Постанова № 17225322, 19.07.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2011 р.Справа № 15/192-10-5481

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Лавренюк О.Т.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання Мартинюк К.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 19.07.2011р.,

від позивача: ОСОБА_1., довіреність б/н від 02.06.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_2., довіреність №15/11 від 12.05.2011р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»

на рішення господарського суду Одеської області

від 20 травня 2011 року

по справі №15/192-10-5481

за позовом: Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»

до відповідача: Державного підприємства «Устьдунайводшлях»

про стягнення заборгованості в сумі 21028 662,02 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги відкладений на 12.07.2011р., в судовому засідання, яке відбулося 12.07.2011р. оголошена перерва до 19.07.2011р..

В судовому засіданні 19.07.2011р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

27.12.2010р. ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ДП «Устьдунайводшлях»про стягнення заборгованості в сумі 20444624,24 грн..

В обґрунтування позовної заяви позивач посилався на те, що ДП «Устьдунайводшлях»належним чином не виконувалися умови договору № ВЧ094400 фрахтування земснаряду «Арабатський», який фактично є договором бербоут-чартеру, з окремими елементами димайз-чартеру, щодо оплати фрахтової ставки в сумі 10000 грн. за добу, в т.ч. ПДВ, у звязку з чим у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за період з 27.10.2006р. по 30.10.2007р. у сумі 2 550000 грн., на яку позивачем було нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати, та у звязку з несвоєчасним поверненням з/с «Арабатський»відповідачу нараховано неустойку на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України. Як вказувало ДП «Чоразморшлях»у позові заборгованість Державного підприємства «Устьдунайводшлях»перед ДП «Чоразморшлях»за невиконання умов договору щодо сплати фрахтової ставки за період з 27.10.2006р. по 12.10.2007р. становить 8874070,48 грн., в тому числі: 376350,00 грн. - сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції; 239720,48 грн. - 3% річних від простроченої суми; 828000,00 грн. - пеня за прострочу оплати; 4040000,00 грн. - неустойка у вигляді подвійної плати за користування судном за час прострочення повернення. Крім того, в період з 12.10.2007р. по 18.12.2008р. судновласником з/с «Арабатський»було ДП «Укртехфлот», що підтверджується додатковою угодою №1 до договору № ВЧ094400, наказом на виконання рішення господарського суду Одеської області по справі № 2/212-08-4926 від 02.12.2008р., актом приймання-передачі державного майна від 19.12.2008р., а також додатком №1 до зазначеного акту. Так, в період дії договору № ВЧ094400 з урахуванням додаткової угоди №1 від 12.10.2007р. ДП «Устьдунайводшлях»оплатило ДП «Укртехфлот»лише 100000 грн. фрахтової ставки, що підтверджується випискою з банківського рахунку ДП «Укртехфлот». 16.08.2010р. між ДП «Укртехфлот»та ДП «Чоразморшлях»був укладений договір уступки права вимоги виконання зобовязань за тайм-чартерною угодою № ВЧ094400 від 18.10.2006р., в редакції з урахуванням додаткової угоди № 1 від 12.10.2007р. в повному обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а саме виплати фрахтової ставки, сплати пені, індексу інфляції та відшкодування збитків, спричинених невиконання або належним виконанням зобовязань боржником. 17.08.2010р. ДП «Устьдунайводшлях»рекомендованим листом відповідно до вимог ст.ст. 516, 517 Цивільного кодексу України був повідомлений про заміну кредитора в зобовязанні, та йому була надіслана належним чином засвідчена копія договору уступки права вимоги, проте станом на дату подання позовної заяви оплата боргу не надійшла. Заборгованість ДП «Устьдунайводшлях»перед ДП «Чоразморшлях»за невиконання умов договору щодо сплати фрахтової ставки за період з 13.10.2007р. по 27.10.2008р., придбана ДП «Чоразморшлях»на підставі договору уступки права вимоги з ДП «Укртехфлот»від 16.08.2010р. становить 6959925,76 грн., в тому числі: 4798 920 грн. - сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції; 202889,60 грн. - 3% річних від простроченої суми; 918116,16 грн. - пеня за прострочку оплати; 1040000,00 грн. - неустойка у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення. Також у позовній заяві вказано, що 09.07.2009р. ДП «Устьдунайводшлях»повернуло судно у стані, не придатному для використання, що спричинило ДП «Чоразморшлях»значні фінансові збитки. У звязку з поверненням з/с «Арабатський»в неналежному стані ремонт судна був вимушений проводити наступний фрахтувальник судна - ТОВ «Чорноморінвестгруп»за рахунок зменшення фрахтової ставки на відповідну суму - 4610628 грн., що підтверджується актом приймання судна з ремонту від 06.11.2009р. до договору №022-14/07/2009 від 14.07.2009р., та виконавчою відомістю до даного договору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.12.2010р. порушено провадження по справі № 15/192-10-5481 та справу призначено до розгляду.

28.01.2011р. до господарського суду Одеської області від ДП «Устьдунайводшлях»надійшов відзив на позовну заяву ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів», в якому відповідач позов не визнав у звязку з тим, що позивачем пропущено строк позовної давності, крім того позивачем не було доведено доказами повернення відповідачем судна у незадовільному стані.

10.02.2011р. до господарського суду Одеської області від ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»надійшло клопотання про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними та розгляд вимоги про стягнення заборгованості зі сплати фрахту з ДП «Устьдунайводшлях»як таку, щодо якої строк позовної давності не пропущений.

Під час розгляду справи в господарському суді Одеської області позивачем неодноразово подавались уточнення до позовної заяви, так, 17.02.2011р. ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»подало до господарського суду Одеської області останні уточнення до позовної заяви (а.с. 84-85 т. 2), в яких позивач просив стягнути з ДП «Устьдунайводшлях»21028662,02 грн.: заборгованість зі сплати фрахту в сумі 6260000 грн. та 3% річних від суми заборгованості в розмірі 222600 грн.; заборгованість зі сплати фрахту з урахуванням індексу інфляції в сумі 3164550 грн. та 3% річних в сумі 153000 грн.; неустойку в сумі 5100000 грн.; пеню в сумі 191585,02 грн.; збитки (упущену вигоду) в сумі 7592817 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.02.2011р. справу № 15/192-10-5481 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів, ухвалою господарського суду Одеської області від 01.03.2011р. справу № 15/192-10-5481 прийнято до провадження колегією суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді - Петрова В.С., суддів Власової С.Г. і Желєзної С.П. та справу призначено до розгляду в засіданні суду на 23.03.2011р..

