Вирок № 17253666, 01.06.2011, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Ізяславський районний суд Хмельницької області

вул.Незялежності,3 м.Ізяслав, Хмельницька обл., Україна інд.30300

Справа № 1-69/11

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" червня 2011 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі:

в складі головуючого судді Пашкевича Р.В.

при секретарі Гедзенюк В.В.

з участю прокурора Каруна В.П.

захисників: ОСОБА_1

ОСОБА_2

потерпілих: ОСОБА_3

ОСОБА_4

законних представників потерпілих: ОСОБА_5

ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ізяславі кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.187, ч.2 ст.189, ч.1 ст.129, ст.353 КК України,

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м.Острог Рівненської області, жителя АДРЕСА_2, громадянина України, українця, одруженого, середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.187, ч.2 ст.189, ч.1 ст.129, ст.353 КК України,

в с т а н о в и в :

16 січня 2011 року, близько 21 год. 00 хв., ОСОБА_7 з ОСОБА_8, знаходячись у стані алкогольного спяніння, перебуваючи в АДРЕСА_3, з корисливих мотивів, попередньо домовившись між собою, вирішили незаконно позбавити волі неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7 Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, демонструючи відносно вказаних неповнолітніх гладкоствольного пневматичного газобалонного пістолету «А-101», примусили сісти їх в автомобіль «Шкода-фабія»( д.н.з. НОМЕР_1 ), що належить ОСОБА_7 Надалі ОСОБА_7 та ОСОБА_8, проти волі неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шляхом застосування відносно них психічного насильства, що виразилося в демонструванні зазначеного пістолету, біля 1 години незаконно утримували даних неповнолітніх у салоні автомобілю «Шкода-фабія», чим позбавили їх можливості обирати за своїм бажанням місце свого перебування.

Крім цього, у вказаний період часу, підсудні утримуючи неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в салоні автомобілю «Шкода-фабія»( д.н.з. НОМЕР_1 ), що належить ОСОБА_7, перебуваючи в АДРЕСА_3, представившись представниками правоохоронних органів, вирішили шляхом обману заволодіти мобільними телефонами даних неповнолітніх. З цією метою ОСОБА_7, попередньо домовившись про вчинення злочину з ОСОБА_8, представившись представниками прокуратури під виглядом перевірки неповнолітніх на причетність до вчинення злочинів попросили передати їм їхні належні телефони, які нібито мали перевірити, щодо можливого їх викрадення. Після таких слів потерпілий ОСОБА_3 добровільно передав для них свій мобільний телефон марки «Нокіа5130с-2», вартістю 484 грн., в якому знаходилася сім-карта «Діджус», вартістю 10 грн. та флеш-карта на 2 гігабайти, вартістю 30 грн., а також потерпілий ОСОБА_4, добровільно передав для них свій мобільний телефон марки «Самсунг SGH-C130», вартістю 160 грн., всередині якого була сім-карта «Діджус», вартістю 10 грн.

Крім того, коли ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в автомобілі «Шкода-фабія», що належить ОСОБА_7 в АДРЕСА_3, ОСОБА_7, за попередньою змовою з ОСОБА_8, погрожуючи вбивством ОСОБА_4, із застосуванням гладкоствольного пневматичного газобалонного пістолету «А-101», незаконно вимагали в останнього та ОСОБА_3 передачі їм через 10 хв. грошей в сумі 50 доларів США, що в перерахунку по курсу Національного банку України становить 397 грн. 665 коп.

Проте, коли ОСОБА_3 вийшов із зазначеного автомобілю за грішми та у вказаний період часу не повернувся, то ОСОБА_7 та ОСОБА_8, побоюючись викриття їх злочинної діяльності, випустили з автомобіля ОСОБА_4, після чого поїхали в м.Нетішин Хмельницької області.

Вказані злочинні дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчиняли, представившись працівниками прокуратури. Так, в ході незаконного позбавлення волі неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, вони назвалися працівниками прокуратури. В підтвердження своїх слів ОСОБА_7 показав для неповнолітніх своє посвідчення водія, не давши при цьому ознайомитись з текстом цього документу. Не знаючи, якого зразка має бути посвідчення працівника прокуратури, неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 почали сприймати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 саме як працівників прокуратури.

