Рішення № 172281, 10.10.2006, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"10" жовтня 2006 р.

справа № 20-8/248

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій” (вул. Молодогвардійська, 2, місто Дніпропетровськ, 49022)

до відповідача: Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства “Укргідроспецфундаментбуд” Севастопольського спеціалізованого управління № 601 “Гідроспецфундаментбуд” (вул. Сімферопольська, 11, місто Севастополь, 99003)

про стягнення заборгованості,

суддя Ткаченко М.І.

За участю представників:

від позивача - Круглик О.В., довіреність № 28/03/06 від 28 березня 2006 року;

від відповідача - не з`явився;

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство “Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій” звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства “Укргідроспецфундаментбуд” Севастопольського спеціалізованого управління № 601 “Гідроспецфундаментбуд” про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 7.125,21 грн. (у тому числі основний борг –4.597,49 грн., індекс інфляції –1.287,27 грн., три проценти річних –432,66 грн., пеня –807,79 грн.).

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань.

В відзиві на позов від 12 вересня 2006 року за вихідним № 142 відповідач визнав борг в розмірі 4.597,49 грн., але причину непогашення боргу визначив несплату замовником заборгованості за виконані роботи.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк вирішення спору продовжувався.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає можливим розглянути спор у відсутність представника відповідача по наявним в справі матеріалам.

Представнику позивача в судовому засіданні роз’яснені процесуальні права та обов’язки згідно статей 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухав пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази, суд

В С Т А Н О В И В :

7 травня 2003 року позивач (постачальник) та відповідач (покупець) уклали договір № 31.

Відповідно до умов пункту 1.1 договору постачальник прийняв на себе зобов`язання поставити покупцю продукцію, а покупець –прийняти та оплатити цю продукцію.

На підставі умов договору позивач відвантажив відповідачеві бетон марки М-400 в кількості 71,1 м куб. по ціні 145,59 грн., а також надав послуги відповідачеві бетону в рамках пункту 5.1 договору.

Загальна вартість відвантаженого бетону та наданих послуг по договору відповідачеві склала 15.025,02 грн.

Факт поставки продукції та надання послуг підтверджується накладною № 240 від 16 травня 2003 року, яка підписана уповноваженим представником відповідача згідно довіреності серії ЯЖЛ № 439654 від 16 травня 2003 року.

У відповідності до умов пункту 6.1 договору відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти за продукцію в розмірі 10.427,53 грн. (платіжне доручення № 116 від 21 травня 2006 року).

30 травня 2006 року позивач виставив відповідачеві рахунок № 240 на оплату загальної вартості продукції та послуг на суму 15.025,02 грн., який відповідач оплатив лише частково.

Враховуючи часткові погашення відповідача, залишок заборгованості по договору склав 4.597,49 грн.

В зв`язку з тим, що відповідач не виконав грошові зобов`язання по договору, позивач розрахував суму боргу з урахуванням індексу інфляції (1.287,27 грн.), а також застосував три проценти річних –432,66 грн., пеню –807,79 грн.

Відсутність з боку відповідача погашення боргу в добровільному порядку з`явилося підставою для позивача звернутися до господарського суду міста Севастополя за захистом порушеного права.

Суд при вирішені даного господарського спору виходить з наступного.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції Закону від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 19 червня 2003 року № 980-IV і Законом України від 18 листопада 2003 року № 1255-IV, що вступив в дію в 1 січня 2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини між сторонами виникли до вступу в силу Цивільного кодексу України (з 1 січня 2004 року) і продовжують існувати до виконання сторонами своїх зобов’язань за договором, то до таких правовідносин застосовуються норми Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року

Крім того, при вирішенні спору суд керується положеннями Господарського кодексу України. Відповідно до пункту 1 розділу IX “Прикінцеві положення” Господарського кодексу України цей кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року.

Пунктом 4 вказаного розділу передбачено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.

До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов`язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Тобто всі умови договору, визначені на розсуд сторін, погоджені ними, умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, є обов`язковими до дотримання і виконання сторонами договору.

