Постанова № 1723971, 23.05.2008, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.08 Справа№ 12/57А

Суддя господарського суду Львівської області Запотічняк О.Д. при секретарі Джус Р. В. розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтербуд - Трейд” до відповідача: Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень –рішень № 0002862302/0/38372 від 24.12.2007 р., № 0002872302/0/38373 від 24.12.2007 р., № 0002862302/1/7576 від 04.03.2008 р. та № 0002872302/1/7577 від 04.03.2008 р.

За участю представників сторін:

Від позивача: Біла О.В. (довіреність у справі)

Від відповідача: Буряк О.П. - заступник начальника ДПІ у Залізничному районі ;

Робейко А.А., Пилип”як П.В. (довіреність у справі)

В судовому засіданні представникам сторін роз’яснено їхні процесуальні права та обов’язки передбачені ст.ст. 27, 29, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема право заявляти відводи. Здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтербуд - Трейд” до відповідача: Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень –рішень № 0002862302/0/38372 від 24.12.2007 р., № 0002872302/0/38373 від 24.12.2007 р., № 0002862302/1/7576 від 04.03.2008 р. та № 0002872302/1/7577 від 04.03.2008 р.

Обставини справи: Ухвалою суду від 07.03.2008 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено попереднє засідання на 26.03.2008 року.

Ухвалою суду від 07.03.2008 року відкрито провадження в адміністративній справі, попереднє судове засідання призначено на 26.03.2008 року. Ухвалою суду від 26.03.2008 року розгляд справи у попередньому судовому засіданні відкладено на 06.05.2008 року.

В попередньому судовому засіданні 06.05.2008 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав доповнення до позовної заяви в якому просив суд визнати протиправними на нечинними податкове повідомлення-рішення від 04 березня 2008 року № 0002862302/1/7576 про донарахування податку на прибуток в розмірі 2272721,50 гривень (в т.ч. 1076611,50 грн. штрафних санкцій) та податкове повідомлення-рішення від 04 березня 2008 року № 0002872302/1/7577 про донарахування податку на додану вартість в розмірі 285516,00 гривень ( в т.ч. 95172,00 грн. штрафних санкцій), прийняті податковим органом за результатами розгляду скарги позивача.

Представники відповідача проти позову заперечили, можливості щодо примирення не вбачають, свої доводи та заперечення обґрунтовують тими доказами, які долучено ними до матеріалів справи.

Оскільки сторони надали суду всі необхідні докази, які мають значення для справи, позивач позовні вимоги підтримує, відповідач не визнає адміністративного позову, від примирення сторони відмовились, суд у відповідності зі ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України закінчив попереднє засідання у справі та призначив судове засідання на 15.05.2008 року.

В судовому засіданні 15.05.2008 року представник позивача позов підтримав з підстав, наведених, в позовній заяві, просить визнати протиправними та нечинними податкові повідомлення - рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 0002862302/0/38372 від 24 грудня 2007 року про донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 2272721,50 гривень ( в т.ч. 1076611,50 гривень –штрафних санкцій), № 0002872302/0/38373 від 24.12.2007 року про донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 285516,00 гривень ( в т.ч. 95172,00 гривень –штрафних санкцій), № 0002862302/1/7576 від 04.03.2008 р. про донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 2272721,50 гривень ( в т.ч. 1076611,50 гривень –штрафних санкцій), та № 0002872302/1/7577 від 04.03.2008р. про донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 285516,00 гривень ( в т.ч. 95172,00 гривень –штрафних санкцій), свої вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Відповідач у поданому суду письмовому запереченні на позовну заяву, а його представники в судовому засіданні проти позову заперечили, просять відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач, зокрема, зазначає, що Позивачем до перевірки представлено документи, що свідчать про закриття кредиторської заборгованості перед ТзОВ „Інфосервіс 2000”, який постановою господарського суду м. Києва від 25.10.2006 року у справі № 43/687 визнано банкрутом, підприємницьку діяльність припинено. Таким чином, на підставі пп.1.22.1 п.1.22, п.1.25, ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств”, зазначена заборгованість підлягає включенню до складу валового доходу позивача.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.05.2008 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення, оцінивши сукупно докази, які мають значення для справи, суд встановив:

ДПІ у Залізничному районі м. Львова було проведено виїзну планову перевірку ТзОВ „Інтербуд-Трейд” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.06.2006 року по 30.06.2007 року.

За результатами перевірки складено Акт планової перевірки повноти нарахування та своєчасності сплати податків та зборів за період з 22.06.2006р. по 30.06.2007 р. № 2502/23-2/34462486 від 12.12.2007 року. Актом зазначено, що Позивачем допущено порушення пп.1.22.1 п.1.22, п.1.25, ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.10 п.5.2, пп. 5.3.2., п.5.3., ст. 5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8, пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств”, із змінами та доповненнями, в результаті чого допущено заниження податку на прибуток у 2006 році в розмірі 1 196 110,00 грн. та пп. 7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.4, п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5., ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на додану вартість у 2006 році в сумі 190 344,00 грн.

На підставі Акту перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 0002862302/0/38372 від 24 грудня 2007 року про донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 2272721,50 гривень ( в т.ч. 1076611,50 гривень –штрафних санкцій), № 0002872302/0/38373 від 24.12.2007 року про донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 285516,00 гривень ( в т.ч. 95172,00 гривень –штрафних санкцій).

За результатами розгляду скарги позивача Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 березня 2008 року № 0002862302/1/7576 про донарахування податку на прибуток в розмірі 2272721,50 гривень (в т.ч. 1076611,50 грн. штрафних санкцій) та податкове повідомлення-рішення від 04 березня 2008 року № 0002872302/1/7577 про донарахування податку на додану вартість в розмірі 285516,00 гривень ( в т.ч. 95172,00 грн. штрафних санкцій).