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 23.03.2011р. № 41-р «Про внесення змін до складу колегії суддів»здійснено заміну судді господарського суду Одеської області Желєзної С.П. на суддю господарського суду Одеської області Погребну К.Ф. у складі колегії суддів при колегіальному розгляді справи № 15/192-10-5481 у звязку з перебуванням на лікарняному судді Желєзної С.П..

Так, ухвалою господарського суду від 23.03.2011р. по справі № 15/192-10-5481 справу прийнято до провадження колегією суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді Петрова В.С., суддів Власової С.Г. і Погребної К.Ф. та справу призначено до розгляду в засіданні суду на 08.04.2011р..

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.05.2011р. по справі №15/192-10-5481 (колегія суддів: головуючий суддя - Петров В.С., судді Власова С.Г., Погребна К.Ф.) відмовлено у задоволенні позову ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів»до ДП «Устьдунайводшлях»про стягнення заборгованості в сумі 21028662,02 грн., посилаючись на те, що, як свідчать матеріали справи, позивачем пропущено строк позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних та пені. В клопотанні від 10.02.2011р. за № 012/127 позивач просив господарський суд Одеської області визнати причину пропуску строку позовної давності поважною, посилаючись на те, що начальник договірно-правової служби позивача ОСОБА_3., через погане самопочуття не змогла у встановлені чинним законодавством строки подати позов про стягнення заборгованості, неустойки та спричинених збитків. Однак, вищезазначене клопотання позивача суд визнав необґрунтованим та відхилив його, оскільки наведені позивачем у клопотанні причини пропуску строку не являються поважними, оскільки представництво інтересів позивача може здійснюватися також іншою особою в силу повноважень, що ґрунтуються на довіреності. Поважною причиною визнання пропуску строку позовної давності може вважатися причина, існування якої зумовлено факторами обєктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті, а таких причин у даному випадку суд не вбачає. Більш того, відповідно до ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), п.1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено спеціальна позовна давність, а саме один рік. Таким чином, вищенаведене свідчить про те, що позивачем пропущено строки позовної давності, як до вимог про стягнення суми боргу (фрахту), так і до вимог щодо сплати пені, неустойки. При цьому, господарський суд визнав безпідставними доводи позивача стосовно визнання відповідачем обовязку по сплаті фрахту та наявності заборгованості з його оплати шляхом підписання 01.12.2008р. акту виведення судна з експлуатації (в off-hire), оскільки у вказаному акті не міститься таких положень щодо визнання відповідачем боргу. До того ж позивач стверджував, що з/с «Арабатський»не знаходився в ремонті, посилаючись при цьому на те, що сторонами не був складений та підписаний акт виведення судна із експлуатації для проведення ремонту, як це передбачено ст. 29 ч. 2 договору фрахтування земснаряда «Арабатський»№ВЧ094400. Між тим, матеріалами справи спростовуються вказані доводи позивача, оскільки з/с «Арабатський»після підписання договору №ВЧ094400 від 18.10.2006р. та акту приймання - передачі від 27.10.2006р. так і не був введений в експлуатацію у звязку з проведенням ремонтних робіт, оскільки судно було передано в неморехідному стані (тобто в стані ремонту), про що свідчить наявна в матеріалах справи копія затвердженого Першим заступником Міністра транспорту та звязку України Плану першочергових заходів з фінансового оздоровлення ДП «Чоразморшлях»(тобто позивача), п. 6 якого визначено, що з/с «Арабатський»не введено в експлуатацію. Також згідно з Протоколом від 17.10.2007р. наради стосовно питань проведення ремонтних робіт з/с «Арабатський»на виконання тайм-чартерної угоди від 18.10.2007р. за №ВЧ094400 між ДП «Чоразморшлях»та ДП «Устьдунайводшлях», станом на 17.10.2007р. ремонтні роботи з/с «Арабатський»ще тривали, більш того відповідно до вказаного Протоколу позивач повинен був проаналізувати передані йому контракти та ремонтні відомості на предмет узгодження. Вищенаведене свідчить про те, що з/с «Арабатський»був переданий відповідачу у неморіходному стані та весь період дії тайм-чартерної угоди знаходилося у ремонті. Господарським судом першої інстанції відхилені доводи позивача про правомірність нарахування неустойки відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, оскільки до моменту повернення судна між сторонами по справі тривали переговори щодо подальшого використання землесосу, про що свідчить лист позивача від 02.04.2009р., який свідчить, що вимоги щодо повернення з/с «Арабатський»з боку позивача не виставлялося оскільки фактично між сторонами по справі тривали переговори щодо подальшого використання землесосу. Більш того, з огляду на положення п. 1 ч. 2 п. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України строк позовної давності до вимог про стягнення нарахованої позивачем неустойки в сумі 5100000 грн. на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України пропущено. Також, господарський суд першої інстанції визнав необґрунтованими вимоги позивача про стягнення збитків (упущеної вигоди) в розмірі 7592817 грн., з тих підстав, що ст.7 ч. 2 договору тайм-чартеру передбачено, що судно має бути повернено з тайм-чартеру по закінченню строку дії тайм-чартеру в тому же стані, в якому воно було після ремонту, що з боку ДПВШ «Устьдунаводшлях»й було зроблено та знайшло підтвердження у підписаному між сторонами акті приймання-передачі з/с «Арабатський». Більш того, як вже зазначалось, судно було передано відповідачу у неморіходному стані та весь період дії тайм-чартерної угоди знаходився у ремонті, при цьому, як вказує відповідач, в ремонт земснаряду відповідачем було інвестовано близько 4,5 млн. грн.. У даному випадку протиправність поведінки відповідача не доведена позивачем, також між такою поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками відсутній прямий причинний звязок. Надані позивачем копії звітів про експертну оцінку з/с «Арабатський»не приймаються судом до уваги, оскільки не є належними доказами результату протиправної поведінки відповідача.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»з апеляційною скаргою, в якій позивач просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 20.05.2011р. по справі №15/192-10-5481, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, мотивуючи це тим, що господарським судом не досліджено матеріали справи та не було враховано усіх обставин справи, що призвело до прийняття невірних висновків та неправильного застосування норм матеріального права. Так, господарським судом не було зроблено належного правового аналізу умов договору, внаслідок чого господарський суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності у ДП «Устьдунайводшлях»обовязку зі сплати фрахтової ставки за час дії чартеру. Судом не враховано, що договором чітко визначено як момент можливого звільнення від сплати фрахтової ставки виведення та введення судна в експлуатацію, так і форма його здійснення акти виведення судна з експлуатації та акт введення судна в експлуатацію для проведення ремонту. Часткове застосування судом положень ст. 212 Кодексу торговельного мореплавства України є необґрунтованим, оскільки сторони врегулювали умовами договору ситуацію щодо сплати фрахту у випадку неморехідного стану судна. Також господарським судом першої інстанції не було враховано того факту, що строк ремонту судна відповідно до умов договору не може перевищувати 70 діб. Перевищення вказаного строку фрахтувальником свідчить про неналежне виконання зобовязань за договором саме фрахтувальником, а отже відсутні підстави для звільнення відповідача як від оплати фрахтових платежів, так і від відповідальності за порушення зобовязань за договором, оскільки в матеріалах справи відсутні докази виведення з/с «Арабатський»з експлуатації (в «off-hire») під час дії спірного договору. Господарським судом в рішенні вказано, що в матеріалах справи відсутні рахунки, які виставлялися ДП «Чоразморшлях»та ДП «Укртехфлот»за договором фрахтування №ВЧ094400, однак це не відповідає дійсності, оскільки в уточненні позовних вимог №012/108 від 07.02.2011р. додатком №5 зазначені «копії документів з виставлення рахунків та листування щодо їх звіряння (на 38 аркушах)», що свідчить про неналежне вивчення судом матеріалів справи. Господарським судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку позовної давності, судом не було прийнято до уваги усіх доказів, поданих позивачем на підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності, оскільки ДП «Чоразморшлях»не було поінформоване про те, що 26.11.2010р. позов не було подано. Крім того, господарський суд дійшов помилкового висновку про сплив позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 191585,02 грн.. Також господарським судом першої інстанції надано невірну оцінку доводам позивача щодо обовязку ДП «Устьдунайводшлях»сплатити позивачу неустойку у розмірі подвійної фрахтової ставки на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України, оскільки строк договору закінчився 27.10.2008р., фактично судно було передано позивачу лише 09.07.2009р. за відповідним актом приймання передачі, між тим договір фрахту продовжено сторонами не було шляхом укладання відповідних додаткових угод, наведене є підставою для стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної орендної плати. Безпідставною також є відмова господарського суду у стягненні з відповідача збитків, оскільки умовами ст. 7 ч. ІІ договору судно повинно було бути повернуто з чартеру по закінченню строку дії договору в такому ж стані, в якому воно було після ремонту фрахтувальником в порту, визначеному у боксі 21 між 9:00 год. та 18:00 год.. Аналіз актів приймання-передачі судна від 27.10.2006р. (передача судна у чартер) та від 09.07.2009р. (приймання судна з чартеру) свідчить про значне погіршення технічного стану судна, про що свідчить різниця у чартерних ставках, через що позивач був змушений здати судно у чартер іншому підприємству за значно нижчою ставкою, на умовах безкомпенсаційності проведеного ТОВ «Чорноморінвестгруп»ремонту. На сьогоднішній день вартість судна після проведення ремонту складає 14600000 грн., фрахтова ставка при такій вартості мала б бути у розмірі 9077 грн., що підтверджується висновком про обґрунтованість розрахунку фрахтової ставки. Оскільки договір фрахтування з ТОВ «Чорноморінвестгруп»укладено 09.07.2009р. строком на пять років, упущена вигода ДП «Чоразморшлях»становить 7592817 грн.. Крім того, при прийнятті рішення господарським судом не було враховано вимог ст. 29 Спеціальних (особливих) умов договору, якою встановлено обовязок фрахтувальника здійснити класифікаційний ремонт судна з подальшим введенням його в експлуатацію, який відповідачем здійснено не було.

