Рішення № 17267423, 06.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 16/196-40/152-40/17306.06.11 За позовомФонду державного майна України До відповідача-1Публічне акціонерне товариство «Лізингова компанія «Укртранслізинг»

До відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.І.Т.Груп»

Треті особи 1) на стороні відповідача-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології та інвестиції»

2) на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державна адміністрація залізничного транспорту України «Укрзалізниця»

За участю Генеральної прокуратури України

Провизнання недійсним рішення та визнання недійсними договорів

Суддя Ковтун С.А. (головуючий)

Суддя Власов Ю.Л.

Суддя Якименко М.М.

Представники учасників процесу:

від прокуратури Хейлик Н.М. (посв.)

від позивача ОСОБА_1 (за дов.)

від відповідача-1 не зявились

від відповідача-2 не зявились

від третьої особи-1 не зявились

від третьої особи-2 ОСОБА_2(за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фонд державного майна України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства лізингова компанія «Укртранслізинг»(відповідача-1) та товариства з обмеженою відповідальністю «Л.І.Т. Груп» (відповідача-2) про визнання недійсним рішення наглядової ради відкритого акціонерного товариства лізингова компанія «Укртранслізинг»від 26.08.2004 р. щодо надання згоди на укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, договорів купівлі-продажу нежилих приміщень №№ 52, 54 (в літ. Б), 54, 19 (в літ. В), нежилого будинку (літ. А) по вул. Щорса, 7/9 у м. Києві, укладених 29.11.2004 р. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.04.2005 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2005 р. рішення господарського суду міста Києва скасовано, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду від 05.10.2005 р. постанову Київського апеляційного господарського від 01.07.2005 р. скасовано, рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2005 р. залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 24.01.2006 р. постанову Вищого господарського суду від 05.10.2005 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2005 р. та рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2005 р. скасовано, а справу передано до господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.2006 р. справі присвоєно номер 16/196-40/152.

В подальшому позивач змінив предмет позову та просив визнати недійсним рішення, прийняте на засіданні наглядової ради відповідача-1 від 26.08.2004 р., визнати недійсними договори купівлі-продажу нежилих приміщень №№ 52, 54 (в літ. Б), 54, 19 (в літ В.), нежитлового будинку по вул. Щорса, 7/9 у місті Києві, укладені 29.11.2004 р., а також зобовязати сторони повернути другій стороні все отримане за оспорюваними договорами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення наглядової ради відповідача-1 прийняте в порушення вимог статуту товариства, у звязку з чим спірні правочини укладені головою правління з перевищенням повноважень, що зумовлює їх недійсність. Обґрунтовуючи вимогу про визнання недійсним рішення наглядової ради позивач посилається на порушення процедури скликання засідання наглядової ради, яке полягає в неповідомленні всіх її членів про збори, внаслідок чого на засідання біли присутні тільки 3 з 5 членів.

Рішенням суду від 29.05.2008 р. у позові було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.08.2008 р. рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Скасовуючи рішення колегія суддів зазначила, що висновок про дотримання порядку підготовки та проведення засідання наглядової ради відповідача-1, яке відбулося 26.08.2004 р. є помилковим .

Ухвалою суду від 18.09.2008 р. справі було присвоєно номер 16/196-40/152-40/173.

Розпорядженням голови господарського суду міста Києві від 23.12.2008 р. справу передано на розгляд судді Ковтуну С.А.

Ухвалою суду від 24.12.2008 р. справу було прийнято до провадження та призначено розгляд останньої на 09.02.2009 р..

Під час розгляду справи відкритим акціонерним товариством «Лізингова компанія «Укртранслізинг»було подано клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 09.02.2009 р. зупинено провадження у справі № 16/196-40/152-40/173 до розгляду Вищим господарським судом України справи № 27/28.

Згідно з даними автоматизованої системи «Діловодство»провадження у справі № 27/28 закінчено.

Ухвалою суду від 12.01.2011 р. поновлено провадження у справі, розгляд останньої призначено на 03.02.2011 р..

У судовому засіданні 03.02.2011 р. представником відкритого акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг»подано заяву про відвід судді. Заява мотивована упередженістю судді Ковтуна С.А., оскільки останній входив до складу суду у справі № 21/26 за позовом генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства транспорту та звязку України до відповідачів та третіх осіб на стороні відповідачів, у тому числі і ВАТ «Укртранслізинг», предметом розгляду якої було теж саме спірне приміщення по вул. Щорса, 7/9 у місті Києві, а підставою звернення було неправомірне рішення, прийняте на засіданні наглядової ради ВАТ «Укртранслізинг».

