (за первісним позовом) 1) ОСОБА_1 дов. від 26.05.2011 року;

2) ОСОБА_2 дов. від 13.01.2011 року;

Від відповідачів (за первісним позовом) 1) ОСОБА_3 дов. від 05.05.2011 року;

2) ОСОБА_4 дов. від 28.04.2011 року;

Від третіх осіб на стороні позивача (за первісним позовом)

1) не зявились;

2) не зявились;

Від третьої особи на стороні відповідача (за первісним позовом) не зявились ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 20.04.2011 року Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Київської міської ради та Шевченківської районної у м. Києві ради звернувся до суду із заявою, згідно якої просив суд вжити запобіжні заходи, а саме витребувати у Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" договір № 29/05-98 від 29.05.1998 року, договір № 25/06-98 від 25.06.1998 року, договір № 05-01-99 від 05.01.1999 року, договір купівлі-продажу від 26.03.2004 року та накласти арешт на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. І. Франка, 28 (літери "А" і "Б").

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Київ, вул. І. Франка, 28 (літери "А" і "Б") були відчужені з державної власності у поза приватизаційний спосіб, що порушує норми чинного законодавства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2011 року розгляд заяви про вжиття запобіжних заходів призначено на 22.04.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2011 року заяву про вжиття запобіжних заходів задоволено.

04.05.2011 року на розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Київської міської ради та Шевченківської районної у м. Києві ради до Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр»та Закладу освіти «Центр позашкільної освіти «Веселка»про:

-визнання недійсними договорів № 29/05-98 від 29.05.1998 року, № 25/06-98 від 25.06.1998 року, № 05-01-99 від 05.01.1999 року, договору купівлі-продажу від 26.03.2004 року та розпоряджень Радянської районної державної адміністрації м. Києва № 701 від 16.06.1998 року та № 160 від 11.03.1999 року;

- визнання права власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Київ, вул. І. Франка, 28 (літери «А»і «Б»), загальною площею 727, 7 кв.м.;

-витребування у Благодійного Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр»нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Київ, вул. І. Франка, 28 (літери «А»і «Б»), загальною площею 7,6 кв.м. на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради;

-витребування у Закладу освіти «Центр позашкільної освіти «Веселка»нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Київ, вул. І. Франка, 28 (літери «А»і «Б»), загальною площею 720, 1 кв.м. на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2011 року порушено провадження у справі, залучено на стороні позивача Фонд державного майна України у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та призначено до розгляду на 16.05.2011 року.

Представник третьої особи у судовому засіданні 16.05.2011 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з позовною заявою.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні 16.05.2011 року заявив клопотання про здійснення фіксування судового засідання, витребування додаткових доказів, залучення третіх осіб та про припинення провадження у справі.

Прокурор заперечував проти заявлених відповідачем 2 клопотань. Крім того, прокурор на виконання вимог ухвали суду від 05.05.2011 року подав докази та письмові пояснення.

Представник позивача 2 частково подав витребувані ухвалою суду докази та підтримав заперечення прокурора щодо заявлених відповідачем 2 клопотань.

Представники позивача 1, відповідача 1 не зявились у судове засідання 16.05.2011 року, вимоги ухвали суду від 05.05.2011 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2011 року відкладено розгляд справи до 24.05.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2011 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Головне управління комунальної власності міста Києва Київської міської державної адміністрації.

24.05.2011 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем 2 була подана зустрічна позовна заява, відповідно до якої останній просить суд визнати за ним право власності на нежитлові будівлі, які знаходять за адресою м. Київ, вул. І. Франка, 28 (літери А та Б), загальною площею 720, 1 кв. м.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2011 року зустрічну позовну заяву Закладу освіти «Центр позашкільної освіти «Веселка»до розгляду з первісним позовом по справі № 27/98.

23.05.2011 року прокурор подав через загальний відділ діловодства суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої уточнив нормативно-правове обґрунтування позовних вимог, а також уточнився в частині визнання недійсним розпорядження Радянської районної державної адміністрації м. Києва № 701 від 16.06.998 року та просив суд визнати недійсними пункти 2, 3 розпорядження Радянської районної державної адміністрації м. Києва від 16.06.1998 № 701 та пункт 4 розпорядження в частині прохання Комунального підприємства Київського міського бюро технічної інвентаризації відповідно до пункту 2 розпорядження внести зміни до існуючих реєстраційних документів та нежитлові приміщення, зазначені в пункті 2 розпорядження, закріпити за Благодійним фондом сприяння розвитку гуманітарні та економічних наук «Міжнародний діловий центр» і зареєструвати відповідні свідоцтва про право власності на зазначений обєкт нерухомості замість існуючих правовстановлюючих документів.

У судовому засіданні 24.05.2011 року прокурор підтримав подану заяву про уточнення позовних вимог.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до початку розгляду справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на вищевикладене, судом прийнята до розгляду подана прокуратурою заява про уточнення позовних вимог.

Представник позивача 1 у судове засідання 24.05.2011 року не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні 24.05.2011 року повторно подав клопотання про залучення у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління комунальної власності міста Києва Київської міської державної адміністрації та Відділ з питань майна комунальної власності Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представника відповідача 2, суд відхилив клопотання відповідача 2 про залучення зазначених осіб, оскільки Головне управління комунальної власності міста Києва Київської міської державної адміністрації залучено до участі у справі у якості третьої особи ухвалою суду від 17.05.2011 року, а щодо Відділу з питань майна комунальної власності Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, то суд не вбачає підстав у його залученні.