30.06.2011р. до Одеського апеляційного господарського суду від ДП «Устьдунайводшлях»надійшли заперечення на апеляційну скаргу ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів», в яких відповідач просив рішення господарського суду залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу без задоволення.

06.07.2011р. ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»подало до Одеського апеляційного господарського суду на виконання ухвали апеляційного господарського суду від 30.06.2011р. копії рахунків ДП «Укртехфлот», виставлених ДП «Устьдунайводшлях», на 23 аркушах, копії витягу з книги реєстрації вихідної кореспонденції ДП «Укртехфлот»(на 8 аркушах), довідку щодо стану оплат за договором №ВЧ094400 (на 1 аркуші); копії рахунків ДП «Чоразморшлях», виставлених ДП «Устьдунайводшлях», на 19 аркушах; супровідні листи до рахунків ДП «Чоразморшлях», виставлених ДП «Устьдунайводшлях», з доказами їх направлення та отримання на 22 аркушах.

Вказані документи залучені апеляційним господарським судом до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів», заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення господарського суду частково скасувати з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 18.10.2006р. між ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»(судновласник) та ДП «Устьдунайводшлях»(фрахтувальник) укладена тайм чартерна угода № ВЧ094400 (на підставі проформи тайм-чартеру «Балтайм-1939»), відповідно до якої судновласник зобовязався передати, а фрахтувальник прийняти судно землесос «Арабатський»«як воно є»по акту приймання-передачі, підписаному обома сторонами, на час, зазнаваний а боксі 14, з моменту коли судно передано у розпорядження фрахтувальника з 09:00 до 18:00 в порту, зазначеному в боксі 15, у такого причалу, де воно може бути постійно на плаву, у разі не підписання фрахтувальником акту приймання-передачі на протязі 5 календарних днів, даний договір анулюється, тайм чартерна ставка встановлена сторонами у розмірі 10000 грн. на добу, в тому числі ПДВ, період тайм-чартеру 24 місяця.

Згідно зі ст. 3 частини 2 договору судновласник зобовязується укомплектувати судно капітаном.

Статтею 4 частини 2 угоди встановлено, що фрахтувальник на період дії чартеру забезпечує ремонт судна та підтримує його в належному технічному стані; забезпечує організацію та безпеку виконання днопоглиблювальних робіт; постачає та оплачує всі види продуктів харчування та заробітну плату екіпажу; забезпечує та оплачує всі види матеріально-технічного постачання та ремонт тощо.