Як вбачається з матеріалів справи у відповідності до умов договорів про переведення боргу № 48 ІБ-ЮР від 05.10.2005 року, № 49 ІБ-ЮР від 05.10.2005 року та доповнень до них від 30.06.2006 року борг в загальній сумі 4765989,00 гривень передано позивачем Новому боржнику –ТзОВ „Інфосервіс 2000”. Згідно із п.3.3. зазначених договорів з моменту набуття чинності даними договорами у Нового боржника ТзОВ „Інфосервіс 2000” виникло право вимоги до Первісного боржника –позивача у справі на зазначену суму. Первісний боржник зобов’язаний сплатити цю суму Новому боржнику протягом 7 (семи) банківських днів із дня пред’явлення йому Новим боржником вимоги.

Пп.1.22.1. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено термін „безповоротна фінансова допомога” - це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Виходячи з наведеного, заборгованість позивача в сумі 4765989,00 гривень не є безповоротною фінансовою допомогою, термін позовної давності щодо зазначеної заборгованості не сплинув.

Постановою господарського суду м. Києва від 25.10.2006 року у справі № 43/687 ТзОВ „Інфосервіс 2000” визнано банкрутом, підприємницьку діяльність припинено.

У відповідності до положень статті 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” після оголошення підприємства банкрутом здійснюється певні процедури, зокрема пред’являються вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту.

Таким чином, наявна заборгованість перед банкрутом не може вважатись безнадійною заборгованістю, що підлягає включенню до складу валового доходу. Такий підхід відповідача порушує загальні принципи цивільного законодавства, згідно з якими зобов’язання повинні виконуватись в повному обсязі належним чином.

Окрім того, відповідно до ст. 609 ЦК України зобов’язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора).

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджено перебування ТзОВ „Інфосервіс 2000” в ЄДРПОУ станом на 17.05.2008 року.

Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців” встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Отже, висновок Відповідача щодо необхідності віднесення грошових коштів в сумі 4765989,00 гривень до валового доходу у 4 кварталі 2006 року є неправомірним.

Актом зазначено, що позивачем зайво включено до складу валових витрат витрати на поліпшення основних фондів, що перевищують 10 % сукупної балансової вартості в сумі 18 451,00 гривень.

Дане твердження не відповідає фактичним обставинам, оскільки позивачем у відповідності до умов договору № 15 від 31.08.2006 року отримувались консультативно-інформаційні та спостережні послуги при використанні комп’ютерної мережі.

Вартість зазначених послуг підлягає включенню до складу валових витрат на підставі положень п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якої до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Згідно із п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правомірність віднесення до складу валових витрат вартості консультативно-інформаційних та спостережних послуг при використанні комп’ютерної мережі підтверджується актами виконаних робіт, оформленими належним чином та підписаними сторонами. Не заслуговує на увагу суду твердження представників відповідача,що дані витрати повинні відноситись до валових у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду, оскільки як вбачається з актів виконаних робіт надавались консультативно –інформаційні та спостережні послуги , вартість яких згідно законодавства не передбачається відносити на поліпшення основних груп.

В Акті зазначається, що Позивачем допущено порушення пп. 7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.4, п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5., ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР ( із внесеними змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на додану вартість у 2006 році в сумі 190 344,00 грн.

У відповідності до пп.7.4.1. Закону 2 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідачем у Акті не заперечується факту оплати отриманих товарів. Таким чином податок сплачений позивачем повністю у ціні придбання.

Як підтверджено Актом та матеріалами справи, визнання недійсними установчих документів ТзОВ „Агроспецселект ХХІ” та скасування свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість здійснено 26.02.2007 року, а операції проводились між підприємствами протягом 2006 року, тобто до скасування державної реєстрації.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджено перебування ТзОВ „Агроспецселект ХХІ” в ЄДРПОУ станом на 21.03.2008 року.

Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців” встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Виходячи з наведеного, висновок відповідача щодо заниження позивачем податку на додану вартість у 2006 році в сумі 190344,00 гривень не відповідає Закону України „Про податок на додану вартість” та є неправомірним.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень - рішень ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 0002862302/0/38372 від 24 грудня 2007 року про донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 2272721,50 гривень ( в т.ч. 1076611,50 гривень –штрафних санкцій), № 0002872302/0/38373 від 24.12.2007 року про донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 285516,00 гривень ( в т.ч. 95172,00 гривень –штрафних санкцій), від 04 березня 2008 року № 0002862302/1/7576 про донарахування податку на прибуток в розмірі 2272721,50 гривень (в т.ч. 1076611,50 грн. штрафних санкцій) та податкове повідомлення-рішення від 04 березня 2008 року № 0002872302/1/7577 про донарахування податку на додану вартість в розмірі 285516,00 гривень ( в т.ч. 95172,00 грн. штрафних санкцій) є обгрунтовними і підлягають до задоволення.

Судові витрати суд покладає на позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.1,5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” ,ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. ст.ст. 69-71, 86, 87,94, 98,121,158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-ІУ (із змінами та доповненнями), господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправними та нечинними податкове повідомлення-рішення № 0002862302/0/38372 від 24 грудня 2007 року гривень та від 04 березня 2008 року № 0002862302/1/7576 про донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток Товариству з обмеженою відповідальністю „Інтербуд –Трейд” в розмірі 2272721,50 гривень , податкове повідомлення-рішення № 0002872302/0/38373 від 24.12.2007 року та податкове повідомлення-рішення від 04 березня 2008 року № 0002872302/1/7577 про донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 285516,00 гривень .

Постанова може бути оскаржена у відповідності зі ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Запотічняк О.Д.