Ухвалою суду від 03.02.2011 р. заяву відкритого акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг»про відвід судді Ковтуна С.А. залишено без задоволення та ухвалено здійснювати розгляд справи № 16/196-40/152-40/173 колегіально.

Розпорядженням голови господарського суду міста Києва від 09.02.2011 р. передано справу на розгляд колегії суддів у складі: Ковтун С.А. (головуючий), Власов Ю.Л., Удалова О.Г.

Відповідачем-1 у наданому суду відзиві проти позову заперечив, зазначивши, що рішення наглядової ради було прийнято за наявності кворуму та не порушує прав позивача. Крім того рішення наглядової ради, яке оспорюється позивачем, було схвалено товариством шляхом укладення договорів купівлі-продажу, а позов акціонера про визнання недійсними укладених товариством договорів поза межами представництва не підлягає задоволенню, про що прямо зазначено у постанові пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відкрите акціонерне товариство «Укртранслізінг»перейменовано у публічне акціонерне товариство «Лізингова компанія «Укртранслізінг». У звязку з цим судом здійснено заміну сторони у порядку ст. 25 ГПК України,

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Розгляд справи призначений на 16.05.2011 р. не відбувся у звязку перебуванням судді Удалової О.Г. на лікарняному.

Розпорядженням голови господарського суду міста Києва від 16.05.2011 р. передано справу на розгляд колегії суддів у складі: Ковтун С.А. (головуючий), Власов Ю.Л., Якименко М.М.

Ухвалою суду від 19.05.2011 р. розгляд справи призначено на 06.06.2011 р..

Представники відповідачів та третьої особи-1 у судове засідання свого представника не направили, про судове засідання було повідомлено належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважених представників, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив:

08.06.1998 р. постановою Кабінету Міністрів України № 840 «Про утворення лізингової компанії «Укртранслізінг»було створено відкрите акціонерне товариство «Укртранслізінг»(правонаступник - публічне акціонерне товариство «Лізингова компанія «Укртранслізінг») (далі Товариство), засновниками якого є Фонд Державного майна України (далі Фонд) та Державна адміністрація залізничного транспорту України.

01.04.2004 р. Фонд, що діяв в інтересах Державної адміністрації залізничного транспорту України, передав до статутного фонду Товариства як оплату придбаних акцій нежитлові приміщення № 52, 54 (в літ. Б) № 54, 19 (літ. В.) та нежитловий будинок по вул. Щорса, 7/9 у м. Києві (далі Майно).

Внаслідок передачі право власності на майно набуло Товариство, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 26.05.2004 р..

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про господарські товариства»вкладами учасників та засновників товариства можуть бути, зокрема, будинки та споруди, при цьому вклад, оцінений у карбованцях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу»акції оплачуються в гривнях, а у випадках, передбачених статутом акціонерного товариства, також у іноземній валюті або шляхом передачі майна. Незалежно від форми внесеного вкладу вартість акції виражається у гривнях.

Згідно зі ст. 155 Цивільного кодексу України статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій. При цьому, відповідно до ст.ст.12, 13 Закону України «Про господарські товариства», акціонерне товариство вважається власником таких вкладів, що внесені акціонерами.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно зі ст. 160 Цивільного кодексу України в акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства. Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради.

Відповідно до п.п. 8.1.3 - 8.3 статуту Товариства з метою захисту інтересів акціонерів у Товаристві створюється наглядова рада, яка здійснює контроль за діяльністю правління Товариства. Наглядова рада є органом Товариства, який представляє інтереси акціонерів в перерві між проведенням загальних зборів. Наглядова рада Товариства формується шляхом делегування представників від акціонерів на строк 5 років у складі 5 осіб. Наглядова Рада діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами.

Згідно з п.п. 8.6.111 та 8.6.14 статуту Товариства до компетенції наглядової ради належить, зокрема, попереднє надання згоди голові правління на укладання договорів (угод) на суму, що перевищує 1 мільйон гривень, але не більше 50 (п'ятдесяти) відсотків розміру статутного капіталу Товариства, попереднє надання згоди голові правління на укладання незалежно від суми, договорів лізингу (оренди, найму) та договорів відчуження майна, яке знаходиться у лізингу (оренді, найму) або, яке внесено до статутного капіталу.