За ст. 6 частини 2 угоди оплата за кожний місяць чартеру здійснюється у два етапи: аванс у розмірі 30% від загальної суми місячного фрахту на підставі рахунку судновласника не пізніше 15 числа звітного місяця на розрахунковий рахунок судновласника; залишок у розмірі 70% від загальної суми місячного фрахту на підставі рахунку судновласника, протягом 5 банківських днів наступного за звітним місяцем. Тайм-чартерна ставка нараховується з моменту виходу судна з ремонту: - якщо судно виведено з експлуатації не з вини судновласника, виплата тайм-чартерної плати не припиняється; - тайм-чартерна плата враховується за перший та останній день тайм-чартеру одним днем та розраховується пропорційно числу днів тайм-чартеру.

Статтею 7 частини 2 угоди сторони визначили, що судно повинно бути повернуто з тайм чартеру по закінченню строку дії даного тайм-чартеру в тому ж стані, в якому воно було після ремонту фрахтувальником (виключаючи природний знос) в порту вказаному в боксі 21 Іллічівський МТП між 9:00 год. та 18:00 год.. Фрахтувальник повинен надати судновласнику не менш ніж через 20 днів до моменту передачі судна нотіс із вказівкою порту та дати повернення судна з тайм-чартеру, тайм-чартерна ставка повинна виплачуватися до дня дійсного повернення судна з чартеру згідно з актом приймання-передачі судна.

Статтею 27 частини 2 угоди тайм-чартеру встановлено, що в разі затримки оплати фрахтувальником судновласнику тайм-чартерної плати згідно зі ст. 6, фрахтівник виплачує судновласнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми платежу, за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 28 частини 2 угоди тайм-чартеру строк дії тайм-чартеру може бути продовжений за взаємною згодою обох сторін, умови продовження тайм-чартеру, в тому числі й розмірі тайм-чартерної ставки та строк продовження тайм-чартеру, повинні бути зафіксовані у додатковій угоді.

Згідно зі ст. 29 частини 2 угоди тайм-чартеру фрахтувальник за власний рахунок на безкомпенсаційній основі протягом 70 діб виконує класифікаційний ремонт судна на СРЗ «Україна», забезпечує судно усім необхідним спорядженням та майном, включаючи палубне спорядження, спорядження машинного відділення засобами звязку та навігації. Введення та виведення судна з експлуатації для проведення ремонту оформлюється актом, підписаним фрахтувальником та судновласником. Тайм-чартерна ставка у період знаходження судна у середніх та малих ремонтах нараховується та оплачується.

Угода тайм-чартеру ВЧ094400 від 18.10.2006р. укладена за погодженням Міністерства транспорту та звязку України.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.10.2006р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі з/с «Арабатський»у чартер.

Протягом дії договору ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»виставляло рахунки на оплату фрахту, неодноразово висувало претензії щодо нездійснення ДП «Устьдунаводшлях»ремонту судна та несплати фрахту.

Всього за період з 27.10.2006р. по 30.10.2007р. судновласником нараховано, але не сплачено фрахтувальником тайм-чартерної ставки на загальну суму 3450000 грн.

Як вказує судновласник, фрахтувальник здійснив часткову оплату в сумі 900000 грн. лише 30.11.2008р., у звязку з чим, за ствердженнями судновласника, заборгованість фрахтувальника по оплаті тайм-чартерної ставки склала 2550000 грн., у т.ч. по наступним рахункам (арк. спр. 9-27 т. ІІ): 1) від 30.11.2006р. № СФ-0179-11 на суму 300000 грн., 2)від 31.12.2006р. № СФ-0216-12 на суму 310000 грн.; 3) від 31.01.2007р. №СФ-0015 на суму 220000 грн.; 4) від 31.01.2007р. № СФ-0016-1 на суму 90000 грн.; 5) від 28.02.2007р. №СФ-0040 на суму 280000 грн.; 6) від 29.03.2007р. №СФ-0055 на суму 100000 грн.; 7) від 17.04.2007р. № СФ-0076 на суму 20000 грн.; 8) від 07.05.2007р. №СФ-0088 на суму 210000 грн.; 9) від 16.05.2007р. № СФ-0101 на суму 93000 грн.; 10) від 04.06.2007р. № СФ-0108 на суму 217000 грн.; 11) від 19.06.2007р. №СФ-0125 на суму 90000 грн.; 12) від 19.09.2007р. № СФ-0148 на суму 210000 грн., 13) від 19.09.2007р. № СФ-0149 на суму 310000 грн.; 14)від 19.09.2007р. № СФ-0150 на суму 310000 грн., 15) від 19.09.2007р. № СФ-0151 на суму 200000 грн.; 16) від 19.09.2007р. № СФ-0152 на суму 190000 грн., 17) від 19.09.2007р. № СФ-0153 на суму 90000 грн., (загальна сума від 10.09.2007р. - 1310000 грн.); 18) від 30.09.2007р. № СФ-0051-1 на суму 100000 грн.; 19) від 31.10.2007р. № СФ-0155-2 на суму 110000 грн..

Строк дії тайм-чартеру з/с «Арабатський»був встановлений з 27.10.2006р. по 27.10.2008р..

12.10.2007р. між ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів», ДП «Устьдунайводшлях»та ДП «Укртехфлот»укладено додаткову угоду №1 до договору ВЧ094400 від 18.10.2006р., в якій встановлено, що у звязку з переходом основних фондів від ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»до ДП «Укртехфлот»сторонами по цьому договору з моменту підписання додаткової угоди № 1 є ДП «Укртехфлот»- судновласник, та ДП «Устьдунайводшлях»- фрахтувальник.