Підсудний ОСОБА_7 свою вину у вчиненні злочинів визнав частково і пояснив, що 16 січня 2011 року він разом з ОСОБА_8, біля 16 год. перебуваючи на базі «Хате», що в м.Нетішин, випили по 0,5л. пива на кожного. Надалі, зателефонувавши до знайомої ОСОБА_9, яка проживає в АДРЕСА_3, домовились з нею про зустріч в даному селі. По дорозі туди вони заїхали до знайомого ОСОБА_8, який передав їм пістолет. Приїхавши в дане село, приблизно о 20 год., вони зустрілися в центрі з ОСОБА_9, після чого разом поїхали в с.Плужне Ізяславського району, де зайшовши в бар замовили каву та пиво, проте ОСОБА_9 залишилась біля машини чекати їх. Вийшовши з бару, ОСОБА_9 не було, внаслідок чого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 телефонували їй на мобільний телефон, однак остання не брала трубки. Тому вони сіли в автомобіль та поїхали в м.Нетішин. По дорозі в с.Мякоти в центрі села вони зустріли двох хлопців, зупинивши автомобіль біля них, вирішили запитати чи знають вони ОСОБА_9. ОСОБА_8, який сидів на передньому місці пасажира автомобіля, вийшов до хлопців та запропонував їм сісти в автомобіль, однак останні не погодилися сісти, на що ОСОБА_8 взявши за руки одного хлопця, а саме ОСОБА_4 за рукав та хотів запхати в автомобіль, на що ОСОБА_4 своїм ривком висвободив свій рукав від руки ОСОБА_8 Бачивши дані події ОСОБА_7, взявши пістолет, вийшов з автомобіля та тримаючи даний пістолет сказав щоб вони сідали в автомобіль, що й вони зробили сівши в автомобіль на заднє сидіння. Перебуваючи в автомобілі ОСОБА_7 представився працівником прокуратури показавши ніби посвідчення прокурора та представив ОСОБА_8 як працівника міліції. В даний період пістолет ОСОБА_7 поклав на передню панель авто, якого звідти взяв ОСОБА_8 та поклав на сидіння біля ніг. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розпочали задавати хлопцям різні запитання, а саме: чи хтось продає в селі наркотики?; чому у ОСОБА_4 синяк під оком? Чи є в селі дівчата легкої поведінки? та інші. Після чого запропонували передати їм їхні мобільні телефони якщо у них вони є для перевірки чи вони крадені, на що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 погодились та передали свої телефони. Під час нібито перевірки даних телефонів в процесі спілкування ОСОБА_7 з ОСОБА_8 запитали їх чи є в них від даних телефонів коробки, на що ОСОБА_3 відповів, що в нього вдома є коробка від телефона, а в ОСОБА_4 немає так як він його купляв з рук. Завівши автомобіль вони направилися до помешкання ОСОБА_3 за коробкою від телефона де вийшовши ОСОБА_3 взявши у дома коробку з під телефона повернувся в автомобіль. Після чого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 сказали, що у них є великі проблеми і вони їх повезуть в райвідділ м.Рівне, на що хлопці не погодилися та запропонували їм гроші, щоб вони їх відпустили, один із них запропонував їм 50 доларів США, які може узяти у свого дядька. Підїхавши до місця проживання дядька, ОСОБА_3 вийшов з автомобіля та пішов до подвіря дядька, та через дві-три хвили коли останій не повернувся вони відпустили і ОСОБА_4 та поїхали в м.Нетішин, де у подальшому продали телефони які належали потерпілим.