Рішення наглядової ради приймаються простою більшістю голосів присутніх членів та відсутніх з поважних причин, якщо вони однозначно письмово висловили свою думку.

Відповідно до п. 2.1. Положення про наглядову раду, затвердженого рішенням загальних зборів Товариства від 30.01.2004 р. (далі - Положення), кількісний склад наглядової ради складає 5 членів.

Згідно із п. 3.4 Положення скликання та організація засідань наглядової ради відноситься до компетенції голови наглядової ради.

Відповідно до п. 4.2 Положення засідання Наглядової раді можуть бути черговими та позачерговими, чергові засідання проводяться не менше 1 разу на рік.

Пунктами 4.3 і 4.4 цього Положення встановлено, що засідання наглядової ради скликає її голова шляхом письмового повідомлення, яке повинно бути направлене кожному членові ради не пізніше 5 календарних днів до дати їх проведення. Зміст повідомлення визначає голова наглядової ради, до компетенції якого входить формування порядку денного засідань. Таке повідомлення поштою або курєром направляється в письмовій формі кожному членові наглядової ради, повинно містити інформацію про дату, час, адресу, де проводитиметься засідання.

Відповідно до п. 4.7 Положення голова наглядової ради за два дні до її засідання зобов'язаний надіслати членам ради письмове повідомлення про остаточний порядок денний засіданні наглядової ради.

Згідно з п. 4.10. Положення, наглядова рада має право приймати рішення, якщо на засіданні чисельність присутніх та відсутніх з поважних причин, які надали свою однозначну думку у письмовій формі згідно з цим Положенням складає більшість членів наглядової ради.

Рішенням загальних зборів Товариства від 30.01.2004 р. затверджено склад наглядової ради: ОСОБА_3 - від корпорації «Міжрегіональний Промисловий Союз»(далі - «МПС»), ОСОБА_4 - від Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця», ОСОБА_5 - від МПС, ОСОБА_6 - від Фонду державного майна України, ОСОБА_7 - від МПС.

30.04.2004 р. голова наглядової ради цінними листами повідомив членів наглядової ради про графік проведення засідань чергових наглядових рад Товариства, зокрема 26.08.2004 р. з наступним порядком денним: Звіт голови правління. Надання голові правління згоди на укладення договорів.

26.08.2004 р. відбулося чергове засідання наглядової ради Товариства, оформлене протоколом № 7, на якому були присутні 3 члени наглядової ради. ОСОБА_6 - від Фонду державного майна України та ОСОБА_4 - від Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»були відсутні на засіданні наглядової ради, причини відсутності не повідомили.

Присутні на засіданні наглядової ради члени одностайно вирішили по питанню 2 надати згоду голові правління Товариства на укладення договору купівлі-продажу нерухомості, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 7/9, а саме: нежитлові приміщення № 52, 54 (в літ. Б) площею 241,60 кв.м, № 54, 19 (літ. В.) площею 120,70 кв.м та нежитловий будинок адміністративна будівля площею 2928 кв.м..

Відповідно п. 38 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»(далі Постанови) учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення.

Пунктом 39 Постанови передбачено, що рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред'явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства. Відповідачем за таким позовом є товариство.

Судом встановлено, що в порушення вимог п. 4.3 та п. 4.7 Положення голова наглядової ради у пятиденний та дводенний строк до дати засідання не надіслав членам наглядової ради відповідні письмові повідомлення.

При цьому повідомлення від 30.04.2004 р. № 19/2 про графік засідань наглядової ради у 2004 році не містить інформації про договори, надання згоди на укладення яких було предметом засідання, та не здійснено в строки, визначені п. 4.3 та п. 4.7 Положення, а тому його надсилання не може вважатись належним виконанням відповідачем-1 обовязку щодо додержання порядку скликання наглядової ради.

Отже, оскільки засідання наглядової ради 26.08.2004 р., рішення якої оформлені протоколом № 7, проведено з порушенням порядку його скликання, суд вважає вимоги про визнання недійсним рішення щодо надання згоди на укладення договорів купівлі-продажу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

29.11.2004 р. між Товариством та товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Л.І.Т. Груп»було укладено договори купівлі-продажу нежилих приміщень № 52, 54 (в літ. Б), № 54, 19 (в літ. В), нежилого будинку (літ. А) по вул. Щорса, 7/9 у місті Києві (далі договори купівлі-продажу). Загальна вартість майна склала 13167000 грн.

