Постанова № 1726224, 11.03.2008, Харківський окружний адміністративний суд

№ 2а-905/08

№2а-3721/07

П  О  С  Т  А  Н  О  В  А

Іменем України

   м. Харків                                                    16-45 год.                           11 березня 2008 року                                                                                      

            Харківський окружний адміністративний суд  у складі:

головуючого судді                            -    Тацій Л. В.

при секретарі судового засідання   -   Андрієць М.О.

за участю:

представника  позивача – Шленских О.М., діє за дорученням від 28.10.07

відповідач – Малахова Ю.А., діє за дорученням № 13/10/10-025 від 08.01.08

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «КОММУНПРОМАВТОМАТИКА» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000212305/0 від 23.05.07, податкове повідомлення-рішення № 0000212305/1 від 03.08.07 та податкове повідомлення-рішення № 0000212305/2 від 19.10.07 Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав свій позов. В обґрунтування якого зазначив наступне. При проведенні виїзної позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2007 року  відповідачем було встановлено порушення Приватним підприємством «КОММУНПРОМАВТОМАТИКА» п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.7.2 п.п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». За результатами вказаної перевірки податковою інспекцією було винесено податкове повідомлення-рішення, які позивач вважає незаконними, оскільки висновки спеціаліста податкової інспекції під час проведення перевірки позивача є помилковими і суперечать законодавству. Відповідачем помилково визначено базу оподаткування з поставки товарів на рівні не нижче звичайних цін, а в цьому випадку, не нижче митної вартості товару, оскільки відповідач підміняє поняття і помилково використовує порядок визначення бази оподаткування для нарахування податкового зобов’язання з ПДВ при імпорті при визначенні бази оподаткування для нарахування податкового зобов’язання з ПДВ при продажу товарів на митній території України.

            Представник відповідача проти позову заперечував. В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що відповідно до п. 4.3. ст. 4 Закону «Про податок на додану вартість» для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками подаку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов’язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об’єктів інтелектуальної вартості, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов’язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України про оподаткування. Під час перевірки підприємства позивача було встановлено, що останній здійснює реалізацію на митній території України  товарів, які імпортовані, за договірними цінами, що нижчими від митної вартості таких товарів, яка визначена державним митним органом та задекларована у ВМД. Таким чином, відповідач вважає, що правомірно було зроблено висновок про порушення позивачем п. 4.1 ст. 4 Закону «Про податок на додану вартість», а відповідно, прийняте податкове повідомлення-рішення, яким зменшена сума бюджетного відшкодування за лютий 2007 року у розмірі 31455,00 грн.

            Суд заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова було проведено виїзну позапланову перевірку ПП «КОММУНПРОМАВТОМАТИКА» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2007року. За результатами вказаної перевірки було складено акт № 2055/16-0/31938748 від 16.05.07. (а.с. 9-42) Відповідно до вказаного акту перевірки (п. 3.1.1, 3.2.1), встановлено, що ПП «КОММУНПРОМАВТОМАТИКА» здійснює реалізацію на митній території України товарів, які були імпортовані. Реалізація товарів (та відповідно включення до складу податкових зобов’язань з ПДВ) на митній території України здійснюється за договірними цінами, що є нижчими від митної вартості таких товарів, яка визначена державним митним органом та задекларована у ВМД відповідно до п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість». Вказана обставина визнається як представником відповідача, так і представником позивача. Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. 

В акті перевірки зазначено, що в січні 2007 року позивачем здійснено операцій з продажу товарів, попередньо імпортованих на митну територію України на загальну суму 182621,00 грн. (а.с. 18) Сума ПДВ, що була нарахована позивачем у зв’язку з продажем цих товарів і відображена в розділі І «Податкові зобов’язання», склала – 36524 грн. (а.с. 18) Загальна сума податкового кредиту з ПДВ включеного позивачем до розділу ІІ «Податковий кредит» декларації з ПДВ за січень 2007 року склала – 90924,00грн. (а.с. 20) Як вбачається з акту перевірки (а.с. 20) порушень у формуванні позивачем вказаної суми податкового кредиту ДПІ не встановлено. Сума визначеного позивачем в податковій декларації з ПДВ за січень 2007 року від’ємного значення ПДВ склала – 54400,00 грн. і, як з’ясовано судом та підтверджено матеріалами справи, була обрахована позивачем як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань з ПДВ за січень 2007 року (36524,25 грн.) та загальною сумою податкового кредиту цього ж звітного податкового періоду (90924,00 грн.). (а.с. 22)

З матеріалів справи вбачається і позивачем підтверджується, що сума податкового зобов’язання з ПДВ за січень 2007 року була визначена у зв’язку з поставкою товару попередньо імпортованого на митну територію України. При цьому, база оподаткування визначалась позивачем виходячи не з митної вартості цього товару, а з договірних цін, які є нижчими від такої вартості, що мало своїм наслідком виникнення від’ємного значення з ПДВ за січень 2007 року. Суд визнає обґрунтованим висновок податкової інспекції (а.с. 10), що внаслідок цих дій позивач допустив порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», так як повинен був визначати базу оподаткування ПДВ не нижче від митної вартості товару.  

