Рішення № 1724096, 29.05.2008, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2008 р.

Справа № 3/45

за позовом Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго",

- вулиця Б. Хмельницького, 59а, місто Івано - Франківськ, 76007

до відповідача ВАТ "Івано - Франківський локомотиво-ремонтний завод",

- вулиця Залізнична, 22, місто Івано - Франківськ, 76000

про стягнення заборгованості на суму 136 238,12 грн.

Cуддя Фрич Марія Миколаївна

При секретарі Михалевич Андрій Дмитрович

Представники:

Від позивача: Бабій С.В. - юрисконсульт, (довіреність № 297-2/07 від 15.08.07 р. )

Від відповідача: Остап"юк М.П. - начальник юридичної служби, (довіреність № 01-08/ЮС від 28.12.07 р. )

СУТЬ СПОРУ: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 76 480 грн. 35 коп. основного боргу за спожиту теплову енергію, 41 257 грн. 84 коп. пені, 15 952 грн. 51 коп. інфляційних збитків та 3% річних в сумі 2 547 грн. 42 коп.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, посилаючись при цьому на:

- пункти 1.1., 5.6., 5.8. укладеного між ним та відповідачем Договору на постачання теплової енергії № 60 від 01.03.06р. (з протоколом розбіжностей, який укладений в судовому порядку), згідно якого позивач зобов"язався забезпечувати тепловою енергією приміщення Відповідача у відповідності з даними розрахункових теплових навантажень, а відповідач зобов"язався проводити оплату за спожиту теплову енергію в повному розмірі щомісячно, в 5-ти денний термін після дати одержання рахунку-фактури;

- за періоди з 01.08.06р. по 01.04.07р. за спожиту енергію відповідач не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 76 480 грн. 35 коп.;

- статтю 546 ЦК України, де виконання зобов"язання забезпечується згідно з законом чи договором (штрафом, пенею);

- пункт 5.8. Договору де передбачено, що "Споживач" (Відповідач) несе перед "Постачальником" (Позивач) у випадку несвоєчасної оплати рахунків у вигляді пені в розмірі 1% за кожен день прострочки до дня фактичної сплати, згідно якого відповідачу нараховано пеню в розмірі 41 257 грн. 84 коп.;

- частину 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, де боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечує частково, при цьому зазначає, що рахунок фактура № 23 на суму 4042 грн. 90 коп., на який посилається позивач, ним не отриманий, що є порушенням умов договору зі сторони позивача, оскільки ст. 613 ЦК України передбачено, що кредитор (тобто позивач) вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, до вчинення яких боржник (відповідач) не міг виконати обов"язку. Проти нарахування пені, інфляційних збитків та 3% річних заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши при цьому подані ними докази в обгрунтування своїх доводів та заперечень, приймаючи до уваги матеріали справи та вимоги чинного законодавства, встановив наступне.

1 березня 2006р. сторони уклали договір № 60 про постачання теплової енергії, внаслідок чого набули певних прав та обов"язків. Відповідно до п.5.8 договору відповідач зобов"язувався здійснювати оплату послуг на підставі виставлених позивачем рахунків в розмірі суми, вказаної в цих рахунках та з платежів поточного розрахункового періоду в 5-денний термін після дати одержання рахунку. Проте, за період 1.08.2006р. по 1.04.2007р. відповідач не оплатив вартість наданих послуг, про що не заперечує. Але відповідачем визнається сума боргу в розмірі 72512,52 грн. при заявленій до стягнення сумі 76480,35 грн. При цьому відповідач посилається на неправильне застосування позивачем тарифів при розрахунках, посилаючись на те що за серпень та вересень 2006р. позивачем застосовано тарифи на послуги з теплопостачання для населення як для юридичних осіб. Дана обставина встановлена судом і за таких обставин визнається судом неправильною, а тому з урахуванням пояснень сторін та матеріалів справи судом визнається борг відповідача перед позивачем в розмірі 72512,52 грн., який і підлягає стягненню оскільки доказів про його сплату суду не подано.

Щодо спору між сторонами в частині стягнення пені суд виходить із такого: п.5.8 договору передбачає, що відповідач несе відповідальність перед позивачем у випадку несвоєчасної оплати рахунків та сплачує пеню в розмірі 1 відсотка за кожний день просрочки до дня фактичної оплати. Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. В спірному випадку факт просрочки платежів є доведеним, а отже вимоги позивача про стягнення пені є обгрунтованими. Проте, між сторонами виник спір щодо розміру пені. Стаття 232 Господарського кодексу передбачає порядок застосування штрафних санкцій, зокрема і припинення нарахування штрафних санкцій за просрочення виконання зобов"язання через 6 місяців від дня , коли зобов"язання мало бути виконано. Крім того, строк позовної давності по стягненню пені передбачено в один рік. З урахуванням цих вимог законодавства розмір пені відповідно до поданого відповідачем та розглянутого в судовому засіданні розрахунку складатиме - 7819,08 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який просрочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час просрочення, а також три проценти річних від просроченої суми. Таким чином, оскільки факт просрочки доведено - вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу з індексом інфляції та 3% річних є правомірними. Проте, що до розміру заявлених до стягнення сум, то в судовому засіданні встановлено наявність підстав по зменшенню їх розміру з заявлених до стягнення 15952,51 грн. інфляційних до правильно нарахованих 14916,42 грн., з заявлених 2547,42 грн. річних до 2376,30 грн. При цьому враховану порядок проведення між сторонами розрахунків, передбачений п.5.8 договору, зокрема в тій частині, яка встановлює, що оплата проводиться відповідачем в розмірі суми виставленого рахунку позивачем. Таким чином, просроченою сумою слід вважати суму, несплачену по виставленому рахунку, а не теоретично розраховану.

Заперечення відповідача щодо відсутності правових підстав для стягнення боргу з індексом інфляції , пені та річних з посиланням на Закон України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" до уваги судом не приймаються, оскільки відповідно до ст.5 названого Закону штрафні санкції не нараховуються тільки на суму реструктуризованої заборгованості. Проте, відповідачем наявність таких обставин суду не доведено.

Таким чином, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 526, 613, 625 Цивільного кодексу, ст.232 Господарського кодексу, ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Стягнути з ВАТ "Івано - Франківський локомотиво-ремонтний завод", вулиця Залізнична, 22, місто Івано - Франківськ, 76000 (п/р 260090059102 Львівська філія "Експрес-банк" в м. Івано-Франківську, код ЗКПО 13655435) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вулиця Б. Хмельницького, 59а, місто Івано - Франківськ, 76007 (п/р 26006022901 в Івано-Франківській філії ВАТ "Кредобанк", МФО 336161, код 03346058) - 72515, 52 грн. основного боргу, 7819,08 грн. пені, 14916,42 грн. збитків від інфляції, 2376,30 грн. річних, 976,27 грн. держмита, 118 інформаційних.

В решті вимог в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Фрич Марія Миколаївна

рішення підписане 06.06.08

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ Бабінець Уляна Василівна