Рішення № 17223605, 30.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.11 Справа№ 5015/1386/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Облагробуд-Львів»

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Леодіс»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 32757,31грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача не зявився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Облагробуд-Львів»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Леодіс»про стягнення заборгованості; ціна позову: 32757,31грн.

Ухвалою гсоподарського суду Львівської області №5015/1386/11 від 15.03.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 12год. 40хв. 11.04.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах гсоподарського суду Львівської області по даній справі від 11.04.2011р., 28.04.2011р., 12.05.2011р.

Строк розгляду спору продовжено відповідно до ухвали гсоподасрького суду Львівської області по даній справі від 12.05.2011р.

Представнику Позивача по явці протягом розгляду справи оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах гсоподарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані, в тому числі, Відповідачу, (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції гсоподарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення про оголошення ухвал), зазначалось, що права та обовязки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; копії витягу та довідки про включення Позивача та Відповідача в ЄДРПОУ; клопотання про продовження строку розгляду спору.

Відповідач явку повноважного представника в жодне з судових засідань не забезпечив, явка визнавалась судом обовязковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань; вимог ухвал гсоподарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Проте, 27.04.2011р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача про відкладення розгляду справ из метою позасудового врегулювання спору.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобовязувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 18342,20грн. боргу.

21.07.2009р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповаідачем (Орендар) укладено договір №54-р на оренду нежилих приміщень ТзОВ «Облагробуд-Львів»та надання комунальних послуг (далі Договір), відповідно до п.1.1 якого, Орендодавець зобовязується передати, а Орендар прийняти в тимчасове користування нежилу площу під офісні приміщення по просп.В.Чорновола, 67 корисною площею 15,9м2 (загальною площею 22,3м2, кім.№313).

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 Договору, Орендар сплачує Орендодавцеві плату за користування приміщеннями (майном) в розмірі 1000грн., в т.ч. ПДВ, в місяць плюс комунальні послуги шляхом перерахування її на розрахунковий рахунок Орендодавця в строк до 10 числа поточного місяця; повернення витрат Орендодавцю за електроенергію, теплопостачання, телефоний звязок, водопостачання і водовідведення та загальне обслуговування будинку (вивіз сміття, охорону, прибирання місць загального користування, ліфт, утримання інженерних мереж) Орендар проводить у 3-х денний термін після одержання рахунку.

Згідно п.1.2 Договору, початок дії Договору встановлюється з 01.08. по 31.12.2009р. Згідно додаткової угоди від 22.12.2009р. до Договору, строк дії Договору пролонговано з 01.01. по 30.06.2010р. Згідно додаткової угоди від 30.06.2010р. до Договору, строк дії Договору пролонговано з 01.07 по 31.12.2010р. Відповідно до додаткової угоди від 28.12.2010р. до Договору, строк дії Договору пролонговано з 01.01. по 30.11.2011р.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Предмет Договору передано Позивачем Відповідачу згідно акту приймання-передачі від 21.07.2009р., підписаного та скріпленого відбитками печаток Сторін.

Відповідно до актів здачі-приймання (надання послуг) №ОУ-0000633 за серпень 2009р., №ОУ-0000716 за вересень 2009р, №ОУ-0000775 за жовтень 2009р., №ОУ-0000856 за листопад 2009р., №ОУ-0000934 за грудень 2009р., №ОУ-0000014 за січень 2010р., №ОУ-0000095 за лютий 2010р., №ОУ-0000210 за березень 2010р., №ОУ-0000301 за квітень 2010р., №ОУ-0000337 за травень 2010р., №ОУ-0000404 за червень 2010р., №ОУ-0000550 за липень 2010р., №ОУ-0000587 за серпень 2010р., №ОУ-0000671 за вересень 2010р., №ОУ-0000789 за листопад 2010р., №ОУ-0000914 за грудень 2010р., протягом серпня 2009р. по грудень 2010р. розмір наданих послуг з оренди приміщень Позивачем Відповідачу становив 17000грн., в т.ч.ПДВ.

Також, відповідно до наявних в матеріалах справи актів здачі-приймання робьіт (надання послуг) за аналогічний період, Відповідачу належало до відшкодування Позивачу за Договором 3791,18грн., в т.ч. ПДВ.

Проте, позовними вимогами Позивача є стягнення 18342,20грн., щодо решти частини належних до оплати сумм позовні вимоги не ставились та питання по суті не розглядалось.

Позивачем скеровано відповідачу претензію №01/78 від 07.07.2010р. на суму 9004,19грн., підтвердженням чого є наявний в матеріалах справи фіскальний поштовий чек від 07.07.2010р. Проте, в матеріалах спарви відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази надання Відповідачем відповіді на зазначену претензію.

Поряд з цим суд зазначає, що в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків, підписаний та скріпленийй відбитками печаток Сторін, станом на 01.11.2010р., згідно якого, борг Відповідача перед Позивачем станом на 01.11.2010р. становить 13478,06грн.

Крім того, в матеріалах справи наявний гарантійний лист Відповідача Позивачу від 01.11.2010р., в якому Відповідач гарантує оплату боргу в рзмірі 13478,06грн. в строк до 31.12.2010р.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не подані докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в розмірі 18342,20грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача основного боргу підлягають до задоволення в розмірі 18342,20грн.

Щодо стягнення 13851,11грн. пені.

Позивачем додано до позовної заяви розрахунок пені, проведений за період з 01.09.2010р. по 28.02.2011р., вихідними даними для якого є період протермінування, сума боргу станом на кожен з місяців періоду, кількість днів, розмір пені згідно Договору (0,5%). Згідно проведеного розрахунку, розмір пені становить 13851,11грн.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку суд зазначає, що такий проведено невірно з наступних причин.

1.Так, як величину розміру відсотків для обчислення пені Позивачем взято 0,5% з посиланням на Договір.

Відповідно до п.7.4 Договору, за несвоєчасну оплату орендної плати та надані комунальні послуги, передбачені п.п.2.1, 2.3 Договору, Орендар сплачує пеню в розмірі 0,5% від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Проте, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

2.Крім того, При розрахунку розміру пені Позивачем як вихідні дані взято суми боргу, що існували станом на кожен місяць.

Проте, згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак, при розрахунку розміру пені за вказаний Позивачем період слід братии до уваги суму боргу, що виникала за певний період і розрахунок проводити за шість місяців з моменту виникнення боргу.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведенного розрахунку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача пені за період з 01 вересня 2010р. по 31.12.2010р. підлягають до задоволення в розмірі 449,29грн.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

30.05.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 06.06.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 43 , 4-7, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 611, 625, 629, 759 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група»ЛЕОДІС»(79011, м.Львів, вул.Ярославенка, буд.8, кв.1, ідентифікаційний код 35968850) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Облагробуд-Львів»(79058, мЛьвів, пр.-т В. Чорновола, буд.67, ідентифікаційний код 35501735) 18342,20грн. основного боргу, 449,29грн. пені, 187,91грн. державного мита, 134,52грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Тарас Богданович