Підсудний ОСОБА_8 свою вину у вчиненні злочинів визнав частково і пояснив, що 16 січня 2011 року він разом з ОСОБА_7, біля 16 год. перебувавши на базі «Хате», що в м.Нетішин випили по 0,5л. пива на кожного. Надалі, зателефонувавши до знайомої ОСОБА_9, яка проживає в АДРЕСА_3, домовились про з нею зустріч в даному селі. По дорозі туди вони заїхали до його знайомого, який передав їм пістолет. Приїхавши в дане село, приблизно о 20 год., вони зустрілися в центрі з ОСОБА_9, після чого разом поїхали в с.Плужне Ізяславського району, де зайшовши в бар замовили каву та пиво, проте ОСОБА_9 залишилась біля машини чекати їх. Вийшовши з бару, ОСОБА_9 не було, внаслідок чого він та ОСОБА_7 телефонували їй на мобільний телефон, однак остання не брала трубки. Тому вони сіли в автомобіль та поїхали в м.Нетішин. По дорозі в с.Мякоти в центрі села вони зустріли двох хлопців, зупинивши автомобіль біля них, вирішили запитати чи знають вони ОСОБА_9. Він, вийшовши з переднього місця пасажира автомобіля до хлопців та запропонував їм сісти в автомобіль, однак останні не погодилися сісти, на що він взявши заруки одного хлопця, а саме ОСОБА_4 за рукав та хотів запхати в автомобіль, на що ОСОБА_4 своїм ривком висвободив свій рукав від його руки. В той час з автомобіля вийшов ОСОБА_7, який тримав у руках пістолет, сказав щоб вони сідали в автомобіль, що й і вони зробили сівши в автомобіль на заднє сидіння. Перебуваючи в автомобілі ОСОБА_7 представився працівником прокуратури показавши хлопцям ніби посвідчення прокурора та представив його як працівника міліції. В даний період ОСОБА_7 поклав пістолет на передню панель авто, звідки він і узяв його та поклав на своє сидіння біля ніг. ОСОБА_7 та він розпочали задавати хлопцям різні запитання, а саме: чи хтось продає в селі наркотики?; чому у одного з хлопців синяк під оком? чи є в селі дівчата легкої поведінки? та інші. Після чого запропонували передати їм їхні мобільні телефони, якщо у них вони є для перевірки чи вони крадені, на що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 погодились та передали свої телефони. Під час нібито перевірки даних телефонів в процесі спілкування ОСОБА_7 разом з ним запитали хлопців чи є в них від даних телефонів коробки, на що ОСОБА_3 відповів, що в нього вдома є коробка від телефона, а ОСОБА_4 відповів, що немає так як він його купляв з рук. Завівши автомобіль вони направилися до помешкання ОСОБА_3 за коробкою від телефона де вийшовши ОСОБА_3 взявши у дома коробку з під телефона повернувся в автомобіль. Після чого ОСОБА_7 та він сказали що у них є великі проблеми і вони їх повезуть в райвідділ м.Рівне, на що хлопці не погодилися та запропонували їм гроші, щоб вони їх відпустили, один із них запропонував їм 50 доларів США, які може узяти у свого дядька. Підїхавши до місця проживання дядька, ОСОБА_3 вийшов з автомобіля та пішов до подвіря дядька, та через дві три хвили коли останній не повернувся, вони відпустили і ОСОБА_4 та поїхали в м.Нетішин, де у подальшому продали телефони які належали потерпілим.

Вина підсудних в скоєнні злочинів, підтверджується доказами, зібраними в ході досудового слідства і перевіреними в судовому засіданні, а саме:

Показами потерпілого ОСОБА_3, який показав, що 16 січня 2011 року, близько 20 год. він разом зі своїм другом ОСОБА_4 повернувшись на автобусі з м.Ізяслава до с.Мякоти, з автобусної зупинки направлялися до дому. В той момент коли вони йшли з ОСОБА_4 навпроти медпункту, то позаду них їхала якась машина. Внаслідок чого вони відійшли дещо в сторону (на обочину). Даний автомобіль, підїхавши до них, розвернувся по кругу та зупинився біля них. Надалі пасажир даного автомобілю, що сидів справа від водія спереду, відчинив своє вікно та покликав ОСОБА_4, щоб він підійшов до даного автомобілю. Коли ОСОБА_4 підійшов туди, то запитав, чому його покликали. На такі слова, пасажир, що був справа від водія, вийшов з вказаного автомобілю, підійшов до нього з ОСОБА_4, відчинив задні праві дверцята та сказав, щоб ОСОБА_4 сідав у їх автомобіль. ОСОБА_4 відмовився це зробити, після чого пасажир схватив ОСОБА_4 за лівий рукав його куртки, при цьому знову сказавши, щоб останній сідав у машину, а то буде погано. На таку пропозицію ОСОБА_4 знову не погодився, після чого з автомобілю вийшов водій, в якого в правій руці був пістолет, який направив на ОСОБА_4 та сказав, щоб ми сідали в автомобіль. Тоді, злякавшись ми, сіли на заднє сидіння автомобіля. Після цього відїхавши до кладовища, що в с.Мякоти, водій даного автомобілю представився, що він працівник прокуратури, а його товариш працівник міліції, при цьому, діставши свій гаманець, у відкритому вигляді показав його ОСОБА_4. Надалі і пасажир, і водій почали їх розпитувати, хто вони, звідки. А тоді водій запитав у ОСОБА_4, звідки у нього синяк під оком, після чого сказав, що вони підходять під опис бандитів. Надалі один з нападників, сказав до іншого, що вони завезуть нас в райвідділ міліції в м.Рівне для встановлення нашої особи також водій та пасажир сказали, щоб ми передали їм мобільні телефони для перевірки їх чи вони крадені. Після чого ОСОБА_4 та він віддали свої мобільні телефони в руки для водія, який поклав його між передніми сидіннями автомобілю, попередньо його вимкнувши. Тоді водій та пасажир почали їм задавати неважливі питання на рахунок наркотиків, зброї та інше. Також водій та пасажир почали питати, чи ОСОБА_4 не наркоман, наказавши оголити рукава, щоб упевнитись чи він наркоман, що й і ОСОБА_4 зробив. Після цього водій запитав у нього, чи має він коробку від свого мобільного телефону, на що він відповів, що вона вдома. Внаслідок цього водій сказав, що потрібно поїхати до нього додому та забрати цю коробку, щоб перевірити телефон по імейлу. Підїхавши до його домівки, він вийшов та пішов до дому по коробку від телефону, там узяв коробку та повернувся в автомобіль, нічого не сказавши батькам. Коли він підійшов до даного автомобілю, то він уже був розвернутий в напрямку центра села, і він побачив, що пасажир сидів ззаду на його місці. Також пасажир наказав йому сідати на переднє місце, що справа від водія, що він і зробив. Сівши в даний автомобіль, він віддав коробку від свого телефону пасажиру, який викинув її під ноги, при цьому сказавши, що він не те приніс. Надалі автомобіль рушив та під час руху, один з нападників сказав до другого, що їх треба везти в райвідділ міліції м.Рівне. Тоді ОСОБА_4 запитав, що дані хлопці хочуть. Один із нападників запитав у них, чи маємо ми гроші. ОСОБА_4 запитав, скільки треба. Водій сказав, щоб ОСОБА_4 давав 200 доларів США. Надалі він сказав до нападників, що він може принести такі гроші, тільки, щоб їх відпустили. Пасажир його запитав, де він візьме такі гроші, на що він відповів, що у нього є друг, в якого він може узяти такі гроші. Тоді пасажир йому сказав, щоб він спочатку подзвонив до цього друга, але він відповів, що його телефон у них. На це пасажир сказав, щоб він забрав свій телефон і дзвонив, однак він не міг до нього додзвонитись. Після цього пасажир вирвав у нього з рук його телефон, вимкнув його та почав кричати, під час чого пасажир приставив йому в потиличну частину голови вказаний пістолет та почав погрожувати фізичною розправою. Тоді він, злякавшись фізичної розправи, сказав для пасажира, що побіжить до друга та візьме гроші. Проте, водій сказав, що 200 доларів не треба. А треба хоча б 50 доларів. Надалі він попросив, щоб йому дали 15 хв., та він принесе ці гроші. Автомобіль розвернувся, та вони поїхали до його друга ОСОБА_13, що проживає в АДРЕСА_3. Підїхавши до господарства ОСОБА_13, пасажир знову приставив до голови ОСОБА_4 пістолет та сказав йому, що, якщо його не буде на протязі 5 хв., то він більше не побачить свого друга ОСОБА_4 ніколи, а за ним приїдуть завтра. Тоді він сказав, що зараз принесе гроші, після чого вийшов з автомобілю. Зайшовши в господарство ОСОБА_13, він помітив, що його немає вдома. Тоді він покликав швагра ОСОБА_13, що був там, та сказав йому, що треба грошей, оскільки нападники тримають силоміць в автомобілі ОСОБА_4 та вимагають за його свободу гроші. На такі його слова швагро ОСОБА_13 сказав йому, щоб він втікав. Надалі він почув, як відчинялись двері автомобілю нападників, та через декілька хвилин він побачив, як в господарство зайшов ОСОБА_4. Крім того, зазначив, що пробачає підсудних в скоєних злочинів проти нього та будь-яких претензій до них не має.