Договори купівлі-продажу посвідчені нотаріально та зареєстровані в реєстрі за №3981, 3982, 3983, а також зареєстровані в Державному реєстрі правочинів за № 311977, 312057, 312157.

Позивач просить визнати укладені договори купівлі-продажу недійсними з підстав укладення їх за відсутності повноважень (недійсності згоди наглядової ради на їх відчуження).

Відповідно до п. 51 постанови законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством.

Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Статтею 154 Цивільного кодексу України визначено, що установчим документом акціонерного товариства є його статут.

Абзацами 1, 2 частини 1 статті 161 Цивільного кодексу України передбачено, що виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В розумінні даної статті, особою за правочином є той, для кого виникають права і обовязки, а не представник, у якого з юридичною особою існують відносини представництва. В даному випадку, права і обовязки набуваються саме юридичною особою, а не її директором, тому саме юридична особа повинна мати достатній обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 91 ЦК| України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з моменту внесення в єдиний державний реєстр запису про її припинення.

Відповідності до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Пунктами 4.1.2 статуту Товариства визначено, що Товариство має право укладати від свого імені договори.

Отже, відповідач-1 наділений достатнім обсягом цивільної дієздатності для того, щоб вчиняти правочини, зокрема, укладати договори.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобовязана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Правові наслідки вчинення правочинів представником встановлені ст. 239 Цивільного кодексу України: правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. В той час як правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (ст. 241 Цивільного кодексу України).

Діяльність представника має здійснюватись у межах повноважень. У звязку з чим, ч. 1 ст. ст. 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Перевищення повноважень це довільне збільшення представником обсягу права на здійснення правочинів, який встановлено вказівками особи, яку представляють, або нормами права. При перевищенні повноважень представник зі своєї ініціативи розширює межі наданого йому повноваження, не погодивши такий відступ з особою, яку представляють.

Виходячи з положень ст. 241 ЦК України, можливі два варіанта поведінки особи, яку представляють, при представництві з перевищенням повноважень:- схвалення правочину; - відмова від його схвалення.

Відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Тобто, якщо від імені юридичної особи діяла посадова особа орган юридичної особи, діє презумпція наявності повноважень у такої особи, за виключенням випадків, коли особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. При цьому, третя особа визнається такою, що знала про такі обмеження, якщо вони встановлені безпосередньо законом або якщо відомості про такі обмеження внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у встановленому законом порядку.

Позивачем не доведено, що відповідачу-2 було відомо про відсутність у голови правління Товариства відповідних повноважень на укладення спірного Договору.

Відповідно до п. 12.2 статуту товариства в редакції станом на дату укладання спірних договорів (зареєстрованого 12.02.2004 р.) із змінами від 16.08.2004 р. статутний капітал товариства становив 1321601000,00 грн., тобто вартість спірного майна є меншою від 50 % розміру статутного капіталу, а, отже, надання згоди на укладання таких договорів відноситься до компетенції наглядової ради і не потребує затвердження загальними зборами Товариства (згідно із експертним висновком ТОВ «Консалтінг-центр», що є у матеріалах справи, ринкова вартість спірного майна складає 11041400,00 грн. станом на 29.02.2004 р.).

Жодних інших доказів на підтвердження того, що Договір суперечить вимогам законодавства, позивачем не надано.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем доведено порушення вимог законодавства під час скликання засідання наглядової ради, проведеної 26.08.2004 р., оформленої протоколом № 7, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Доказами, наданими позивачем, не доведено, що укладені відповідачами договори купівлі-продажу суперечить вимогам чинного законодавства.

Інших доказів недійсності спірних договорів, ніж ті, що містяться в позовних вимогах, позивачем не надано.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що позовні вимоги про визнання договорів купівлі-продажу нежилих приміщень №52, 54 (в літ. Б), №54, 19 (в літ. В), нежилого будинку (літ. А) по вул. Щорса, 7/9 у місті Києві від 29.11.2004 р. належним чином необґрунтовані, документально не доведені та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати з задоволеної позовної вимоги покладаються на відповідача-1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсними рішення наглядової ради відкритого акціонерного товариства лізингова компанія «Укртранслізинг»від 26.08.2004 р., оформлене протоколом № 7, щодо надання згоди на укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг» (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 32-Г, офіс 8; фактична адреса: 01103, м. Київ, вул. Драгомирова, 7, оф. 120, код 30674235) в дохід Державного бюджету України 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

СуддяС. А. Ковтун Рішення підписано 17.06.2011 р.