З жовтня 2007 року ДП «Укртехфлот»виставляло ДП «Устьдунайводшлях»на оплату тайм-чартерної ставки рахунки (надані на вимогу апеляційного господарського суду): 1) від 31.10.2007р. № РУФ-0000017 на суму 100000 грн.; 2) 15.11.2007р. № РУФ-0000019 на суму 90000 грн.; 3) 30.11.2007р. № РУФ-0000022 на суму 210000 грн.; 4)17.12.2007р. № РУФ-0000023 на суму 93000 грн.; 5) 29.12.2007р. № РУФ-0000028 на суму 217000 грн.; 6) 15.01.2008р. № РУФ-0000017 на суму 93000 грн.; 7) 31.01.2008р. №РУФ-0000050 на суму 217000 грн.; 8) 15.02.2008р. № РУФ-0000072 на суму 87000 грн.; 9) 29.02.2008р. № РУФ-0000083 на суму 203000 грн.; 10) 31.03.2008р. № РУФ-0000102 на суму 310000 грн.; 11) 30.04.2008р. № РУФ-0000122 на суму 300000 грн.; 12) 31.05.2008р. № РУФ-0000149 на суму 310000 грн.; 13) 30.06.2008р. № РУФ-00001810 на суму 300000 грн.; 14) 31.07.2008р. № РУФ-0000194 на суму 310000 грн.; 15) 29.08.2008р. № РУФ-0000199 на суму 310000 грн.; 16) 30.09.2008р. № РУФ-0000208 на суму 300000 грн.; 17)31.10.2008р. № РУФ-0000203 на суму 260000 грн..

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Устьдунайводшлях»сплатило ДП «Укртехфлот»лише 100000 грн. тайм - чартерної ставки.

27.10.2008р. закінчився строк дії договору фрахтування з/с «Арабатський», але судно не було повернуто судновласнику.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.12.2008р. по справі № 2/212-08-4926 ДП «Укртехфлот»було зобовязано повернути плавзасоби, в т.ч. з/с «Арабатський»до «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»за актом приймання-передачі.

08.12.2008р. на виконання рішення господарського суду Одеської області від 02.12.2008р. по справі № 2/212-08-4926 між ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»та ДП «Укртехфлот»складено акт технічного стану з/с «Арабатський», а згідно з актом приймання-передачі державного майна від 19.12.2008р. та додатком № 1 до зазначеного акту останнє передало ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»як судновласнику з/с «Арабатський».

Листом № 031/192 від 02.04.2009р. ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»повідомило про неможливість подальшого перебування судна території ОСРЗ та запропонувало ДП «Устьдунайводшлях»визначитися щодо подальшої експлуатації судна.

Листом № 287-1 від 03.04.2009р. ДП «Устьдунайводшлях»повідомило, що вважає доцільним повернути з/с «Арабатський»в Іллічівський морський торговельний порт (ГБТОФ ДП «Чоразморшлях»).

Між тим, фактично судно було передано судновласнику - ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»лише 09.07.2009р., що підтверджується актом приймання-передачі судна та зауваженнями до вказаного акту щодо стану судна.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ДП «Устьдунайводшлях»не сплачувало ні ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів», ні ДП «Укртехфлот»у повному обсязі тайм-чартерну ставку, що передбачена умовами договору № ВЧ094400.

16.08.2010р. між ДП «Укртехфлот»та ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»укладено договір уступки права вимоги виконання зобовязань за тайм-чартерною угодою №ВЧ094400 від 18.10.2006р., в редакції з урахуванням додаткової угоди №1 від 12.10.2007р. в повному обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а саме виплати фрахтової ставки, сплати пені, індексу інфляції та відшкодування збитків, спричинених невиконання або належним виконанням зобовязань боржником.

ДП «Укртехфлот»17.08.2010р. листом за вих. № 56 повідомило ДП «Устьдунайводшлях»про заміну кредитора в зобовязанні.

Неналежне виконання ДП «Устьдунайводшлях»умов договору № ВЧ094400 стало підставою для звернення ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ДП «Устьдунайводшлях»про стягнення 21028662,02 грн. (з урахуванням уточнень позовних вимог).

Дослідивши обставини справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

За ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір тайм-чартеру та до вказаного договору слід застосовувати законодавство, яке регулювало відносини на момент укладення договору.

Відповідно до ст. 203 Кодексу торговельного мореплавства України за договором фрахтування судна на певний час судновласник зобовязується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час, надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Статтями 204, 205 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що договір чартеру (фрахтування) судна на певний час повинен бути укладений у письмовій формі, наявність і зміст договору чартеру (фрахтування) судна на певний час можуть бути доведені виключно письмовими доказами; у договорі чартеру (фрахтування) судна на певний час повинні бути вказані найменування сторін договору, назва судна, його технічні та експлуатаційні дані (вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість тощо), район плавання, мета фрахтування, розмір фрахту, термін дії договору, місце приймання і здавання судна.

За ст. 207 вищеназваного Кодексу судновласник зобовязаний передати судно фрахтувальнику в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором фрахтування судна на певний час, при фрахтуванні судна за тайм-чартером судновласник зобовязаний, крім того, спорядити та укомплектувати судно екіпажем, а також підтримувати судно протягом терміну тайм-чартера в морехідному стані, оплачувати його страхування і утримання суднового екіпажу.

Згідно зі ст. 211 Кодексу торговельного мореплавства України фрахтувальник відповідає за збитки, викликані рятуванням, пошкодженням або загибеллю судна, якщо збитки сталися з його вини.

Крім того, ст. 212 Кодексу торговельного мореплавства України фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт у порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час, він звільняється від сплати фрахту і витрат щодо судна за час, протягом якого судно було непридатне для експлуатації внаслідок неморехідного стану, за винятком випадків, коли непридатність судна настала з вини фрахтувальника.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів»належним чином виконало умови договору чартеру №ВЧ094400 від 18.10.2006р. передало фрахтувальнику ДП «Устьдунайводшлях»судно з/с «Арабатський»у стані «як воно є».

За ст. 6 частини 2 угоди оплата за кожний місяць чартеру здійснюється у два етапи: аванс у розмірі 30% від загальної суми місячного фрахту на підставі рахунку судновласника не пізніше 15 числа звітного місяця на розрахунковий рахунок судновласника; залишок у розмірі 70% від загальної суми місячного фрахту на підставі рахунку судновласника, протягом 5 банківських днів наступного за звітним місяцем. Тайм-чартерна ставка нараховується з моменту виходу судна з ремонту: - якщо судно виведено з експлуатації не з вини судновласника, виплата тайм-чартерної плати не припиняється; - тайм-чартерна плата враховується за перший та останній день тайм-чартеру одним днем та розраховується пропорційно числу днів тайм-чартеру.

Всього за період з 27.10.2006р. по 30.10.2007р. судновласником нараховано тайм-чартерної ставки на загальну суму 3450000 грн., на вказану суму були виставлені рахунки, але фрахтувальником сплачено за весь період дії чартеру лише 900000 грн. (30.11.2008р.).

