Ухвала суду № 17240306, 13.07.2011, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-а-852/11Головуючий у 1-й інстанції Кренцель М.І.

Категорія - Доповідач - Парандюк Т.С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Парандюк Т.С.

суддів - Бахметової В. Х., Храпак Н. М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Тернополі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду від 14 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги “дітям війни”,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі, в якому просить зобов'язати провести доплату до пенсії відповідно до вимог Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та здійснити перерахунок і виплатити підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за періоди з липня 2007 року по 31 травня 2010 року.

Рішенням Козівського районного суду від 14 липня 2010 року позовні вимоги задоволено частково:

Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі щодо виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги, як дитині війни, відповідно до ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком за періоди: з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року;

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно;

У задоволенні решти позовних вимог- відмовлено.

Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі в користь ОСОБА_1 державне мито в сумі 51 ( п”ядесять одну) гривню.

Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі в користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розгляду справи в Козівському районному суді в сумі 120 грн. Банк одержувча УДК у Козівському районі р/р 31216259700282, Козівський район 22050000, інд.код 23588148, МФО 838012.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, оскільки суд першої інстанції упустив її вимоги стосовно дій Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі за 2009 -2010 роки.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, 1936 р.н., отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що УПФ в Козівському районі як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV (надалі Закон № 2195) і здійснити позивачу відповідні нарахування за період чинності даної статті в редакції 2004 року, але в порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Дана редакція діяла з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по день розгляду справи що констатовано рішеннями Конституційного Суду України у справах № 6рп/2007 року та № 10рп/2008 року.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим на підставі вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак суд апеляційної інстанції не погоджується із відмовою в задоволенні позовних вимог, щодо нарахування і виплаті підвищення до пенсії, ОСОБА_1, як дитині війни доплати за 2009 та 2010 роки, оскільки в 2009 2010 р. дія ст. 6 вище вказаного Закону не призупинялась.

Тому рішення суду першої інстанції, слід змінити в частині періоду (строку) перерахунку та доплати пенсії в порядку ст. 6 Закону.

Справа розглянута в межах та в порядку діючого на час її розгляду законодавства.

Керуючись абзацом 11 п. 1 Розділу ХІІ Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 2748 від 02.12.2010 р., ст. ст. 195, 197, 198, 205, 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Козівського районного суду від 14 липня 2010 року змінити в частині визначення терміну перерахунку та доплати в порядку ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни”, вказавши періоди виплати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 травня 2010 року.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Т.С. Парандюк