Крім того, представник відповідача 2 подав заяву про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Закрите акціонерне товариство «Імпульс- МДЦ».

До того ж, представник відповідача 2 подав клопотання про витребування у Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації доручення Київської міської державної адміністрації № 4761 від 17.03.1998 року та № 4761 від 20.05.1998 року рішення сесії УП сесії ХХIII скликання від 27.01.1999 року Радянської ради м. Києва та листи-дозволи Київської міської державної адміністрації від 08.06.1998 року, № 002-386 від 16.06.1998 року, № 010-632. на підставі яких приймалися розпорядження Радянської районної державної адміністрації м. Києві № 701 від 16.06.1998 року та № 160 від 11.03.1999 року. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач 2 вказав, що дослідження даних доказів має істотне значення для справи та може встановити чи мала право Радянська районна державна адміністрація м. Києва приймати оскаржувані розпорядження та укладати договори.

Так, в обґрунтування зазначеного клопотання, відповідач не вказав обставини, що перешкоджають наданню доказів відповідачем 2. Враховуючи вказане, суд відхилив клопотання про витребування доказів.

Також, представник відповідача 2 заявив клопотання про припинення провадження у справі. Обґрунтовуючи заявлене клопотання відповідач 2 зазначив, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є субєктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу (рішення Конституційного суду України № 10-рп/2010 від 01.04.2010 року.

Стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у звязку із здійсненням субєктом владних повноважень управлінських функцій.

Беручи до уваги викладене, відповідач 2 зазначає, що даний спір не підвідомчий господарським судам України.

Суд відмовив у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі, оскільки згідно п. 3 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України № 04-5/120 від 27.06.2007 року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»встановлено, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації;

Представники третіх осіб у судове засідання 24.05.2011 року не зявилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2011 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Закрите акціонерне товариство «Імпульс - МДЦ»та відкладено розгляд справи до 31.05.2011 року, оскільки останні є стороною оспорюваного договору № 29/05-98 від 29.05.1998 року.

У судовому засіданні 31.05.2011 року прокурор надав рішення Радянської районної ради м. Києва № 4.14 від 27.01.1999 року та відповідь Виконавчого органу Київської міської ради щодо направлення доручення Київської міської державної адміністрації № 4761 від 20.05.1998 року.

Представник відповідача 1 заяви клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи на вирішення якої поставити питання щодо загальної площі нежитлових будівель, які знаходяться за адресою м. Київ, вул. І. Франка, 28 (літер А та Б).

Прокурор заперечував проти призначення експертизи.

Представник відповідача 2 підтримав клопотання представника відповідача 1 про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Відповідно до ч.1 ст. 41 ГПК України, для розяснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (Інформаційний лист Вищого Господарського Суду України від 27.11.2006 р. N 01-8/2651 «Про деякі питання призначення судових експертиз»).

Враховуючи вищевикладене, суд відхилив клопотання відповідача 2 про призначення судової будівельно-технічної експертизи, оскільки для встановлення даних, що входять до предмета експертизи, суд не потребує спеціальних знань експертів.

Крім того, представник відповідача 2 подав заяву про збільшення позовних вимог за зустрічним позовом, відповідно до якої, окрім заявлених позовних вимог, просить суд стягнути з відповідачів витрати на утримання, збереження та поліпшення майна у сумі 36309119, 00 грн.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача, зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Неправомірно висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви, оскільки під зміною предмету позову слід розуміти зміну за тією ж матеріально-правовою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Враховуючи зазначене, суд відхилив заяву відповідача 2 про збільшення позовних вимог.

До того ж, відповідач 1 просив суд витребувати у Київського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна інформацію про те чи є Благодійний фонд сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр» власником нежитлових будівель, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул.. І. Франка, 28 (літер А та Б).

Також, відповідач 1 надав суду письмові пояснення, у відповідності до яких просить суд у разі задоволення первісних позовних вимог щодо визнання договорів недійсними, застосувати наслідки недійсності правочинів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2011 року відкладено розгляд справи до 14.06.2011 року, витребувано у Київського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна відомості щодо власника нежитлових будівель, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. І. Франка, 28 (літер «А» загальною площею 662,0 кв. м. та літер «Б»загальною площею 58, 1 кв. м) та копію технічної довідки характеристики на зазначені будівлі. А також, відомості щодо власників квартири № 6 у будинку № 2-в по вул. Червонопільській у м. Києві, квартири № 22 по вул. Косіора, 16 та квартири № 26 по вул. Серафимовича, 9 у м. Києві за період з дати реєстрації по сьогоднішній день та уповноважено на отримання зазначених відомостей прокурора

У судовому засіданні прокурор надав відомості з Київського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна.

Представники відповідачі повторно заявили клопотання про призначення судової будівельно-технічної та економічної експертизи на вирішення якої поставити питання щодо загальної площі та вартості нежитлових будівель, які знаходяться за адресою м. Київ, вул. І. Франка, 28 (літер А та Б).

Суд відхилив клопотання відповідачів про призначення судової будівельно-технічної експертизи, оскільки для встановлення даних, що входять до предмета експертизи, суд не потребує спеціальних знань експертів.