З жовтня 2007 року ДП «Укртехфлот»виставляло ДП «Устьдунайводшлях»на підставі додаткової угоди №1 від 12.10.2007р. до договору ВЧ094400 від 18.10.2006р., укладеної між ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів», ДП «Устьдунайводшлях»та ДП «Укртехфлот», на оплату тайм-чартерної ставки рахунки на суму 4710000 грн. (до 27.10.2008р. до моменту виведення судна з експлуатації), як вбачається з матеріалів справи, ДП «Устьдунайводшлях»сплатило ДП «Укртехфлот»лише 05.11.2008р. - 100000 грн. тайм - чартерної ставки, внаслідок чого у фрахтувальника перед ДП «Укртехфлот»утворилася заборгованість у розмірі 3710000 грн..

16.08.2010р. між ДП «Укртехфлот»та ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»укладено договір уступки права вимоги виконання зобовязань за тайм-чартерною угодою №ВЧ094400 від 18.10.2006р., в редакції з урахуванням додаткової угоди №1 від 12.10.2007р. в повному обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а саме виплати фрахтової ставки, сплати пені, індексу інфляції та відшкодування збитків, спричинених невиконання або належним виконанням зобовязань боржником.

ДП «Укртехфлот»17.08.2010р. листом за вих. № 56 повідомило ДП «Устьдунайводшлях»про заміну кредитора в зобовязанні.

Відповідно п. 1 ч. 1 до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

За ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобовязанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобовязання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 516 Цивільного кодексу України також передбачено, що заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»у позовній заяві правомірно просило стягнути з ДП «Устьдунайводшлях»заборгованість у розмірі 6260000 грн. (2550000 грн. + 3710000 грн.), оскільки заборгованість підтверджена матеріалами справи та не спростована доказами, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що ДП «Устьдунайводшлях»позов не визнав з тих підстав, що позивачем подано позовну заяву з пропущенням строку позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Між тим, відповідно до ст. 389 Кодексу торговельного мореплавства України до вимог, що виникають з договорів перевезення пасажирів і багажу, фрахтування судна без екіпажу, фрахтування судна на певний час, лізингу судна, буксирування, надання лоцманських послуг, морського страхування, угод, укладених капітаном судна в силу наданих йому законом прав, зіткнення суден, здійснення рятувальних операцій, застосовується дворічний строк позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»в обґрунтування позову посилається на положення ст. 264 Цивільного кодексу України, згідно з якою перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку, після переривання перебіг позовної давності починається заново, час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

При цьому слід звернути увагу на те, що 01.12.2008р. між ДП «Укртехфлот»та ДП «Устьдунайводшлях»було підписано акт виведення судна з експлуатації (в оff-hire), цим актом фрахтувальник визнав обовязок по сплаті фрахту до моменту його укладення, та ДП «Устьдунайводшлях»здійснило часткову оплату фрахту за спірним договором від 05.11.2008р. на суму 100000 грн. та від 30.11.2008р. на суму 900000 грн., вказані платежі здійснені фрахтувальником без зазначення періоду, за який проводилася оплата, а отже, це свідчить про часткове погашення загальної суми боргу (заборгованості, наявної на момент здійснення оплат).

За змістом ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України вказані дії свідчать про визнання ДП «Устьдунайводшлях»себе зобовязаною особою по відношенню до ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»та ДП «Укртехфлот»щодо оплати фрахту.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що ДП «Устьдунайводшлях», підписавши акт виведення судна з експлуатації та здійснивши оплату частини боргу, визнало обовязок по сплаті фрахту та наявність заборгованості з його оплати, отже, позовна давність за зобовязаннями за спірним договором, що виникли до 01.12.2008р., згідно з ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України розпочала свій перебіг з 02.12.2008р. у звязку перериванням строку позовної давності.

Між тим, з урахуванням положень ст. 389 Кодексу торговельного мореплавства України та ст. 264 Цивільного кодексу строк позовної давності по спірним правовідносинам закінчився 02.12.2010р., тоді як позов ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»подало до господарського суду Одеської області лише 27.12.2010р., тобто з пропуском позовної давності.

ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»в клопотанні від 10.02.2011р. за № 012/127 (арк. спр. 50-53 т. ІІ) просило господарський суд Одеської області визнати причину пропуску строку позовної давності поважною, посилаючись на те, що начальник договірно-правової служби позивача ОСОБА_3. через погане самопочуття не змогла у встановлені чинним законодавством строки подати позов про стягнення заборгованості, неустойки та спричинених збитків, та відповідальна особа не повідомила керівництво підприємство про неподання позову до господарського суду.

Господарським судом першої інстанції вищезазначене клопотання визнано необґрунтованим, оскільки наведені позивачем у клопотанні причини пропуску строку не являються поважними, у звязку з чим відхилено.

Статтею 267 Цивільного кодексу України встановлено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Виходячи з загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності можуть бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та обєктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.

З огляду на зазначені ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»в клопотанні причини для відновлення пропущеного строку неповідомлення відповідальної особи про неподання позовної заяви у визначений законодавством строк, причина існування якої зумовлено факторами обєктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті, апеляційний господарський суд вважає причини пропущення строку позовної давності, зазначені у клопотанні, поважними, у звязку з чим та загальними принципами справедливості дійшов висновку про необхідність поновлення та захисту порушеного права ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів».

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з ДП «Устьдунайводшлях»заборгованості з оплати тайм-чартерної ставки за договором №ВЧ094400 від 18.10.2006р. у розмірі 6260000 грн..

Не приймаються до уваги апеляційного господарського суду доводи ДП «Устьдунайводшлях»про те, що у фрахтувальника не виникло обовязку оплачувати тайм-чартерну ставку, оскільки судно протягом часу дії договору від 18.10.2006р. перебувало в ремонті та фрахтувальником не використовувалося, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 29 частини ІІ угоди тайм-чартеру фрахтувальник за власний рахунок на безкомпенсаційній основі протягом 70 діб виконує класифікаційний ремонт судна на СРЗ «Україна», забезпечує судно усім необхідним спорядженням та майном, включаючи палубне спорядження, спорядження машинного відділення засобами звязку та навігації. Введення та виведення судна з експлуатації для проведення ремонту оформлюється актом, підписаним фрахтувальником та судновласником. Тайм-чартерна ставка у період знаходження судна у середніх та малих ремонтах нараховується та оплачується.