За позовомФонду державного майна України

До відповідача-1Публічне акціонерне товариство «Лізингова компанія «Укртранслізинг»

До відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.І.Т.Груп»

Треті особи 1) на стороні відповідача-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології та інвестиції»

2) на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державна адміністрація залізничного транспорту України «Укрзалізниця»

За участю Генеральної прокуратури України

Провизнання недійсним рішення та визнання недійсними договорів

Суддя Ковтун С.А. (головуючий)

Суддя Власов Ю.Л.

Суддя Якименко М.М.

Представники учасників процесу:

від прокуратури Хейлик Н.М. (посв.)

від позивача ОСОБА_1 (за дов.)

від відповідача-1 не зявились

від відповідача-2 не зявились

від третьої особи-1 не зявились

від третьої особи-2 ОСОБА_2(за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фонд державного майна України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства лізингова компанія «Укртранслізинг»(відповідача-1) та товариства з обмеженою відповідальністю «Л.І.Т. Груп» (відповідача-2) про визнання недійсним рішення наглядової ради відкритого акціонерного товариства лізингова компанія «Укртранслізинг»від 26.08.2004 р. щодо надання згоди на укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, договорів купівлі-продажу нежилих приміщень №№ 52, 54 (в літ. Б), 54, 19 (в літ. В), нежилого будинку (літ. А) по вул. Щорса, 7/9 у м. Києві, укладених 29.11.2004 р. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.04.2005 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2005 р. рішення господарського суду міста Києва скасовано, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду від 05.10.2005 р. постанову Київського апеляційного господарського від 01.07.2005 р. скасовано, рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2005 р. залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 24.01.2006 р. постанову Вищого господарського суду від 05.10.2005 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2005 р. та рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2005 р. скасовано, а справу передано до господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.2006 р. справі присвоєно номер 16/196-40/152.

В подальшому позивач змінив предмет позову та просив визнати недійсним рішення, прийняте на засіданні наглядової ради відповідача-1 від 26.08.2004 р., визнати недійсними договори купівлі-продажу нежилих приміщень №№ 52, 54 (в літ. Б), 54, 19 (в літ В.), нежитлового будинку по вул. Щорса, 7/9 у місті Києві, укладені 29.11.2004 р., а також зобовязати сторони повернути другій стороні все отримане за оспорюваними договорами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення наглядової ради відповідача-1 прийняте в порушення вимог статуту товариства, у звязку з чим спірні правочини укладені головою правління з перевищенням повноважень, що зумовлює їх недійсність. Обґрунтовуючи вимогу про визнання недійсним рішення наглядової ради позивач посилається на порушення процедури скликання засідання наглядової ради, яке полягає в неповідомленні всіх її членів про збори, внаслідок чого на засідання біли присутні тільки 3 з 5 членів.

Рішенням суду від 29.05.2008 р. у позові було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.08.2008 р. рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Скасовуючи рішення колегія суддів зазначила, що висновок про дотримання порядку підготовки та проведення засідання наглядової ради відповідача-1, яке відбулося 26.08.2004 р. є помилковим .

Ухвалою суду від 18.09.2008 р. справі було присвоєно номер 16/196-40/152-40/173.

Розпорядженням голови господарського суду міста Києві від 23.12.2008 р. справу передано на розгляд судді Ковтуну С.А.

Ухвалою суду від 24.12.2008 р. справу було прийнято до провадження та призначено розгляд останньої на 09.02.2009 р..

Під час розгляду справи відкритим акціонерним товариством «Лізингова компанія «Укртранслізинг»було подано клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 09.02.2009 р. зупинено провадження у справі № 16/196-40/152-40/173 до розгляду Вищим господарським судом України справи № 27/28.

Згідно з даними автоматизованої системи «Діловодство»провадження у справі № 27/28 закінчено.

Ухвалою суду від 12.01.2011 р. поновлено провадження у справі, розгляд останньої призначено на 03.02.2011 р..

У судовому засіданні 03.02.2011 р. представником відкритого акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг»подано заяву про відвід судді. Заява мотивована упередженістю судді Ковтуна С.А., оскільки останній входив до складу суду у справі № 21/26 за позовом генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства транспорту та звязку України до відповідачів та третіх осіб на стороні відповідачів, у тому числі і ВАТ «Укртранслізинг», предметом розгляду якої було теж саме спірне приміщення по вул. Щорса, 7/9 у місті Києві, а підставою звернення було неправомірне рішення, прийняте на засіданні наглядової ради ВАТ «Укртранслізинг».