Оскільки відповідач підписав договір №31, таким чином він прийняв на себе всі зобов`язання, передбачені умовами договору, у тому числі і оплачувати поставлений товар та надані послуги своєчасно та в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу по договору в розмірі 4.597,49 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, відповідно до пункту 9 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 5 липня 2005 року № 01-8/1183 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням норм Цивільного і Господарського кодексів України” положення статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються до боржника, у разі порушення ним грошового зобов`язання, в незалежності від наявності вини у його діях.

В представленому позивачем розрахунку заборгованості сума трьох процентів річних складає 432,66 грн.

На думку суду цей розрахунок є невірним з тих підстав, що позивач не застосовує правила статті 232 Господарського кодексу України, а саме нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки проценти річних за своєю правовою природою є неустойкою, до них застосовуються правила про скорочені строки позовної давності.

Подібна позиція висловлена в пункті 10 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/935 від 29 серпня 2001 року „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів”.

З урахуванням викладеного, суд залишає вимоги позивача в частини стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 432,66 грн. –без задоволення.

Відносно стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 1.287,27 грн. суд керується наступним.

По змісту статті 625 Цивільного кодексу України сплачення суми боргу кредиторові повинно проводитися з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

За своєю правовою природою індекс інфляції не є різновидом штрафних санкцій, тому до даної суми не застосовуються правила статті 232 Господарського кодексу України та правила спеціальної позовної давності, передбачені главою 19 Цивільного кодексу України.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок індексу інфляції і вважає його вірним, а суму індексу інфляції 1.287,27 грн. такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі статтями 549, 611 Цивільного кодексу України одним з правових наслідків, які застосовуються у разі порушення зобов`язання, є пеня як один з різновидів неустойки.

Згідно наданого позивачем розрахунку пеня нарахована в розмірі 807,79 грн.

Суд, перевіривши наданий розрахунок пені, визнав його неправильним, з причини застосування позивачем невірної формули розрахунків.

Відповідно до розрахунку суду пеня складає 860,53 грн.

По пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо про це є клопотання заінтересованої сторони.

Клопотання від представника позивача про вихід суду за межі позовних вимог не надходило.

За такими обставинами вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню відповідно до наданого розрахунку в сумі 807,79 грн.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позов частково в розмірі 6.692,55 грн. (у тому числі основний борг –4.597,49 грн., індекс інфляції – 1.287,27 грн., пеня –807,79 грн.), в решті позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. і витрати по інформаційно-технічному забезпеченню в сумі 118,00 грн.

Керуючись статтями 232, 258 Господарського кодексу України, статтями 526, 549, 611, 617, 625, 629 Цивільного кодексу України, статтями 20, 22, 49, 75, 82-85, 83, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства “Укргідроспецфундаментбуд” Севастопольського спеціалізованого управління №601 “Гідроспецфундаментбуд” (вул. Сімферопольська, 11, місто Севастополь, 99003, ідентифікаційний код 01416626) на користь Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій” (вул. Молодогвардійська, 2, місто Дніпропетровськ, 49022 ідентифікаційний код 01374010) заборгованість в розмірі 6.692,55 грн. (у тому числі основний борг –4.597,49 грн., індекс інфляції – 1.287,27 грн., пеня –807,79 грн.), а також витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. і витрати по інформаційно-технічному забезпеченню в сумі 118,00 грн.

3. В решті позову –відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копії рішення направити сторонам.

Суддя

Ткаченко М.І.

Розсилка

Відкрите акціонерне товариство “Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій”

(вул. Молодогвардійська, 2, місто Дніпропетровськ, 49022)

1

Дочірне підприємство Відкритого акціонерного товариства “Укргідроспецфундаментбуд” Севастопольське спеціалізоване управління №601 “Гідроспецфундаментбуд”

(вул. Сімферопольська, 11, місто Севастополь, 99003)

1

В справу

1

В наряд

1