Постанова № 17225179, 13.07.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

13.07.11 Справа № 5015/727/11

ПОСТАНОВА

м.Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: Головуючого суддіСкрипчук О.С. СуддівДубник О.П.

Процика Т.С.

При секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Старий замок»б/н і дати;

на рішення Господарського суду Львівської області від 15.03.2011 року;

у справі № 5015/727/11;

за позовом Львівської державної фінансової академії, м. Львів

до відповідача ТзОВ «Старий замок», м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Регіонального відділення Фонду державного майна (далі РВ ФДМ) України по Львівській області

про стягнення 97213,48 грн.

за участю представників:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився;

від третьої особи: ОСОБА_1. довіреність № 18-11-08343 від 31.12.2010 року

ВСТАНОВИВ:

Львівська державна фінансова академія звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Старий замок»за участю третьої особи РВ ФДМ України по Львівській області про стягнення 87145,52 грн. основного боргу, 6233,15 грн. штрафу та 3825,81 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.03.2011 року у справі № 5015/727/11 (суддя Матвіїв Р.І.) позов Львівської державної фінансової академії задоволено. Суд прийняв рішення, яким стягнув з ТзОВ «Старий замок»на користь Львівської державної фінансової академії 87145,52 грн. основного боргу, 6233,15 грн. штрафу та 3825,81 грн. пені.

Не погоджуючись з даним рішенням ТзОВ «Старий замок»подало апеляційну скаргу б/н і дати, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 15.03.2011 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що суд при вирішення справи не звернув увагу на те, що відповідно до договору оренди № 401 позивач (Львівська державна фінансова академія) не є стороною вказаного договору.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу № 01-13/738 від 09.06.2011 року, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 15.03.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2001 року між Львівським державним фінансово економічним інститутом, правонаступником якого є Львівська державна фінансова академія (орендодавець) та ТзОВ «Старий замок»(орендар) було укладено договір оренди № 401 (надалі договір). Згідно умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 350,6 м. кв., що знаходяться на 1-му поверсі будівлі за адресою м. Львів вул. Коперніка 3, які перебувають на балансі Львівської державної фінансової академії, що підтверджується Актом приймання-передачі приміщення в оренду від 02.07.2001 року.

25.07.2007 року сторони уклали угоду № 12 про внесення змін до договору оренди від 02.07.2001 року № 401. Зокрема сторони погодили, що згідно договору оренди від 02.07.2001 року № 401 орендодавцем є РВ ФДМ України по Львівській області.

Також, 12.08.2008 року та 17.11.2008 року сторони вносили зміни до договору оренди від 02.07.2001 року № 401.

В п. 10.1. договору (у редакції зі змінами) зазначено, що строк дії договору - з моменту його нотаріального посвідчення по 12 серпня 2015 року включно.

Пунктом 5.2 договору оренди визначено, що одним із обовязків орендаря є сплата орендної плати своєчасно та в повному обсязі.

В п. 5.10 договору оренди зазначено, що орендар зобовязується здійснювати витрати з утримання орендованого майна.

В укладеному між сторонами договорі оренди сторони узгодили розмір і порядок сплати орендної плати. Пунктом 3.3 договору встановлено, що орендна плата перераховується щомісяця не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним з врахуванням щомісячного індексу інфляції у наступному свіввідношенні: - 50% до державного бюджету на рахунок визначений Управлінням Державного Казначейства України, а саме: Одержувач кошів Держбюджет м. Львова; - 50% на рахунок балансоутримувача.

Позивач при зверненні до суду першої інстанції стверджує, що відповідач не в повному обсязі сплатив орендну плату за користування орендованим майном та витрат на утримання орендованого майна за період з лютого 2010 року по грудень 2010 року, у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість по орендній платі в розмірі 62331,45 грн. та по оплаті з витрат на утримання орендованого майна в розмірі 24823,07 грн.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відносини щодо оренди державного майна, або майна яке перебуває у комунальній власності регулюються Законом України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. № 2269-ХП із змінами та доповненнями.

За умовами ст.2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Матеріали справи не містять відомостей, які б підтверджували факти сплати відповідачем на користь позивача в повному обсязі орендної плати за користування майном та витрат з утримання орендованого майна за період з лютого 2010 року по грудень 2010 року, згідно договору оренди № 401 від 02.07.2001 року.

Оскільки, відповідач не розрахувався перед позивачем в повному обсязі за користування майном, згідно договору оренди № 401 від 02.07.2001 року і не надає документів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобовязань, то колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивач 87145,52 грн. основного боргу.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (штраф і пеня). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610 612 ЦК України).

Пунктом 3.7 договору оренди передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу, у визначеному п.3.6 договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з врахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 3.8 договору оренди в разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф в розмірі 10% від суми заборгованості.

Так, судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача 3825,81 грн. пені за період з 10.03.2010 року по 31.01.2011 року та 6233,15 грн. штрафу.

Твердження апелянта про те, що Львівська державна фінансова академія не є стороною договору оренди, а тому не вправі ставити вимогу про виконання його положень є безпідставними, з огляду на наступне.

Договір оренди від 02.07.2001 року № 401 (в редакції зі змінами) укладено на користь третьої особи, а саме Львівської державної фінансової академії.

Згідно ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Відтак, Львівська державна фінансова академія правомірно звернулась до суду з позовом до ТзОВ «Старий замок»про стягнення заборгованості згідно договору оренди від 02.07.2001 року № 401.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 15.03.2011 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 15.03.2011 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в Господарський суд Львівської області.

Головуючий - суддяСкрипчук О.С.

суддяДубник О.П.

суддяПроцик Т.С.

Постанова підписана 21 липня 2011 року.