В матеріалах справи наявний акт виведення з/с «Арабатський»

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що саме умовами договору передбачена оплата тайм-чартерної ставки у період знаходження судна у ремонтах, до того ж матеріалами справи не підтверджено знаходження судна на весь час дії договору в ремонті, а тому позивачем підставно нарахована тайм-чартерна ставка за весь час дії договору та виставлені рахунки на її оплату.

Крім того, ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобовязання по сплаті фрахту нарахувало, керуючись положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, просило господарський суд стягнути 3% річних в сумі 375600 грн. ( 226000 грн. + 153000 грн.) та інфляційні втрати у розмірі 1508600 грн. (894110 грн. та 614550 грн.).

Апеляційний господарський суд перевірив розрахунки інфляційних втрат та 3% річних та дійшов висновку про їх обґрунтованість, відповідність вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а отже позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 375600 грн. та про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1508600 грн. слід задовольнити.

Також ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» у позовній заяві просило господарський суд на підставі ст. 27 частини II договору № ВЧ094400 від 18.10.2006р. стягнути пеню у розмірі 191585,02 грн..

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобовязання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобовязань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобовязання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобовязання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Так, ст. 27 частини II договору № ВЧ094400 від 18.10.2006р. сторони передбачили, що у разі затримки виплат фрахтувальником судновласнику тайм-чартерної плати, у відповідності зі ст. 6 фрахтувальник сплачує судновласнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Апеляційний господарський суд перевірив розрахунок пені, доданий позивачем до уточнень до позовної заяви (арк. спр. 144-146 т. І), та встановив, що вказаний розрахунок цілком відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а отже з відповідача слід стягнути на користь позивача пеню у розмірі 191585,02 грн..

Крім того, у позовній заяві (з врахуванням уточнень до позовної заяви) ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»просило стягнути неустойку відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України з тих підстав, що ДП «Устьдунайводшлях»не повернув судно у строк, встановлений умовами договору.

Так, відповідно до боксу 14 договору № ВЧ094400 від 18.10.2006р. період тайм-чартеру - 24 місяці (27.10.2006р. передача судна фрахтувальнику по 27.10.2008р. закінчення строку договору)

За таких обставин, строк дії договору закінчився 27.10.2008р..

Статтею 7 частини II договору № ВЧ094400 від 18.10.2006р. сторони визначили, що судно повинно бути повернуто з тайм чартеру по закінченню строку дії даного тайм-чартеру в тому ж стані, в якому воно було після ремонту фрахтувальником (виключаючи природний знос) в порту вказаному в боксі 21 Іллічівський МТП між 9:00 год. та 18:00 год., фрахтувальник повинен надати судновласнику не менш ніж через 20 днів до моменту передачі судна нотіс із вказівкою порту та дати повернення судна з тайм-чартеру, тайм-чартерна ставка повинна виплачуватися до дня дійсного повернення судна з чартеру згідно з актом приймання-передачі судна.

За ст. 28 частини ІІ договору тайм-чартеру № ВЧ094400 від 18.10.2006р. строк дії тайм-чартеру може бути продовжений за взаємною згодою обох сторін, умови продовження тайм-чартеру, в тому числі й розміри тайм-чартерної ставки та строк продовження тайм-чартеру, повинні бути зафіксовані у додатковій угоді.

Між тим, як свідчать матеріали справи, договір тайм-чартеру № ВЧ094400 від 18.10.2006р. продовжено сторонами не було, оскільки сторонами не укладалися будь-які додаткові угоди до цього договору щодо продовження строку його дії.

Крім того, в листі від 03.04.2009р. ДП «Устьдунайводшлях»повідомило судновласника про те, що фрахтувальник вважає доцільним повернути судно.

З матеріалів справи вбачається, що з/с «Арабатський»ДП «Устьдунайводшлях»повернуло лише 09.07.2009р..

За ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, апеляційний господарський суд, враховуючи вищенаведене та перевіривши розмір неустойки, дійшов висновку про те, що позовна вимога ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення судна за період з 28.10.2008р. по 09.07.2009р. у розмірі 5100000 грн. підлягає задоволенню як доведена та обґрунтована.

Не приймається до уваги апеляційного господарського суду доводи відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності щодо предявлення цієї позовної вимоги на підставі п.1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, з тих підстав, що наведена норма щодо строку позовної давності у 1 рік застосовується до таких видів неустойки як штраф та пеня, а щодо неустойки з несвоєчасного повернення майна з оренди застосовується загальний строк позовної давності, встановлений у ст. 389 Кодексу торговельного мореплавства України. Також при визначенні початку строку позовної давності щодо позовної вимоги про стягнення неустойки слід враховувати лист ДП «Устьдунайводшлях»від 03.04.2009р. щодо доцільності повернення судна, яким строк позовної давності перервався.

У позовній заяві (з урахуванням уточнень до позовної заяви від 16.02.2011р.) ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»просило господарський суд стягнути з ДП «Устьдунайводшлях»збитки (упущену вигоду) у сумі 7592817 грн..

За ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобовязання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день предявлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом..

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання, або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: 1) вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; 2) додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною; 3)неодержаний прибуток (втрачена (упущена) вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною; 4)матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Чинним законодавством передбачено, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) факт порушення зобовязання (протиправна дія або бездіяльність); 2) наявність і розмір завданих збитків; 3) причинний звязок між порушенням зобовязання і збитками; 4) вина особи, яка порушила зобовязання.

Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитків, повинна довести як розмір збитків так і факт їх понесення.

Таким чином, на кредитора покладений обовязок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобовязання, прямого (безпосереднього) причинного звязку між порушенням зобовязання (тобто неправомірними діями або бездіяльністю особи, яка заподіяла шкоду) і самими завданими збитками та обґрунтування їх розміру.

Втім Цивільним кодексом передбачені певні додаткові умови відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди, або фактори, які впливають на розмір втраченої вигоди, які повинні враховуватися і учасниками господарських відносин.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) повинні враховуватися заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Ця норма зобовязує кредитора своєчасно отримувати докази щодо здійснення конкретних заходів для забезпечення отримання доходів.