Відповідно до п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Згідно з п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Враховуючи викладене, суд приходить до наступного. Внаслідок продажу товару на митній території України по ціні, яка нижче митної вартості, штучно створюється від’ємне значення податку на додану вартість. Суд зазначає, що при визначенні об’єкту оподаткування за правилами п. 4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» необхідно враховувати, що наведена норма, визначає, що ціна продажу не повинна бути нижче звичайної. А звичайна ціна, враховуючи ввезення товару через кордон, не може бути нижче митної вартості товару, яка була визначена митним органом на підставі п. 4.3. Закону України «Про податок на додану вартість». Статтею 261 Митного кодексу України передбачено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов’язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Відтак, база оподаткування ПДВ при здійсненні операцій з поставки товарів, попередньо імпортованих на митну територію України повинна бути визначена позивачем у сумі 339895,00 грн., а згідно з п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» сума ПДВ, що має бути нарахована на зазначений обсяг поставки дорівнює – 67979,00 грн.

Оскільки при обчисленні від’ємного значення з ПДВ за січень 2007 року позивач враховував суму податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 36524,00грн., замість 67979,00грн., то суд доходить висновку, що позивач занизив податкове зобов’язання з ПДВ за названий період на 31455,00 грн., що підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу наведеної норми закону суд робить висновок, що заниження платником ПДВ суми податкового зобов’язання з ПДВ звітного податкового періоду призводить до завищення розміру від’ємного значення з ПДВ.

Отже, сума від’ємного значення з ПДВ січня 2007 року повинна складати не 54400,00 грн. як це визначив позивач (а.с. 22), а 22945,00 грн. (54400,00 грн. – 31455,00 грн.) і саме ця сума згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» має враховуватись при визначенні суми бюджетного відшкодування лютого 2007 року.

В лютому 2007 року при визначенні суми ПДВ по операціям з поставки товарів на митній території України, які попередньо були імпортовані, позивач також визначав базу оподаткування з ПДВ виходячи не з митної вартості цих товарів, а з договірних цін. Внаслідок цього, позивач занизив податкове зобов’язання з ПДВ на 41667,00 грн. (а.с. 23), так як позивач виходив з бази оподаткування цих операцій в сумі 236807,00 грн. (сума ПДВ згідно з п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» - 47361,00 грн.), а необхідно було виходити з бази оподаткування в сумі 445140,00 грн., що дорівнює митній вартості поставлених товарів (сума ПДВ згідно з п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» - 89028,00 грн.). Порушень у формуванні позивачем податкового кредиту з ПДВ за лютий 2007 року в сумі 134009,00 грн. відповідачем не виявлено (а.с. 26). Таким чином, згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від’ємне значення з ПДВ за лютий 2007 року повинно складати не 72049,00 грн. (як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань з ПДВ в розмірі 61960,00 грн. та загальною сумою податкового кредиту в розмірі 134009,00 грн.), а 30382,00 грн. (як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань з ПДВ в розмірі 103627,00 грн. та загальною сумою податкового кредиту в розмірі 134009,00 грн.).

При вирішенні спору суд виходить з положень п.п. «а» п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податку на додану вартість», де вказано, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то  бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Як встановлено матеріалами справи за січень 2007 року сума від’ємного значення з ПДВ склала – 22945,00грн. Вказана сума була фактично сплачена позивачем в січні 2007 року (а.с. 28) 

Отже, з огляду на положення п.п. «а» п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ» саме ця сума підлягає відшкодуванню позивачу за наслідками здійснення господарської діяльності в лютому 2007 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені ДПІ у Київському районі на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, відповідно до законодавства.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 6, 7Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 261 Митного кодексу України,   ст.ст. 9, 71, 72, 94, 99, 100, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

            1. В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «КОММУНПРОМАВТОМАТИКА» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відмовити в повному обсязі.

2. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

            Повний текст постанови виготовлено 11 березня.

Суддя                                                                                                            Л.В. Тацій