Показами потерпілого ОСОБА_4, який показав, що 16 січня 2011 року, близько 20 год. він разом зі своїм другом ОСОБА_3 поверталися з м. Ізяслава додому, на рейсовому автобусі та коли вони вже були в с.Мякоти, та вийшли з даного автобусу на автобусній зупинці, попрямували в напрямку свого дому. В той момент, коли вони йшли з ОСОБА_3 навпроти медпункту, то позаду них їхала якась машина. Внаслідок чого вони відійшли дещо в сторону, на обочину. Даний автомобіль, підїхавши до них, розвернувся та зупинився біля них. З автомобіля пасажир, який сидів на передньому місці від водія, відчинив своє вікно та сказав їм з ОСОБА_3, щоб вони сідали в автомобіль. На таку пропозицію пасажира, він відповів, що в автомобіль сідати вони не будуть. На такі слова, пасажир вийшов з вказаного автомобілю, підійшов до нього, та відчинивши задні праві дверцята, сказав їм знову сідати у їх автомобіль. Він сказав, що вони не сядуть у їх автомобіль, після чого пасажир схватив його за правий рукав, таким чином намагаючись його силоміць посадити в автомобіль. Проте, він почав вириватися від пасажира, після чого з даного автомобілю вийшов водій, в якого в руці був пістолет. Після цього, водій підійшов до нього, та наставив даний пістолет на нього, наказавши нам сісти в автомобіль, на що ми злякались, та сіли в автомобіль на заднє сидіння. Після цього пасажир сів на своє місце, а водій знову сів за кермо, та автомобіль відразу поїхав за кладовище, біля якого і зупинився. Надалі він запитав в нападників, чого нас посадили в автомобіль, на що водій сказав, що в нашому селі нещодавно вбили людину, а він підходить під опис того, хто вбив. Після цього він попросив нападників показати документи, щоб знати хто вони, на що водій даного автомобілю представився, що він працівник прокуратури, а його товариш працівник міліції, при цьому, діставши свій гаманець, у відкритому вигляді показав його. Після цього він запитав в нападників, куди вони хочуть їх везти, на що ті відповіли, що в райвідділ м. Рівного. На такі слова він попросив, щоб їх відпустили, а водій сказав, що вони нікуди не підуть з машини, та запитав їх чи є в них мобільні телефони, якщо так то, щоб вони передали їх їм для перевірки на факт викрадення по базі даних, що і ними було зроблено. Після цього водій та його товариш розібрали наші телефони і почали записувати на свій телефон імейли наших телефонів. Через декілька хвилин водій звернувся до нього та повідомив йому, що його телефон стоїть на обліку як крадений, і запитав в нього, чи має він які-небудь документи на даний телефон. На що він відповів, що даний телефон він купляв в с. Плужне з рук. Після цього водій звернувся до ОСОБА_3 та запитав в останнього, чи є у нього документи на його мобільний телефон, на що ОСОБА_3 відповів, що документи на телефон у нього є, але вони знаходяться вдома. Тоді його з ОСОБА_3 телефони водій положив біля ручки коробки передач і після цього почав задавати їм з ОСОБА_3 запитання, чи приймають вони наркотичні засоби, на що вони з ОСОБА_3 заперечили. Пасажир, який сидів біля водія на передньому сидінні, наказав йому закачати рукава та показати руки, на що він відповів, що він наркотиками не займається. Після цього автомобіль розвернувся і вони поїхали до ОСОБА_3 додому. Приїхавши додому та коли ОСОБА_3 виходив з автомобілю, то пасажир знову попередив його, що якщо останнього не буде через 5 хвилин то його він більше не побачить, та пасажир пересів на місце ОСОБА_3. Коли прийшов ОСОБА_3, і приніс коробку та документи, які віддав для пасажира, який уже сидів біля нього, а ОСОБА_3 сів на переднє місце пасажира, то вони знову рушили їхати. По дорозі пасажир кинув коробку та документи від телефону, які приніс ОСОБА_3 під ноги, нарікаючи на те, що там не було таких документів, які потрібно і що нас треба везти в райвідділ міліції м.Рівне. Звернувшись до водія, він сказав, чи можна з ними якось домовитися, після чого водій запитав, чи є у них 200 доларів США, щоб віддати для них. Проте, водій сказав, що 200 доларів не треба. А треба хоча б 50 доларів. Надалі він попросив, щоб йому дали 15 хв., та він принесе ці гроші. Автомобіль розвернувся, та вони поїхали до його друга ОСОБА_13, що проживає в АДРЕСА_3. Коли ОСОБА_3 виходив з автомобіля то пасажир напрявляв на нього зброю та погрожував, що якщо ОСОБА_3 не повернеться то його завезуть в райвідділ міліції м.Рівне, або вивезуть в ліс і його вже ніхто не побачить. Проседівши хвили дві водій та пасажир наказали йому іти за своїм другом, що й він зробив. Зайшовши на подвіря ОСОБА_13 він побачив свого товариша ОСОБА_3, з яким і втекли додому. Крім того, зазначив, що пробачає підсудних в скоєних злочинів проти нього та будь-яких претензій до них не має.