Це положення орієнтує потерпілу сторону на необхідність доведення фактів, які б підтверджували, що потерпілий кредитор дійсно планував отримати відповідні доходи, все зробив для їх отримання, мав для цього всі можливості і неодмінно отримав би такий доход, якби договір був виконаний належним чином.

При визначенні розміру втраченої вигоди повинні враховуватися тільки точні дані, які безспірно і достовірно підтверджують існування реальної можливості отримання грошових сум або іншого майна, в тому випадку, якби зобовязання було виконане боржником належним чином. Її розмір повинен бути підтверджений обґрунтованим розрахунком, а також відповідними доказами. Тобто втрачена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

Вищий господарський суд рекомендує господарським судам у визначенні розміру збитків в частині упущеної вигоди виходити з показників, які звичайно характеризують доходи потерпілої сторони.

Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру втраченої вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, незважаючи на те що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди теж повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання потерпілою стороною відповідних доходів у разі, якби друга сторона виконала свої зобовязання належним чином.

Обґрунтовуючи підстави нарахування упущеної вигоди позивач вказував на те, що в разі належного виконання відповідачем зобовязання по ремонту судна, внаслідок чого стан судна значно погіршився, та судновласник не мав можливості в подальшому встановити ставку за договором бербоут-чартеру з ТОВ «Чорноморінвестгруп»на рівні договору тайм-чартеру, укладеного з ДП «Устьдунайводшлях».

Дослідивши обставини справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Статтею 4 частини ІІ тайм-чартеру № ВЧ094400 від 18.10.2006р. встановлено, що фрахтувальник на період дії чартеру забезпечує ремонт судна та підтримує його в належному технічному стані; забезпечує та оплачує всі види матеріально-технічного постачання та ремонт тощо.

Статтею 7 частини II договору № ВЧ094400 від 18.10.2006р. сторони визначили, що судно повинно бути повернуто з тайм чартеру по закінченню строку дії даного тайм-чартеру в тому ж стані, в якому воно було після ремонту фрахтувальником (виключаючи природний знос) в порту, вказаному в боксі 21 Іллічівський МТП між 9:00 год. та 18:00 год..

Крім того, згідно зі ст. 29 частини ІІ договору № ВЧ094400 від 18.10.2006р. фрахтувальник за власний рахунок на безкомпенсаційній основі протягом 70 діб виконує класифікаційний ремонт судна на СРЗ «Україна», забезпечує судно усім необхідним спорядженням та майном, включаючи палубне спорядження, спорядження машинного відділення засобами звязку та навігації. Введення та виведення судна з експлуатації для проведення ремонту оформлюється актом, підписаним фрахтувальником та судновласником.

Згідно зі звітом про оцінку майна судна «Арабатський», який складений МНТ «Транссервіс-1»11.06.2009р., вартість оцінюваного обєкту станом на 11.06.2009р. становила 5023000 грн..

09.07.2009р. ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»та ДП «Устьдунайводшлях»склали акт приймання-передачі з/с «Арабатський», до якого представники судновласника додали зауваження по акту приймання-передачі з/с «Арабатський»від 09.07.2009р., в яких вказали про відсутність та неробочий стан механізмів.

В той же день, 09.07.2009р. між ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»(судновласник) та ТОВ «Чорноморінвестгруп»(фрахтувальник) укладено договір бербоут-чартер «BARECON-2001»(реєстраційний №32Р/09 від 13.07.2009р.), в якому встановлено розмір ставки у сумі 510 доларів США (бокс №22), строк дії договору 5 років (бокс №21).

Згідно з висновком ДП «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України «ДП УкрНДІМФ»щодо ставки при укладенні договору бербоут-чартеру по відфрахтуванню з/с «Арабатський»(арк. спр. 40-42 т. ІІ) ставка фрахту з/с «Арабатський»на умовах бербоут-чартеру становить 3880 грн. на добу.

В той же час, у договорі № ВЧ094400 від 18.10.2006р., укладеному між ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» та ДП «Устьдунайводшлях», розмір ставки тайм-чартеру становить 10000 грн. на добу.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання умов договору № ВЧ094400 від 18.10.2006р. фрахтувальником щодо проведення ремонту судна та утримання судна у належному стані (ст. ст. 4, 7, 29 договору), вартість судна зменшилася, що призвело до зменшення вартості орендної ставки судна, чим ДП «Устьдунайводшлях»завдало судновласнику збитків у вигляді упущеної вигоди, які належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання судновласником відповідних доходів у разі, якби ДП «Устьдунайводшлях»виконало зобовязання щодо ремонту судна належним чином.

Після проведення ТОВ «Чорноморінвестгруп»ремонту з/с «Арабатський»вартість судна збільшилася до 14600000 грн., та фрахтова ставка при такій вартості мала становити 9077 грн., що підтверджується висновком про обґрунтованість фрахтової ставки.

Дослідивши розрахунок збитків (арк. спр. 147-148 т. І), здійснений ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів», апеляційний господарський суд вважає його цілком вірним та обґрунтованим, а отже апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення вказаної позовної вимоги ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»про стягнення з ДП «Устьдунайводшлях»збитків у розмірі 7592817 грн..

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»слід задовольнити, а рішення господарського суду Одеської області від 220.05.2011р. по справі №15/192-10-5481 скасувати, з прийняттям нового рішення про задоволення позову .

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 20.05.2011р. по справі №15/192-10-5481 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Устьдунайводшлях»(68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Героїв Сталінграда, 36, код ЄДРПОУ 31091889) на користь Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів»(65026, м. Одеса, вул. Приморська, 7; код ЄДРПОУ 01125637) заборгованість у розмірі 6260000 (шість мільйонів двісті шістдесят тисяч) грн., інфляційні втрати у розмірі 1508660 (один мільйон пятсот вісім тисяч шістсот шістдесят) грн., 3% річних у розмірі 375600 (триста сімдесят пять тисяч шістсот) грн., пеню у розмірі 191585 (сто девяносто одна тисяча пятсот вісімдесят пять) грн. 02 коп., неустойку у розмірі 5100000 (пять мільйонів сто тисяч) грн., збитки у розмірі 7592817 (сім мільйонів пятсот девяносто дві тисячі вісімсот сімнадцять) грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн., витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 12750 (дванадцять тисяч сімсот пятдесят) грн..

Зобовязати господарський суд Одеської області видати наказ із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 21.07.2011р..

Головуючий суддя О.Т. Лавренюк

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя Т.Я. Гладишева