Ухвалою суду від 03.02.2011 р. заяву відкритого акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг»про відвід судді Ковтуна С.А. залишено без задоволення та ухвалено здійснювати розгляд справи № 16/196-40/152-40/173 колегіально.

Розпорядженням голови господарського суду міста Києва від 09.02.2011 р. передано справу на розгляд колегії суддів у складі: Ковтун С.А. (головуючий), Власов Ю.Л., Удалова О.Г.

Відповідачем-1 у наданому суду відзиві проти позову заперечив, зазначивши, що рішення наглядової ради було прийнято за наявності кворуму та не порушує прав позивача. Крім того рішення наглядової ради, яке оспорюється позивачем, було схвалено товариством шляхом укладення договорів купівлі-продажу, а позов акціонера про визнання недійсними укладених товариством договорів поза межами представництва не підлягає задоволенню, про що прямо зазначено у постанові пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відкрите акціонерне товариство «Укртранслізінг»перейменовано у публічне акціонерне товариство «Лізингова компанія «Укртранслізінг». У звязку з цим судом здійснено заміну сторони у порядку ст. 25 ГПК України,

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Розгляд справи призначений на 16.05.2011 р. не відбувся у звязку перебуванням судді Удалової О.Г. на лікарняному.

Розпорядженням голови господарського суду міста Києва від 16.05.2011 р. передано справу на розгляд колегії суддів у складі: Ковтун С.А. (головуючий), Власов Ю.Л., Якименко М.М.

Ухвалою суду від 19.05.2011 р. розгляд справи призначено на 06.06.2011 р..

Представники відповідачів та третьої особи-1 у судове засідання свого представника не направили, про судове засідання було повідомлено належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважених представників, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив:

08.06.1998 р. постановою Кабінету Міністрів України № 840 «Про утворення лізингової компанії «Укртранслізінг»було створено відкрите акціонерне товариство «Укртранслізінг»(правонаступник - публічне акціонерне товариство «Лізингова компанія «Укртранслізінг») (далі Товариство), засновниками якого є Фонд Державного майна України (далі Фонд) та Державна адміністрація залізничного транспорту України.

01.04.2004 р. Фонд, що діяв в інтересах Державної адміністрації залізничного транспорту України, передав до статутного фонду Товариства як оплату придбаних акцій нежитлові приміщення № 52, 54 (в літ. Б) № 54, 19 (літ. В.) та нежитловий будинок по вул. Щорса, 7/9 у м. Києві (далі Майно).

Внаслідок передачі право власності на майно набуло Товариство, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 26.05.2004 р..

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про господарські товариства»вкладами учасників та засновників товариства можуть бути, зокрема, будинки та споруди, при цьому вклад, оцінений у карбованцях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу»акції оплачуються в гривнях, а у випадках, передбачених статутом акціонерного товариства, також у іноземній валюті або шляхом передачі майна. Незалежно від форми внесеного вкладу вартість акції виражається у гривнях.

Згідно зі ст. 155 Цивільного кодексу України статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій. При цьому, відповідно до ст.ст.12, 13 Закону України «Про господарські товариства», акціонерне товариство вважається власником таких вкладів, що внесені акціонерами.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно зі ст. 160 Цивільного кодексу України в акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства. Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради.

Відповідно до п.п. 8.1.3 - 8.3 статуту Товариства з метою захисту інтересів акціонерів у Товаристві створюється наглядова рада, яка здійснює контроль за діяльністю правління Товариства. Наглядова рада є органом Товариства, який представляє інтереси акціонерів в перерві між проведенням загальних зборів. Наглядова рада Товариства формується шляхом делегування представників від акціонерів на строк 5 років у складі 5 осіб. Наглядова Рада діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами.

Згідно з п.п. 8.6.111 та 8.6.14 статуту Товариства до компетенції наглядової ради належить, зокрема, попереднє надання згоди голові правління на укладання договорів (угод) на суму, що перевищує 1 мільйон гривень, але не більше 50 (п'ятдесяти) відсотків розміру статутного капіталу Товариства, попереднє надання згоди голові правління на укладання незалежно від суми, договорів лізингу (оренди, найму) та договорів відчуження майна, яке знаходиться у лізингу (оренді, найму) або, яке внесено до статутного капіталу.