Свідок ОСОБА_14 суду показав, що 16.01.2011 року біля 20 год., він разом з дружиною вийшли з автобуса «Хмельницький-Нетішин»на зупинці в АДРЕСА_3. Вийшовши, вони з дружиною ОСОБА_9 пішли в сторону розташування церкви, додому. Ішовши вони бачили на протилежному кінці дороги двох хлопців, які рухались в попутному напрямку. В цей час ззаду них підїхав автомобіль жовтого кольору та відразу біля них на трасі розвернувся та поїхав до хлопців, які були позаду. Надалі цей автомобіль зупинився біля хлопців, звідки пасажир вийшов, тримаючи в руці пляшку пива, та підійшов до вказаних хлопців. Пасажир щось говорив до них, що саме, вони не чули, після чого узяв одного з них за рукав та намагався силоміць запхати в автомобіль. Проте цей хлопець не хотів сідати в автомобіль. Через декілька хвилин з автомобілю вийшов водій, тримаючи в правій руці пістолет та, підійшовши до хлопців, направив даний пістолет в сторону одного з хлопців. Після цього вказані нападники сказали до цих двох хлопців, щоб вони сідали в їх автомобіль, що й вони і зробили. Тоді, постоявши на місці приблизно 2-3 хв., вказаний автомобіль поїхав в сторону розташування с.Лісни Ізяславського району. Приблизно через 10-15 хв. даний автомобіль знову проїхав біля них та поїхав в сторону с.Добрин Ізяславського району. Тоді вони з дружиною почали телефонувати сільському голові, щоб розповісти, що сталося.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, аналогічні покази які давав ОСОБА_14

Оголошеним протоколом допиту свідка ОСОБА_15, який показав, що 17.01.2011 року, близько 16 год. 00 хв., до нього в приміщення його магазину зайшов ОСОБА_7, його знайомий, та запропонував йому купити у нього два мобільні телефони, марки «Нокіа5130с-2»та «Самсунг SGH-C130». Оглянувши дані телефони, він придбав тільки мобільний телефон марки «Самсунг SGH-C130»за 60 грн., оформивши відповідні документи. Перед тим, як купити в ОСОБА_7 зазначений мобільний телефон, то він запитав, чи є у нього документи на нього, на що той відповів, що не має, проте запевнив, що телефон його власний та не крадений /т.1, а.с.232/.

Оголошеним протоколом допиту свідка ОСОБА_16, який показав що 17.01.2011 року, близько 18 год. 00 хв., до нього додому прийшли ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8, його знайомі, та запропонували йому купити у них мобільний телефон марки «Нокіа-5130». При цьому ОСОБА_7 пояснив, що даний телефон належить його дружині, додавши до вказаного телефону коробку від нього, зарядне та всі необхідні документи. На що він погодився та купив даний телефон, заплативши за нього вказаним двом чоловікам триста сімдесят пять гривень /т.1 а.с.238-239/.

Протоколом огляду та вилучення від 18.01.2011 року, відповідно до якого в приміщенні електромонтажної станції м.Нетішин, ОСОБА_8 добровільно видав працівникам міліції гладкоствольний пневматичний газобалонний пістолет «А-101», з використанням якого він разом з ОСОБА_7 вчинили напад на неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 /Т.1, а.с.22/.

Протоколом огляду та вилучення від 18.01.2011 року, з до якого вбачається, що ОСОБА_16 добровільно видав працівникам міліції мобільний телефон марки «Нокіа5130с-2», який він попередньо придбав в ОСОБА_7 та ОСОБА_8 / Т.1, а.с.25/.

Протоколом огляду та вилучення від 18.01.2011 року, відповідно до якого в приміщенні магазину «Пульс»оглянуто та вилучено мобільний телефон марки «Самсунг SGH-C130», який ОСОБА_15 попередньо придбав в ОСОБА_7 /Т.1, а.с.27/.

Протоколом відтворення обставин і обстановки події за участю підозрюваного ОСОБА_7 від 19.02.2011 року та фото-таблицями до нього, з якого вбачається, як саме ОСОБА_7 погрожував застосуванням відносно неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пневматичного пістолету з тією метою, щоб вони сіли в його автомобіль марки «Шкода-фабія»; та як саме відбували ся події вже безпосередньо в самому автомобілі /Т.1, а.с.48-50/.