Представник Фонду державного майна України у судовому засіданні надав пояснення по суті спору, відповідно до яких зазначив, що дійсно було порушено приватизаційний порядок відчуження нежитлових будівель, які знаходяться за адресою м. Київ, вул. І. Франка, 28, зазначене майно не було включено до переліку обєктів, які підлягають приватизації. За таких обставин він підтримав первісні позовні вимоги та просив суд первісний позов задовольнити.

У судовому засіданні 14.06.2011 року оголошено перерву до 15:00.

Після перерви сторони підтримали свої позовні вимоги та заперечення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 26 від 13.01.1992 року «Про формування комунального майна міста та районів»у власність територіальної громади Радянського району м. Києва передано нежитлові приміщення та будівлю по вул. І. Франка, 28 у м. Києві.

05.01.1997 року між Відділом освіти Радянської райдержадміністрації, діючого згідно угоди про передачу в господарське віддання комунального майна відділу освіти Радянського району м. Києва від 01.10.1992 року (надалі - орендодавець) та Благодійним Фондом сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр»(надалі орендар, Фонд) уклали договір оренди нежитлових приміщень (будівель, споруд), відповідно до якого орендавець передав, а орендар прийняв в орендне користування виключно для використання під статутні цілі та завдання Фонду (розміщення його структурних підрозділів) одноповерхову нежилу будівлю площею 112, 5 кв. м. по вул. І. Франка, 28 згідно акту прийому-передачі.

Відповідно до п. 4.1 договору оренди, при здійсненні цього договору, сторони (на підставах доручень додаткових угод і контрактів, що будуть невідємною частиною цього договору) можуть обєднувати грошові, матеріально-технічні, орендно-майнові та інші права володіння (управління), що знаходяться у їх підпорядкуванні для досягнення обопільних інтересів та співробітництва, не заборонених діючим законодавством, в тому числі з правом викупу, міна майна згідно ст. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

29.05.1998 року Радянська районна державна адміністрація м. Києва (надалі - Адміністрація), Благодійний Фонд сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр»(надалі - Фонд) та Закрите акціонерне товариство «Імпульс-МДЦ»(надалі - ЗАТ) уклали договір № 29/05-98.

Згідно із п. 1.1 договору № 29/05-98, предметом договору є уточнення порядку, умов та строків реалізації проекту реконструкції нежилих приміщень будівель по вул.. І. Франка, 28 та комплексного використання прилеглої до них земельної ділянки для розміщення структурних підрозділів Благодійного Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр».

Відповідно до п. 2.1 договору ЗАТ передало згідно акту №1/568 від 30.07.1997 року квартиру №6 у будинку №2-в по вул. Червонопільській на умовах комунальної власності (ця квартира має загальну площу 59,1 кв.м. і складається з двох жилих кімнат площею 34,0 кв.м., її експертна оцінка становить 84 749 (вісімдесят чотири тисячі сімсот сорок дев'ять) грн. та додатково передає квартири №22 у буд. №16 по вул. Косіора (ця квартира має загальну площу 87,88 кв.м. і складається з чотирьох жилих кімнат площею 53,67 кв.м., її експертна оцінка становить 126 100 (сто двадцять шість тисяч сто) грн. та №26 в буд. №9 по вул. Серафимовича (ця квартира має загальну площу 62,1 кв.м. і складається з чотирьох жилих кімнат площею 39,7 кв.м., її експертна оцінка становить 89 100 (вісімдесят дев'ять тисяч сто) грн. Адміністрації на умовах комунальної власності, а Адміністрація в порядку проведення взаєморозрахунків передає Фонду нежилі приміщення в будівлях по вул. І. Франка, 28 (окремо розташоване підсобне приміщення площею 38,5 кв.м., його експертна оцінка становить 4 000 (чотири тисячі) грн.), нежилі приміщення в фасадній частині будинку на першому та другому поверсі, які складаються з шести кімнат, двох коридорів та сходових приміщень загальною площею 207,8 кв.м., їх експертна оцінка становить 178 078 (сто сімдесят вісім тисяч сімдесят вісім) грн., підвальне приміщення площею 57,7 кв.м., еспертна оцінка якого становить 34 610 (тридцять чотири тисячі шістсот десять) грн., на правах власності для виконання робіт по їх ремонту, реконструкції та послідуючого використання під статутні цілі та завдання Фонду.

