Рішення № 17228067, 11.05.2011, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа №2-643/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

06.05.2011 року Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Ємчук В.Е.

при секретарі - Шемота М.І.

з участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 як представника за дорученням в інтересах ОСОБА_3 до ТзОВ "Техноліс" про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом за дорученням ОСОБА_3 до ТзОВ «Техноліс»про стягнення боргу. Мотивує позовні вимоги тим, що 14 червня 2005 року між відповідачем та позивачем ОСОБА_1, який діяв за довіреністю ОСОБА_3, був укладений договір позики, згідно якого позивач зобовязався надати відповідачу безпроцентну цільову позику в сумі 40000 Євро для закупівлі обладнання для підприємства та запуску виробництва, а останній зобовязався позику прийняти та повернути в установлені договором строки.

11 липня 2005 року позика була надана відповідачу на термін у 5 років, шляхом перерахування коштів на рахунок ТзОВ «Техноліс», однак останнє станом на 08 липня 2011 року позику не повернуло, чим було порушено умови договору. Намагання позивача врегулювати спір в досудовому порядку позитивного вирішення не знайшло, відповідач кошти так і не повернув та ухиляється від їх повернення до цього часу, а тому станом на 08 лютого 2011 року розмір заборгованості перед позивачем становить 465909,81 грн, що включає в себе суму неповерненої позики у розмірі 40000 євро, що станом на день подання позову до суду становить в гривневому еквіваленті по курсу НБУ суму 430400 грн, заборгованість з урахуванням індексу інфляції у розмірі 27976 гривень, а також заборгованість з урахуванням 3% річних у розмірі 7533,81 грн за прострочений період виконання зобовязання. У звязку з наведеним позивач просить стягнути зазначені суми боргу та судові витрати, понесені по даній справі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги змінив, пояснив, що відповідач отримані у борг кошти не повертає, обладнання, для якого надавалася позика, так і не купив, таким чином відповідачем порушено умови договору. Просив стягнути з відповідача в користь ОСОБА_3 борг в сумі 40931,64 Євро з урахуванням відсоткової ставки в розмірі 0,12 % річних та пеню в розмірі 0,01% від розміру позики за кожний день згідно умов договору, на надані ним розрахункові реквізити.

Представник відповідача ОСОБА_2, змінені позовні вимоги визнав пояснив, що дійсно борг ТзОВ «Техноліс»перед позивачем існує, однак через відсутність коштів наразі повернути його не має змоги. Враховуючи, що позика бралася в Євро, то просить стягнути її в такій самій валюті. Крім того, просить стягнути позику на розрахунковий рахунок позикодавця, ОСОБА_3, та у спосіб, передбачений п. 4.3 Договору. Не заперечив щодо задоволення змінених позовних вимог.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 14 червня 2005 року між сторонами ОСОБА_2 та ТзОВ "Техноліс" був укладений договір цільової позики, згідно якого останнє отримало позику в сумі 40000 Євро та зобов"язалося прийняти позику, використати за цільовим призначенням та повернути у визначений договором строк, тобто 14 червня 2010 року, а також сплатити проценти за весь термін надання грошових коштів.

Згідно зазначеного договору позика надавалася для закупівлі обладнання для підприємства та запуск виробництва. Позичальник у строк до 30 червня 2005 року з моменту надання позики зобовязаний був надати позикодавцю документи, що засвідчують цільове використання коштів.

Зі змісту статті 1046 Цивільного кодексу України слідує, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ході розгляду справи було встановлено, що позивач свої вимоги по вказаному вище договору виконав. Зокрема, 11 липня 2005 року ним було перераховано кошти на рахунок ТзОВ «Техноліс»в сумі 39960 Євро, тобто в меншій сумі, ніж передбачено договором, тому суд вирішуючи спір виходить саме з цієї суми, як фактично перерахованої позивачем в користь відповідача.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 2.4. договору позики передбачена процентна ставка 0,12 % річних від розміру позики.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобовязання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Ураховуючи той факт, що відповідач до цього часу не виконав свої обовязки з повернення позики, відсотків за ним, то таке невиконання (неналежне виконання) є порушенням зобовязань у розумінні наведеної норми.

Наслідки такого порушення зобов"язань виражені в п.5.5 договору, де вказано, що при порушенні позичальником строку повернення позики він повинен сплатити позикодавцю пеню в розмірі 0,01 % від розміру позики за кожний день.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що, відповідач, порушив свої грошові зобовязання перед позивачем, а саме щодо своєчасного погашення позики та сплати відсотків, у звязку з чим, сума боргу відповідача перед позивачем складає 40931,64 Євро., з яких: 39960 Євро - основний борг; 236,38 Євро - відсотки за користування позикою; 735,26 Євро - пеня за несвоєчасне повернення позики.

Між тим, факт порушення відповідачем умов договору, не заперечений останнім.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані і він правомірно ставить питання про захист своїх прав, вимагаючи від відповідача повернення боргу з відсотками та пенею за прострочення грошового зобовязання, а тому, у відповідності до ст.ст.1046-1050 ЦК України, слід стягнути з відповідача зазначену суму бору за договором позики в розмірі 40931,64 Євро.

Крім того, представник відповідача пред"явив вимогу стягнути заборговану суму позики на розрахункові реквізити і в спосіб передбачений договором, зокрема на розрахунковий рахунок ОСОБА_3, яка на думку суду не підлягає задоволенню з наступних підств.

Підпунктом 4.3 пункту 4 договору позики дійсно встановлено порядок надання та повернення позики, згідно якого позика повертається у безготівкому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок позикодавця ( р/р № НОМЕР_3 АДРЕСА_1). Проте в матеріалах справи міститься доручення від імені ОСОБА_3, тобто позикодавця, за яким він уповноважує і доручає ОСОБА_1, в тому числі, одержувати нележне йому майно, включаючи грошові суми та цінні папери, будь-які документи від громадян та юридичних осіб.

Тому, суд, перевіривши в судовому засіданні дане доручення, вважає, що суму боргу слід стягнути на розрахункові реквізити, визначені представником позивача ОСОБА_1: (р/р НОМЕР_3 МФО 305299, ОКПО 14360570 Приватбанку, призначення платежу для поповнення картки ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1 № картки НОМЕР_2) в гривнях України та на р/р 26202601975829 в Євро.

Також, у відповідності до ст.88 ЦПК України, до стягнення з відповідача підлягають понесені позивачем судові витрати, а саме: 1700 гривень сплаченого судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді, а всього 1820 гривень.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 10,58,60,88,212,213,223 ЦПК України, ст.ст.625,1046-1050 Цивільного кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

У зміненому позові задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноліс» (смт.Великий Бичків, вул.Промислова,66, Рахівського району, Закарпатської області) на користь ОСОБА_3 (р/р НОМЕР_3 МФО 305299, ОКПО 14360570 Приватбанку, призначення платежу для поповнення картки ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1 № карткиНОМЕР_2 1820 гривень судових витрат та 39960 Євро основного боргу, 236,38 Євро відсотків за користування позикою та 735,26 Євро як пені на р/р 26202601975829 банк одержувача PRIVATBANK DNEPROPETROVSK, UKRAINE SWIFT CODE: PBANUA2X, банк-кореспондент J P Morgan AG Frankfurt Germany SWIFT CODE: CHASDEFX, рахунок банку одержувача у банку-кореспонденті а/с № 623 16051 45.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області через Рахівський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які були відсутні під час проголошення рішення мають право подати апеляцію у той же термін з часу отримання копії рішення.

Суддя: Ємчук В.Е.

З оригіналом вірно,

Суддя Рахівського районного суду: Ємчук В.Е.