Протоколом відтворення обставин і обстановки події за участю підозрюваного ОСОБА_8 від 19.01.2011 року та фото-таблицями до нього, відповідно до якого останній показав, яким чином він намагався силоміць посадити в автомобіль «Шкода-фабія»неповнолітнього ОСОБА_4, а також як саме відбувалися події безпосередньо в самому автомобілі /Т.1, а.с.51-56/.

Висновком судово-балістичної експертизи №8-Б від 02.02.2011 року, з якого вбачається, що вилучений в ОСОБА_8 пістолет вогнепальною зброєю не являється, а являється гладкоствольним пневматичним газобалонним пістолетом «А-101», що до стрільби у наданому вигляді не придатний /Т.1, а.с.77-82/.

Протоколом очної ставки між потерпілим ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_8 від 17.02.2011 року, під час якої вони підтримали свої попередні покази /Т.1,а.с.176-178/.

Протоколом очної ставки між потерпілим ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_8 від 17.02.2011 року, під час якої вони підтримали свої попередні покази /Т.1, а.с.179-181/.

Протоколом очної ставки між потерпілим ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_7 від 18.02.2011 року, під час якої вони підтримали свої попередні покази / Т.1, а.с.182-184/.

Протоколом очної ставки між потерпілим ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_7 від 18.02.2011 року, під час якої вони підтримали свої попередні покази /Т.1, а.с.185-187/.

Речовими доказами - автомобіль марки «Шкода-фабія»( д.н.з. НОМЕР_1), в якому ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_8 вчиняли неправомірні дії відносно неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, пневматичний газобалонний пістолет «А-101», за допомогою якого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчиняли вказані неправомірні дії, мобільні телефони марки «Самсунг SGH-C130»та «Нокіа5130с-2», коробка від останнього телефону та зарядний пристрій від нього, яким ОСОБА_7 та ОСОБА_8 незаконно заволоділи в ОСОБА_3 та ОСОБА_4. /Т.1, а.с.244-245/.

Сукупність вказаних доказів та їх оцінка переконують суд, що дії підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вірно кваліфіковані за ч.2 ст.146 КК України, що виразилось в незаконному позбавлені волі, вчиненого з корисливих мотивів, щодо двох та більше осіб та за попередньою змовою групою осіб, що підтверджується як показами підсудних, які показали, що внаслідок показу зброї примусили потерпілих силоміць сісти в автомобіль, а також показами потерпілих, свідків, які підтвердили що внаслідок застосування зброї потерпілі, злякавшись сіли в авто. Крім того, своїми навмисними діями, що виразились у самовільному присвоєні владних повноважень, що було поєднане із вчиненням будь-яких суспільно-небезпечних діянь, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчинили злочин, передбачений ст.353 КК України, що й і ними неоспорюється як на досудовому та судовому слідстві.

Також органом досудового слідства діяння підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.2 ст.189 КК України, що виразилось у вимаганні передачі чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з погрозою вбивства. Дана кваліфікація знайшла своє підтвердження показами потерпілих, які показали, що під час того як потерпілий ОСОБА_3 на вимогу підсудних надати їм 50 доларів США, та виходячи з автомобіля погрожували зброєю потерпілому ОСОБА_4, який залишався в авто, а саме те що, якщо ОСОБА_3 не принесе гроші то він більше ніколи не побачить свого друга ОСОБА_4

Відповідно до п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 10 " Про судову практику у справах про злочини проти власності" Погроза вчинити вбивство, висловлена під час вимагання, повністю охоплюється диспозицією частини другої статті 189 КК України і додаткової кваліфікації за статтею 129 КК України не потребує.

Тому ст. 129 ч. 1 КК України з обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 слід виключити як зайво інкриміновану.

Суд приходить до висновку, що дії підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в частині кваліфікації за ч.2 ст.187 КК України не найшли свого підтвердження в ході судового слідства.

Дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підлягають перекваліфікації з ст. 187 ч.2 на ст. 190 ч.2 КК України, так як під час судового слідства, не добуто доказів, що підсудні застосовували до потерпілих насильство чи погрозу застосування насильства яке є небезпечним для життячи здоровя потерпілого, а також підтвердження факту нападу, спрямоване на безпосереднє заволодіння телефонами потерпілих. З пояснень ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вбачається, що вони ввели потерпілих в оману, а саме під час того як підсудні і потерпілі сіли в автомобіль то підсудні представились як працівники правоохоронних органів та показавши відповідне посвідчення словесно дали їм вказівку передати для них належні тим мобільні телефони, що і було зроблено. Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили, що вбачали в підсудних представників з правоохоронних органів, тому добровільно передали їм свої мобільні телефони.