Згідно із п. 2.3 договору оренди сторони набувають права власності на зазначені квартири та нежилі приміщення, що зазначені у п.2.1., з моменту укладення цього договору за умов оформлення Адміністрацією, замість існуючих правовстановлюючих документів. Свідоцтва на право власності майна, окремо по кожній квартирі, що переходять до комунальної власності району та на нежилі приміщення на правах власності Фонду і наступної їх реєстрації у Київському міському бюро технічної інвентаризації. Радянською районною державною адміністрацією видано розпорядження № 701 від 16.06.1998 року, відповідно до якого доручено Державному підприємству по утриманню житлового фонду району та відділу обліку та розподілу житлової площі прийняти в комунальну власність району квартири № 22 по вул. Косіора, 16 загальною площею 87, 88 кв.м. та № 26 по вул. Серафимовича, 9 загальною площею 62, 1 кв.м., відповідно договору № 29/05-98 від 29.05.1998 року. А також, доручено Управлінню комунального майна району відповідно договору № 29/05-98 від 29.05.1998 року та даного розпорядження видати Благодійному Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр»свідоцтво про право власності на обєкти нерухомості нежитлові приміщення в будівлі по вул. І. Франка, 28 загальною площею 304, 0 кв.м замість існуючих правовстановлюючих документів про право власності на квартири № 22 по вул. Косіора, 16 та № 26 по вул. Серафимовича, 9, що у відповідності п.1 даного розпорядження увійшли до складу комунального майна району. На підставі зазначеного розпорядження Радянською районною державною адміністрацією м. Києва видано свідоцтво № 134 від 18.06.1998 року про право власності, згідно із яким Благодійному Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр»на праві колективної власності належить нежитлові приміщення та будівля загальною площею 304 кв.м., розташовані у м. Києві за адресою: вул.. І. Франка, 28. 25.06.1998 року Благодійний Фонд сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр»та Відділ освіти Радянської районної державної адміністрації м. Києва уклали договір № 25/06-98 про спільну діяльність сприянню розвитку гуманітарних та економічних наук.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, сторони домовились, що вони обєднують наявні права, повноваження та обовязки, в тому числі фінансово-матеріальні, майнові, інтелектуальні та інші права власності (володіння, управління) для створення матеріально-технічної бази спеціалізованого закладу освіти по вул.. І. Франка, 28 для підготовки старшокласників району та дітей працівників іноземних представництв, що перебувають у м. Києві, по міжнародним програмам навчання, із залученням до учбово-навчального процесу провідних вчених Київських Національних педагогічного та економічного університетів, фахівців іноземних наукових закладів.

05.01.1999 року Радянська районна державна адміністрація м. Києва, Благодійний Фонд сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр»та Відділ освіти Радянської районної державної адміністрації м. Києва (надалі - Відділ) уклали договір № 05-01-99.

Предметом даного договору є уточнення і погодження порядку та умов проведження ремонту (реконструкції) та облаштування нежитлових приміщень у будинку № 6-А по вул.. Зоологічній для послідуючого переміщення до них адміністрації Відділу (з вул. Пирогова, 2-А) та його бухгалтерії (з вул. І. Франко, 28), а також передачі Фонду нежитлових приміщень (в цілому будівлі) по вул. І. Франка, 28 на умовах власності, для використання під статутні цілі та завдання фонду (п. 1.1 договору № 05-01-99).

11.03.1999 року Радянською районною державною адміністрацією видано розпорядження № 160, відповідно до якого Радянською районною державною адміністрацією доручено перемістити відділ освіти та підпорядковані служби і бухгалтерію із нежитлових будівель по вул. І. Франка № 28 та вул. Пирогова № 2-а в нежитлове приміщення по вул. Зоологічній, 6-а після завершення капітального ремонту в строк до 1 червня 1999 року. Також, зобовязано Відділ освіти передати Благодійному Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр»нежитлові приміщення (будівлі) по вул. І. Франка, 28 площею 727, 7 кв. м. в установленому порядку.

На підставі зазначеного розпорядження Радянською районною державною адміністрацією м. Києва видано свідоцтво № 179 від 13.04.1999 року про право власності, згідно з яким Благодійному Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр»на праві колективної власності належать нежитлові приміщення та будівлі загальною площею 727, 7 кв.м. розташовані у м. Києві за адресою: вул. І. Франка, 28.

В подальшому, 26.03.2004 року на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель Благодійний Фонд сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр»продав, а Заклад освіти «Центр позашкільної освіти «Веселка»купив нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця І. Франка, під номером двадцять вісім (літер «А»і літер «Б»). Будівлі мають загальну площу 720,1 кв.м. за згаданою адресою і складаються з:

- будівлі літер «А»(двоповерхова з підвалом) загальною площею 662,0 кв.м.;

- будівлі літер «Б»(одноповерхова з підвалом) загальною площею 58,1 кв.м.

Звертаючись до суду з позовними вимогами Заступник генерального прокурора України зазначив, що за результатами перевірки, проведеної у березні-квітні 2011 року Генеральною прокуратурою України встановлено, що Радянською районною державною адміністрацією м. Києва незаконно відчужено нежитлові приміщення та будівлю, розташовані по вул. І. Франка, 28 у м. Києві, а саме відчужено у поза приватизаційний спосіб.

Враховуючи зазначене Заступник генерального прокурора України звернувся до суду з позовними вимогами (з урахуванням уточнень до позовних вимог) про:

-визнання недійсними договорів № 29/05-98 від 29.05.1998 року, № 25/06-98 від 25.06.1998 року, № 05-01-99 від 05.01.1999 року, договору купівлі-продажу від 26.03.2004 року та розпоряджень Радянської районної державної адміністрації м. Києва № 160 від 11.03.1999 року та пункти 2, 3 розпорядження Радянської районної державної адміністрації м. Києва від 16.06.1998 № 701 та пункт 4 розпорядження в частині прохання Комунального підприємства Київського міського бюро технічної інвентаризації відповідно до пункту 2 розпорядження внести зміни до існуючих реєстраційних документів та нежитлові приміщення, зазначені в пункті 2 розпорядження, закріпити за Благодійним фондом сприяння розвитку гуманітарні та економічних наук «Міжнародний діловий центр» і зареєструвати відповідні свідоцтва про право власності на зазначений обєкт нерухомості замість існуючих правовстановлюючих документів;

- визнання права власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Київ, вул. І. Франка, 28 (літери «А»і «Б»), загальною площею 727, 7 кв.м.;

-витребування у Благодійного Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр»нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Київ, вул. І. Франка, 28 (літери «А»і «Б»), загальною площею 7,6 кв.м. на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради;

-витребування у Закладу освіти «Центр позашкільної освіти «Веселка»нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Київ, вул. І. Франка, 28 (літери «А»і «Б»), загальною площею 720, 1 кв.м. на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідачі заявили клопотання про застосування строків позовної давності.