Рішення наглядової ради приймаються простою більшістю голосів присутніх членів та відсутніх з поважних причин, якщо вони однозначно письмово висловили свою думку.

Відповідно до п. 2.1. Положення про наглядову раду, затвердженого рішенням загальних зборів Товариства від 30.01.2004 р. (далі - Положення), кількісний склад наглядової ради складає 5 членів.

Згідно із п. 3.4 Положення скликання та організація засідань наглядової ради відноситься до компетенції голови наглядової ради.

Відповідно до п. 4.2 Положення засідання Наглядової раді можуть бути черговими та позачерговими, чергові засідання проводяться не менше 1 разу на рік.

Пунктами 4.3 і 4.4 цього Положення встановлено, що засідання наглядової ради скликає її голова шляхом письмового повідомлення, яке повинно бути направлене кожному членові ради не пізніше 5 календарних днів до дати їх проведення. Зміст повідомлення визначає голова наглядової ради, до компетенції якого входить формування порядку денного засідань. Таке повідомлення поштою або курєром направляється в письмовій формі кожному членові наглядової ради, повинно містити інформацію про дату, час, адресу, де проводитиметься засідання.

Відповідно до п. 4.7 Положення голова наглядової ради за два дні до її засідання зобов'язаний надіслати членам ради письмове повідомлення про остаточний порядок денний засіданні наглядової ради.

Згідно з п. 4.10. Положення, наглядова рада має право приймати рішення, якщо на засіданні чисельність присутніх та відсутніх з поважних причин, які надали свою однозначну думку у письмовій формі згідно з цим Положенням складає більшість членів наглядової ради.

Рішенням загальних зборів Товариства від 30.01.2004 р. затверджено склад наглядової ради: ОСОБА_3 - від корпорації «Міжрегіональний Промисловий Союз»(далі - «МПС»), ОСОБА_4 - від Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця», ОСОБА_5 - від МПС, ОСОБА_6 - від Фонду державного майна України, ОСОБА_7 - від МПС.

30.04.2004 р. голова наглядової ради цінними листами повідомив членів наглядової ради про графік проведення засідань чергових наглядових рад Товариства, зокрема 26.08.2004 р. з наступним порядком денним: Звіт голови правління. Надання голові правління згоди на укладення договорів.

26.08.2004 р. відбулося чергове засідання наглядової ради Товариства, оформлене протоколом № 7, на якому були присутні 3 члени наглядової ради. ОСОБА_6 - від Фонду державного майна України та ОСОБА_4 - від Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»були відсутні на засіданні наглядової ради, причини відсутності не повідомили.

Присутні на засіданні наглядової ради члени одностайно вирішили по питанню 2 надати згоду голові правління Товариства на укладення договору купівлі-продажу нерухомості, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 7/9, а саме: нежитлові приміщення № 52, 54 (в літ. Б) площею 241,60 кв.м, № 54, 19 (літ. В.) площею 120,70 кв.м та нежитловий будинок адміністративна будівля площею 2928 кв.м..

Відповідно п. 38 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»(далі Постанови) учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення.

Пунктом 39 Постанови передбачено, що рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред'явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства. Відповідачем за таким позовом є товариство.

Судом встановлено, що в порушення вимог п. 4.3 та п. 4.7 Положення голова наглядової ради у пятиденний та дводенний строк до дати засідання не надіслав членам наглядової ради відповідні письмові повідомлення.

При цьому повідомлення від 30.04.2004 р. № 19/2 про графік засідань наглядової ради у 2004 році не містить інформації про договори, надання згоди на укладення яких було предметом засідання, та не здійснено в строки, визначені п. 4.3 та п. 4.7 Положення, а тому його надсилання не може вважатись належним виконанням відповідачем-1 обовязку щодо додержання порядку скликання наглядової ради.

Отже, оскільки засідання наглядової ради 26.08.2004 р., рішення якої оформлені протоколом № 7, проведено з порушенням порядку його скликання, суд вважає вимоги про визнання недійсним рішення щодо надання згоди на укладення договорів купівлі-продажу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

29.11.2004 р. між Товариством та товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Л.І.Т. Груп»було укладено договори купівлі-продажу нежилих приміщень № 52, 54 (в літ. Б), № 54, 19 (в літ. В), нежилого будинку (літ. А) по вул. Щорса, 7/9 у місті Києві (далі договори купівлі-продажу). Загальна вартість майна склала 13167000 грн.