Таким чином суд вважає що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 погрозу застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоровя до потерпілих не застосовував. Погроза повинна мати реальний характер і сприйматися потерпілим як така, що дійсно може бути реалізована. З пояснень потерпілих не вбачається, що вони сприйняли підсудних як нападників які передбачали реальну загрозу своєму життю чи здоровю і томусуд приходить до висновку, що дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 необхідно перекваліфікувати на ч.2 ст.190 КК України, як шахрайство, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні покарання суд у відповідності із ст.65 КК України враховує сукупність обставин, при яких скоєно злочин, характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного, особу підсудних, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Відповідно до ст.12 КК України дані злочини відносяться до категорії легких та середньої тяжкості, тяжких.

Пом'якшуючих покарання обставин судом не встановлено.

Обставинами, які обтяжує покарання підсудних, суд визнає вчинення ними злочинів в стані алкогольного спяніння.

Що стосується особи підсудного ОСОБА_7, суд враховує, що він раніше не судимий і до кримінальної відповідальності не притягувався, не працюючий, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання за яким характеризуються з посередньої сторони.

Що стосується особи підсудного ОСОБА_8, суд враховує, що він раніше не судимий і до кримінальної відповідальності не притягувався, не працюючий, одружений та дружина перебуває на 17-18 тижні вагітності, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання за яким характеризуються з позитивної сторони.

Враховуючи тяжкість вчинених злочинів, його наслідків, особи підсудних, а також інші обставини справи, суд дійшов висновку про можливість не позбавлення засуджених волі, а тому вважає звільнити ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від відбування покарання з випробовуванням відповідно до ст.75 КК України.

Речові докази по справі: автомобіль марки «Шкода-фабія»д.н.НОМЕР_1 підлягає поверненню власнику; пневматичний газобалонний пістолет «А-101»підлягає знищенню; мобільні телефони марки: «Нокіа 5230с-2», коробка від вказаного телефону та зарядний пристрій: «Самсунг SGH-C130»- повернути власникам.

Цивільні позови по справі заявлені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в інтересах неповнолітніх потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди підлягає закриттю відповідно до заявлених заяв ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у звязку з відмовою від даного позову.

Судові витрати по справі підлягають стягненню з підсудних.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

з а с у д и в:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочинів по ч.2 ст.146, ч.2 ст.189, ч.2 ст.190, 353 КК України та призначити покарання:

по ч.2 ст.146 КК України 2 (два) роки позбавлення волі;

по ч.2 ст.189 КК України 4 (чотири) роки позбавлення волі;

по ч.2 ст.190 КК України 2 (два) роки позбавлення волі;

по ст.353 КК України 6 (місяців) арешту.

Відповідно до ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання призначити 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

Згідно ст.76 КК України зобов'язати засудженого не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 тримання під вартою, змінити на підписку про невиїзд, звільнивши його з під варти в залі суду.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Хмельницькій області, р/р №31258272210321 МФО 815013 банк Управління Державного казначейства у Хмельницькій області, код №25575309 258 грн. судових витрат.

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочинів по ч.2 ст.146, ч.2 ст.189, ч.2 ст.190, 353 КК України та призначити покарання:

по ч.2 ст.146 КК України 2 (два) роки позбавлення волі;

по ч.2 ст.189 КК України 4 (чотири) роки позбавлення волі;

по ч.2 ст.190 КК України 2 (два) роки позбавлення волі;

по ст.353 КК України 6 (місяців) арешту.

Відповідно до ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання призначити 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

Згідно ст.76 КК України зобов'язати засудженого не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_8 тримання під вартою, змінити на підписку про невиїзд, звільнивши його з під варти в залі суду.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Хмельницькій області, р/р №31258272210321 МФО 815013 банк Управління Державного казначейства у Хмельницькій області, код №25575309 258 грн. судових витрат.

Речові докази по справі: автомобіль марки «Шкода-фабія»д.н.НОМЕР_1 повернути власнику; пневматичний газобалонний пістолет «А-101»знищити; мобільні телефони марки: «Нокіа 5230с-2», коробка від вказаного телефону та зарядний пристрій: «Самсунг SGH-C130»- повернути власникам.

Провадження за цивільними позовами закрити.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Хмельницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення через Ізяславський районний суд.

Суддя: