Постанова № 17247223, 26.05.2011, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«26» травня 2011 року м. Сімферополь

Суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Трофімцов А.І., за участю ОСОБА_1, розглянувши його апеляційну скаргу на постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 квітня 2011 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП і піддано стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою суду ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП і піддано стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік за те, що він 28 березня 2011 року, о 8 годині 15 хвилинах, на вул. Виноградної, 1 у м. Алушта АР Крим, керував транспортним засобом автомобілем «Мерседес Бенз» з ознаками алкогольного спяніння. Від проходження медичного огляду на стан спяніння відповідно до встановленого порядку, а також з використанням спеціального приладу «Алкотест», відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Як вбачається із змісту апеляційної скарги, ОСОБА_1, не оспорюючи доведеність вини і правильність кваліфікації дій, ставить питання про зміну постанови і просить накладене на нього адміністративне стягнення замінити на стягнення, яке не повязане із позбавленням прав керування. Вважає, що таке стягнення є більш, ніж суворим тоді, як він визнав себе винним, щиро покаявся у вчиненому, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, має на утриманні двох малолітніх доньок, 2007 та 2010 року народження, і жінку, яка знаходиться у декретній відпустці. Одночасно вказує на порушення вимог діючого законодавства робітниками ДАЇ, які на місці не сповістили його про дату подальшого розгляду справи у суді, а також не вручили йому копію складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, чим порушили його право на захист.

Заслухавши ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу і просив змінити постанову у частині покладеного на нього виду стягнення, перевіривши доводи апелянта, вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково .

Доводи апелянта про порушення, допущені робітниками ДАЇ, спростовуються матеріалами справи, а саме власноручним записом ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення, відповідно до змісту якого він російською мовою зазначив про те, що «с явкой в суд ознакомлен, к работникам ГАИ претензій не имею». Клопотання про відкладення справи від останнього не надходило, його явка у судове засідання не була визнана обовязковою. З заявами про порушення прав останній до відповідних державних органів не звертався. Таким чином, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення і розгляду справи по суті у відсутності правопорушника, права ОСОБА_1 порушені не були.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення при зазначених у постанові обставинах ґрунтується на зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні доказах, які ніким під сумнів не ставляться.

Дії винного за ст. 130 ч. 1 КУпАП кваліфіковані вірно.

Проте, вирішуючи питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком саме на 1 рік, суд в достатній мірі не врахував розяснення, які містяться в п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 р. та порушив вимоги ст. ст. 33-35 КУпАП, згідно до яких стягнення слід застосовувати з урахуванням не тільки характеру вчиненого правопорушення і ступеня вини правопорушника, але й із врахуванням даних про його особу, майновий стан, обставин, що не тільки обтяжують, але і помякшують його відповідальність.

Зокрема, судом не прийнято до уваги те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення у молодому віці, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, визнав себе винним, щиро покаявся у вчиненому, одружений, має на утриманні дружину, яка знаходиться у декретній відпустці і двох малолітніх дітей, 2007 і 2010 року народження, за місцем проживання характеризується позитивно.

Враховуючи потрібність ОСОБА_1 у наявності посвідчення водія, а також того, що покладене на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік може негативно сказатися на матеріальному стані його сімї, в якій він є єдиним годувальником, вважаю за можливе постанову суду в частині покладеного на останнього виду стягнення змінити.

З метою виправлення правопорушника і виховання поважного ставлення ОСОБА_1 до Правил дорожнього руху України, вважаю за достатнє замінити покладене на нього стягнення на штраф у розмірі, передбаченому санкцією вказаної статті для даного виду стягнення.

Порушень закону, які могли б стати підставою для скасування постанови, з матеріалів справи не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 квітня 2011 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП, в частині покладеного на нього виду стягнення змінити.

Замінити покладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді 1 року позбавлення права керування транспортними засобами на штраф у розмірі 3400 грн., якій підлягає сплаченню на рахунок держави ( М. АЛУШТА М/Р АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ) :

- № 33112336700007 ГУДКУ в АР Крим,

- код банку (МФО ГУДКУ) 824026,

- код ЄДРПОУ № 34740913.

В останній частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду АР Крим ТРОФІМЦОВ А.І.