Договори купівлі-продажу посвідчені нотаріально та зареєстровані в реєстрі за №3981, 3982, 3983, а також зареєстровані в Державному реєстрі правочинів за № 311977, 312057, 312157.

Позивач просить визнати укладені договори купівлі-продажу недійсними з підстав укладення їх за відсутності повноважень (недійсності згоди наглядової ради на їх відчуження).

Відповідно до п. 51 постанови законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством.

Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Статтею 154 Цивільного кодексу України визначено, що установчим документом акціонерного товариства є його статут.

Абзацами 1, 2 частини 1 статті 161 Цивільного кодексу України передбачено, що виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В розумінні даної статті, особою за правочином є той, для кого виникають права і обовязки, а не представник, у якого з юридичною особою існують відносини представництва. В даному випадку, права і обовязки набуваються саме юридичною особою, а не її директором, тому саме юридична особа повинна мати достатній обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 91 ЦК| України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з моменту внесення в єдиний державний реєстр запису про її припинення.

Відповідності до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Пунктами 4.1.2 статуту Товариства визначено, що Товариство має право укладати від свого імені договори.

Отже, відповідач-1 наділений достатнім обсягом цивільної дієздатності для того, щоб вчиняти правочини, зокрема, укладати договори.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобовязана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Правові наслідки вчинення правочинів представником встановлені ст. 239 Цивільного кодексу України: правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. В той час як правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (ст. 241 Цивільного кодексу України).

Діяльність представника має здійснюватись у межах повноважень. У звязку з чим, ч. 1 ст. ст. 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Перевищення повноважень це довільне збільшення представником обсягу права на здійснення правочинів, який встановлено вказівками особи, яку представляють, або нормами права. При перевищенні повноважень представник зі своєї ініціативи розширює межі наданого йому повноваження, не погодивши такий відступ з особою, яку представляють.

Виходячи з положень ст. 241 ЦК України, можливі два варіанта поведінки особи, яку представляють, при представництві з перевищенням повноважень:- схвалення правочину; - відмова від його схвалення.

Відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Тобто, якщо від імені юридичної особи діяла посадова особа орган юридичної особи, діє презумпція наявності повноважень у такої особи, за виключенням випадків, коли особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. При цьому, третя особа визнається такою, що знала про такі обмеження, якщо вони встановлені безпосередньо законом або якщо відомості про такі обмеження внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у встановленому законом порядку.

Позивачем не доведено, що відповідачу-2 було відомо про відсутність у голови правління Товариства відповідних повноважень на укладення спірного Договору.

Відповідно до п. 12.2 статуту товариства в редакції станом на дату укладання спірних договорів (зареєстрованого 12.02.2004 р.) із змінами від 16.08.2004 р. статутний капітал товариства становив 1321601000,00 грн., тобто вартість спірного майна є меншою від 50 % розміру статутного капіталу, а, отже, надання згоди на укладання таких договорів відноситься до компетенції наглядової ради і не потребує затвердження загальними зборами Товариства (згідно із експертним висновком ТОВ «Консалтінг-центр», що є у матеріалах справи, ринкова вартість спірного майна складає 11041400,00 грн. станом на 29.02.2004 р.).

Жодних інших доказів на підтвердження того, що Договір суперечить вимогам законодавства, позивачем не надано.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем доведено порушення вимог законодавства під час скликання засідання наглядової ради, проведеної 26.08.2004 р., оформленої протоколом № 7, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Доказами, наданими позивачем, не доведено, що укладені відповідачами договори купівлі-продажу суперечить вимогам чинного законодавства.

Інших доказів недійсності спірних договорів, ніж ті, що містяться в позовних вимогах, позивачем не надано.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що позовні вимоги про визнання договорів купівлі-продажу нежилих приміщень №52, 54 (в літ. Б), №54, 19 (в літ. В), нежилого будинку (літ. А) по вул. Щорса, 7/9 у місті Києві від 29.11.2004 р. належним чином необґрунтовані, документально не доведені та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати з задоволеної позовної вимоги покладаються на відповідача-1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсними рішення наглядової ради відкритого акціонерного товариства лізингова компанія «Укртранслізинг»від 26.08.2004 р., оформлене протоколом № 7, щодо надання згоди на укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг» (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 32-Г, офіс 8; фактична адреса: 01103, м. Київ, вул. Драгомирова, 7, оф. 120, код 30674235) в дохід Державного бюджету України 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

СуддяС. А. Ковтун Рішення підписано 17.06.2011 р.