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В свою чергу заступник Генерального прокурора України звернуся із заявою про відновлення пропущеного строку позовної давності.

Зазначена заява мотивована тим, що відповідно до рішень Київської міської ради № 162/1139 від 30.01.2011 року «Про адміністративно-територіальний устрій м. Києва», № 280/1257 від 27.04.2001 року «Про межі нових адміністративних районів м. Києва та організаційні заходи по проведенню адміністративно-територіальної реформи», № 3/1437 від 06.09.2001 року «Про районні у місті Києві ради»Радянську районну у м. Києві раду ліквідовано. Про незаконність же відчуження з власності територіальної громади м. Києва обєкта нерухомості, розташованого у м. Києві по вул. І. Франка, 28, Генеральною прокуратурою України виявлено у березні-квітні 2011 року в ході проведення перевірки.

Частиною 5 ст. 267 ЦК України встановлено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку про відновлення строку позовної давності.

Розглянувши первісні позовні вимоги, оцінивши наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд задовольняє первісні позовні вимоги частково враховуючи наступне.

Відповідно до п. 4 ст. 2 Закону України «Про власність»(чинному на момент укладення договорів) на території України існує приватна, колективна та державна власність і законодавство забезпечує власникам рівні умови захисту права власності.

До державної належать загальнодержавна та комунальна власність, субєктами права на які є відповідно держава в особі Верховної Ради України і адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних та сільських рад народних депутатів (стаття 32 Закону України «Про власність»). Згідно зі статтею 33 Закону України «Про власність»субєкти права державної власності можуть покласти обовязок управляти державним майном на відповідні уповноважені ними державні органи.

Право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти тощо належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах (пункт 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), які згідно зі статтею 143 Конституції України безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності. Як передбачено пунктом 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зазначені органи від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження обєктами права комунальної власності.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 26 від 13.01.1992 року «Про формування комунального майна міста Києва та районів»у власність територіальної громади Радянського району м. Києва передано нежитлові приміщення та будівлю по вул. І. Франка, 28 у місті Києві.

Відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України здійснюється шляхом приватизації державного майна (ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна»в редакції станом на 1998 рік).

Згідно із ст. 3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»(в редакції чинній на момент укладення договорів) приватизація обєктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні, за конкурсом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки обєктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом, у тому числі з виключним застосування приватизаційних паперів і грошових коштів; викуп.

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»встановлено, що викуп застосовується щодо обєктів малої приватизації:

-не проданих на аукціоні, за конкурсом;

-включених до переліку обєктів, що підлягають приватизації шляхом викупу;

-зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України «Про оренду державного майна».

Як зазначалося вище, 05.01.1997 року, відповідно до договору оренди нежитлових приміщень (будівель, споруд), Відділ освіти Радянської райдержадміністрації передав Благодійному Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр»в орендне користування виключно для використання під статутні цілі та завдання Фонду (розміщення його структурних підрозділів) одноповерхову нежилу будівлю площею 112, 5 кв. м. по вул. І. Франка, 28 згідно акту прийому-передачі.

Відповідно до п. 4.1 договору оренди, при здійсненні цього договору, сторони (на підставах доручень додаткових угод і контрактів, що будуть невідємною частиною цього договору) можуть обєднувати грошові, матеріально-технічні, орендно-майнові та інші права володіння (управління), що знаходяться у їх підпорядкуванні для досягнення обопільних інтересів та співробітництва, не заборонених діючим законодавством, в тому числі з правом викупу, міна майна згідно ст. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Отже, умовами договору оренди було передбачено можливість викупу державного майна площею 112,5 кв. м. по вул. І. Франка, 28 у м. Києві.

Проте, як передбачено нормами Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»викуп застосовується щодо обєктів малої приватизації зданих в оренду у разі наявності двох підстав, а саме: у разі встановлення права викупу майна у договорі оренди та укладення самого договору оренди до набрання чинності Законом України «Про оренду державного майна».

Як встановлено судом, Закон України «Про оренду державного майн»набрав чинності 2 червня 1992 року.

Таким чином, оскільки договір оренди нежилих приміщень (будівель, споруд) був укладений після набрання чинності Закону України «Про оренду державного майна»до нежилих приміщень площею 112,5 кв. м., що розташовані по вул. І. Франка, 28 у м. Києві не можливо застосовувати спосіб приватизації шляхом викупу майна зданого в оренду.

При цьому, суд зазначає, що до вищевказаного майна застосовується приватизація шляхом загального порядку викупу майна.

Згідно із ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного майна»порядок приватизації державного майна передбачає:

-опублікування списку обєктів, які підлягають приватизації, у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі;

-прийняття рішення про приватизацію обєкта на підставі поданої заяви або виходячи із завдань Державної програми приватизації та створення комісії з приватизації;

-опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію обєкта;

-проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства, що приватизується (за винятком обєктів малої приватизації);

-затвердження плану приватизації або плану розміщення акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, та їх реалізацію.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»відповідний орган приватизації публікує в інформаційному бюлетені та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, перелік обєктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, який містить назву обєкта приватизації та його місцезнаходження. Зазначений перелік публікується за 15 днів з дня прийняття рішення про затвердження переліку обєктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Ціна продажу обєкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, визначається експертним шляхом або способами, що враховують потенційну прибутковість, відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за винятком обєктів приватизації, розташованих у зоні гарантованого добровільного відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи). Не допускається безоплатна передача у власність будівель (споруд, приміщень), крім випадків, передбачених чинним законодавством (ст. 12 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»).

Отже, одними із основних принципів приватизації є затвердження переліку обєктів приватизації та повне, своєчасне і достовірне інформування громадян про порядок приватизації та відомості про обєкти приватизації.

Так, відповідачем 1 не надано доказів того, що відчуження нежилих приміщень в будівлях по вул. І. Франка, у м. Києві у власність Благодійному фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр»здійснено у відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», а саме, що вказане майно затверджено до переліку обєктів, які підлягають приватизації шляхом викупу та в друкованих видання було опубліковано відомості про назву обєкта приватизації, його місцезнаходження.

Статтею 29 Закону України «Про приватизацію державного майна»порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу обєкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації. Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню

Право володіння, користування і розпорядження обєктом приватизації переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 22 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»).

Судом встановлено, що договір № 29/05-98 від 29.05.1998 року на підставі якого здійснювалась передача у власність Благодійному фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр»нежилих приміщень, що розташовані по вул. І. Франка, 28 у м. Києві, нотаріально не посвідчений.

Статтею 47 Цивільного кодексу УРСР (в редакції яка діяла на час укладання договору) передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обовязкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього кодексу.

Недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей (ст. 48 ЦК УРСР).

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (Розяснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111від 12.03.1999 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними»).

Згідно із ст. 59 ЦК УРСР угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Беручи до уваги те, що договір № 29/05-98 від 29.05.1998 року укладений з порушенням встановленого законодавством порядку відчуження державного майна, а саме укладений без врахування належного порядку продажу обєкта малої приватизації шляхом викупу та зважаючи не те, що сторонами недодержано обовязкового нотаріального посвідчення договору, суд визнає договір № 29/05-98 від 29.05.1998 року недійсним з моменту укладення.

Щодо вимог про визнання недійсними договору про спільну діяльність сприянню розвитку гуманітарних та економічних наук № 25/06-98 від 25.06.1998 року та договору № 05-01-99 від 05.01.1999 року, то вони похідними від вимоги про визнання недійсним договору № 29/05-98 від 29.05.1998 року, оскільки договір № 25/06-98 від 25.06.1998 року встановлює порядок розпорядження відповідачем 1 майном переданим за договором № 29/05-98 від 29.05.1998 року, а договір № 05-01-99 від 05.01.1999 року збільшує розмір переданих відповідачеві 1 нежилих приміщень.

Отже, оскільки договір № 29/05-98 від 29.05.1998 року судом визнаний недійсним з моменту укладення, то і вимоги про визнання недійсними договорів № 25/06-98 від 25.06.1998 року та № 05-01-99 від 05.01.1999 року підлягають задоволенню.

Акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязків характер для субєктів цих відносин.

В частині 2 статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

До основних принципів здійснення місцевого самоврядування у відповідності до ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належить, зокрема, принцип законності.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі (Розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 2-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»).

Так, судом встановлено, що розпорядженнями Радянської районної державної адміністрації м. Києва № 701 від 16.06.1998 року та № 160 від 11.03.1999 року у відповідності до договору № 29/05-98 від 29.05.1998 року було передано у власність Благодійного Фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр»нежитлові приміщення в будівлі по вул. І. Франка, 28 у м. Києві.

Як зазначалося раніше, вищевказані нежитлові приміщення були переданні у власність відповідача 1 без дотримання приватизаційного порядку відчуження державного майна.

Таким чином, вищезазначені розпорядження Районної державної адміністрації м. Києва не відповідають вимогам чинного на момент прийняття законодавства, а тому суд визнає недійсними розпорядження Радянської районної державної адміністрації м. Києва № 160 від 11.03.1999 року та пункти 2, 3 розпорядження Радянської районної державної адміністрації м. Києва № 170 від 16.06.1998 року та пункт 4 розпорядження в частині прохання Комунального підприємства Київського міського бюро технічної інвентаризації відповідно до пункту 2 розпорядження внести зміни до існуючих реєстраційних документів та нежитлові приміщення, зазначені в пункті 2 розпорядження, закріпити за Благодійним фондом сприяння розвитку гуманітарні та економічних наук «Міжнародний діловий центр» і зареєструвати відповідні свідоцтва про право власності на зазначений обєкт нерухомості замість існуючих правовстановлюючих документів.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 26.03.2004 року, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (у редакції чинній станом на 26.03.2004 року) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. (ст. 658 ЦК України).

Отже, однією із основних умов продажу майна є наявність у продавця права власності на дане майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»право володіння, користування і розпорядження обєктом приватизації переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Враховуючи те, що договір № 29/05-98 від 29.05.1998 року визнаний недійсним, він не створює для сторін юридичних наслідків, а тому Благодійний Фонд сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр»не набув права власності на майно, а саме: нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. І. Франка, 28 та не міг продати зазначено майно третій особі.

Зважаючи на те, що спірне майно було відчужене за договором купівлі-продажу нежитлових будівель від 26.03.2004 року не власником майна, суд визнає його недійсним з моменту укладення.

Крім того, заступник Генерального прокурора України просить суд визнати право власності на нежитлові будівлі загальною площею 727, 7 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. І. Франка, 28 (літери «А»та «Б») за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради та витребувати з відповідача 1 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Київ, вул. І. Франка, 28 (літери «А»та «Б») площею 7,6 кв. м. та з відповідача 2 нежитлові приміщення розташовані за адресою: м. Київ, вул. І. Франка, 28 (літери «А»та «Б») площею 720, 1 кв. м.

Заперечуючи проти даних позовних вимог відповідач 2 подав зустрічний позов про визнання за Закладом освіти «Центр позашкільної освіти «Веселка»право власності на нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою м. Київ, вул.. І. Франка, 28 (літери «А»та «Б») загальною площею 720,1 кв. м.

В обґрунтування заявлених позовних вимог відповідач 2 зазначає, що статтею 330 ЦК України встановлено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Добросовісний набувач це набувач майна за відплатним договором, яке було придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (ст. 388 ЦК України).

На дату укладення договору купівлі-продажу від 26.03.2004 року Благодійний фонд сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «міжнародний діловий центр»був власником нежитлових будівель, які знаходяться за адресою м. Київ, вул. І. Франка, 28 (літери «А»та «Б»), загальною площею 720, 1 кв.м. на підставі свідоцтва про право власності виданого Радянською державною адміністрацією м. Києва № 179 від 13.04.1999 року, а отже відповідач 2 не знав і не міг знати, що відповідач 1 не мав права його відчужувати, а отже Заклад освіти «Центр позашкільної освіти «Веселка»є добросовісним набувачем.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 10.06.1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності»закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п'ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях.

Згідно із п. 3 Указу Президента України від 10.06.1997 року № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності»громадяни, державні органи, підприємства, установи, організації під час здійснення своїх прав і обов'язків повинні застосовувати закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, опубліковані в офіційних друкованих виданнях або одержані у встановленому порядку від органу, який їх видав.

Таким чином, оскільки одним із основних принципів чинності нормативно-правових актів є доведення їх змісту до фізичних та юридичних осіб, суд приходить до висновку, що необізнаність відповідача 2 положень чинного законодавства щодо відчуження державного майна не встановлює за ним статусу добровільного набувача.

На підтвердження визнання права власності за нежитловими приміщеннями, які знаходяться за адресою м. Київ, вул. І. Франка, 28 (літери «А»та «Б»), загальною площею 720, 1 кв.м. відповідач 1 надав суду реєстраційне посвідчення на нежитлові будівлі загальною площею 720,1 кв.м., що розташовані в м. Києві по вул. І. Франка, 28 та договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 26.03.2004 року.

При цьому, договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 26.03.2004 року визнаний в судовому порядку недійсним з моменту укладення.

Самі лише свідоцтва про право власності на певний обєкт майна не є правовстановлюючими документами (Лист Вищого арбітражного суду України № 01-8/98 від 31.01.2001 року «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, повязані із здійсненням права власності та його захистом»).

Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи те, що відповідач 2 не надав належних та допустимих доказів наявності правовстановлюючих документів на нежитлові будівлі загальною площею 720,1 кв.м., що розташовані в м. Києві по вул. І. Франка, 28, суд відмовляє у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Водночас, ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, у звязку із визнанням договорів та розпоряджень недійсними, нежитлові будівлі, що розташовані в м. Києві по вул. І. Франка, 28 є комунальною власністю територіальної громади.

При цьому, оскільки відповідно до рішень Київської міської ради № 162/1139 від 30.01.2001 року «Про адміністративно-територіальний устрій м. Києва», № 280/1257 від 27.04.2001 року «Про межі нових адміністративних районів м. Києва та організаційні заходи по проведенню адміністративно-територіальної реформи», № 3/1437 від 06.09.2001 року «Про районні у місті Києві ради» Радянську районну у місті Києві раду ліквідовано, а її правонаступником у межах нового адміністративно-територіального поділу є Шевченківська районна у м. Києві рада, то нежитлові будівлі, що розташовані в м. Києві по вул. І. Франка, 28 перейшли до комунальної власності територіальної громади Шевченківської районної у м. Києві ради.

Разом з тим, відповідно до рішень Київської міської ради № 7/4819 від 09.09.2010 року «Про питання організації управління районами у м. Києві»та № 284/5096 від 02.12.2010 року «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва»районні у місті Києві ради припинено шляхом ліквідації; утворено ліквідаційні комісії; визнано такими, що втратили чинність, додатки № 2-12 до рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001 року «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва», у яких зазначено перелік майна, переданого до комунальної власності районів м. Києва.

Відповідно до рішення Київської міської ради № 7/4819 від 09.09.2010 року «Про питання організації управління районами в міста Києві»доручено виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) протягом місяця з дня набрання чинності цим рішенням подати на розгляд Київської міської ради пропозиції щодо прийняття у власність територіальної громади міста Києва нерухомого та рухомого майна, коштів, підприємств, установ організацій та іншого майна районних у місті Києві рад та їх органів.

Оскільки судом було визнано недійсними розпорядження та договори про передачу спірного майна з дня винесення та укладення, суд визнає право власності на спірний обєкт за територіальною громадою в особі Київської міської ради.

Водночас, суд зазначає, що згідно листа Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна», який наявний в матеріалах справи загальна площа нежитлових будівель по вул. І. Франка, 28 у місті Києві становить 720, 1 кв. м. та зареєстрована за Закладом освіти «Центр позашкільної освіти «Веселка».

Ні прокуратура, ні позивачі не надали суду належних та допустимих доказів того, що загальна площа вищезазначених будівель становить 727, 7 кв.м., а тому суд задовольняє позовні вимоги про визнання права власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на нежитлові будівлі, які розташовані за адресою м. Київ, вул. І. Франка, 28 частково загальною площею 720, 1 кв.м.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно.

Оскільки, судом встановлено, що нежитлові будівлі, які розташовані за адресою м. Київ, вул. І. Франка, 28 загальною площею 720, 1 кв. м. перебувають у володінні Закладу освіти «Центр позашкільної освіти «Веселка», суд витребовує зазначене майно на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Разом з тим, позивачами не доведено, що у володінні Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр»знаходяться нежитлові будівлі які розташовані за адресою м. Київ, вул. І. Франка, 28 загальною площею 7, 6 кв. м., а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, суд зазначає, що у вирішенні питання про застосування передбачених законом наслідків недійсності угоди господарському суду слід виходити із змісту позовних вимог. Якщо спір з цього приводу між сторонами відсутній, у господарського суду немає правових підстав зобовязувати їх вчиняти дії, прямо передбачені законом, зокрема частиною другою статті 48 ЦК УРСР (Розяснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнання угод недійсними»).

Так, суд вказує, що відповідачі не зверталися в даному провадженні з окремими позовними вимогами про застосування наслідків недійсності угод.

Відповідно до статті 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 549, 553, 589 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Відновити строк позовної давності

2.Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

3.Визнати недійсним з моменту укладення договір № 29/05-98 від 29.05.1998 року,

укладений між Радянською районною державною адміністрацією м. Києва, Благодійним Фондом сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр»та Закритим акціонерним товариством «Імпульс - МДЦ».

4.Визнати недійсним з моменту укладення договір про спільну діяльність сприянню розвитку гуманітарних та економічних наук № 25/06-98 від 25.06.1998 року,

укладений між Благодійним Фондом сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр»та Відділом освіти Радянської районної державної адміністрації м. Києва.

5.Визнати недійсним з моменту укладення договір № 05-01-99 від 05.01.1999 року,

укладений між Радянською районною державною адміністрацією м. Києва, Благодійним Фондом сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр»та Відділом освіти Радянської районної державної адміністрації м. Києва.

6.Визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 26.03.2004 року, укладений між Благодійним Фондом сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр»та Закладом освіти «Центр позашкільної освіти «Веселка».

7.Визнати недійсним пункти 2, 3 розпорядження Радянської районної державної адміністрації м. Києва № 701 від 16.06.1998 року та пункт 4 розпорядження Радянської районної державної адміністрації м. Києва № 701 від 16.06.1998 року в частині прохання Комунального підприємства Київського міського бюро технічної інвентаризації відповідно до пункту 2 даного розпорядження внести зміни до існуючих реєстраційних документів та нежитлові приміщення, зазначені в пункті 2 розпорядження, закріпити за Благодійним Фондом сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр»і зареєструвати відповідні свідоцтва про право власності на зазначений обєкт нерухомості замість існуючих правовстановлюючих документів.

8.Визнати недійсним розпорядження Радянської районної державної адміністрації м. Києва № 160 від 11.03.1999 року.

9.Визнати право власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (01044, м. Київ, вул.. Хрещатик, 36) на нежитлові будівлі загальною площею 720,1 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. І. Франка, 28 (літери «А»і «Б»).

10.Витребувати у Закладу освіти «Центр позашкільної освіти «Веселка»(01030, м. Київ, вул.. І. Франка, 28; код ЄДРПОУ 25916800) нежитлові будівлі загальною площею 720,1 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул.. І. Франка, 28 (літери «А»і «Б») на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (01044, м. Київ, вул.. Хрещатик, 36).

11.Стягнути з Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук «Міжнародний діловий центр»(01030, м. Київ, вул. І. Франка, 28; код ЄДРПОУ 23697676) в дохід державного бюджету державне мито у сумі 77 (сімдесят сім) грн. 92 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 54 (пятдесят чотири) грн. 08 коп.

12.Стягнути з Закладу освіти «Центр позашкільної освіти «Веселка»(01030, м. Київ, вул. І. Франка, 28; код ЄДРПОУ 25916800) в дохід державного бюджету державне мито у сумі 25 326 (двадцять пять тисяч триста двадцять шість) грн. 88 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 122 (сто двадцять дві) грн. 31 коп.

13.В решті первісних позовних вимог відмовити.

14.У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

15.Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М.А.

дата підписання 20.06.2011 року